Життєві Історії

Владислав зробив Вероніці пропозицію. Дівчина сказала, що їй треба подумати. Чоловік не згадував про це цілий тиждень. Нарешті Владислав запитав: – Що ти вирішила? – Я сумніваюся, – відповіла Вероніка. – Мені здається, що ми ще не все знаємо один про одного. – Ніко, ми живемо разом уже два місяці! – здивувався Владислав. – Хіба ти мене погано знаєш? – Мене цікавить, чи готовий ти вирішувати проблеми, які будуть у нашій родині? – запитала Вероніка. – Які ж у нас можуть бути проблеми? Одружимося й житимемо довго та щасливо! – відповів Владислав. – Та ні, я маю проблеми… – раптом сказала Вероніка. – Що ти маєш на увазі? – Славко застиг нічого не розуміючи

Вероніка ніколи не запрошувала Владислава жити у її квартирі, у них навіть розмови про це не було. Але якось так вийшло, що через три місяці після того, як він […]

Життєві Історії

– Людо, що ти хочеш на день народження? – запитав свою кохану Ігор. – Може торт купити? – Не треба мені торт! – засміялася жінка. – Головне, щоб ти був поряд! – Це я можу, – пообіцяв той… На день народження Люди Ігор прийшов ближче до обіду. У руках він тримав пакет з найближчого супермаркету, букет хризантем і маленьку коробочку. – З днем народження, Людо! – бадьоро сказав Ігор. Людмила взяла букет. Хризантеми були якісь похмурі, де-не-де вже почали в’янути. – Дякую, Ігорю, – посміхнулася вона. Чоловік дістав з пакета листівку й коробочку. – Ось, листівка, – сказав він. – І ще… Ну, це тобі стане в нагоді… Людмила відкрила коробочку й остовпіла

Людмила сиділа на кухні, акуратно складаючи в конверт гроші. Вона рахувала їх уже десятий раз, щоб точно вистачило. До дня народження її коханого Ігоря залишалося два тижні, а подарунок […]

Життєві Історії

У Світлани був улюблений внук Микита. Якось вона вирішила з ним поговорила. – Прийди, внучику, твоя допомога потрібна! – сказала вона. – Зустрічаємося у суботу в моєму дворі о десятій ранку. – Чому в дворі? – не зрозумів Микита, але бабуся вже поклала слухавку… Він побачив її на подвірʼї. Світлана Павлівна одразу передала йому свою собачку на повідку, і попросила погуляти з нею, поки вона сходить на базар і в аптеку. – А зустрічаємося ми біля тієї великої лавки, як завжди, – сказала вона. – Там її й відпустиш побігати… Бабусине «швидко» розтяглося на півтори години. А коли вона повернулася, то з великим задоволенням побачила незвичну картину

Світлана Павлівна вже давно була на пенсії, вела спокійне розмірене життя і намагалася радіти кожному поганому дню. Їй нещодавно виповнилося сімдесят п’ять років, вона жила одна у своїй однокімнатній […]