– Диплом отримала? Коли приїдеш, батько на тебе вже чекає не дочекається. Місце для тебе тримає, та ще й дехто на тебе чекає, здогадуєшся? – навіть по голосу чути було, що мама посміхається.
Таня знала, про кого вона каже, і засоромилася.
Батько хоче все її життя контролювати. І роботу поряд з собою для неї придивився, і нареченого знайшов!
– Ні, мамо, я не зможу приїхати, я… у мене…
Таня не знайшла відразу, що й сказати.
Вона й справді батькові обіцяла повернутися на завод і з ним працювати. Батько їй від заводу отримав призначення і вона має повернутися.
А ще татовий друг дядько Микола просто мріє, щоб Таня вийшла заміж за його сина Андрія. І тато теж за, та й Андрію вона схоже подобається, і якщо Таня повернеться, вони до неї знову вчепляться із цим заміжжям, а вона поки що заміж не збирається!
– То в чому річ, Таня? Я зараз батька покличу, нехай він сам з тобою розмовляє, – мамин голос став суворішим, вона звикла, що дочка слухається, а тут раптом Таня таке каже.
– Не треба тата, мамо, просто так вийшло … Мамо, ти тільки не дивуйся, я заміж вийшла і ще я вагітна, тому я не приїду, так татові і скажи.
– Як заміж? Як це вагітна, та ти що, дочко? – ахнула Ніна Михайлівна, – Ось так, нічого не сказавши нікому, вийшла заміж?
– Так вийшло, мамо, я хвилювалася сказати, ой, мамо, мені зле, не можу говорити, – і Таня швидше відключила телефон, поки батькові мама слухавку не дала.
Звичайно, мама з татом від неї тепер не відстануть.
Але по-перше вони далеко живуть, а по-друге потім можна буде сказати, що вони помилилися, не зійшлися характерами, і розлучилися. А дитину… дитину вона наприклад втратила, адже так буває.
Не хоче Таня повертатися додому, вона тут собі роботу знайшла і саме своє життя будуватиме, не за татовою вказівкою.
Звичайно, мамі вона наговорила, але вона своїх батьків добре знає, з ними тільки так і можна. Інакше вони все життя їй зіпсують, а скажуть, що добра їй хотіли!
До вечора було тихо, і Таня вже подумала, що вона на якийсь час відвернулася від батьків.
Але не тут було!
Вже наступного дня Тані зателефонував тато, і без жодних передмов став сваритися на неї:
– Таню, ти що влаштувала? Яке ще заміжжя? І потім, що я своїм кадровикам скажу? На тебе на роботі вже скоро чекають. Шшвидко приїжджай додому, треба поговорити! І взагалі, Андрій про тебе питав, він чудовий хлопець, потім шкодуватимеш.
– Тату, пробач, адже я твоя дочка, я як і ти сама все вирішила, так вийшло, тату! Ми пізніше з моїм чоловіком приїдемо, зараз не можу, мене в транспорті зле стає, адже мама тобі сказала? Загалом, тату, я передзвоню, щось із зв’язком! – спробувала закінчити розмову Таня і зупинила дзвінок.
Але вона все ж почула татову грізну останню фразу:
– Не можеш? Тоді ми приїдемо, і взагалі, як його звати цього твого так званого чоловіка? Я приїду з ним розберусь!
“Ну чому у всіх нормальні батьки, а в мене такі? І що мені тепер робити? Навіщо я тільки придумала все це, думала вони хоч на якийсь час відстануть, а вийшло навпаки! Тепер доведеться якось викручуватися” – з роздратуванням думала Таня.
Ідея, що робити, прийшла одразу, друзів у Тані багато. Але потім вона зрозуміла, що навряд чи хтось із них погодиться.
Хоча є один варіант.
У її групі навчався хлопець, який завжди за Танею тягався. Всі знали, що Віктор в неї закоханий, але шансів у нього, звісно, не було.
Він не подобався Тані за жодними параметрами!
Зовні він був не дуже. Смішна непоголеність – рідкі волоски стирчали на обличчі. Ну якщо не росте борода, як у брутальних чоловіків, то краще поголись, а Вітя ось так і ходив. І завжди усміхався, коли зустрічав Таню.
А ще він погано вчився, лекції прогулював, як він взагалі захистив диплом незрозуміло.
Але Вітя був слушний варіант, він точно погодиться.
І Таня зателефонувала до Віктора…
Батьки приїхали за три дні.
Двері їм відчинила дочка та щуплий хлопець у спортивних штанях.
– Мамо, тату, проходьте і знайомтеся, це Вітя. Вітя познайомся, це моя мама Ніна Михайлівна і тато Борис Іванович, – мило посміхаючись представила їх Таня, – Давайте обідати, ми з Віктором всього наготували.
– Разом? Ти начебто готувати не вмієш? – примружився тато.
– Та мій Вітя так смачно готує, що мені не обов’язково це вміти, – радісно сказала Таня.
– А ще що твій Вітя вміє? – уїдливо запитала мама.
– А він все вміє, мамо, тож я за нього й вийшла, – посміхнулася Таня.
– Ми вже зрозуміли, що він все вміє, раз ви вже дитину чекаєте, – постукуючи пальцями по столу, засуджуюче похитав головою тато, – А на що ж ви жити збираєтеся?
– Борисе Івановичу, а я на місцевому автозаводі працюю за профілем і добре заробляю. Тож дружину та дитину зможу утримувати, – перехопив ініціативу Вітя.
У тата в очах з’явився інтерес, адже він і сам працював на автозаводі. І Борис Іванович почав Віктора розпитувати.
Їхня розмова спочатку перейшла на виробничі процеси. Потім Віктор розповів про свою родину.
Про сестру, яка вже має маленьку дитину. І про те, що його мама бухгалтер на заводі, а батько – начальник цеху. І про те, що у них ціла династія, тому Віктор і вчитися пішов на таку спеціальність – автомобільний транспорт.
Таня слухала і вухам не вірила, виявляється Віктор не просто прогулював, а працював.
І він з таким запалом розповідав, що Таня навіть ним залюбувалася.
– Таня, я тепер тебе розумію, гарний який хлопець! – Прошепотіла їй тихо мама.
А батько з Віктором так захопилися розмовою, що ніяк зупинитися не могли.
Ідучи, батько потиснув Віктору руку,
– Ось що, синку, бережи Таню! Хоч ви і нишком одружилися, але тепер я за доньку спокійний.
Приїжджайте до нас відпочити, чекатимемо з радістю.
А мама шепнула Тані: – Тобі так личить вагітність, ти просто розцвіла та погарнішала. Даремно ти хвилювалася нам сказати, батькові твій Віктор дуже сподобався, ти подивися, вони руки один одному тиснуть і не розпрощаються!
Коли батьки пішли, Таня відчула спустошення.
І що їй тепер робити?
Адже Вітя так її батькам сподобався, та ще й обман про дитину.
Яка вона не розумна, треба було просто з батьком нормально поговорити. Тим більше, що він навіть сказав, що з призначенням все вирішує, адже Вітя наплів, що Тетяна теж на їхній завод піде працювати!
Віктор же стояв і посміхався, дивлячись на Таню: – Слухай, у тебе просто класні батьки. До речі, тут недалеко сьогодні ввечері буде цікавий концерт, ти музику любиш? Може сходимо?
Таня сама дивувалася з себе, але сьогодні їй подобалося все, що говорив Вітя. Та й він сам їй сьогодні подобався всупереч усьому, ніби то була зовсім інша людина.
На концерт вони пішли і потім довго гуляли.
Спочатку про музику говорили, потім про батьків.
– Мої також суворі, батько був незадоволений, що в мене оцінки майже одні трійки. Я своїй сестрі допомагав, у її хлопця були проблеми. І наші батьки були проти їхнього шлюбу. Часто працював у нічну зміну і в денну, ось вчасно і не встигав підготуватися. Та й я практично все це вже знаю, ну так вийшло…
За місяць Віктор зробив Тані пропозицію.
Якби їй півроку тому сказали, що вона вийде заміж за Віктора Мельника, вона б нізащо не повірила.
А тепер Таня була просто щасливою.
Правильно її якось бабуся попереджала, адже Таня була відома фантазерка. І могла навигадувати таке, ну просто неймовірне!
І бабуся сміялася: – Ну ти і придумала, ти Таню обманюй, та сильно не завіряйся, а то все це здійсниться!
От і збулося, Вітя та Таня розписалися, а трохи пізніше зібрали батьків та друзів на весілля.
Мама Тані правда дуже переживала, що її донька вагітність переношує за всіма підрахунками.
Але Таня її заспокоїла, так іноді буває.
Все пройшло добре і Марійка народилася велика, пухкенько, гарненька і абсолютно здорова.
Отак Таня несподівано сама собі вигадала своє щастя.
Батьки її просто обожнюють зятя та онуку, а як інакше, адже батьки завжди хочуть добра своїм дітям!