Оля тільки нещодавно влаштувалася на нову роботу. На минулій платили мало, навантажували багато, і в якийсь момент вона вирішила, що настав час щось міняти. Та й чоловік її підтримував, казав, щоби знайшла те, що подобається. Що вони спокійно проживуть і без її грошей, головне, щоб робота була на радість, а не щоденною рутиною.
Оля взагалі була легкою людиною. Вона з кожним могла потоваришувати, з нею було комфортно і приємно спілкуватися.
Не дивно, що і на новій роботі вона дуже швидко здобула друзів. Але найбільше Оля здружилася з Танею, стіл якої був зовсім поруч з столом Олі.
Вони разом ходили обідати, разом, бувало, прогулювалися в парку в обідню перерву. Таня, навпаки, була не найпростішою людиною. Оля знала, що багато хто її в колективі недолюблює, правда, не розуміла, чому.
Так, Таня була надто прямолінійною. Вважала, що тільки її думка єдина вірна. А якщо програвала в якійсь суперечці, то злилася.
Але Оля не вважала це за недолік. Так, особливістю характеру. Сама Оля сперечатися не любила, та й завжди прислухалася до чужої думки. Не завжди їй слідувала, але вважала, що вислухати необхідно. Напевно, тому вона Тані й подобалася, бо їй було легко з нею спілкуватися.
Жінки потоваришували. Багато про що говорили. Оля розповіла, що вони із чоловіком зовсім недавно переїхали у власний будинок. Давно про це мріяли, а тут наважились. Продали дві квартири (одна чоловіка, інша – Оліна, яка зовсім недавно дісталася їй у спадок) та купили готовий будинок за містом. Але добиратися до місця праці не становило проблем, ходив громадський транспорт, тому їм навіть подобалося, що вони живуть не в міській метушні.
Таня ж заміжня не була. Можливо, виною був важкий характер, а може просто не знайшла ще своєї людини.
Оля ж із Дімою були одружені вже чотири роки, але дітей поки що не було.
– А коли про дітей думатимете? – Запитувала Таня.
– Та спочатку хотіли в будинку все облаштувати, а там вже й дітлахи. Та й у Діми є син від попереднього шлюбу, тож він поки що не наполягає, – сміючись, розповідала Оля.
Звичайно, Таня наполягала на тому, що затягувати не варто, і Оля вже не юна дівчинка, майже тридцять. А Оля, з властивою їй легкістю, говорила, що вона обов’язково обміркує.
Наближався день народження Олі. Їй виповнилося двадцять дев’ять років. Це був перший рік, коли вони з Дімою жили у своєму домі. До того ж було літо, тепло, добре. Альтанку тільки-но збудували, басейн встановили. І було вирішено, що відзначатимуть вдома.
Оля запросила і Таню.
– Багато народу буде? – запитала Таня. Вона не надто любила людей, бо з більшістю просто не знаходила спільної мови.
– Трохи буде, – усміхнулася Оля. – Дві мої подруги з чоловіками, сестра зі своїм чоловіком, брат Діми із дружиною, ще одна колега з минулої роботи та колишня а дружина Діми з чоловіком та сином.
– Що, вибач? – Таня вирішила, що їй почулося. Ну, чи Оля так дивно пожартувала.
– Ти про що? – не зрозуміла колега.
– Ти сказала, що буде колишня дружина Діми.
– Ах, так, – засміялася Оля. – Я, мабуть, тобі й не казала. Ми добре спілкуємось.
– Що означає, ви спілкуєтесь? – Таня навіть підвелася зі свого стільця. – Вона ж колишня дружина твого чоловіка!
– І що? – запитала Оля. – Вони розлучилися шість років тому. Вона зараз і сама одружена. Та й син у них спільний.
– І все ж таки! Це неправильно!
– Чому? – знову посміхнулася Оля. – Мені Оксана подобається, вона весела. Та й Роман, їхній син, у нас часто буває. А зараз у нас свій будинок, він взагалі постійно в нас відпочиває. У басейні хлюпається, на свіжому повітрі гуляє.
– Гаразд, дитино, – простягла Таня. – Хоч, я б і чужої дитини до свого дому не пустила. Якщо так твій чоловік хоче з ним бачитися, то може це робити десь на нейтральній території.
– Що означає, якщо хоче бачитися? – запитала Оля. – Це його син, і якби він не хотів з ним спілкуватися, то я навіть не подивилася б у його бік. Це ж характеризує його, як чоловіка та батька.
– Гаразд, я це припускаю. Але як ти можеш впускати в будинок колишню свого чоловіка? Як ти взагалі почала з нею спілкуватися?
– Та якось так само вийшло… Вона привозила дитину до нас, а одного разу Діма ще не повернувся з роботи. А їй треба було обговорити з ним розклад Романа. Ну, я і запропонувала зайти. Ми випили пляшечку ігристого, розмовляли. Оксана і справді класна, і мені з нею весело. Та й Рому я люблю як рідного. Завжди добре, коли люди дружать, а не сваряться. Рома росте в добрій атмосфері, незважаючи на те, що його батьки розлучилися, і у кожного вже нові супутники і життя. Та й чоловік Оксани чудовий, вони з Дімою навіть якось на рибалку разом їздили.
– Ви дуже дивні, – пирхнула Таня. – І те, що у вас відбувається – дивне! Ви повинні нелюбити один одного, але точно не дружити.
– Загалом, ти приходь, і сама все зрозумієш, – посміхнулася Оля, анітрохи не ображаючись. Насправді вона звикла, що багатьом це здається дивним. Але їй самій це здавалося абсолютно нормальним. Вона щиро добре ставилася до колишньої дружини свого чоловіка. А їхню дитину насправді любила.
І Оля вважала, що це правильна позиція, коли всі живуть у мирі та злагоді.
Але Таня їй не вірила. Була впевнена, що хтось точно лицемірить. Або що в когось свій інтерес. Наприклад, колишня дружина хоче повернути собі чоловіка чи влаштувати якийсь підступ Олі. Тільки заради того, щоб переконатися у своїх висновках, вона погодилася прийти на день народження.
Коли Таня прийшла, то всі були вже в зборі. Хтось купався у басейні, хтось сидів за столом, хтось смажив шашлики. Оля зі всіма спілкувалася, усім усміхалася. Двором бігав хлопчик, мабуть, якраз син Діми. І всі теж з ним розмовляли добре.
Таня спробувала сама зрозуміти, хто з присутніх колишня дружина Діми. Адже в її розумінні, у цієї жінки має бути злісний, хижий погляд. Але не зрозуміла, як вона не намагалася.
Тоді вона попросила Олю всіх їй представити.
Весь вечір Твня тільки й робила, що спостерігала за цією Оксаною. Коли вона підходила до Діми, Таня стежила за ними. Навіть вуха, здавалося, тремтіли від напруження.
Але жодного разу нічого поганого не сталося. Подарунок Оксана з чоловіком Олі зробили чудовий, і навіть під час застілля колишня Діма постійно допомагала Олі.
І Таня ніяк не розуміла, чому всі такі спокійні. Чому нікому це не здається дивним. Адже це якась фантастика. А коли Рома, син Діми і Оксани, підійшов до Олі і обійняв її, Тані захотілося кричати. Він же повинен нелюбити мачуху, то чому він її любить? І чому Оксана, яка за всім цим спостерігає, не сердиться?! Що з цією родиною не таке?
Під кінець вечора Оксана підняла тост за Олю, побажавши їй тільки найкращого. І подякувала, що вона зустрілася в її житті. Навіть пожартувала, що рада, що її колишній чоловік зробив правильний вибір, знайшовши подругу.
Всі посміхалися, всім було весело, але в цей момент не витримала Таня, яка вже добряче перебрала.
– Серйозно? Подруго? – пирхнула вона. – Та що ти тут розповідаєш! Не може колишня дружити зі справжньою дружиною товаришувати! Краще скажи, що ти задумала, га?
Оксана зиркнула на Олю, і іменинниця вирішила, що настав час брати все в свої руки.
– Таня, може, тобі вже вистачить? Може, тобі викликати таксі?
– А що, я ж правду говорю! І всі це знають!
– Це неправда, – м’яко промовила Оля. – Так буває.
– Так не буває! Я вам не вірю!
– Але ж це твої проблеми! – Не витримала Оксана. – Можливо, тобі зустрічалися на шляху не найкращі люди, які, крім невдоволення, нічого випробовувати не можуть.
– Ось! Невдоволення у цьому випадку – це нормально! І ти явно сердишся на Олю! І чоловіка колишнього повернути хочеш!
В цей момент підбіг Рома, і Олі дуже не хотілося, щоб дитина все це чула.
– Тобі час, Таня, – сухо сказала вона. – Нехай я і дивна, але я не зазнаю безпідставних звинувачень на адресу близьких мені людей.
Таня пирхнула і поїхала додому. А Оля відчула, як настрій псується.
Оксана підійшла до неї та посміхнулася.
– Не бери в голову. Ми ж правду знаємо.
Оля кивнула і посміхнулася. І справді, неважливо, хто і що думає.
У понеділок Тоня спробувала вибачитись. Але вибачення вийшли так собі. Адже наприкінці вона заявила, що справді думає все те, що сказала. Але говорити вголос цього не слід.
На цьому дружба Тані та Олі розпалася. До того ж Таня розповіла всьому офісу, про дивні стосунки їх колеги, і в Олі зникло навіть найменше бажання спілкуватися з нею.
І, всупереч словам колеги, Оля та Діма так і дружили із сім’єю колишньої. І Рому Оля любила та готова була за ним допомагати. А коли в них народився малюк, то в нього одразу з’явилася купа няньок. Так що й таке все ж таки можливо.