Життєві Історії

Поліна була на випускному. Після урочистого вечора, влаштували концерт. Потім батьки розійшлися, а Поліна і її хлопець Антон залишилися. Грала музика, було весело, багато хто танцював… Коли вони зазбиралися йти, Поліна перша вийшла на вулицю. Вечір був теплий і якийсь особливий. Дівчина домовилася з мамою і вітчимом, що повернеться не пізно і що Антон, як завжди, проведе її додому. Але Антон говорив про щось із хлопцями, тож затримався і ніяк не виходив на вулицю. Раптом до Поліни підійшов незнайомий чоловік. У руках він тримав квіти. Чоловік простягнув їй букет і несподівано взяв Поліну за руку. Та аж розгубилася, нічого не розуміючи

– Тобі мама про батька погане говорила, так? Ти не вір Полінко, це вона бреше, вона сама його покинула, а тебе спеціально налаштовує, зрозуміла? – нашіптувала бабуся Надія Поліні […]

Життєві Історії

Віка йшла засніженою вулицею, розмірковуючи про те, що приготувати на вечерю. У супермаркеті вона зустрілася з Іриною – колегою свого чоловіка Олега. – Вікусю! – Ірина привітно посміхнулася. – Яка зустріч! Як справи? Як Олег? – Та все добре, – Віка посміхнулася у відповідь. – Мій Олег же ж сьогодні на корпоративі. Посмішка Ірини повільно згасла, змінившись на подив. – На корпоративі? – перепитала вона. – А хіба… – вона зупинилася. – Ну, ми ж його не запрошували. Віка відчула, як земля йде з-під ніг. – Про що ти таке говориш?! – її голос стрепенувся. Тепер вже розгубилася Ірина. – Ой, вибач, я думала, ти знаєш цю історію, – тільки й сказала вона

– Віко, ти тільки не ображайся, – Олег ніяково переминався з ноги на ногу, стоячи в дверях кухні. – Цього разу я сам поїду на корпоратив. Віка застигла, тримаючи […]

Життєві Історії

Марина зібралася на зустріч випускників. Іти не хотілося. Але така кругла дата не кожен день! Дуже приємно було бачити однокласників. Прийшло їх тільки семеро. Однокласниця – Марія Степанівна, метушилася, носила з кухні різні закуски. Марина їй допомагала. Всі розсілися, почали виголошувати тости, згадувати дитинство. Розмова полилася рікою! Раптом у двері подзвонили. – О, обіцяв же ж прийти! Запізнився, та нічого! – вигукнула Марія Степанівна і побігла у коридор. Коли в кімнату зайшов гість, Марина його не впізнала. Він з усіма привітався, чоловікам потис руки… – О, Маринко, привіт! – сказав він. – Давно не бачились. Марина дивилася на чоловіка, не розуміючи, хто це такий

Марина дивилася у вікно. Погода в лютому видалася такою, що снігу майже не було. Тут і там проглядався асфальт. Вологий, але все-таки асфальт. Марина мимоволі подумала, як вона стояла […]