– Коханий, коли ти розповіси своїй дружині про нас?
– Мене все влаштовує. Навіщо їй знати? Ми з тобою іноді тихо зустрічаємось. Я тебе відразу попередив, що нічого серйозного між нами не може бути, так для розваг. Там у мене діти, онуки та спокійне життя. А з тобою веселощі та розрядка. З тобою я просто почуваюся молодшим. До того ж, це ти хотіла наших зустрічей.
– У мене немає грошей оплачувати квартиру. Мене звільнили.
– Знайди іншу роботу, іншу квартиру. Знайди собі чоловіка.
– Я хочу тебе.
– Я одружений. Ми про це говорили. Ось тобі гроші на квартиру, та більше не буде. І нам час розлучитися. На зовсім. Ти мене зрозуміла.
– Ні. А як же я?
***
Не для цього Наталя втратила два роки, щоби так просто здаватися. Не для того вона шукала багатого чоловіка. Все має претендент: будинок три поверхи, квартира в центрі, машина преміум класу, бізнес. Навіть якщо все це поділити із дружиною, то залишиться! Ой скільки ж залишиться! Та й дізналася вона все про нього. Із попереднім чоловіком не пощастило, все в нього належало дружині, а вона лишила його ні з чим. А навіщо Наталі нічого? Зовсім не треба, попрощалися. А ось у Юрія все отримано в шлюбі з повного нуля. Наталя спочатку все дізналася, а вже потім діяти почала. Навіть сходила один раз на тренінг “як отримати багатого чоловіка.” Тренінг виявився річчю не безкоштовною, та й дорогою, а вона собі цього дозволити поки що не могла. Тільки ось Юрій був міцним горішком, хоч і у віці. Розвести його вагітністю не виходило – він дотримувався всіх заходів, щоб не мати дітей на стороні. Та й зустрічалися вони не часто. Він навіть жодного разу не їздив із нею на відпочинок. Все з дружиною.
Наталя вирішила діяти через дружину. Дізнається – розлучиться. Яка дружина закриватиме очі на такого чоловіка, хай і багатого?
Наталя вибрала момент, коли Юрій був дуже зайнятий в офісі, а його дружина була вдома.
***
Тамара готувала вечерю, сьогодні мають бути гості. Вона завжди воліла сама займатися їжею. Прибрати іноді може і служба клінінгу, інших у свій будинок вона не допускала. Дітьми вона теж завжди займалася особисто, у них не було няньки, як втім і бабусь. Її матері не сподобався вибір, зять був бідний як церковна миша. Свекрусі не сподобався вибір сина. Тамара була зовсім не багата, тиха, непоказна, щось у ній свекрусі зовсім не подобалося. Вона й сама не розуміла, що саме. Тамара чудово готувала, чудово господарювала, а ще вона нікого і нічого не боялася, навіть свекрухи. Нічого не робила, не обміркувавши.
Поки вони працювали, накопичували та примножували своє багатство, мами залишалися осторонь – спостерігали. Внуки в цей час росли без їхньої допомоги. Пізніше допомога була не потрібна, діти виросли самостійними. Бабусі, одна за одною, відійшли в інший світ. Подружжя вже й самі мали онуків.
Тамара готувала вечерю. Вони збиралися передати частину бізнесу своїм дітям та чекали на них у гості. Настав момент, коли і дітям треба розпочинати повністю самостійне життя.
Пролунав дзвінок у двері. Тамара відкрила, вона чекала на доставку продуктів. На порозі стояла дівчина.
– А де все? – запитала Тамара.
– Що все?
– Продукти. Це ж доставка?
– Ні. Я сама. Мені треба з вами поговорити. Я ввійду?
– Ви вже увійшли. Що далі? Сумнівних товарів я не купую, грошей не даю.
Наталя вже хотіла відповісти, але у двері знову подзвонили. Оце була вже доставка. Тамара забрала пакети на кухню і повернулася.
– Так що? Чим ви мене потішите?
– А ви мене не запросите бодай на кухню? Розмова може бути довгою. Може чай, кава?
– Ні. Довгої розмови не буде, я не маю часу і вам тут робити нічого. Ні чаю, ні кави не буде, я вас не запрошувала.
– Може, час з’явиться, коли ми поговоримо.
– Починайте.
– Я і Юрій…
– І що?
– То ви не дослухали.
– Я знаю, що ви можете сказати. Я повинна подати на розлучення і поступитися вам місцем? А ви в нього запитали, чи хоче він цього чи ні? Люблять одних, одружуються з іншими, живуть з ким хочуть. Чоловік птах вільний, але своє гніздо знає. Він одружився зі мною, любить мене, і живе зі мною. Ми все пройшли разом, і на випадкове захоплення не варто звертати увагу. Все залишиться в сім’ї, я маю на увазі гроші і все, що з ними пов’язано. Ти сама зароби, а на чужий коровай рота не роззявляй.
– То ви знаєте? А як же розлучення?
– Нічого не хочу знати! Розлучення? Навіщо? Пройде у нього це захоплення, не вперше. Ви самі зруйнували ваші стосунки своїм приходом.
Тамарі важко давалася ця розмова, але треба тримати обличчя. Чоловік хоч і ходив на сторону, але зовсім рідко. До того ж вони стільки пройшли разом, все збудували, і бізнес, і будинок. Діти, онуки. Тамара була впевнена, що Юрій нікуди не піде.
Наталя скривила своє гарненьке личко.
– Про це ніхто не дізнається. Я йому не скажу, а ви мовчатимете. А далі ми ще побачимо, чим усе це обернеться.
– З чого це? Я розповім про ваш візит. Решта вже не мої проблеми. Ви в нього, швидше за все, остання. Сім’я у нас на першому місці.
– Чому остання?
– Ви ж на багатого дядечка подивилися, а він все передає дітям. Ваших дітей у цьому списку немає. Самі підете чи чекатимемо Юру?
Наталля мовчки пішла. Для Тамари це не була новина. Вона давно знала про цю інтрижку чоловіка. Але він все рідше ходив на сторону. А тепер і цьому, швидше за все, настав кінець. Юрій сам не любив таких жінок які дивляться тільки на багатство, цінував Тамару, але іноді йому потрібна була розрядка. Потім він сам себе звинувачував за це, а дружині намагався догодити у всьому. Він знав, що вона здогадується, і дивувався її терпінню. Тамара його любила, любила дітей, онуків. Іноді хотілося кинути все, але Юрій знаходив слова та аргументи. І ось тепер, коли їм по 60+ почнеться нове життя. В тому, що так воно і буде, Тамара не сумнівалася. Інтуїція її ще жодного разу не підвела.
***
– Тамаро. Діти ще не приїхали? У мене тобі сюрприз. Діти займуться бізнесом, а ми з тобою на цілий тиждень їдемо на море.
– Я хочу в Іспанію.
– Як скажеш. Я згоден на все.
– Ну ми ще подумаємо.
– Щось сталося?
– Чому ти так вирішив?
– Відчуваю. Усі справи у минулому. Що було те було. Була? Вибач. Тепер лише ти і я. Діти впораються. Ти мені віриш?
– Я вірю собі та в себе.
***
Наталя так і залишилася у пошуку багатого чоловіка. Юрій більше не дзвонив і не відповідав. Звичайно, він був старий для неї, але гроші на все заплющували очі. Тридцять і шістдесят.
А ось у Тамари почалося спокійне життя. Вона знала, що чоловік тепер уже повністю належить їй, дітям та онукам. Дочекалася, стерпіла, вибачила. Що це було? Просто кохала.
Можна її засудити, але таке трапляється. Не кожна дружина зможе покинути чоловіка і почати все спочатку. Не кожна зможе все пробачити, забути.
Забула? Вибачила? Це лише її таємниця.