Оксана познайомилася із Артуром, коли навчалася на третьому курсі педагогічного університету.
Вона жила у гуртожитку та вечорами підробляла на півставки касиром у найближчому супермаркеті.
Чарівний юнак одразу ж привернув її увагу, і незабаром пара вирішила з’їхатися і розпочати спільне життя.
Артур теж вчився, щоправда, поєднував навчання із постійною роботою, мріючи назбирати на власну машину.
Батькам Оксани вибір доньки сподобався, тому вони вирішили допомогти молодій парі та взяли на себе оплату кімнати у гуртожитку.
Сама ж дівчина купувала їжу, а всі прибутки Артура йшли виключно на його мрію.
Разом пара міркувала про майбутній автомобіль, уявляючи себе за кермом нової машини.
Проте невдовзі між ними виникли перші розбіжності. Якось увечері, сидячи вдома, Артур дістав телефон і повідомив дівчину радісну новину:
– Оксано, уявляєш, щойно зарплата прийшла! Причому більше, ніж я очікував!
Очі Оксани засяяли радістю:
– Ого! Давай відсвяткуємо?
Проте всю їхню ідилію припинив телефонний дзвінок. Виявилося, що дзвонила мати Артура.
Ганну Костянтинівну Оксана жодного разу не бачила, але з почутих раніше розмов зрозуміла, що та була владною та рішучою жінкою.
Після короткої розмови, з якої дівчина нічого не зрозуміла, Артур поклав слухавку.
Помітивши його роздратоване обличчя, Оксана запитала:
– Що сталося?
– Мама дзвонила… сказала, що Олені потрібні гроші на нову кофту… – Артур спантеличено зітхнув.
Олена була Артуру молодшою сестрою і зовсім недавно переїхала на навчання до міста.
Проживала дівчина у гуртожитку коледжу та часто докучала братові своїми проблемами. Здебільшого вони мали фінансовий характер.
Зрозумівши, що на сестру не напасешся грошей, Артур вніс її номер до чорного списку. Однак Олена добралася до нього і через матір.
– Чому саме ти маєш давати їй гроші? – здивовано поцікавилась Оксана.
– Мама сказала, що я маю підтримувати сім’ю… Олена – студентка і ніде не працює… Доведеться переказати дві тисячі…
– У мене спитати дозволу не хочеш? – узялася в боки Оксана.
– Чому я маю питати у тебе? – холодно посміхнувся у відповідь чоловік.
– Тому що наші спільні гроші йдуть на твою мрію. Адже ми домовилися відкладати все на машину…
– З якого часу вони стали спільними? – здивовано спитав Артур.
– Хіба це не так? Мої батьки оплачують кімнату, де ти живеш, а я купую продукти, які ти їси! – обурено промовила дівчина.
– Так ти сама живеш у цій кімнаті, і їси усі ці продукти. І без мене все було б так само, – сердито відповів чоловік. – Знайшла привід, щоб примазатись до моїх грошей.
– До твоїх? – обличчя Оксани вкрилося червоними плямами. – Ти реально не розумієш, що живеш тут на халяву?
Артур уже хотів заперечити у відповідь, але з обличчя дівчини зрозумів, що краще промовчати і не ризикувати тим, щоб опинитися з речами по той бік дверей.
– Мама попросила, що я скажу? – перевів розмову чоловік. – Дам уже дві тисячі, щоби відстала.
– Святкувати, як я розумію, ми тепер нікуди не підемо? – Оксана насупила брови.
Артур важко зітхнув і знизав плечима. Він і сам був засмучений рішенням віддати півтори тисячі сестрі.
Оксана мовчки подивилася на нього, відчувши роздратування, що наростало. Нарешті, вона твердо промовила:
– Знаєш що, любий мій? Ну це вже взагалі якесь нахабство! Сестрі, значить, ти допомагаєш, а я замість того, щоб купити собі обновку, витрачаю гроші на продукти? Ні! Все! Тепер буде так: даєш сестрі чи матері гроші, даєш ту саму суму і мені! До речі, з тебе дві тисячі!
Артур підняв на неї погляд, сповнений подиву і роздратування.
– Оксано, ну як так одразу різко? Адже ми ж домовилися… Я лише хотів підтримати свою рідню…
– Підтримувати рідних, звичайно, добре, – сказала Оксана, – але тільки якщо ця підтримка справедлива. Наприклад, моя сім’я оплачує нам житло, а твоя нічим не допомагає, але ти їх підтримуєш?! Так справа не піде, – вона простягла свою руку Артуру, долонею вгору. – Давай сюди гроші!
Розгублений чоловік підібгав губи. Йому не хотілося розлучатися із ще парочкою купюр.
Однак Оксана подивилася на нього так, що Артурові довелося дістати гаманець і віддати півтори тисячі.
– Напевно, я вчинив неправильно… Просто мама постійно давить на почуття обов’язку, а я не можу їй відмовити…
– Уяви ситуацію навпаки, – продовжила Оксана. – Допустимо, мої родичі теж попросять гроші на шмотки, і я почну витрачати нашу спільну скарбницю на подарунки рідним. Як би ти тоді відреагував?
– Напевно відчув би несправедливість… Хоча розумію тебе чудово. Мені справді було важко протистояти маминому авторитету.
– Гроші, які ми відкладаємо, належать нам обом однаково. Будь–яке рішення має ухвалюватися спільно.
Артур почув слова дівчини, і коли мати наступного разу зателефонувала йому, відмовив їй у допомозі.
Ганна Костянтинівна назвала сина невдячним і скинула дзвінок.
Наступного дня вона з’явилася на порозі кімнати Оксани та Артура. Тоді дівчина побачила Ганну Костянтинівну вперше.
З порога жінка почала звинувачувати Оксану в жадібності та байдужості:
– Навіщо ти змушуєш мого сина обирати між сім’єю та машиною? Хіба незрозуміло, що брати та сестри мають допомагати один одному?
– Допомагати лише в один бік? Наприклад, мої батьки оплачують проживання у цій кімнаті, я купую продукти, а ваш син збирає на машину. Однак, як знадобилася кофточка вашій дочці, ви телефонуєте Артуру і потребуєте допомоги. Самі допомогти йому не думали жодного разу? – запитала Оксана.
– А ти нахабна, як я подивлюся! – Ганна Костянтинівна поставила руки в боки, а потім запитливо подивилася на сина.
Чоловік розвів руками і спантеличено похитав головою, показуючи, що не стане на її бік.
Ганна Костянтинівна махнула рукою і, сердито пішла.
Через місяць сталася подія, яка знову поставила під сумнів довіру всередині пари.
Якось увечері Артуру зателефонувала мати і повідомила несподівану новину: його батько серйозно занедужав і потребував термінових процедур.
Для оплати процедур потрібні величезні суми, а в Ганни Костянтинівни не вистачало своїх заощаджень.
– Мамо, вам потрібно допомогти сплатити процедури? – несміливо запропонував Артур.
– Звичайно, ми будемо раді будь–якій підтримці.
Артуру хотілося підтримати батьків, але він розумів, що таке рішення вплине на плани придбання автомобіля.
Проте любов до близьких переважила особисті бажання, і чоловік вирішив пожертвувати частиною відкладених коштів.
Ця звістка викликала бурхливу реакцію в Оксани. Вона відчула образу та обурення, дізнавшись, що значна сума знову піде із загального бюджету.
– Чому ти знову робиш так необдумано? Ці гроші могли б піти на оплату оренди житла чи придбання продуктів харчування! – обурено сказала Оксана.
– Мама потребувала допомоги, і я не міг відмовитися. Родичі важливіші за будь–які матеріальні блага.
– Значить, твої почуття до батьків вище нашого майбутнього? – гірко зауважила дівчина.
В кімнаті запало важке мовчання. Залишок вечора парочка не обмовилася жодним словом.
Наступного дня Артур зібрав свої речі та поїхав без жодного попередження.
Проте через дві доби він повернувся назад з каяттям. Оксана не хотіла його пускати, доки чоловік не пояснив, що саме сталося.
– Мама мене обманула. Тато живий і здоровий, і не був слабий, – з розпачом сказав Артур. – Просто таким чином мама вирішила витягти з мене гроші на ремонт будинку… Більше ні за що на світі не допомагатиму їм!