В кімнату відпочинку, де стояла кавоварка, зайшли троє чоловіків – колег по роботі.
Двоє з них явно піджартовували до третього:
– Ну, що, Олексію, кинула тебе твоя Ліля?! Причину хоч пояснила?
– Сказала щось таке, мовляв, не бачить перспективи у наших стосунках, – відповів Олексій.
– Коротше, Ліля назвала тебе безперспективним. Прикро, – підсумував Данило.
– Цікаво, а чому вона так вирішила, що їй не сподобалося? – запитав третій колега – Семен.
– Звідки я знаю, – неохоче буркнув Олексій. – Може, вона чекає на принца, а я на принца не тягну.
– Лілі не двадцять, і навіть не двадцять п’ять. Їй уже тридцять два, – сказав Данило. – Не думаю, що вона досі живе у країні рожевих поні. Як правило, в цьому віці жінки поспішають заскочити в останній вагон – аби заміж вийти. А ти в нас цілком собі хороший наречений. Не знаю, чого вона носом крутить. Доперебирається!
Чоловіки посідали в крісла і, наливши собі каву, продовжили розмову.
– У мене брат двоюрідний – Юрко – з дружиною розлучився, – сказав Семен. – Двоє дітей. Квартиру поділили, за машину він їй половину виплатив, аліменти платить. А чому розлучилися? Через нісенітницю якусь. Звинуватила Юрка у тому, що він їй по господарству не допомагає, з дітьми не займається, батьків її не шанує.
А Юрко дивується – нормально ж жили! Дружина зі своєю заявою на розлучення все життя йому зіпсувала.
Ось він зараз теж намагається познайомитися з якоюсь симпатичною дівчиною років двадцять п’ять – та сама картина, що й у тебе, Олексію. Не клює рибка! І він сидить і думає:
– Чого їм усім треба?
У кімнаті тим часом була ще одна людина. Маргарита Львівна із сусіднього відділу – жінка років п’ятдесят, дещо повненька, але дуже доглянута і завжди модно одягнена. Вона пила каву, переглядала стрічку у своєму телефоні і мимоволі прислухалася до розмови чоловіків.
Маргарита Львівна не хотіла втручатися, але, хоч і вона сама, і обидві її дочки були щасливі в заміжжі, її чомусь дуже зачепили слова Семена.
Вона поставила на стіл пусту чашку і, глянувши на чоловіків поверх окулярів, сказала:
– Вибачте, звісно, за те, що я втручаюся у вашу суто чоловічу бесіду, але, якщо ви дозволите, я за п’ять хвилин поясню вам, чому Ліля не стала зустрічатися з Олексієм.
Всі застигли від здивування.
– Ого, дуже цікаво! – вигукнув Семен. – Ваша експертна думка дуже важлива для ВАС!
Маргарита Львівна посміхнулася з його жарту, і почала:
– Ліля не стала зустрічатися з Олексієм саме тому, що через свій вік уже давно не живе в країні рожевих поні і дуже добре знає життя.
– Аргументуйте, будь ласка! – попросив Данило.
– Добре, – сказала жінка. – Олексію, у вас є квартира?
– Є. Двокімнатна.
– Ви живете там один?
– З мамою.
– І якщо ви одружитеся, то саме в цю квартиру ви приведете свою дружину?
– Звісно. А куди ж іще?
– Ну ось ваш перший мінус: ви навряд чи знайдете жінку, яка прагне розділити свою кухню зі свекрухою. Навіть якщо ваша мама не буде вчити її, як смажити яєчню і готувати млинці. А мами зазвичай вчать. З мамою пов’язаний і другий мінус: скільки років вам і вашій мамі?
– Мені сорок, мамі – через місяць буде сімдесят, – відповів Олексій.
– Тобто цілком можливо, що років через п’ять-десять вашій мамі знадобиться допомога. І добре, якщо вона не лежатиме. Бо ж, знаєте, різне буває – послизнулася бабуся невдало – і ось їй уже доглядальниця потрібна. Але навіть якщо все буде гаразд, допомога все одно знадобиться.
Вгадайте з двох разів – хто її має надавати? Звісно, невістка!
Якщо говорити конкретно про Лілю, то у неї у сорок два роки на руках опиниться ваша матінка.
– Щось усе дуже песимістично, – сказав Данило.
– Реалістично, – відповіла Маргарита Львівна. – Ідемо далі. Ви розлучені так, наскільки я знаю, виплачуєте аліменти на двох дітей? Від зарплати – мінус третина.
– У мене діти вже немаленькі: на доньку залишилося платити три роки, на сина – сім, – заперечив Олексій.
– Але це будуть ті роки, в які теоретично Ліля захоче народити дитину і три роки сидітиме з нею в декреті.
Тобто три роки доведеться жити на дві третини вашої не найбільшої зарплати.
Це третій мінус.
Тут є й четвертий.
Скажіть чесно, адже вам не вдається обмежитися тільки аліментами?
Найімовірніше, колишня дружина то на велосипед синові попросить, то на ноутбук дочці. Правда? А на море з’їздити?
Та й дітей колишня дружина вам час від часу підкидає – ви ж батько, значить повинні,… І це правильно.
Олексій кивнув головою.
– Ну, ось уже чотири мінуси, – сказала Маргарита Львівна. – Але є й п’ятий. Нещодавно ви взяли кредит на машину. Скільки років вам ще платити за неї? П’ять? Сім?
Тобто від вашої і так урізаної зарплати треба забрати ще й кредитний платіж. Думаю, що ваша мама вміє дуже економно готувати, бо один на залишки своєї зарплати ви навряд чи вижили б.
– Це що ж, виходить, що у Олексія немає жодного плюса, а тільки мінуси? – обурився Семен.
– Чому ж? Є. Єдиний ваш плюс, Олексію, у тому, що у вас немає кредиту на житло. Хоча хто вам його дасть за такого фінансового стану? – сказала Маргарита Львівна.
– Але ж ви говорите тільки про матеріальне! – заперечив Данило. – А як же ж душевні риси: доброта, порядність, чесність?
– Ви маєте рацію: і доброта, і порядність дуже важливі. Але, на жаль, ці якості можна помітити тільки за близького спілкування. А до нього в такій ситуації, як у Олексія, справа, як правило, не доходила. Хочете експеримент? Я маю знайому. Їй тридцять сім. Заміжня ніколи не була, але дуже хоче. Давайте спробую прорекламувати їй Олексія, не називаючи його імені.
Маргарита Львівна надіслала жінці повідомлення:
«Є гарний чоловік – порядний, добрий, симпатичний. Живе з мамою – сімдесят років у двокімнатній квартирі, розлучений, двоє дітей, зате є машина, щоправда, кредитна. Познайомити?»
Відповідь надійшла майже миттєво:
«Ти що, зовсім? Мало мені своїх проблем, то ти мені ще мужика з проблемами підкинути хочеш?»
– Бачите? Навіть слова «порядний, добрий і симпатичний», з яких я почала, не зачепили панянку, яка дуже хоче вийти заміж і просить усіх знайомих знайти їй пару. А ви говорите про Лілю, яка молодша на цілих п’ять років, – сказала Маргарита Львівна.
– Мені здається, ви мали написати, що Олексій у нас не просто симпатичний, а гарний, – пожартував Семен. – Може, панянка на це повелася б.
– Зовнішність для чоловіка – не головне. Ви жінок звинувачуєте, що вони не в душу зазирають, а тільки в гаманець. А самі ж не краще. Ось чому Олексій вибрав Лілю?
– Сподобалася. Симпатична. Фігура гарна. Одягається добре, весела, з почуттям гумору, – відповів Олексій.
– А поруч із нею, за сусіднім столом, сидить ще одна молода жінка – їй тридцять років. Теж симпатична, і з почуттям гумору у неї все гаразд, добра, смачно готує. І квартира у неї є – двокімнатна. Так само, як і Олексій, розлучена, син у неї – п’ять років.
– І чому ми цього дива досі не помічали? – поцікавився Семен.
– Не знаю, – відповіла Маргарита Львівна. Ти начебто на вчорашніх зборах поряд із нею сидів.
– Ганна, чи що?! – вигукнув Семен. Та вона надто пухка!
– Ось про що я й говорю! Ви від жінок вимагаєте, щоб і красунею була, і стрункою, і все таке. А що можете запропонувати? Купу проблем, які жінка має вирішити, використовуючи свої ресурси? – спитала Маргарита Львівна і, вимивши свою чашку, вирушила на робоче місце.
– Олексію! А ти до Ганни придивися! Може, це твоя доля, – сказав Семен.
Олексій не зрозумів, чи серйозно це запропонував приятель чи пожартував, але після цієї розмови час від часу став поглядати на Ганну.
Однак підійти до неї так і наважився – йому здавалося, що друзі жартуватимуть, якщо він залицятиметься до неї…
…Майже півроку він ходив колами, поки нарешті не стало відомо, що… Ганна виходить заміж!
А що Олексій?
А нічого!
Щоправда, він не впадає у відчай і продовжує залицятися то до однієї жінки, то до іншої.
Але далі двох-трьох побачень справа поки що не йде…