Життєві Історії

Дмитро приїхав по роботі в інше місто. Пожити він вирішив у сестри. Її вдома не було, а ключі вона лишила сусідці. – Добрий вечір! – зустріла його літня сусідка. – Ви, мабуть, брат Ганнусі?! А я Надія Петрівна. Зараз, хвилиночку… Вона дістала зв’язку ключів. – Ось тримайте, – сказала вона. – Ганнуся все пояснила – дев’ятий поверх. Якщо щось знадобиться – звертайтеся! Дмитро подякував і пішов до квартири. Він знайшов потрібні двері і вставив ключ у замок. Раптом за дверима… Почулися кроки! – Хто там? – пролунав насторожений жіночий голос. Дмитро застиг. Сестра говорила про пусту квартиру… Двері відчинилися і Дмитро аж відсахнувся від несподіванки

– Ти впевнений, що поїдеш назад тридцять першого? – Олег Іванович із сумнівом подивився на свого працівника. – Буде маса людей та й погода погана… Вони сиділи в офісі. […]

Життєві Історії

Андрій привів свою кохану Анжелу познайомитися з матірʼю. Знайомство не пішло… – Я їй не сподобалася, – сказала Анжела, коли молоді вийшли з під’їзду. В Андрія задзвонив телефон. Слухавка, голосом матері, кричала, яка Анжела невихована, неввічлива і байдужа… – Якщо ти на ній одружишся – ти мені більше не син! – закінчила мати. – Значить, я тобі більше не син, – посміхнувся Андрій і поклав слухавку. – Бачиш, матуся забороняє з тобою одружуватися, – повернувся він до Анжели. – А ти вже плануєш? – посміхнулася та. – Якщо ти згодна – хоч завтра! – пообіцяв Андрій. – Згодна, але в мене є одна умова, – примружилася Анжела. – Яка ще умова? – Андрій застиг від здивування

– Мужики, я одружуюся! – заявив Андрій, з’явившись вранці в понеділок на роботу. Колеги, які сиділи за сусідніми столами, аж кавою поперхнулися від такої заяви. – Андрійку, ти там […]

Життєві Історії

Марина Олексіївна спала. – Мамо! – крізь сон почула вона. – Мамо! Це гукала її за дверима дочка Софійка. – Марино Олексіївно! – гукав майбутній зять Дмитро. – У вас все гаразд? Марина Олексіївна відчинила двері. Діти забігли в кімнату. – Мамо, ти як? – запитала Софійка. – Все добре, відпочивала, – сказала Марина Олексіївна. – Ми хвилин п’ятнадцять до тебе не могли докричатися, – сказала дочка. – Думали, щось сталося… Ми хочемо піти погуляти. – Ну то йдіть, – Марина Олексіївна розвела руками. Софійка вибігла з кімнати, а Дмитро залишився. Він поліз у кишеню. – Ось, було у вас у пралці, – сказав чоловік. В руках Дмитра щось блиснуло. Марина Олексіївна ахнула від побаченого

Марина Олексіївна щось наче упустила, забула якусь важливу дрібницю… Неприємно щось свербіло в пам’яті… Вона поплескала себе по стегнах, машинально намагаючись знайти кишені у весільній сукні. Як безглуздо, зовсім […]