– Як це платний вхід? – Галина Дмитрівна перевела здивований погляд із глянцевого запрошення на сина та майбутню невістю. Жінці навіть здалося, що вона або не дочула, або неправильно […]
Надія вирішила відвідати свою подругу Ольгу. – Привіт, ну як ти тут? – одразу запитала Надя, зайшовши в палату. – Привіт, – тихо промовила Оля. – Ой, думаю не довго мені залишилося… – Не говори нісенітниці! Тобі обовʼязково стане краще! – підбадьорила подругу Надя. Ольга відвернула голову до вікна, трохи помовчала, а потім несподівано сказала: – Надю, я повинна тобі дещо розповісти… Свою найбільшу таємницю! – Яку ще таємницю? Ти про що? – не зрозуміла Надя. – Підійди до мене ближче, – сказала Ольга, і коли подруга підійшла, жінка прошепотіла їй щось на вухо. Надя вислуха подругу і аж присіла від почутого
Надія йшла вулицею, нічого не бачачи перед собою. Щойно, відвідуючи подругу Ольгу в хоспісі, вона дізналася про таємницю, яка ніяк не вкладалася в голові… Жінці здавалося, що вона ненароком […]
Марина наче на крилах летіла на зустріч з коханим Максимом. – І чого це він так раптово запросив мене в кафе? – міркувала жінка. – Це точно неспроста! Невже він зробить мені пропозицію? Марина відкрила двері й одразу побачила його. Максим сидів за столиком. Жінка сіла навпроти і посміхнулась коханому. Але той відреагував якось дивно. Максим опустив очі і раптом видав несподіване. – Марино, ми повинні розлучитися, – сказав він. – Не можу я більше нічого приховувати… – Максиме, це що жарт?! – Марина не розуміла, що відбувається
Марина наче на крилах летіла на зустріч з коханим Максимом. – І чого це він так раптово запросив мене в кафе? – міркувала жінка. – Це точно неспроста! Невже він зробить мені […]
Яна відварила молодої картопельки, посипала свіжим кріпчиком. Вона поставила тарілку собі й своєму коханому Володимиру і вони сіли вечеряти. – Володю, а ти коли у відрядження їдеш? – раптом запитала Яна. Чоловік сказав, що наступного тижня. – А що, зі мною хочеш поїхати? – спитав він. Яна знизала плечима. – Та я б із задоволенням, але в мене заняття, ти ж знаєш, – відповіла жінка. А наступного дня, як тільки Володимир пішов на роботу, вона зайнялася вирішенням однієї важливої справи. Відкладати її далі було вже нікуди. А тут Володя їде. Тепер Яна могла зберегти свою таємницю
Яна відварила молодої картопельки, посипала свіжим кріпчиком. Вона поставила тарілку собі й своєму коханому Володимиру і вони сіли вечеряти. – Володю, а ти коли у те своє відрядження їдеш? […]
Вікторія прокинулася від дивного, невиразного бурмотіння чоловіка. Жінка глянула на годинник – четверта ранку. Роман знову обернувся на інший бік і щось сказав. Вікторія навіть хотіла перепитати. Її якось навіть насторожило, що він весь час повторював одне й те саме жіноче ім’я – Лілія! Лілія! Вона лежала і подумки перебирали в пам’яті, кого з їхніх знайомих так звати – Лілія? Але нічого згадати Вікторія не встигла, бо раптом чоловік знову заворушився і тепер уже зовсім виразно сказав якусь фразу. Вікторія прислухалася до слів чоловіка і аж рота відкрила від почутого
Від дивного невиразного бурмотіння чоловіка Вікторія Федорівна прокинулася дуже рано. На годинник поглянула – четверта ранку, а вже ясно. Теж мені відпочинок, на морі вона так рано не прокидалася […]
Ігор зібрався в гості до сусідів. Він поголився, підстригся, вдягнув світлу сорочку, напахнився та ще й невеликий подаруночок прикупив. Коли чоловік прийшов, всі вже сиділи за столом. Сусідка Тамара швидко скочила, взяла його під руку: – А ось і наш Ігор Степанович! А це Віра Іванівна. Її родичка Віра встала з-за столу. Вони познайомилися. Тамара принесла Ігорю тарілку з борщем. А потім Віра раптом видала: – Ігорю, а паспорт у тебе з собою? Дай гляну. Той здивовано підняв брову. Тамара з чоловіком теж перезирнулися. Ніхто не розумів, до чого Вірі ця дивна забаганка
Ось і дожив Ігор до шістдесяти восьми років, вже сусіди його називають просто по батькові Степанович. А він і не проти, ну Степанович, то Степанович. Три роки, як лишився […]
У Юлі з Діаною не стало матері. Сестри дуже сумували за мамою, а Діана найбільше. Одного разу Юля повернулася з роботи, а вдома… Нікого немає! І записка на столі: «Не шукай мене. У тебе своє життя, а в мене – своє. Прощавай, сестро!» Юля тоді всю ніч проплакала. Як же ж так? Мами в неї немає і ще й старша сестра її покинула! Наплакалася Юля на сто років вперед… А через два роки раптом пролунав дзвінок телефону. Юля взяла слухавку і аж побіліла від почутого
Марічка стояла розгублена і недовірливо вдивлялася в жінку, що стояла перед нею. Щойно вихователька їй пояснила, що приїхала її мама! Що вона довго шукала Марічку, і мама виявляється від […]
Жанна прокинулася вночі, бо захотілося пити. Жінка тихенько, навшпиньки, щоб нікого не будити, вийшла зі спальні. Швидко випивши стакан води, Жанна поквапилася назад у ліжко. Коли вона повернулася у спальню, то не відразу зрозуміла, чи точно зайшла до їх із чоловіком кімната. – Це що? Біля Михайла хтось лежить? – здивувалася Жанна, побачивши якийсь силует на ліжку біля чоловіка. Жанна ввімкнула маленький нічник, якийсь стояв на тубмочці біля ліжка і… застигла від побаченого. – Краще б я цього не бачила! – тільки й вигукнула Жанна, прикривши рот рукою
Жанні дуже пощастило. Батьків Михайла до весілля вона не бачила і не була з ними навіть знайома. Пояснювалося все просто: свекри жили за багато кілометрів і дуже рідко бачили […]
Дениса розбудив наполегливий дзвінок телефону. – Синку, батька не стало! – сказала мати… Після прощання з батьком всі розійшлися, а Денис окинув поглядом цвинтар. – Цікаво, а де похована моя Марійка, – подумав він про свою кохану, якої не стало давно. Так повернулося життя, що він жодного разу не відвідав її могилку… Денис спитав у сторожа, про Марію, назвав прізвище. – Тут її точно нема, – сказав той. – Як нема?! – здивувався Денис. – Я добре знаю її сімʼю, – сказав чоловік. – Не стало матері Марії, а вона наче жива… Денис дивився на чоловіка й нічого не розумів
Денис читав газету й пив каву. Ну, і що що вже йшло до ночі, спати все одно не хотілося. Здавалося, що ось-ось має статися щось погане. Невиразне відчуття чогось […]
Віктор з Ритою дивилися телевізор і пили ароматний чай. – Він на мене зовсім не схожий! – вигукував чоловік з екрану. – Він твоя копія! – А я ж можу його зрозуміти, – з насмішкою промовив Віктор. – Мої дітки теж на мене не схожі. Дивно, чи не так? – Хахаха дуже смішно! – скривившись, сказала жінка. – Що ти ще придумаєш? – Та я взагалі-то серйозно, – Віктор нарешті подивився на дружину. – Рито, я знаю, що наші діти не мої! Мені все розповіли! – Що ти таке говориш? Хто тобі таке сказав? – Рита здивовано подивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Він на мене зовсім не схожий! – вигукував чоловік з екрану телевізора. – Він твоя копія! Не перекладай на мене чужу дитину! Віктор скривився і глянув на дружину. […]