Софія постійно поглядала у вікно. З хвилини на хвилину вона чекала приїзду своєї зовиці Аліни.
На порозі стояла сумка з дитячими речами, які жінка щойно принесла від сусідки Марії.
Одяг був хорошим, майже новим. От за цією сумкою і мала приїхати сестра чоловіка Аліна… Знову…
У жінки було троє маленьких дітей, і вона постійно скаржилася всім на брак грошей.
Софія, будучи добросердою, всіма силами намагалася допомогти багатодітній матері.
Спочатку вона віддавала Аліні речі, що залишилися від своїх дітей, потім почала просити у знайомих і своїх родичів.
Потім, захоплена роботою, Софія забула про потребу зовиці. Однак та вирішила нагадати про себе.
– Софіє, я знову прийшла по допомогу, – сказала Аліна, заходячи в квартиру. – Діти ростуть так швидко, що їм потрібний все новий і новий одяг. Може, в тебе є ще щось?
Невістка розгубилася. Рішучість зовиці, що межувала з нахабством, трохи здивувала її.
Якщо раніше Аліна тільки просила її про допомогу з речами, то тепер вона почала вимагати.
– Так, звісно, – кивнула розгублено Софія. – Щось у мене залишилося, але не знаю, мені здається, речі твоїм дітям будуть завеликі.
– Все одно давай! – сказала зовиця. – Знайду, куди їх пристосувати.
Софія кивнула й пішла у кімнату. Через кілька хвилин вона повернулася з двома великими пакетами.
Аліна з неприхованою цікавістю почергово зазирнула всередину і задоволено посміхнулася.
– Дякую тобі величезне за допомогу! Слухай, а чи не могла б ти запитати у знайомих, може, вони мають непотрібні дитячі речі? Тільки треба, щоб вони були в хорошому стані.
Софія запевнила зовицю, що обов’язково дізнається у колег та родичів з приводу одягу.
Того ж дня вона зустрілася з сусідкою Марією і запитала, чи не залишилося в неї дитячих речей, які їй не потрібні.
На щастя Аліни, наступного дня жінка принесла Софії цілу сумку непотрібних речей.
Невістка відразу зателефонувала сестрі чоловіка і повідомила про дитячий одяг. Дізнавшись про це, зовиця заявила, що приїде через годину.
За півтори години її машина під’їхала до під’їзду. Аліна з легкістю випурхнула з неї і зайшла у під’їзд.
За кілька хвилин зовиця з рішучим виглядом подзвонила у квартиру Софії.
Жінка впустила родичку всередину і вказала на велику сумку з дитячим одягом.
Аліна, не гаючи часу, полізла дивитися, які речі їй пропонують. Якоїсь миті її обличчя скривилося.
– Ой, ну ця стара сукня зовсім, – невдоволено сказала вона і покрутила річ у руках. – Гаразд, в принципі, вдома підійде носити.
Аліна закрила сумку і, взявши її в руки, вислизнула за двері. Цього разу зовиця навіть не спромоглася подякувати невістці.
З гіркотою Софія раптом зрозуміла, що допомогу жінка стала сприймати, як належне.
– Цікаво, навіщо Аліні стільки дитячого одягу? – Запитала вона свого чоловіка Артема. – Скільки я їй за пів року передала всього… Це ж носити й не зносити! Однак вона все одно просить про допомогу. Куди їй стільки одягу?
Чоловік з подивом знизав плечима. Він і сам не знав відповіді на це запитання, але теж помітив дивну поведінку сестри.
– Може, вона його продає? – припустив Артем. – Тут, напевно, вже жодна шафа стільки одягу не витримає. До того ж, наскільки я знаю, вона бере одяг у всієї нашої рідні, а також у своїх колег та в благодійних організаціях.
Софія здивовано глянула на чоловіка. Цих нюансів про зовицю вона точно не знала.
– Тоді взагалі нічого незрозуміло, – задумливо зітхнула жінка.
Тепер цей факт не давав їй спокою. Софія постійно думала з цього приводу і чекала, поки Аліна знову дасть про себе знати.
…Зовиця з’явилася через місяць. Вона знову зателефонувала до невістки і запитала, чи немає в тієї речей на віддачу.
У цей момент Софія не витримала і вирішила поговорити з Аліною, щоб розвіяти всі свої сумніви.
– Скажи чесно, навіщо тобі стільки одягу? Щомісяця ти береш буквально мішками. Ну не можна ж так швидко все зношувати…
– Ну, знаєш, я ж усе з того не перу. Так дещо руками буває. Це зайва трата часу та грошей. У мене тому навіть пральної машинки немає, а також я чудово економлю на порошку й кондиціонері. Я просто викидаю брудний одяг, і все, – приголомшила Софію зовиця. – Завжди знайдуться добрі люди, які допоможуть багатодітній родині.
Невістка застигла на місці. Вона не могла повірити своїм вухам. Такого вона за своє життя ще не чула.
Аліна користувалася чужою добротою через власну лінощі та жадібність!
– Як ти взагалі можеш так робити?! – ахнула Софія. – Я допомагала тобі зі співчуття, а ти просто використала мене!
– Як це? Ти ж ані копійки не вклала у дитячі речі. Не хочеш більше допомагати – не треба! Добрі люди завжди знайдуться! – з цими словами Аліна кинула слухавку, залишивши Софію з почуттям образи та зради.
Після цього випадку невістка вирішила більше не допомагати зовиці. Вона зрозуміла, що даремно пошкодувала зухвалу родичку, яка вирішила користуватися жалістю до своїх дітей.
Минуло кілька тижнів після неприємної розмови з Аліною. Софія намагалася уникати будь-яких згадок про зовицю, хоча думки про її вчинки все ще турбували душу.
Якось увечері, коли Софія готувала вечерю для своєї родини, пролунав дзвінок у двері.
Відкривши їх, вона побачила свою подругу Марину, яка часто приносила їй свіжі плітки.
Жінка виглядала схвильованою. Вона на ходу скинула пальто і сказала:
– Знаєш, я випадково почула розмову двох жінок біля магазину. Вони обговорювали одну багатодітну матір, яка збирає дитячий одяг та продає його на ринку. Уявляєш, одна з них згадала ім’я й прізвище твоєї зовиці!
Софія раптом відчула, як усередині неї піднімається хвиля обурення.
– Значить, Артем мав рацію… Вона, справді, продавала речі, які їй віддавали люди, – прошепотіла жінка, стискаючи кулаки.
– Схоже, так. Жінки казали, що вона непогано заробляє на цьому. Навіть деякі місцеві купують у неї одяг оптом.
Софія похитала головою, відчувши себе обманутою. Її доброта і бажання допомогти виявилися лише інструментом для збагачення нахабної родички.
– Треба ж, яка хитра, га! – тихо сказала вона. – Всіх навколо обманювала… Не пере вона одяг! Ага! Ну нічого, рано чи пізно такі люди, як Аліна, одержують по заслугах…
Від родичів Софія чула, що зовиця почала скаржитися на те, що люди перестали допомагати їй через пущені по місту чутки, в чому вона звинувачувала невістку…