Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Андрій з незадоволеним обличчям накручував спагетті на вилку. – Андрію, не смачно? – запитала Настя. Він насупився і нічого не відповів. – В чому тоді справа? Сталося щось? – продовжила дружина. Андрій важко зітхнув і відкинув вилку убік. – Так, сталося! – вигукнув він. – Що саме? – не зрозуміла Настя. Чоловік встав з місця і почав ходити по кухні. – Загалом у мене для тебе є одна пропозиція!, – раптом сказав Андрій. – Я тебе слухаю, – усміхнулася Настя. Андрій знову сів у крісло, уважно подивився на дружину, і висловив свою пропозицію. Настя вислухала чоловіка і аж рота відкрила від почутого
Історії Жінок

Андрій з незадоволеним обличчям накручував спагетті на вилку. – Андрію, не смачно? – запитала Настя. Він насупився і нічого не відповів. – В чому тоді справа? Сталося щось? – продовжила дружина. Андрій важко зітхнув і відкинув вилку убік. – Так, сталося! – вигукнув він. – Що саме? – не зрозуміла Настя. Чоловік встав з місця і почав ходити по кухні. – Загалом у мене для тебе є одна пропозиція!, – раптом сказав Андрій. – Я тебе слухаю, – усміхнулася Настя. Андрій знову сів у крісло, уважно подивився на дружину, і висловив свою пропозицію. Настя вислухала чоловіка і аж рота відкрила від почутого

Андрій з незадоволеним обличчям накручував спагетті на вилку. Настя, яка спостерігала за своїм чоловіком, засмучено запитала: – Андрію, не смачно? Він насупився ще дужче і нічого не відповів. – […]

Іван приїхав додому пізніше, аніж зазвичай. На порозі його вже зустрічала дружина. Ольга виглядала дуже роздратованою. – Де ти ходиш?! – почала вона. – Я вже годину, як удома! Іван втомлено зітхнув. – Вибач, затримався… – сказав він. – Ну що, дали тобі премію? – нетерпляче запитала Ольга. – Я вже суші нам на вечерю замовила. І сукню собі придивилася – ту саму, червону, пам’ятаєш? Іван похитав головою. – Вибач, Олю, – раптом сказав він. – Грошей немає. Обличчя Ольги спохмурніло. – У сенсі нема? – ахнула вона. – Ти ж казав, що сьогодні маєш отримати премію? Ольга не розуміла, що відбувається
Життєві Історії

Іван приїхав додому пізніше, аніж зазвичай. На порозі його вже зустрічала дружина. Ольга виглядала дуже роздратованою. – Де ти ходиш?! – почала вона. – Я вже годину, як удома! Іван втомлено зітхнув. – Вибач, затримався… – сказав він. – Ну що, дали тобі премію? – нетерпляче запитала Ольга. – Я вже суші нам на вечерю замовила. І сукню собі придивилася – ту саму, червону, пам’ятаєш? Іван похитав головою. – Вибач, Олю, – раптом сказав він. – Грошей немає. Обличчя Ольги спохмурніло. – У сенсі нема? – ахнула вона. – Ти ж казав, що сьогодні маєш отримати премію? Ольга не розуміла, що відбувається

– Синку, будь ласка, глянь, термін придатності на цьому маргарині. Очі вже не ті, ніяк не розберу, а окуляри вдома залишив… Іван обернувся на тихий голос і побачив дідуся […]

Марина Петрівна сиділа на табуретці й дивилася в одну точку. За вікном сяяло сонце. – Як може сонце так весело світити в такий день? – раптом подумала вона. Кілька годин тому Марина Петрівна дізналася, що не стало її дочки Каті… Раптом у коридорі клацнув замок у дверях. Її сусідка, Віра Іванівна, акуратно зайшла на кухню. – Мариночко… – відводячи очі, тихо сказала вона. – Тут з усього нашого будинку тобі зібрали, хто скільки може. Це на поминки Катрусі. Горе яке, не приведи Господи… Марина Петрівна глянула на купу зім’ятих купюр, що лежали на столі, і тут вона не стрималася
Життєві Історії

Марина Петрівна сиділа на табуретці й дивилася в одну точку. За вікном сяяло сонце. – Як може сонце так весело світити в такий день? – раптом подумала вона. Кілька годин тому Марина Петрівна дізналася, що не стало її дочки Каті… Раптом у коридорі клацнув замок у дверях. Її сусідка, Віра Іванівна, акуратно зайшла на кухню. – Мариночко… – відводячи очі, тихо сказала вона. – Тут з усього нашого будинку тобі зібрали, хто скільки може. Це на поминки Катрусі. Горе яке, не приведи Господи… Марина Петрівна глянула на купу зім’ятих купюр, що лежали на столі, і тут вона не стрималася

Марина Петрівна сиділа на низенькій кухонній табуретці, дивлячись в одну точку. За вікном сяяло весняне сонце. Жінка раптом подумала про те, як може сонце ось так весело і яскраво […]

Поліна з Микитою була на весіллі найкращої подруги дівчини. Свято добігало кінця, коли тамада оголосив, що зараз наречена буде кидати свій букет. Поліна трималася осторонь від дівчат, які вели боротьбу за букет. Несподівано, вона зрозуміла, що букет летить прямо до неї та підняла руки. Зал почав аплодувати, а Микита награно схопився за голову. Це не образило Поліну – зазвичай кожен хлопець, чия дівчина впіймала букет, розігрував би таку сцену. Дівчина вирушила до свого столика, раптом почула розмову молодих людей, які стояли за дверима. Поліна прислухалася до розмови і застигла від почутого
Історії Жінок

Поліна з Микитою була на весіллі найкращої подруги дівчини. Свято добігало кінця, коли тамада оголосив, що зараз наречена буде кидати свій букет. Поліна трималася осторонь від дівчат, які вели боротьбу за букет. Несподівано, вона зрозуміла, що букет летить прямо до неї та підняла руки. Зал почав аплодувати, а Микита награно схопився за голову. Це не образило Поліну – зазвичай кожен хлопець, чия дівчина впіймала букет, розігрував би таку сцену. Дівчина вирушила до свого столика, раптом почула розмову молодих людей, які стояли за дверима. Поліна прислухалася до розмови і застигла від почутого

Поліна вискочила на ганок ресторану, коли в банкетному залі ще співало і танцювало весілля. Пухнасті від інею гілки дерев на тлі вже темного неба, великі, ніби танцюючі в повітрі […]

Дарина була в гостях у своїх батьків, коли пролунав телефонний дзвінок. – Кохана, ти де? Я тут без тебе голодний і самотній сиджу, – сказав Андрій, як тільки вона підняла слухавку. – Я у своїх батьків, вирішила в гості заїхати, – пояснила жінка. – Їдь додому, у нас тут дещо сталося, – якось підозріло сказав чоловік і закінчив виклик. Дарина попрощалася з батьками, і вирушила додому. – Що ж там могло статися? – думала вона, дорогою до дому. Дарина швидко дісталася свого будинку, відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і…застигла від побаченого
Історії Жінок

Дарина була в гостях у своїх батьків, коли пролунав телефонний дзвінок. – Кохана, ти де? Я тут без тебе голодний і самотній сиджу, – сказав Андрій, як тільки вона підняла слухавку. – Я у своїх батьків, вирішила в гості заїхати, – пояснила жінка. – Їдь додому, у нас тут дещо сталося, – якось підозріло сказав чоловік і закінчив виклик. Дарина попрощалася з батьками, і вирушила додому. – Що ж там могло статися? – думала вона, дорогою до дому. Дарина швидко дісталася свого будинку, відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і…застигла від побаченого

– Запам’ятай, дочко: якщо чоловік закоханий, він змітатиме все на своєму шляху, щоб бути з коханою. А твій Андрій тобі досі пропозицію не зробив! – Мамо, нам ніби й […]

Славко проставлявся на роботі за підвищення. Чоловік поїхав машиною по пироги і салати додому до матері. Мама наполягала на домашньому частуванні. Славко погодився – хотілося пригостити колег добре. Мати залишила все в холодильнику, а сама поїхала на прийом до свого лікаря. Славко в обідню перерву попросив свою колегу Аллу допомогти привезти йому їжу від матері. Вона із задоволенням погодилася. Вони зайшли в квартиру, і Славко почав виймати численні контейнери з холодильника. Алла сіла на табуретку. – А у твоєї мами гарно. Так затишно й чисто… О, а це ще хто такий?! – Алла застигла від несподіванки
Життєві Історії

Славко проставлявся на роботі за підвищення. Чоловік поїхав машиною по пироги і салати додому до матері. Мама наполягала на домашньому частуванні. Славко погодився – хотілося пригостити колег добре. Мати залишила все в холодильнику, а сама поїхала на прийом до свого лікаря. Славко в обідню перерву попросив свою колегу Аллу допомогти привезти йому їжу від матері. Вона із задоволенням погодилася. Вони зайшли в квартиру, і Славко почав виймати численні контейнери з холодильника. Алла сіла на табуретку. – А у твоєї мами гарно. Так затишно й чисто… О, а це ще хто такий?! – Алла застигла від несподіванки

Славко відсвяткував чаюванням на невеликій кухоні у мами своє призначення на нову посаду начальника відділу. Всі і на роботі його вітали, але там він дуже стримано проявляв радість. Тільки […]

Марина дуже переживала. А як же ж?! Вони з нареченим Сашком їхали у село, знайомитися з його родиною. Весь тиждень дівчина готувалася до цієї зустрічі. Майбутню свекруху уявляла собі по-різному. – Марино, не нервуйся! – казав Сашко по дорозі. – Все буде гаразд! Вони хороші… Незабаром Марина трохи відволіклася на колоритне село, яке вони проїжджали, а потім була ферма і багато всього цікавого! Навіть та сама річка. Олександр розумів, що Марині це важливо, тому всюди зупинявся, щоб дівчина могла все сфотографувати. І ось попереду зʼявилося ні, не село! Марина аж оторопіла від побаченого
Життєві Історії

Марина дуже переживала. А як же ж?! Вони з нареченим Сашком їхали у село, знайомитися з його родиною. Весь тиждень дівчина готувалася до цієї зустрічі. Майбутню свекруху уявляла собі по-різному. – Марино, не нервуйся! – казав Сашко по дорозі. – Все буде гаразд! Вони хороші… Незабаром Марина трохи відволіклася на колоритне село, яке вони проїжджали, а потім була ферма і багато всього цікавого! Навіть та сама річка. Олександр розумів, що Марині це важливо, тому всюди зупинявся, щоб дівчина могла все сфотографувати. І ось попереду зʼявилося ні, не село! Марина аж оторопіла від побаченого

– Сашко, може, не варто? Давай ти сам поїдеш до своїх батьків, – Марина відчайдушно не хотіла їхати у село і знайомитись там з усіма родичами свого нареченого. – […]

Оля повернулася з роботи додому. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і зупинилася. Біля порога, акуратно, поруч з її взуттям та взуттям чоловіка стояли, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана. – Для чого вона тут? Іван наче не попереджав, що Оксана у гості прийде, – здивувалася жінка. Ольга вже зібралася гукнути, що вона вдома, але щось зупинило її. Інтуїція підказала, що не варто входити одразу. Натомість Оля причаїлася, прислухаючись до розмови чоловіка з сестрою. Жінка прислухалася до цієї розмови і аж рота відкрила від почутого
Історії Жінок

Оля повернулася з роботи додому. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор і зупинилася. Біля порога, акуратно, поруч з її взуттям та взуттям чоловіка стояли, туфлі. Вона впізнала їх одразу – це були туфлі сестри Івана. – Для чого вона тут? Іван наче не попереджав, що Оксана у гості прийде, – здивувалася жінка. Ольга вже зібралася гукнути, що вона вдома, але щось зупинило її. Інтуїція підказала, що не варто входити одразу. Натомість Оля причаїлася, прислухаючись до розмови чоловіка з сестрою. Жінка прислухалася до цієї розмови і аж рота відкрила від почутого

– Оля, твій знову у відрядженні? – наздогнав Ольгу її колега, Павло, коли вона прямувала до автобусної зупинки. – Може, посидимо у кафе? Вип’ємо твоє улюблене какао, поговоримо, бо […]

Настя сиділа на кухні і мовчки дивилася у вікно. Відкрилися вхідні двері. Додому повернувся Юрій. – Привіт, що там у нас сьогодні на вечерю? Я так зголоднів! – запитав чоловік, зайшовши на кухню. – А сьогодні без вечері. І взагалі, вечері тепер не буде, – раптом сказала Настя. – Кохана, що сталося? – захвилювався Юрій, помітивши, що жінка дивно поводиться. – Сталося, ще й як сталося! Я дізналася твою маленьку “таємницю”, – загадково відповіла Настя. – Таємницю? Яку ще таємницю? – Юрій здивовано дивився на Настю, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Настя сиділа на кухні і мовчки дивилася у вікно. Відкрилися вхідні двері. Додому повернувся Юрій. – Привіт, що там у нас сьогодні на вечерю? Я так зголоднів! – запитав чоловік, зайшовши на кухню. – А сьогодні без вечері. І взагалі, вечері тепер не буде, – раптом сказала Настя. – Кохана, що сталося? – захвилювався Юрій, помітивши, що жінка дивно поводиться. – Сталося, ще й як сталося! Я дізналася твою маленьку “таємницю”, – загадково відповіла Настя. – Таємницю? Яку ще таємницю? – Юрій здивовано дивився на Настю, не розуміючи, що відбувається

– Ти мені набридла! Та ніколи ти мені не подобалася особливо! Час тільки з тобою втратив… — говорив високорослий хлопець до дівчини, яка крадькома витирала сльози з рум’яних щічок. […]

Ганна поверталася додому з роботи, з двома важкими пакетами у руках. – Нічого, – думала жінка. – Сьогодні відпросилася додому раніше, влаштую чоловіку сюрприз. Ганна піднімалася сходами, відчуваючи радість на обличчі чоловіка, коли він побачить її вдома. Раптом, на четвертому поверсі вона застигла. Двері квартири сусідки Світлани відчинилися, і звідти вийшов… Микола. Розпатланий, з рум’янцем на щоках. – Микола? – здивовано вигукнула Ганна.  – Що ти там робив? – Та ось, у Світлани кран потік, лагодив, – промимрив Микола. Але жінка навіть уявити не могла, що насправді, робив чоловік у їхньої сусідки
Історії Жінок

Ганна поверталася додому з роботи, з двома важкими пакетами у руках. – Нічого, – думала жінка. – Сьогодні відпросилася додому раніше, влаштую чоловіку сюрприз. Ганна піднімалася сходами, відчуваючи радість на обличчі чоловіка, коли він побачить її вдома. Раптом, на четвертому поверсі вона застигла. Двері квартири сусідки Світлани відчинилися, і звідти вийшов… Микола. Розпатланий, з рум’янцем на щоках. – Микола? – здивовано вигукнула Ганна.  – Що ти там робив? – Та ось, у Світлани кран потік, лагодив, – промимрив Микола. Але жінка навіть уявити не могла, що насправді, робив чоловік у їхньої сусідки

Ганна втомлено зітхнула, дивлячись на годинник. Ще півдня потрібно бути в спекотному офісі, а так хотілося додому. Вона уявила, як Микола, її чоловік ось вже п’ять років, зустріне її […]

Пагінація записів

Попередня сторінка Page 1 … Page 73 Page 74 Page 75 … Page 129 Наступна сторінка

Вам також буде цікаво

  • Оля стояла за зупинкою і нишком поглядала на батьківську хату. Через плече у неї була невелика сумка. Залишалося пʼять хвилин до автобуса. З хати так ніхто й не вибіг, не шукав її. Це було не дивно – всі були зайняті гулянням. Оля ж встигла втекти… З власного весілля! Підійшов автобус. Оля ще раз подивилася на свій будинок і сіла на заднє сидіння. Коли автобус рушив, Оля зрозуміла, що їде назавжди. Жаль було тільки її бабусю, яка залишилася сама… Родичку бабусі, Марину Оля знайшла в гуртожитку. Та глянула на неї й руками сплеснула від побаченого
  • – Карино, – якимось дуже дивним голосом звернувся Руслан до своєї дівчини. – Дай мені відповідь на одне питання. А де зараз твій батько? Карина оторопіла. Вона миттю напружилася. Від веселого, піднесеного настрою не залишилося й сліду. Що вона зараз має сказати? Правду? Але ця правда нехороша! Та збрехати теж не вийде. Судячи з усього, деяка інформація все ж таки спливла назовні. – Він далеко… – спробувала уникнути відповіді дівчина. – Я вже багато років про нього не згадувала. – Та ну? – сказав Руслан. – А ось твоя подруга Тетяна про нього згадувала зовсім недавно! Тетяна аж побіліла від почутого
  • Ольга з чоловіком їли кашу і пили каву з булочками з власної пекарні. Раптом у двері постукали. – Діти? Ще зовсім рано… – здивувалася Ольга. Вдень мали приїхати дочки Ольги з онуками і син Геннадія. Вихідний же ж. Геннадій уже встиг замаринувати м’ясце, а більше нічого й не треба. Все в них є… – Діти до нас не стукають, а просто радісно забігають у будинок, – сказав Геннадій Ользі, а потім гукнув: – Відкрито! У будинок зайшов якийсь чоловік із хлопчиком. Ольга придивилася хто то й ахнула від несподіванки
  • Євген завжди був красенем та ще й розумним. Однокласниці, всі без винятку, мріяли з ним дружити! Після школи Євген пішов на службу, а потім вступив на навчання. Там він знову опинився в центрі жіночої уваги… Якось хлопець пішов був у кіно. Додому Євген повернувся аж наступного дня, і не один, а з дівчиною! – Мамо, тату, я одружуюся! – з порога заявив він батькам. – З ким саме?! – хором вигукнули ті, боязко поглядаючи на його непоказну супутницю. Та й сама була дуже здивована. Мати з батьком не розуміли, що це таке взагалі робиться
  • Віра вийшла заміж за місцевого хлопця. Жили окремо, але не склалося в них. Прожили всього близько трьох років, правда дітей не було, і розійшлася Віра з чоловіком. Поки Віра жила з чоловіком, посватався до її матері Фаїни Захар. Дочка із зятем порадили їй вийти за нього. Захар був непоганим чоловіком. Прожили вони сім років. Якось лягла Фаїна у лікарню. – Мамо, не хвилюйся, я тут подивлюся за господарством, – пообіцяла Віра. І подивилася. Фаїна приїхала додому, а в хаті все змінилося. Захар невдоволено зустрів її: – Чого так рано виписали? Віра теж скоса поглядала на матір. А потім Фаїна все зрозуміла
© 2025 Дівочі Посиденьки