Оксана мовчки слухала, як батьки Стаса згадують його дитинство.
Вони всі разом сміються, згадують, перебивають один одного, сперечаються і знову сміються.
Ну, звісно, Оксана мовчала, не розповідати ж майбутнім родичам, що батько пішов із сім’ї, коли Оксані було п’ять років…
Спочатку він якось намагався підтримувати стосунки, але все рідше і рідше з’являвся, потім зовсім зник.
Мати злилася, називала колишнього чоловіка зрадником – кинув дочку заради іншої жінки. Оксана так само не любила батька, як і її матір.
Але й мати не була дбайливою. Вона часто сварилася.
Найгірше було, коли мати переставала розмовляти з Оксаною. Ігнорувала повністю, ніби її не існувало.
Потім мати почала гульбанити. Сварки почастішали…
Вступивши на навчання, Оксана пішла від матері.
Довелося важко, але згодом життя налагодилося. Зараз вона працює, оплачує орендовану кімнату і мріє про щасливе майбутнє…
…Стас зробив їй пропозицію і познайомив зі своїми батьками. Взагалі, він запропонував організувати спільну зустріч родичів, але тоді й розповіла Оксана про своїх родичів.
Стас спокійно сприйняв цю інформацію, пошкодував Оксану, що вона мала таке непросте дитинство. Оксана була впевнена, що тему її батьків закрито.
Через тиждень Стас запросив Оксану у ресторан, сказав, що приготував сюрприз. Знала б Оксана про те, що за сюрприз, ні за що не прийшла б!
Коли Оксана прийшла до ресторану, Стас вже був там. Стіл стояв накритий на чотирьох…
– Я замовлення вже зробив, думаю, тобі сподобається, – загадково посміхнувся Стас.
– Скажи до пуття, а то я якось хвилююся, – Оксана сіла за стіл.
– А ось і перший гість! – знову підвівся Стас.
Оксана обернулася й ахнула від побаченого.
Вона, мабуть, не впізнала б його, якби зустріла на вулиці. Але тут впізнала одразу – до них підійшов батько Оксани!
Він потис руку Стасові і простягнув Оксани. І справді, не обіймати ж?
Оксана ніяково простягла свою руку. Вони, можна сказати, тільки торкнулися долонями.
Незручність ситуації зникла з появою матері Оксани.
– О-о-о, треба ж, вся родина зібрана! – засміялася мати і без церемоній сіла за стіл.
– Я запросив вас, – Стас вирішив “взяти бика за роги». – Щоб сказати, що ми вирішили одружитися. Неправильно буде, якщо моя наречена на весіллі буде сиротою при живих батьках. Згодні?
Батько промовчав. Він так і сидів, як людина, яка не розуміє навіщо взагалі її запросили на чуже свято. А мати сміялася:
– Так, вони самі кинули мене: спочатку чоловік, потім дочка. Кинули і не цікавляться, як живеться мені.
– Ось я й зібрав вас, щоб ви помирилися. Це ж просто, вибачтеся один в одного і все! – здавалося, що Стас був навіть щасливий від такої ідеї.
Запала тиша, ніхто не хотів починати розмову. Стас теж нічого не розумів, бо ж в його житті все було так просто – вибачилися, і всі проблеми вирішені.
Офіціант приніс замовлення. Їсти не хотілося. Першим заговорив батько:
– Пробачення, кажете? Ну, гаразд. Вибачте мені, будь ласка. Вибачили?
Усі сиділи, дивлячись у тарілки.
– Будемо вважати, що я виконав твоє прохання, зятьку, – хитро посміхнувся батько й пішов.
– Скажи, за що я перед ними маю вибачатися? – запитала мати. – За те, що я її виховувала одна? За що? Он, вона сидить, носа верне, невдячна. А що, хильнути нічого не замовив? Поїсти я і вдома могла. Замов біленької, зятьку, веселіше буде!
Оксана благающе подивилася на Стаса і похитала головою. Це побачила мати…
– О-о-от, бачиш, вона знову незадоволена. І так усе життя. Нема за що мені в неї просити пробачення. Ну, що мовчиш, доню, скажи:
«Мамо, вибач мені».
А я ще подивлюся, чи пробачати тебе. Так, замов мені біленької, – з роздратуванням звернулася до Стаса мати Оксани.
Оксана скочила, впустивши стілець, і вибігла з ресторану.
Стас розрахувався з офіціантом і поспішив за коханою.
Мати сказала:
– Ну й добре, зате гарненько посидимо, – і зробила ще замовлення.
На весіллі батьків Оксани не було…