– Ні, все, годі з мене! – галасувала молода жінка, сердито кидаючи речі в валізу. – Приїхала, називається, до батьків! Думала, приймуть доньку, адже одна я в них! А […]
Марина готувала обід, коли у двері подзвонили. Жінка здивувалася, вона нікого не чекала, а Діма, відчинив би двері своїми ключами. Подивившись у вічко, Марина побачила свою сусідку. – Привіт! Щось сталося? – запитала вона, відкривши двері. – Марино, біда у мене…, – сумним голосом промовила Лариса. – Ти вибач, що питаю, але ти випадково борщ сьогодні не готувала? – Якраз цим займаюся. А що? – усміхнулася Марина. – Мені не зручно…але ти не могла б мені позичити трохи борщу?! – раптом запитала Лариса. – Позичити борщу? А це ще навіщо? – Марина здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається
Марина Мельник була абсолютно щасливою. Нарешті вони з чоловіком змогли придбати своє житло. Діма та Марина довго накопичували на перший внесок по іпотеці, жили з мамою Дмитра, і ось […]
Марина втомлено поставила валізу на підлогу у коридорі. Два тижні відпустки на морі пролетіли, як один день. Жаль, що Валерій не зміг поїхати, у них не збіглася відпустка. Марина пройшла до спальні, поставила чемодан і почала розпаковувати речі. Чоловіка ще не було з роботи. Марина відкрила шафу, щоб почепити сукні, і розкласти речі, як раптом її погляд упав на щось, чого там не повинно бути. – Цікаво, невже мені Віктор подарунок приготував? – усміхнулася вона, помітивши якийсь подарунковий пакетик. Марина взяла цей пакетик, заглянула всередину і…ахнула від побаченого
Марина втомлено поставила валізу на підлогу у коридорі. Два тижні на морі із сином пролетіли як один день. Чоловік не зміг поїхати, у них не збіглася відпустка. Переступивши поріг, […]
Катя з бабусею їли торт на кухні. В старенької був ювілей. – Ось ти кажеш, бабусю, що чоловіки люблять очима, – раптом почала Катя. – Тоді дай відповідь – що в мене не так?! – Все в тебе так! – впевнено відповіла Зоя Михайлівна. – А що? – Як це що?! – вигукнула дівчина. – Мені вже 25, а я досі одна! – Ти просто не зустріла ще свою людину, – посміхнулася Зоя Михайлівна. – В тебе ж там був начебто якийсь, як його… Данило, Кирило… – Давид, – сказала Катерина. – Був та й загув! Виставила я його. Одружений виявився! – Зустрінеш ти своє щастя, ось побачиш, – сказала бабуся. А наступного дня сталося несподіване
На ювілеї в Зої Михайлівни зібралася майже вся родина – діти, їхні чоловіки й дружини, онуки, племінники, двоюрідні сестри і брати і навіть дворічний правнук – всього майже тридцять […]
Ніна прокинулася посеред ночі, щоб випити води. Жінка з подивом виявила, що поряд на ліжку немає Олега. Годинник на тумбочці показував третю годину ночі. Ніна дослухалася. З вітальні долинав приглушений голос чоловіка. Він розмовляв телефоном. Ніна встала з ліжка і навшпиньки підкралася до дверей. Обережно прочинила, щоб краще чути. – Та не знаю я, як Ніні сказати, що ти причепився, – почула Ніна уривок фрази Олега. – Невже, Олег від мене щось приховує? – подумала жінка. Ніна прислухалася до подальшої розмови чоловіка і заціпеніла від почутого
Ніна втомлено опустилася на диван і відкинула голову на спинку. День важкий був. На роботі навалилося стільки справ, що вона ледве встигла забрати малюків із садка. Олег останнім часом […]
Наталя раптом помітила зміни в поведінці свого чоловіка. Артем то був мовчазний, то дратувався через дрібниці. Вечорами чоловік часто став затримуватися! Казав: – Дуже зайнятий на роботі, і по суботах теж. Потім Артем, правда, купував квіти і парфуми. Наталя списувала це все на проблеми на роботі… Але одного разу чоловік прийшов додому дуже пізно. І на ньому… Не було лиця! Він покликав Наталю на кухню і щільно закрив двері, щоб дочка не чула їхню розмову. – Наталю, все дуже погано, – заявив він. – Приховувати далі немає сенсу… Наталя оторопіла від несподіванки
Кафе «Фіалка» вважалося розкішним закладом для цього містечка. До нього й прямувала Наталя, з великим небажанням, але з почуттям справедливості. Так, нехай її потім осудять, що відплата – це […]
Марія з донькою приїхали в село, в будинок бабусі Зої. Декілька тижнів тому, бабусі Зої не стало. – Так, Оксано, ти займися шафами, а я візьмусь за прибирання, – сказала Марія до доньки. – Добре, – погодилася Оксана. Жінки взялися за роботу. Перебравши речі бабусі, Оксана витягла з шафи коробку, а якій були різні рахунки, документи, і альбоми з фотографіями. Гортуючи черговий альбом, Оксана раптом зрозуміла, що одна фотографія ніби товща. Альбоми були старі, фото у них вклеювалися. І явно під цим фото було ще щось. Оксана відклеїла фотографію і… ахнула від побаченого
Бабусі Зої не стало за два дні до дня народження. Зовсім трохи не дожила до вісімдесяти п’яти років. У бабусі Зої було двоє дітей та троє онуків. Єдина внучка […]
У Каті не стало матері. Після поминок світ навколо ніби став сірим… – Не хвилюйся, Катрусю, ми завжди будемо поруч, – говорила їй тітка Олена. – Якщо щось потрібно – звертайся. – Ми з тобою, все буде добре, – казав і дядько Мишко, обіймаючи Катю. Та слова не могли втішити нещасну дівчину… Минуло кілька тижнів після поминок. Катя раптом зрозуміла, що залишилася зовсім без грошей. Всі її кошти пішли на поминки. Катя почала обдзвонювати родичів. Але всі або відмовляли або взагалі не брали слухавку! Після того пройшло кілька років… Життя Каті поступово налагодилося. Раптом пролунав дзвінок телефону. Катя, глянула на екран, і очам своїм не повірила
Коли мами не стало, світ Катерини перевернувся. Їй було всього 23 роки, і вона втратила найближчу людину, ту, хто був її другом, наставником і опорою. Мама була її захистом […]
Людмила поверталася додому з роботи, біля свого підʼїзду вона зустріла сусідку своєї матері. – Ніна Сергіївна? – здивувалася Люда. – А ви що тут робите? – Привіт, Люда, – усміхнулася старенька. – А я до тебе прийшла, поговорити треба. – Щось з мамою? – захвилювалася Людмила. – Дякувати Богу, з Іриною Василівною все в порядку, – відповіла старенька. – Але дещо таки сталося… – В сенсі, дещо сталося? – не зрозуміла жінка. Ніна Сергіївна важко зітхнула, зібралася з думками і все розповіла жінці. Людмила вислухада бабу Ніну і застигла від почутого
– Я працюю не покладаючи рук, а ти вдома цілими днями сидиш! — Людмила з гуркотом поставила на стіл каструлю, ледве стримуючись, щоб не посваритися з чоловіком ще сильніше. […]
Ольга застигла біля вікна. – Нам треба пожити окремо, – слова її коханого Олексія дзвеніли у вухах. – Олю, ти чуєш? – голос Олексія повернув її в реальність. – Я кажу, мені потрібен простір! Потрібен час, щоб подумати. Ольга кивнула. – Я винайму квартиру в центрі, – продовжував Олексій, постукуючи пальцями по столу. – Приїжджатиму до тебе по речі. І, знаєш… Може, нам це піде на користь? – Добре, – несподівано спокійно сказала жінка. – Добре? – Олексій насупився. Він мабуть, чекав на іншу реакцію. – Так, – Ольга зробила ковток чаю, що вже охолов. – Коли ти переїжджаєш? – У вихідні, – сказав чоловік. – Рієлтор уже знайшов варіанти… І тут Ольга все зрозуміла
Ольга застигла біля вікна, роздивляючись своє відображення у вечірньому склі. На підвіконні остигала чашка з ромашковим чаєм – третя за вечір. Стара звичка заварювати чай, коли нервуєш. “Нам треба […]