Більше року зустрічалися Ліля та Павло, поки одного прекрасного дня не усвідомили, що не хочуть більше розлучатися ні на хвилину. Молоді, гарні, закохані – навіщо, питається, щастя відкладати?
За два місяці зіграли весілля. Батьки з обох боків не надто раділи ранньому шлюбу: нареченій 20, нареченому 23. Але вирішили молодим допомогти, скинулися і організували нащадкам окрему житлоплощу. Нехай дорослішають.
Цілий тиждень Павло з Лілею тягали та розбирали численні коробки. Дружина, розкладаючи скарби, здивувалася кількості спортивної атрибутики, яку чоловік накопичив за довгі роки вболівання за улюблену футбольну команду:
– Куди все подіти? Не міг залишити вдома?
Павло дивно подивився на неї – як можна не розуміти очевидних речей? Це ж артефакти, кожен має свою історію. Сварка, що назріває на цьому ґрунті, напевно обернулася б першим сімейним скандалом, якби не дзвінок друзів. Молоді відразу переключилася, звалила вміст коробок купою біля шафи і помчала до нічного клубу з нагоди приїзду старого знайомого.
Так і почалося у них сімейне життя.
І наче все було добре: вони, як і раніше, любили один одного. Ліля вчилася готувати, і навіть смачно виходило, а Павло бігав спортивними заходами, найчастіше футбольними матчами, виливаючи потім свої враження в місцевій газеті.
Робота є робота, але незабаром Ліля спіймала себе на думці, що спорту в їхньому житті занадто багато. Мало того, що Павло завалив всю шафу футболками і шарфами, так він ще й усі практично вечора присвячував футболу. Приходив, вечеряв, потім падав у крісло, включав телевізор і провалювався у черговий матч. Там, звісно, грали команди іншого рівня.
Ліля ніколи не любила футбол: ну ганяють чоловіки м’яч по полю – що тут цікавого?.. Ну гаразд, ти спортивний репортер, що ж тепер один футбол дивитися? Коли вони зустрічалися, Павло з нею футбол не обговорював, вона й уявити не могла, що для вболівальника важливий матч значно важливіший за спілкування з дружиною.
Момент, коли захоплення чоловіка, стало дуже дратувати, настав у перший рік спільного життя. Щоразу, коли Ліля намагалася відволікти чоловіка від матчу, Павло відмахувався: почекай, не заважай, мовляв, не бачиш хіба, яка важлива гра…
Ліля ображалася. Павло не розумів, на що.
Все частіше молода дружина почала проводити час із незаміжніми подружками Танею та Дариною. Дівчата ходили в кіно, на дискотеки, а то й просто пліткували у Лілі на кухні.
Павлу це активно не подобалося, але на прохання позбавити його задоволення бачити у себе в будинку цих подруг, Ліля саркастично відповідала:
– Тобі не все одно? Ти цілий вечір у телевізор витріщаєшся. Взагалі дивно, що помічаєш довкола щось ще, окрім футболу.
Обстановка в сім’ї накалялася.
Ліля почала відверто не любити футбол, про що нагадувала чоловікові при кожній зручній нагоді. Павло у відповідь ображався на постійну присутність Тані, Дарини та примітивні жіночі інтереси. Коли нервова напруга з обох боків досягла свого піку, ставалася сварка.
– Ти на мене не звертаєш жодної уваги! – сварилася Ліля, розмазуючи по обличчю сльози. – Дістав вже зі своїм футболом!
– На себе подивилася б! – не відставав Павло. – Вештаєшся з подружками невідомо де і невідомо чим займаєшся! Не здивуюсь, якщо зраджуєш мені!
– Уяви собі ні, хоча давно час! Ось через таких байдужих чоловіків, як ти, у жінок і з’являються коханці! Якби я раніше знала, що ти так поводитимешся, ніколи б заміж за тебе не вийшла!
Після цих слів Ліля вибігла з квартири, гримнувши дверима. Повернулась пізно, трохи хитаючись.
Павло не спав. Спочатку сердився. Потім хвилювався. Коли Ліля прийшла, він сидів на кухні. Зневажливо подивившись у очі добряче «веселій» дружині, він мовчки пішов у спальню, ліг у ліжко і відвернувся до стінки. До ранку він не заплющив очей, гадаючи, де і з ким була дружина.
А Ліля, як завжди, подзвонила Дарині і покликала її до кафе. Там вони пили ігристе та обговорювали тему «всі мужики – негідники». Павлу вона нічого пояснювати, звичайно, не стала – очі злипалися. Та він і не спитав нічого. Напевно, йому вже нецікаво…
Вони не розмовляли цілий тиждень.
Обидва були молоді й уперті, нікому не хотілося робити перший крок, тим більше, що ніхто не вважав себе винним.
Якось, повертаючись додому, Ліля побачила Павла поряд із симпатичною сусідкою. Вони про щось захоплено розмовляли та сміялися. Цієї хвилини в душі в неї все перевернулося, очі наповнилися сльозами. Вона одразу ж завернула в інше подвір’я, тільки ніхто не помітив її сум’яття.
Раніше їм з Павлом так добре було разом, звідки ж узялася ця злість та повне нерозуміння? Що тепер робити? Що далі? Під ці невтішні думки Ліля дійшла до найближчого скверу, сіла на лавку і нарешті дала волю сльозам.
Поруч присів чоловік похилого віку. Деякий час він мовчки дивився на Лілю, почекав поки вона трохи заспокоїлася. Потім спитав, ніби стару знайому:
– Ну, що в тебе сталося?
Ліля раптом відчула, що більше не може тримати все це в собі. Вона розповіла незнайомцю все: про весілля, про футбол, про Дарину з Танею…
Він уважно слухав і жодного разу не зупинив дівчину. Коли вона закінчила, спитав:
– Ти любиш Павла?
Ліля швидко закивала головою і сльози знову потекли по щоках. Він трохи посміхнувся і сказав:
– Колись дуже давно я покохав одну дівчину. Людмила була істориком, і мала багато друзів-колег. Коли ми збиралися всі разом, вони обговорювали стародавні цивілізації, сперечалися про Карла першого, про Мазепу і скасування кріпосного права… А я мовчав більшу частину часу, адже в історії не розумів зовсім нічого. Згодом помітив, що Люда обтяжується нашим спілкуванням, відчув – їй зі мною нудно. Тоді я пішов у магазин, купив кілька історичних книг і почав їх вивчати, щоб наступного разу зуміти підтримати розмову. І, уяви собі, історія виявилася найцікавішою наукою, я ніби відкрив для себе новий світ! Тепер у компанії вже не мовчав, спілкувався на рівних. А з Людмилою ми могли по кілька годин захоплено сперечатися про таємниці єгипетських пірамід. Я так захопився, що вступив на історичний факультет, потім закінчив аспірантуру, захистив докторську… Зараз я викладаю історію та переконаний, що цікавіше у світі нічого не може бути! А з Людою ми одружилися і вже сорок років живемо разом. Я досі думаю: яким би було моє життя, якби не зустрів Людмилу і не почав заради неї цікавитися історією? Так би й залишився, мабуть, на заводі. Може, майстром би став. Ось і ти спробуй знайти ключик до серця свого чоловіка та розділити його інтерес – раптом справді відкриєш для себе щось нове?
Додому Ліля повернулася замислена.
Чоловік дивився чемпіонат світу з футболу. Мигцем глянувши на дружину, він знову уткнувся в телевізор. Ліля дістала з холодильника дві банки пінного, сіла поряд із Павлом і простягла йому одну. Той здивувався, але промовчав.
– За яку команду вболіваємо? – уточнила дружина.
– За тих, хто у жовтому.
Ліля почала стежити за грою і хвилин через п’ятнадцять усвідомила, що не так це й нудно… Вона й сама не помітила, як почала ставити запитання чоловікові, і в результаті обговорювати гру. Коли команда забила суперникам гол, Ліля підскочила з дивана. Павло тільки розсміявся і кинувся її обіймати. Залишок гри вони додивлялися, лежачи обійнявши…
– Слухай, – сказав Павло. – Я тут подумав, давай покличемо до нас завтра Дарину з Танею? У мене вечір вільний, посидимо, побалакаємо…
Ліля посміхнулася:
– Непогана ідея, а ще можна якось усім разом сходити на стадіон.
– Ну, наші ігри зовсім не такі захоплюючі…
– Ось і перевіримо. Треба ж із чогось починати. Думаю, наживо все сприймається по-іншому. Там хоч видно щось? Чи глядачі приходять чисто кричати?
Павло розсміявся і знову обійняв дружину.