Олег заглянув на кухню, де його дружина – Ганна – готувала вечерю і сказав:
– Ганно, мама сьогодні дзвонила. Вона збирається прийти до нас у п’ятницю ввечері.
– А не сказала, навіщо? – поцікавилася Ганна.
– Ні, але попередила, що для серйозної розмови, – відповів Олег.
У Ганни з Ніною Георгіївною – матір’ю чоловіка – склалися цілком нормальні стосунки.
По-перше, тому, що жили вони у різних кінцях міста та зустрічалися лише під час сімейних свят.
По-друге, Ганна намагалася не сперечатися з Ніною Георгіївною і вважала за краще спокійно погоджуватися і дякувати, коли свекруха давала їй якісь поради, хоча рідко їм слідувала.
І по-третє, Ніна Георгіївна, яка все життя працює на пошті, з повагою ставилася до невістки, яка закінчила університет і працювала в інституті.
Але у матері Олега була одна особливість, яка дещо напружувала не лише невістку, а й інших членів сім’ї. Ніна Георгіївна була дуже стурбована проблемою забезпечення житлом молодших сина та доньки. Двійнята Денис та Аліна були на цілих десять років молодші за старшого сина – Олега, і мати завжди переживала про те, як складеться їхнє життя.
Наприклад, два роки тому Ніна Георгіївна зібрала сімейну раду та запропонувала продати трикімнатну квартиру, в якій вона жила із двадцятирічними сином та дочкою. На виручені гроші вона планувала купити Аліні та Денису по однокімнатній квартирі, а сама розраховувала оселитися у двокімнатній квартирі Ганни та Олега.
– Я вас не потурбую – поставте мені диван у кімнаті у Катрусі, заодно я за онукою доглядатиму, – пообіцяла свекруха Ганні.
– Каті вже п’ятий рік, і особливо доглядати її не треба, – заперечив матері Олег. – Крім того, у нас у сім’ї за півроку очікується поповнення, тому в дитячій не буде місця для твого дивана.
За два роки в Ніни Георгіївни виникало ще кілька подібних ідей, але жодна з них не була реалізована через свою абсурдність.
Ось і на цей раз Ганна переживала, що свекруха хоче поділитися з ними своєю черговою вигадкою.
Так і сталося.
– Я розробила ідеальний план, – повідомила Ніна Георгіївна. – Ми візьмемо квартири в іпотеку! Спершу для Дениса. Йому двадцять два, а зараз іпотеку дають із вісімнадцяти. І він після коледжу вже майже два роки працює.
Я все розрахувала. На перший внесок ми скидаємося всі: Ганна з Олегом, сам Денис і я. Аліні ще рік в університеті навчатиметься, тому вона поки що нічого не платить. Вибираємо квартиру, купуємо її та здаємо. Якщо виплачувати банку те, що ми братимемо з квартирантів і плюс ще по пʼять тисячі з кожного з нас, ми зможемо погасити платіж років за п’ять-шість. Аліна теж виплачуватиме одразу, як почне працювати.
Як тільки погасимо іпотеку за Дениса, точно за таких же умов беремо квартиру для Аліни. А потім – для Олега з Ганною. На них грошей піде найменше: треба буде продати їхню двокімнатну квартиру і взяти в кредит зовсім трохи, щоб доплатити до трикімнатної.
Ну, як вам мій план? – тріумфально глянула на всіх Ніна Георгіївна.
Денис, звичайно, зрадів найбільше – ще б пак, він отримає квартиру першим! Те, що потім доведеться вкладатися в квартири для сестри і старшого брата, він якось пропустив повз вуха.
Аліна нічого не сказала на схвалення ідей матері – вона не відразу зуміла порахувати, скільки їй доведеться заплатити за квартиру для брата.
Проте Олег швидко прикинув, які умови пропонуються для його сім’ї:
– Мамо, цікаво виходить: ми вчотирьох маємо більше десяти років жити у двокімнатній квартирі і при цьому виплатити на покупку квартир для Дениса та Аліни купу грошей. У чому тут вигода?
– Як у чому? – Здивувалася мати. – Ми у складчину купимо дві квартири!
– Я питаю, в чому тут зиск для моєї родини? – уточнив Олег.
– Так після цього Аліна, Денис і я оплатимо тобі різницю між двокімнатною і трикімнатною квартирою. І ви переїдете у квартиру побільше, – пояснила йому мати.
– Ти будуєш надто далекі плани, – відповів Олег. – За десять років Денису та Аліні буде по тридцять два роки. До цього часу Аліна, швидше за все, вийде заміж, а Денис одружується. І їхні другі половинки поставлять собі цілком нормальне питання: «Чому ми повинні забирати від бюджету своєї сім’ї такі великі суми на оплату іпотеки старшого брата дружини чи чоловіка»?
Я вже не говорю про тебе. Через десять років тобі виповниться шістдесят сім, і ти будеш пенсіонеркою. Яку пенсію ти плануєш отримувати? Ти впевнена, що зможеш, як обіцяєш зараз, виплачувати мені таку суму щомісяця?
Мені твій план нагадує якийсь анекдот. Головне – зараз отримати гроші, а за десять років невідомо, що буде, – додав Олег.
– Ти завжди критикуєш те, що я пропоную, – образилася мати. – А що, на твою думку, треба робити?
– На мою думку, вам треба просто жити втрьох у своїй квартирі, а Денису та Аліні накопичувати на початковий внесок. Накопичать – нехай беруть квартири і, якщо хочуть, живуть у них самі, виплачуючи іпотеку, або здають, – відповів Олег.
– А як же ви? – Запитала мати.
– А ми розберемося самі. Ганна зараз у декреті, тож вільних грошей у нас немає. А коли вона вийде на роботу, ми плануємо продати нашу квартиру, кошти, що бракує, зайняти у банку і купити собі трикімнатну квартиру, – пояснив матері син.
– Зрозуміло, – сказала мати. – Значить, у тебе все буде гаразд, а братові та сестрі ти допомогти не хочеш!
– Мамо, вони дорослі люди, мають дах над головою, вони здобули освіту. Далі все залежить від них. Згадай, коли ми з Ганною одружилися, ми були студентами та жили у гуртожитку. І чомусь тоді ніхто не кинувся допомагати нам. Ми вчилися та працювали і самі купили собі квартиру. Чому ти вважаєш, що Денис не може зробити так само? – Запитав Олег.
– Гаразд, тоді я зроблю по-іншому. Я продам свою квартиру, куплю собі маленьку студію – мені вистачить – а гроші, що залишилися, віддам Денису та Аліні – нехай беруть собі квартири, – повідомила мати.
– А ось це у тебе не вийде, – відповів син. – Ти забула, що в мене є частка у цій трикімнатній – одна четверта. І я можу, по-перше, не дати згоди на продаж, а по-друге, якщо ти все-таки наполягатимеш, забрати чверть грошей після продажу. А тих, що залишилися, вам не вистачить.
– Як тобі не соромно! У тебе є квартира, а ти збираєшся обібрати рідну матір, сестру та брата! – Вигукнула мати.
– Подумайте про той варіант, який я вам запропонував, і давайте закінчимо цю розмову, – сказав Олег.
Мати пішла. Було зрозуміло, що вона образилася на сина та на невістку, хоча та спеціально мовчала під час суперечки чоловіка та свекрухи.
Однак потім Ганна запитала у Олега:
– Ти, правда, будеш проти продажу квартири і, якщо що, то забереш свою частку?
– Щиро кажучи, я не знаю, що буде потім. Я тільки хочу, щоб мати зараз не наробила необдуманих рішень і не залишилася без даху над головою, – відповів чоловік.