– Ти? – голос Олени був здивований і навіть схвильований. Відчиняючи двері, вона найменше очікувала побачити на порозі квартири Олега.
– Я, – посміхнувся він. – Дозволиш увійти? Все-таки я тут не чужа людина.
Олена зробила крок назад, впускаючи колишнього чоловіка в їхню колись спільну квартиру. Олег увійшов, озирнувся на всі боки, і знову його губи торкнулася ледь помітна усмішка.
– Бачу, що тут мало що змінилося, – сказав він з погано прихованим невдоволенням в голосі. – Точніше, взагалі нічого не змінилося. Ти навіть ремонту не зробила.
Олена знизала плечима:
– Мене все влаштовує. Ти прийшов із перевіркою? Чи, може, хочеш запропонувати мені грошей на новий ремонт?
Вона теж вирішила висловитися. Якщо колишній чоловік дозволяє собі такий тон у розмові, то чому вона не може говорити з ним так само? Це раніше вона намагалася бути податливою та слухняною дружиною, а тепер сенсу в цьому не було.
Перед нею стояла зовсім стороння для неї людина, колишній чоловік, з яким тепер Олену не пов’язувало нічого. Окрім, мабуть, спільної доньки, але й тій було вже двадцять, дівчина мала особисте життя, і з батьками вона бачилася все рідше.
– Пахне апетитно, – замість відповіді промовив Олег. – Готуєш щось смачненьке? Не пригостиш?
Олена посміхнулася. Вона добре знала про те, що кілька місяців тому Олег розлучився зі своєю пасією. Тієї, до якої пішов від Олени півтора роки тому.
…Того вечора він повернувся з роботи на взводі. Закину свої речі в сумки, потім коротко сказав дружині про те, що йде до іншої.
– Набридло ховатися і прикидатися, – заявив Олег. – Я давно вже сплю з іншою, а ти вже давно знаєш про це і просто вдаєш, що все гаразд. Набридло.
Олена тоді застигла. Так, їй було відомо про інтрижку чоловіка на стороні. Коханкою Олега виявилася молоденька практикантка, яка прийшла в компанію, де він працював заступником директора, на посаду стажера. Олег одразу звернув увагу на симпатичну двадцятирічну Наталю, а за місяць у них закрутився роман.
Олена дізналася про це майже одразу ж. У компанії Олега працювала її найкраща подруга, саме вона повідомила Олену про те, що її чоловік має стосунки з молоденькою практиканткою. Олена тоді, засунувши гордість кудись подалі, віддала перевагу заплющити очі на цю інтрижку, Олегові було сорок три роки, у нього була криза середнього віку, тому швидкоплинне захоплення Олена була готова йому пробачити заради сім’ї.
Але виявилося, що інтрижка вийшла за межі простого зв’язку, переросла в якусь подобу кохання, і через три місяці вони з’їхалися. Олег винайняв квартиру, подав на розлучення, і як чесний чоловік, який зрадив своїй дружині і залишив її з дочкою, вирішив відмовитися від своєї частки в квартирі.
– Живіть тут із Вірою, я на житлоплощу не претендую.
Олена була здивована. Вона любила свого чоловіка, до останнього намагалася зберегти сім’ю, навіть вмовляла його, благаючи одуматися і повернутися додому, але Олег був непохитний.
– Якщо ти не знаєш, що таке справжні почуття, то краще не лізь, – заявив він. – Я закоханий, у мене все гаразд. А буде ще краще.
У той період життя Олену підтримала її свекруха. Ганна Павлівна вже тоді сильно нездужала, а Олена доглядала за нею, допомагала з процедурами та відновленням. Олег тоді самоусунувся, та й зайнятий він був своїм новим особистим життям.
Так сталося, що Олена підтримувала свекруху фізично, а Ганна Павлівна морально свою невістку. Із сином вона відмовилася спілкуватися, попросила його не з’являтися ні до неї додому, ні в палату, а Олег, на цьому і не наполягав.
– Не хочу його бачити і знати, – зізналася Ганна Павлівна Олені. – Зустрів якусь негідницю одного віку зі своєю дочкою і радий. Старий негідник.
Олена мовчала до останнього сподіваючись, що Олег повернеться додому. Він не повернувся, більше того, одружився зі своєю Наталкою. А за рік розлучився з нею, переїхавши до квартири до матері. Ганна Павлівна тоді була зовсім поганою, більшу частину часу проводила в палаті, а через два місяці після повернення сина її не стало.
Олена була поруч зі свекрухою, вона займалася організацією прощання і, здавалося, найбільше жалкувала про те, що Ганни Павлівни більше немає. Олег залишився жити в квартирі матері, проте, через кілька тижнів після прощання з’ясувалося, що жінка залишила по собі заповіт: квартиру свою вона переписала на невістку.
Олег був в не собі. Сварився на Олену.
– Ти прокралася, до моєї матері за пазуху. На задніх лапках перед нею ходила, служила перед нею. Актриса!
Олена знову мовчала, не сперечаючись із колишнім чоловіком. Його обурення можна було зрозуміти, та й сама вона поки що перебувала в здивуванні від новини. Потрібно ж, Ганна Павлівна все провернула так, що синові не дісталося нічого. Щоправда, була ще одна квартира, що належала їй, та, яку Олег великодушно залишив колишній дружині та дочці.
… – Навіщо ти прийшов? – Олена, яка не чекала свого чоловіка майже через місяць відсутності спілкування.
Вони бачилися востаннє після оголошення заповіту, тоді Олег обурювався та сварився на Олену, а вона вирішила, що спілкуватися в такому тоні з колишнім чоловіком не стане. Взагалі не хоче з ним навіть розмовляти, тим більше що сенсу в цьому не було жодного. Їх майже нічого не пов’язувало, крім минулого, спогади про яке почали стиратися з пам’яті.
– Бачу, що ти не пригощатимеш мене, – відповів Олег веселим голосом, а потім сів на диван у вітальні. – Я прийшов поговорити. Про нерухомість.
Олена розуміюче кивнула. Звісно, навіщо він міг ще з’явитися? Явно не для того, щоб спробувати налагодити контакт, вибачитись за те, що насварився на неї востаннє, за те, що не допомагав із доглядом власної матері, за те, що майже перестав спілкуватися з донькою. Олега хвилювало лише одне: квартири, гроші, комфортні умови. Олег, що залишився без молодої дружини і нікому не потрібний, тепер думав лише про власні зручності.
– Я тобі говорила про те, що ти можеш жити в квартирі Ганни Павлівни скільки завгодно, – сказала Олена. – Я не збираюся її ні здавати, ні продавати, незважаючи на те, що вона належить мені за документами.
– Мені це не підходить. – Олег скривився. – Я живу в чужій квартирі, а хочу жити у своїй.
– Припустимо, – Олена кивнула. – Купуй квартиру і живи. Хто тобі заважає?
Він округлив очі.
– Куплю. Але для початку ми продамо цю квартиру, в якій ти живеш!
Тепер настав час Олени дивуватися. Яким хитрим виявився Олег! Недаремно Ганна Павлівна свого часу перестрахувалась, як знала, що її син обов’язково візьме свої слова назад.
– Я не планую її продавати.
– Я планую! – примхливо відповів Олег. – Квартира належить моїй матері, за півроку відійде мені у спадок, і я хочу її продати. Так і бути – половину віддам тобі.
Олена з жалем дивилася на Олега. Колись щедрий, добрий, великодушний, він перетворився на невротика, якому треба було загребати все поспіль.
– Не вийде, Олеже. Квартира вже другий рік моя. Анна Павлівна оформила дарчу на мене відразу після нашого з тобою розлучення. Вона подарувала мені цю квартиру.
Олег підскочив із дивана. Заметався по квартирі.
– Ти й тут постаралася! Негідниця!
Олена закотила очі. Вона не просила Ганну Павлівну про те, щоб та відписувала на неї нерухомість, це було бажання виключно свекрухи, так що тут совість Олени була чиста.
– Я не негідниця, Олег. Я проста жінка, яка хоче бути щасливою. А ти багато років тому про це забув.
– Ти завжди думала лише про себе!
– А ти про себе думав не менше, – усміхнулася Олена. – Іди, будь ласка, і більше ніколи не з’являйся на порозі моєї квартири.
Він обернувся, стоячи в коридорі і з презирством глянув на колишню дружину.
– А колись ти мене любила… Такі пісні у вуха мені лила…
Олена байдуже знизала плечима:
– Я просто нічого не знала про справжні почуття. Вибач. І прощай.
Олена замкнула за чоловіком двері і втомлено притулилася спиною до дверей. Вона змогла! Вона впоралася! А ще вона обов’язково дізнається, що таке справжні почуття. Все життя ще попереду!