– Він – мій ідеал! – Віра з таким захопленням розповідала про нового залицяльника, що Олеся очікувала побачити як мінімум Аполлона. І коли подруга показала фото, Олеся навіть трохи здивувалася. Звичайний, нічим непримітний хлопець. Олеся навіть не подивилася б на нього. Але Віра думала інакше.
– Я закохалася! Насправді закохалася! Він найкращий чоловік у світі! А яке у нього розкішне почуття гумору! Я все наше побачення сміялася.
Олеся посміхнулася. Зрозуміло, що в подрузі зараз гормони вирують, ось вона так і щаслива. Власне, і сама Леся була за неї щасливою.
Особисте життя Віри довго не складалося. В університеті зустрічалася з хлопцем, усі думали, що ці стосунки закінчаться весіллям. Але зненацька він її покинув, сказав, що йому з нею нудно, що він не нагулявся і не готовий до дорослого життя.
Олеся тоді довго втішала подругу. Та кілька днів плакала, жити не хотіла. Ну це і не дивно, адже Віра вже навіть весільну сукню вибирала.
Потім подруга на роботі познайомилася із чоловіком. Навіть кілька разів сходила з ним на побачення, перш ніж з’ясувала, що він, виявляється, одружений. І всі в офісі знали і ніхто не сказав. Мабуть, було цікаво спостерігати, чим це закінчиться.
Півроку Віра була одна. В Олесі теж не було другої половинки, але вона якось з цього приводу не переживала. Будувала свою кар’єру, думаючи, що ще встигне побувати у ролі дружини. А зараз не до цього.
А ось Віра мала інші погляди на життя. Їй просто був потрібний поруч чоловік, їй дуже хотілося кохання. І коли сьогодні дівчині зателефонувала подруга, пропонуючи зустрітися, Леся одразу зрозуміла, що, мабуть, Віра зустріла когось.
Із Денисом вони познайомилися банально – на сайті знайомств. Переписували місяць, Віра навіть Олесі про це не говорила. Дуже переживала наврочити, хоч вже тоді він їй подобався. І розповіла про нього лише зараз, коли вони зустрілися.
– Я дуже за тебе рада, – посміхнулася Леся. – Ти заслужила на щастя. Сподіваюся, Денис гідний чоловік.
– Подивимося. Але я дуже хочу, щоб у нас все вийшло. Адже він і справді мій ідеал.
Подруги ще трохи поговорили, а згодом розійшлися. А за тиждень Віра радісно повідомила, що вони з Денисом зустрічаються.
Звісно, невдовзі подруга познайомила Олесю зі своїм залицяльником. Дівчина думала, що, мабуть, Денис вкрай харизматичний, коли Віра так закохалася. Буває, що зовнішність у людини звичайна, але вона вміє зачарувати всіх довкола.
Але після знайомства Леся навіть розчарувалася трохи. Денис здався їй не розумним. Його жарти, з яких реготала Віра, були досить плоскими. Так школярі жартують між собою.
А ще він постійно хвалився. Розповідав, що добре заробляє, що винаймає круту квартиру, що його всі поважають. Олеся з досвіду знала, що такі люди зазвичай просто балаболи. І чому цього не помічає Віра, подруга не розуміла.
Але своєї думки вона не висловлювала. Не їй же із ним жити. Та й може, вона якось упереджена. А може, Денис просто хотів справити гарне враження на найкращу подругу дівчини і трохи перестарався.
Після їхньої зустрічі Віра поцікавилася, чи сподобався Олесі Денис. І Олеся обманула, сказала, що він цікавий хлопець. Подругу ображати не хотілося, та й знала Леся, що її думка справді нікому не потрібна.
Якийсь час від Віри нічого не було чути. Олеся вирішила, що вона з головою пішла у кохання, тому не діставала. Але через місяць дівчина вже скучила, тож зателефонувала подрузі.
– Привіт, як у тебе справи?
– Та все гаразд. Ось збираюся після роботи поїхати до Дениса. А як ти?
– Та теж нічого. Ти пропала, я ось вирішила зателефонувати.
– Ой, та все часу немає. Та й із Денисом постійно. Ти не ображайся.
– Та я й не ображаюся. Просто хотіла запропонувати зустрітись.
Віра якось зам’ялася.
– Слухай, ну в ці вихідні точно не вийде. У нас вони вже всі розплановані.
– Може, наступні?
– Давай зідзвонимося!
– Звісно.
Олеся була трохи засмучена. Виникло почуття, що Віра не хоче її бачити. Але вона вирішила, що все вигадала. Можливо, подруга справді зайнята, зустрінуться пізніше.
Але минув тиждень, а Віра так і не дзвонила. Тому Олеся зателефонувала сама, знову запропонувала побачитись.
– Ніяк не виходить, вибач.
– Може, тоді заздалегідь якийсь день заплануємо?
Віра замовкла. А Олеся зрозуміла, що, мабуть, справа не у відсутності вільного часу.
– Віро, що таке? Ти образилася на щось? Чи не хочеш бачитися?
– Ні-ні. Просто… Розумієш, ти чомусь не подобаєшся Денису. І він проти того, щоби я з тобою спілкувалася.
Олеся була в шоці. По-перше, нічого поганого Денису вона не зробила, щоб він так її невзлюбив. Подругу проти нього не налаштовувала, нічого поганого не говорила. Навіть усміхалася, коли він вкрай безглуздо жартував.
Але це добре. Припустимо, що Олеся йому просто так не сподобалася. Буває, вона й не повинна всім подобатися. Але забороняти своїй дівчині спілкуватися з подругою? Це що таке взагалі?
І найгірше, що Віра покірно слухається. Він сказав “не можна”, і тепер вони з нею не подруги.
– Віро, але ж це неправильно. Він не може вказувати тобі, з ким спілкуватися, а з ким ні.
– Денис і не вказує, – заперечила вона. – Він висловив свою думку, а я до нього дослухалася. Ось і все.
– Що значить прислухалася? Ми ж з дитинства дружимо.
– Пробач, Лесю, але мені й справді з тобою важко. Давай закриємо цю тему та розійдемося різними дорогами. У мене стосунки, я хочу, щоб ми з Денисом були щасливі. Вибач.
Олесі було так прикро, що аж сльози на очі виступили. Ось вона, справжня жіноча дружба. Прийшов чоловік, і її, як не було.
– Я тебе зрозуміла. Більше не набридатиму. Бувай.
Олеся поклала трубку і ще довго приходила в себе. І добре б, якби Віра раніше була помічена у таких імпульсивних рішеннях. Або якби вона якось натякала на те, що їй важко дається ця дружба.
Та ні, вона ж перша бігла до Олесі, коли шукала підтримки. Все їй розповідала, радилася. А тепер каже, що їй тяжко весь цей час було.
Звісно, було важко, але згодом Олеся відпустила цю ситуацію. Подумки побажала колишній подругі щастя, і постаралася про неї забути.
Але забути не вийшло. Буквально через два місяці після тієї розмови Віра зявилася на порозі в Олесі. Під очима розмазана туш, ніс червоний від сліз, і виглядала вона такою розгубленою.
– Привіт. Впустиш?
Олеся кивнула. Вона просто не змогла б вигнати колишню подругу в такому стані.
Віра пройшла на кухню, сіла на стілець і розплакалася. Олеся поставила чайник, а потім обернулася до колишньої подруги.
– Що сталося?
– Денис мене зрадив! І, як з’ясувалося, неодноразово! Ще й сказав, що я сама в цьому винна, мовляв, мало приділяла йому уваги. А я все для нього! І їжу готувала, і вечори з ним проводила, і на всі умови погоджувалася!
Олеся, звичайно, співчувала Вірі, але, якщо чесно, не дуже здивувалася. Денис справляв враження ненадійної людини, і дуже дивно, що Віра цього не помічала.
– Мені шкода, – сказала Леся, наливаючи чай.
– Пробач мені, будь ласка! Я хотіла дружити з тобою, але Денис був категорично проти!
– Але ти сказала інше. Сказала, що ти просто до нього прислухалася, бо зрозуміла, що тобі складно зі мною спілкуватися!
– Я несла якусь нісенітницю! Просто мені ніяково було.
– Гаразд, проїхали. Що плануєш робити?
– Та що тут робити? – Знизала Віра плечима. – Ми розлучилися. Ось і все. Можна я в тебе на ніч залишусь? Не хочу залишатися одна.
– Залишайся, – дозволила Леся.
Віра заснула досить швидко, а Олеся не спала. Вона, щиро, намагалася все це забути. Намагалася пробачити подругу, хотіла, щоб між ними все було, як і раніше. Та не могла. Просто вона знала, що Віра легко від неї відвернеться, і, якщо Олесі буде потрібна підтримка, не факт, що Віра її надасть.
Вранці Віра виглядала позитивнішою. Говорила про те, чим займеться, про те, що незабаром вже забуде Дениса, бо він її зрадив. А потім запитала:
– Може, ми з тобою вдвох кудись поїдемо? За місто, в якийсь готель, де є СПА.
Олеся тяжко зітхнула.
– Вибач, але ні.
– Чому? Якщо проблема із грошима, то я навіть спонсорувати готова.
– З грошима все гаразд. Просто я не можу так, Віро. Нашу дружбу не повернути. Я тепер знаю, що ти будь-якої миті можеш від мене відвернутися. А я потім думатиму, що я зробила не так.
– Але ж я вибачилася, – сказала дівчина.
– І я прощаю тебе. Я не ображаюся, правда. Просто більше не можу з тобою дружити.
Якийсь час Віра ще намагалася налагодити стосунки. Але Олесі це вже стало не потрібно. Вона більше не вважала Віру своєю подругою. Їхня дружба впала в той момент, коли подруга від неї так легко відмовилася.
Адже дружба – це те, що треба цінувати. Що треба берегти і чим треба цінувати. А якщо цього немає, то гріш ціна такій дружбі. І Олесі вона вже точно була не потрібна.