– Олексію, та скільки можна?! – Таня невдоволено кинула в чоловіка шкарпетки, що валялися на підлозі.
Олексій лише зітхнув, продовжуючи спокійно збиратися.
– Ну, невже важко до кошика з брудною білизною донести? Я й так цю квартиру кожні вихідні прибираю, бо ви за тиждень її на сарай перетворюєте, а ти не можеш хоч трохи мені допомогти?
– Ну, що ти бухтиш? – спокійно спитав Олексій. – Приберу я, Таню.
– Прибере він… Тобі легко говорити, зараз на весь день на свою рибалку вирушаєш! А я тут готуй, прибирай! Може, я теж хотіла б кудись поїхати!
– Поїхали зі мною…
Таня стиснула кулаки. Вона зараз так злилася, хоч і сама не розуміла, чому. Втомилася, мабуть. Хотілося якоїсь допомоги. А чоловік знову на свою рибалку біжить, залишає її одну із сином.
– Олексію, я не на річку хочу! Я хочу у нормальну відпустку!
– З’їздимо, Таню, – усміхнувся чоловік.
І ця посмішка тільки більше розлютила Тетяну. Вона щось буркнула, а потім згадала про суп, що на плиті вариться. І від гріха подалі пішла на кухню.
Напевно, її найбільше злив спокій чоловіка. Вона вічно про щось хвилюється. Он, суп варить, щоб сина нагодувати. Хоча син із друзями пішов м’яч на поле ганяти, не факт, що він і обідати прийде.
Та й самій Тані, мабуть, хотілося б кудись поїхати. Мати якусь свою віддушину, як рибалка у Олексія. Та й чоловік би її точно відпустив. Та куди? Немає в неї жодних захоплень. Та й як їх мати, якщо бігаєш по всій квартирі у вихідні. А у будні працюєш.
– Не забудь викинути сміття! – гукнула Таня.
Олексій гримів своїми вудками, і нічого не чув.
Вона з невдоволенням вимкнула суп, дістала сміттєвий пакет із відра і віднесла до коридору.
– Сміття викинути не забудь! – гукнула вона голосніше.
– Звісно, Таню. А ти не бачила… А знайшов!
Таня похитала головою. Таке відчуття, що Олексій не від цього світу. І це дуже сильно злить.
– Я ввечері повернуся, – гукнув він з коридору.
– Та хоч взагалі зі своєї риболовлі не повертайся, – буркнула собі Таня під ніс. – Тобі там явно краще, ніж вдома. Ще б пак, риба, на відміну від мене, мовчать.
Стукнули двері, і Таня вийшла до коридору. Звичайно, сміттєвий пакет стояв на місці. Схоже, Олексій просто через нього переступив.
І найцікавіше те, що Таня знала, що він не спеціально. Просто в нього таке мислення: якщо зосереджений на чомусь, то решту навіть не помічає. Ось і зараз усі думки про рибалку. А домашні проблеми він із радістю дружині залишить.
Таня намагалася заспокоїтись, але злість так і вирувала. Хотіла навіть подзвонити чоловіку, сказати, щоб він повернувся і викинув цей пакет на смітник. Але, на щастя, вистачило розуму цього робити.
Таня й сама розуміла, що у свої тридцять сім перетворилася на стару, буркотливу жінку. Не зовні, з цим усе гаразд. Вона навіть на свій вік не виглядає.
Але ось усередині сидить та злісна, бубонлива бабуся, яка сварить все і всіх навколо. І чоловікові дістається, і синові. А нещодавно вона зловила себе на тому, як обговорює із сусідкою-старенькою політику!
І як це сталося? Напевно, треба якось струснутись. Може, й справді завести собі хобі? Та ось яке? Чомусь на думку лізло лише в’язання, і Таня навіть головою струснула.
Звісно, син не прийшов обідати. Не до їжі йому, коли весна вступила у свої права, і на вулиці стало тепло. Напевно, з хлопцями якогось фаст-фуду поїв.
Зазвичай Таня його сварить через відсутність нормального обіду, але сьогодні навіть була рада, що залишилася сама. Хотілося якось видихнути, подумати, як далі жити. Адже з цим щось треба робити, а інакше їхній шлюб полетить у тартарари. І в цьому, здебільшого, буде провина Тані. Та Олексій справді нічого поганого не робить. Щоправда, і хорошого від нього мало.
Син прийшов тільки надвечір. На той момент Таня вже трохи заспокоїлася і готувала вечерю своїм чоловікам.
О сьомій годині вона зателефонувала чоловіку, щоб дізнатися, о котрій він приїде. Якщо скоро, то зачекає на нього, поїсть разом з ним. Потрібно хоч якось проводити час разом.
Але телефон Олексія було вимкнено. Таке було не вперше. То він зарядити забуде, то зв’язок не ловить.
Буркнувши собі під ніс, Таня пішла їсти на самоті.
За годину Олексій так і не з’явився, і тоді жінка спробувала знову до нього додзвонитися. Але результат був той самий.
– Ну, ти отримаєш у мене, коли приїдеш, – пробурмотіла вона. Скільки разів вона говорила чоловікові, щоб подивився на телефон. І щоразу одне й те саме. І коли через десять хвилин її мобільний подзвонив, Таня навіть взяла його в руки з якоюсь зловтіхою. Зараз вона душу відведе!
Але дзвонив не Олексій, дзвони його брат.
– Привіт, Таню. Я щось до Олексія додзвонитися не можу, де він?
– Де-де? На рибалці! Сама йому додзвонитися не можу!
– А куди він поїхав? – якось насторожено спитав Сергій.
– Звідки я знаю!
Таня раптом зрозуміла, що навіть не знає, де її чоловік. І, якщо що, вона навіть нічого й сказати не зможе. Можливо, Олексій навіть казав, куди він поїхав, та хіба Таня слухала.
– А чи не міг він на озеро поїхати?
– Сергію, та не знаю я ! А що сталося?
Хвилювання піднялося в душі в Тані. Дивно, що брат чоловіка ставить їй якісь навідні питання.
– Ти тільки не хвилюйся, гаразд… Він один поїхав?
– Ніби так. Сергію, що трапилося?
– Ти тільки не хвилюйся, – повторив брат Олексія. – Просто сьогодні на нашому озері сталася біда з одним рибалкою, документів при ньому не було… Зрозуміло, що їх там безліч, а Олексій казав, що хоче на озеро поїхати…
Та Таня вже не слухала. Вона щось пробурмотіла та відключилася. А потім полізла читати в інтернеті місцеві новини.
Так, справді, була така подія, буквально годину тому виклали новину. І, головне, жодної конкретики! Але вік чоловіка і статура підходив під опис Олексія.
Таня знову спробувала зателефонувати до Олексія, але телефон також був вимкнений. І тут їй стало страшно!
Вона ніколи не молилася. Та й не вірила вона у Бога. Але зараз чомусь захотілося звернутися саме до нього.
Тремтячими руками вона набрала номер поліції, почала випитувати все, що пов’язано з цією подією. Її кілька разів перемикали, і кожна хвилина очікування коштувала Тані одного сивого волосся на голові.
Вона хотіла дізнатися хоч щось. Але скрізь від неї відмахувалися, мовляв, поки все з’ясовується, ми вам подзвонимо, якщо що. Напевно, сама вона зараз і наводила паніку.
Безперечно, шкода тієї людини, якої не стало, але Таня егоїстично хотіла вірити, що вона її не знає.
Таня сподівалася, що їй так і не надійде від них дзвінок. Тому що повідомлятимуть вони комусь іншому. Але що більше минало часу, то сильніше вона себе накручувала.
І коли в її руках ожив телефон, Таня здригнулася. З жахом глянула на нього, і одразу ж, як від душі відлягло. Дзвонив Олексій.
Вона тремтячими руками прийняла дзвінок, боячись, що це не він, а просто хтось з його телефону. Але то був її чоловік.
Коли вона почула такий рідний голос, то просто не змогла стримати ридання. Весь той жах, який вона зазнала, потихеньку відступав. А замість нього в голові закрадалася думка «Живий!».
Олексій навіть не розумів, що сталося. І сам злякався, думав, що щось вдома сталося. І коли Таня знову змогла говорити, пояснила, в чому причина її сліз, у нього від душі відлягло.
– Таню, ну як би це міг бути я? Я ж із берега. Я ж сьогодні навіть човен не брав.
Та Таня, на свій сором, навіть не знала, з чим поїхав її чоловік. А все тому, що злилася на нього. Вважай, через якусь нісенітницю.
І коли Олексій повернувся додому, Таня так до кінця не відійшла. Переживала, що кошмар стане реальністю. І варто було чоловіку увійти в будинок, як вона відразу міцно обійняла його. Взагалі давно вона його не обіймала, а дарма. Адже ніколи не знаєш, коли це буде зроблено востаннє.
Олексій теж обійняв свою дружину, намагаючись її заспокоїти.
– Вибач, буду надалі акуратніше з телефоном, стежитиму за зарядом. І я згадав, що вранці забув сміття викинути. Ти вже не злись… Давай зараз схожу?
– Ну ні, – буркнула Таня, – нікуди не хочу тебе пускати. Завтра викинеш.
Таня нагодувала чоловіка вечерею і з усмішкою спостерігала, як він їсть.
Як же вона його справді любить! Просто ніби вже й забула про це. Вона думала про те, що їй потрібен струс, і ось він трапився. Саме життя нагадала їй про те, наскільки важливо цінувати своїх близьких, як важливо помічати хороше і не звертати увагу на якісь дрібниці. Адже що таке забуте сміття? Це нісенітниця. Куди важливіше обійми під час зустрічі. І ось про них не варто забувати.