Павло з Дариною одружилися і переїхали жити у нову квартиру. Була радість нового життя, молоді облаштовували житло, робили затишок. Через пів року в гості приїхали батьки Павла. Спочатку вони дуже здивувалися присутності Дарини в квартирі. А коли трохи посиділи за столом, то раптом обурилися. – Ти навіщо привів цю дівчину? – раптом запитала свекруха. – У сенсі? Я його дружина! – ахнула Дарина. – Дружина? – голосно засміялася свекруха. – Хіба така має бути дружина? Не сміши. Павлик вже має дружину і двох дітей. Внучики наші. А хто ти? На квартиру вирішила розжитися? Дарина дивилася на Павла, нічого не розуміючи

Ось як Дарині виповнилося вісімнадцять років, так мама й почала говорити про заміжжя.

Ні, вона не підганяла дочку, але турбувалася, що вона забагато сидить удома і не знайде собі чоловіка.

Дарина й справді любила вчитися, любила читати. Вона не була замкненою чи нелюдимою.

У школі, а потім і в інституті Дарина була активісткою, ось тільки залицяння хлопчиків завжди відкидала.

Нецікаво їй було бігати по побаченням, Дарину вдома чекала чергова історія в книжці.

От і турбувалася мама.

Дарина закінчила інститут, влаштувалася на роботу, а життя не змінилося – дім, робота, дім.

І ось тут батьки вирішили, що дочці настав час жити самостійно.

Квартиру їй вони купили давно і досі здавали її в оренду. Квартира велика, але у старому будинку. Зробили ремонт і виселили доньку.

Щиро кажучи, Дарина вважала, що батьки її зрадили. Ось так просто взяти і виставили дочку з дому.

Як би там не було, але життя Дарини змінилося. Довелося пристосовуватися до нових умов. Але найбільше дратували турботи про чистоту у трикімнатній квартирі та необхідність ходити по магазинах.

В цей час і з’явився Павло, він узяв на себе більшість обов’язків. І цим підкорив серце Дарини.

Коли вона познайомила Павла з батьками, мамі він не сподобався. На думку мами, чоловік у Дарини мав бути з вищою освітою і своєю квартирою.

Павло працював слюсарем і тичасово жив у службовій кімнаті у напівпідвалі будинку Дарини. Так було дешевше і зручніше.

А батько сказав:

– Поживемо, побачимо.

А що дивитись? Павло любив Дарину, і цим все сказано.

Весілля організували скромне, були лише батьки Дарини. Батьки Павла не приїхали із села. Молоді самі мали з’їздити до них. Але справи і турботи не давали Дарині познайомитися з батьками Павла.

Минув рік. Молоді вирішили, що час і про дітей подумати.

Тоді Павло і запропонував продати квартиру у старому будинку без ліфта й купити в новому. Нехай околиця міста, зате будинок новий, сучасний.

А то як потім з малюком і візочком підніматися на п’ятий поверх пішки?

І Дарина погодилася. Мама була проти, але хто ж її послухає?

Квартиру продали. Того дня, коли треба було підписувати договір про купівлю нової, Павло потрапив до лікарні з апендицитом.

Дарині довелося самій іти оформляти квартиру, а вона вже звикла, що все за неї робить хтось, тому вона запросила з собою маму.

З лікарні Павло приїхав уже у нову квартиру. Була радість нового життя, молоді облаштовували квартиру, робили затишок.

І приблизно через пів року в гості приїхали батьки Павла.

Спочатку вони здивувалися присутності Дарини у квартирі, а коли за обідом трохи хильнули, то навіть обурилися присутності Дарини у житті сина.

– Ти навіщо привів цю дівчину? – раптом запитала свекруха.

– У сенсі? Я його дружина! – обурилася Дарина.

– Дружина? – голосно засміялася свекруха. – Хіба така має бути дружина? Не сміши. Павлик вже має дружину і двох дітей. Внучики наші. А хто ти? На квартиру вирішила розжитися?

Дарина подивилася на Павла, а він прошепотів:

– Їдь до мами, я все владнаю. А завтра зранку відправлю додому.

До обіду наступного дня Дарина повернулася. Гостей уже не було вдома.

У квартирі був ідеальний порядок.

– Скажи, а що це вчора говорила твоя мама?

– Ой, не бери в голову. Ну була у мене жінка, народила двох дітей. Тепер я з тобою, – відмахнувся Павло.

– Ти мене обманув, рахуй, зрадив! – обурилася Дарина. – Я не можу жити із зрадником.

– Не можеш? Ну то йди! Я залишусь у квартирі. Подаси на суд, я тобі вічність виплачуватиму за твою частину квартири, – недобре засміявся Павло.

– Піти доведеться тобі, – хитро посміхнулася Дарина. – Не дарма мама наполягла на неї оформити квартиру. Чуло її серце недобре…

Ось так все й закінчилося. Дарина тепер знову живе сама у квартирі і вечорами читає книги…