– Ось щастить комусь із свекрухами. Моя б мені ніколи не подарувала нічого. Тільки й видивляється, що б в мене забрати. Ось нещодавно сиділа і плакалася, що я маю велику колекцію парфумів, а в неї грошей немає на парфуми. Довелося розлучитися з одним, – зітхнула Алла, дивлячись на свою подругу. – Вибрала, між іншим, мій улюблений.
Олеся лише посміхнулася. Вона дивилася на пінку, малюнок якої вже почав розтікатися, а зробити перший ковток кави все не наважувалася. Як можна псувати таку красу? Зустрівшись із подругою в кафе, вона хотіла обговорити майбутнє весілля, а тепер розуміла, що хвилювалася дарма. Все-таки вже все готове. Не слід було накручувати себе зайвий раз. Весілля трапляється один раз у житті, але якщо хвилюватися, то точно все піде навперейми.
– Так… Марина Миколаївна чудова жінка. Вона так про мене дбає. Денис каже, що вона йому стільки подарунків ніколи не дарувала. Можливо, вона мріяла про дочку? Знаєш, є дивина невелика … вона сказала, що після весілля я повинна звертатися до неї не по імені та по батькові, а «мама».
– Хах! Чому б і ні? Поводиться вона як мама, – засміялася Алла. – Я б свою хоч Боженькою назвала, поводила б вона себе хоч трохи як твоя.
– Ну, ні. Я так не можу. Я маю маму. Чому я маю називати так свекруху? У мене язик не повернеться. Це… неправильно, чи що? Не знаю, як пояснити, але мені це не до вподоби.
– Не можеш, то не називай. Думаєш, образиться? То це її проблеми. Зрештою, це твоя справа, як до неї звертатися.
Олеся кивнула. Вона зробила перший ковток кави, прокотивши в роті напій з карамельними нотками, і замружилася від насолоди.
– Смачно так.
– Каву тут готують чудову, але… останній ковток завжди віддає гіркотою. Може, твоя свекруха така сама? Зараз вона гарна, а після весілля зміниться… – Алла лякаюче хлопнула в долоні, через що Олеся здригнулася.
– Скажеш також! Навіщо вже заздалегідь залякуєш мене? Не хотілося б мені сваритися з нею. Денис любить свою маму. Я не хотіла б ставати між ними. Якщо стосунки між невісткою та свекрухою напружені, то чоловікові завжди непросто. Доводиться робити вибір, однак він займає лише одну сторону.
– Звісно! А якщо на двох стільцях всидіти намагається, то гнати його потрібно. Мій Олексій відразу поставив себе так, що свекруха слова проти мене не каже. Щоправда, шушукається за спиною, але це вже інша історія. Синові вона нічого поганого про мене не каже – це головне. Та й зі мною не свариться. Щоправда, постійно плаче, що їй бракує чогось. А хто винен? Постає питання, навіщо треба було раніше часу йти на пенсію? Могла б ще працювати і працювати, адже міцна ще.
Олеся кивнула. Вона згадала, що свекруха подруги надто пізно народила свого первістка, та й сам Олексій був старший за дружину на десять років.
– Може, ще різниця у віці так впливає? У мене свекруха трохи старша за мою матір. Сподіваюся, після весілля нічого не зміниться.
На весіллі свекруха теж зуміла виділитися: подарувала молодятам дорогу пральну машину з сушаркою, а своїй невістці золотий ланцюжок із кулоном. Батьки Олесі зазнали незручності, коли всі гості стали шушукатися, що мати нареченого зробила куди щедріший подарунок, ніж вони. Ніхто не знав, що саме батьки нареченої організовували весілля і більшу частину коштів вклали самі, а вони й не хотіли цим хвалитися, адже головне, щоб дочка була щасливою. Дивлячись на її сяючу посмішку, вони розуміли, що все робили правильно. Можливо, Марія Миколаївна і потребувала схвалення оточуючих, а от батьки Олесі про це не замислювалися. Скільки хорошого не зроби – люди будуть судити лише про те, що бачать, а показні добрі вчинки виглядали не більш ніж фальшиво.
– Денисе, від цього дня ти повинен оберігати мій скарб, – сказав батько Олесі зятю. – Якщо донька проллє сльози з твоєї вини, матимеш справу зі мною.
– Такого ніколи не станеться. Обіцяю вам.
Минуло два з половиною тижні. У весільну подорож молоді не поїхали, бо хотіли побути удвох у тиші та спокої. Вони не встигли навіть отримати закордонний паспорт, та й не вибрали, куди хотілося б вирушити. Вирішили, що відкладуть медовий місяць на потім. Їм і удвох у квартирі було добре.
Марія Миколаївна частенько заглядала в гості, ось тільки посмішка з її губ сповзла, перетворилася більше на злий оскал. Олеся почувала себе винною. Вона думала, що свекруха засмутилася через те, що невістка не називає її мамою, але переступити через себе все-таки не могла.
– Я зараз підробляю в магазині біля будинку. Часу зовсім немає, втомлюватись стала. Все-таки роки вже не ті, – скаржилася Марія Миколаївна, – Та й накопичень майже не лишилося.
Олеся мимоволі проводила паралель зі свекрухою Алли, яка також скаржилася, що їй не вистачає фінансів. Невже Марія Миколаївна стане такою самою?
Якось увечері жінка запропонувала чоловікові дізнатися, як у неї справи з фінансами, можливо, варто було чимось допомогти. Нехай вони поки що самі заробляли не так багато, але все-таки допоможуть, якщо зможуть. Денис пообіцяв поговорити з матір’ю, але зрештою сказав, що тій нічого не потрібно.
Образи почалися того моменту, коли Олеся сказала, що свій День народження відзначатиме в будинку батьків. Свекруха відмовилася їхати до них, сказала, що розраховувала відзначити цю подію втрьох.
– І взагалі, я просила тебе звертатися до мене «мама», а ти все вперлася і по імені по батькові мене кличеш. Невже я тобі недостатньо дала, щоб заслужити, якщо не кохання, то хоча б повагу? Наді мною вже всі на роботі сміються!
Від слів свекрухи Олесі стало не по собі. Вона почала відчувати себе зобов’язаною, але змінюватись і йти наперекір своїм внутрішнім відчуттям не хотіла.
– Ти не турбуйся. І не думай навіть, що ти комусь щось винна. Все-таки мама іноді вміє таке сказати, що потім довго приходиш в себе. Я поговорю з нею і спробую залагодити конфлікт.
Залагодити нічого не вдалося. Коли Денис розмовляв з матір’ю телефоном, та сварилася настільки голосно, що навіть Олеся чула кожне її слово.
– Я стільки дала твоїй дружині, а їй батьки дорожчі? Так і знай, що вони почнуть лізти у ваші стосунки та налаштовувати її проти тебе. Дружина має відмовлятися від своєї сім’ї, бо входить до родини чоловіка. Ці відносини спочатку були приречені з огляду на прихильність твоєї Олесі до батьків. Ти чоловік чи ні, щоби сказати своє слово? Вона всі свята має відзначати з тобою та зі мною! Та так споконвіку було.
– Щось я не помітив, щоб ти близько спілкувалась з батьками батька.
– Це інша історія. Ти стрілки на мене не переводь! А задумайся, яким буде твій шлюб, коли теща з тестем на шию сядуть. Всі знайомі кажуть, що ці бідні родичі себе ще проявлять. Тільки потім пізно думатиме! Треба зараз щось міняти.
Олесі прикро було чути такі слова. Вона щиро розраховувала, що свекруха потоваришує з її батьками, ось тільки Марія Миколаївна з самого початку поставила себе королевою. Вона гордо задирала голову, поводилася, як справжнісінька королева. Саме тоді мама Олесі сказала, що не зможе вдавати, ніби не помічає цього. Вона не вміла вдавати і пускати пил в очі, тому перестала навіть намагатися подружитися з матір’ю зятя.
Денис закінчив розмову з матір’ю і поспішив заспокоїти дружину.
– Пам’ятаєш, обіцянку, яку я дав твоєму батькові? Сумувати і плакати з моєї провини ти не будеш, а через мою мами поготів. Якщо їй щось не подобається – це її проблеми. Я не дозволю їй тиснути на тебе і погано висловлюватись про тебе чи твоїх батьків. Домовились?
Олеся тільки кивнула у відповідь.
Як би там не було, а неприємний осад залишився.
Молода жінка все думала про почуте. Вона почала розуміти, як сильно помилялася. Мабуть, свекруха своїми подарунками намагалася зачарувати Олесю, переконати її відмовитися від батьків, прийняти під своє крило, а потім вити з неї мотузки. Але нічого не вийде.
За кілька днів Марія Миколаївна заявилася до квартири молодих і попросила про розмову із сином наодинці. Олеся не чула, про що вони розмовляли за зачиненими дверима, але відчувала напругу. Час від часу свекруха підвищувала голос, а потім покинула квартиру, гримнувши дверима. Андрій увійшов до кімнати, де сиділа дружина, з опущеною головою.
– Щось сталося? На тобі обличчя зовсім нема! Чому ви з мамою посварилися?
– Я з нею не сварився. Це вона почала сварку. Я намагався говорити спокійно, та її моя позиція не влаштувала. Вважає, що твої батьки вже встигли і мене налаштувати проти неї. Загалом, це її висновки та проблеми. Нехай думає, що хоче, але є дещо… Мама сказала, щоб ти їй подарунки всі повернула, їй кредити нема чим платити. Виявляється, вона так сильно хотіла вислужитися перед нами та гостями на весіллі, що залізла у борги, а тепер заробітної плати не вистачає. Каже, що вже допустила прострочення з якогось платежу.
– Навіщо треба було лізти у кредити? – Олеся ахнула.
Свекруха часто говорила про накопичення. Олеся і припустити не могла, що та стала б залазити в кредити, щоб пустити пил очі і звеличитися в очах оточуючих. Неприємний осад з’явився усередині. Навіть якщо всі подарунки вони з чоловіком повернуть, з них лише прикраси можна здати в ломбард. Все інше не продаси і не виручиш грошей достатньо, щоб виплатити борги.
Голова була важка від думок. Олеся поспішила розповісти батькам про те, що сталося. Лізти в борги, щоб повернути кредит свекрухи не хотілося, як і користуватися її подарунками.
– Видно було відразу, наскільки їй важлива думка оточуючих. Вважала нас бідними родичами, а себе королевою… – тяжко зітхнула мати Олесі. – Нічого. Не хвилюйся. Ми з батьком якраз отримали нещодавно податкове відрахування хороше, тому давай просто повернемо їй гроші за подарунки. Золото віддай, звичайно, якщо воно було подароване з недобрими намірами, носити таке не потрібно, а ось техніку… вважатимеш, що це подарунок від нас.
Денис був вдячний тещі за те, що пішла назустріч. Він почував себе погано, соромився, наче це він просив гроші за подарунки. Чоловік пообіцяв, що обов’язково віддасть гроші батькам дружини, але вони відмовилися, адже це буде подарунком. Їхня допомога та подарунки були щирими, і вони нічого не чекали натомість. Ніхто не вказував Денису, як до них звертатися, та й загалом не тиснули на нього. Головне, щоб дочка була щаслива із цим чоловіком.
Зібравши прикраси та гроші, які їм подарували, Денис привіз усе матері. Марія Миколаївна навіть не чекала на такий поворот. Жінка спочатку заплакала, намагаючись натиснути на жалість, сказала, що невістка невдячна, не зуміла оцінити доброту, з якою до неї поставилася свекруха, а коли Денис заступився за дружину та її батьків, розлютилася і сваритися почала тепер уже на сина. Сваритися з матір’ю не хотілося, але слухати, як вона ображає людей, які допомогли та підтримали, не сказавши на її адресу жодного поганого слова, чоловік не збирався.
– Іди до них! Правильно! Навіщо мати потрібна? Давай… йди!
– Мамо, ну навіщо ти так? Я ж не відмовляюсь від тебе. І впевнений, що навіть батьки Олесі приймуть тебе, якщо перестанеш прикидатися і намагатися звеличитися. Просто спробуй потоваришувати з ними. Вони ж тобі нічого поганого не вчинили!
– Потоваришувати? Ти це серйозно? Сам дружи, з ким хочеш! А мені дай спокій! Я ніколи не стану на один щабель з бідними родичами.
Денис не став слухати матір далі і пішов. Він розумів, що Марія Миколаївна затаїть глибоко всередині образу, але ніяк не міг вплинути на неї. Дзвінки чоловіка матері стали надто рідкісними. Щоразу, коли він дзвонив, щоб дізнатися, як вона себе почуває і чи не потребує чогось, жінка влаштовувала сварку, і в результаті він просто перестав дзвонити першим, дізнаючись, як справи у його матері через сусідів чи рідних. Денис не розумів, до чого були всі ці королівські замашки, але його мати мала рацію, коли одного разу сказала, що вірити слід не словам, а вчинкам. Батьки дружини чудово ставилися до нього, не лізли у їхні стосунки, на відміну від матері, яка мріяла стати божеством, главою сім’ї, а в результаті… навряд чи залишилася просто матір’ю для свого єдиного сина.