Надія закінчила університет і, здобувши диплом, влаштувалася на свою першу роботу.
Вона жила у невеликій однокімнатній квартирі, яку їй залишив у спадок покійний батько.
З матір’ю дівчина спілкувалася рідше, аніж із ним, бо вони між собою погано ладнали.
Квартира знаходилася в старому будинку і давно потребувала ремонту.
Стеля була вкрита тріщинами, шпалери подекуди відвалилися, а підлога рипіла при кожному кроці.
Надія мріяла зробити в квартирі ремонт, щоб перетворити своє житло на затишне гніздечко, але грошей на це в неї поки що не було.
Вона працювала бухгалтеркою у невеликій компанії, і через відсутність досвіду й стажу її зарплата була скромною, тому що більша частина доходів ішла на оплату комунальних послуг та їжу.
Надія розуміла, що ремонт — це не розкіш, а необхідність, особливо коли йшлося про комфорт та безпеку проживання.
Але щоразу, коли вона думала про вартість матеріалів та робіт, то дуже переживала.
Одного вечора, після важкого робочого дня, Надія повернулася додому і побачила, що на кухні став підтікати кран.
Це стало останньою краплею. Дівчина схопила телефон і набрала номер матері, щоб поскаржитися.
– Мамо, я більше так не можу! – вигукнула вона, ледве стримуючи сльози. – У мене потік кран, шпалери відклеїлися, а підлога така стара, що ходити по ній лячно…
Марія Іванівна, яка останнім часом намагалася налагодити стосунки із дочкою, постаралася запропонувати рішення.
– Доню, заспокойся, – сказала вона м’яко. – Я розумію, як тобі тяжко. Давай подумаємо разом, що можна зробити…
Надія трохи заспокоїлася, почувши голос матері, і почала розповідати про всі проблеми в квартирі.
– Я вже не знаю, з чого почати, – зізналася вона. – Усе треба міняти: сантехніку, електропроводку, вікна… А де взяти гроші?
Марія Іванівна замислилася на мить, а потім зненацька запропонувала дочці:
– Може взяти кредит? Чи попросити допомогу у родичів? Твій дядько Сергій працює будівельником, він міг би допомогти з ремонтом. Я б теж допомогла, але маю тільки пенсію…
Надія спохмурніла. Вона не хотіла обтяжувати сім’ю своїми проблемами, та й думка про кредит лякала її.
– Мамо, я не хочу влазити в борги, – відповіла дівчина. – І дядька Сергія теж напружувати не хочеться. Якось незручно, мені все таки не десять років.
Марія Іванівна, зрозумівши, що дочці її витівка не сподобалася, зітхнула й запропонувала інший варіант:
– Можна робити ремонт поетапно. Почати краще з найнеобхіднішого. Наприклад, замінити сантехніку й зробити косметичний ремонт у кімнаті. Потім поступово рухатися далі.
Надія замислилась. Ця ідея матері здалася їй розумною, хоч і потребувала часу й терпіння.
– Ти права, мамо, – погодилася дівчина. – Краще так, аніж взагалі нічого не робити. Але де взяти гроші на це?
– Ну, по-перше, ти можеш спробувати відкладати невелику суму щомісяця. По-друге, можеш продати деякі речі, які тобі не потрібні. У тебе є старий батьківський велосипед і швейна машинка бабусі? – сказала Марія Іванівна.
Надія кивнула. Справді, у квартирі було багато речей, якими вона не користувалася.
– Так, є що продати, – згадала дівчина. – Думаю, якщо пошукати, то знайдеться ще щось.
– Чудово! – зраділа Марія Іванівна. – А ще можна пошукати підробіток. Наприклад, робота в інтернеті або вечірні курси бухгалтерського обліку.
Дівчина відчула, як надія повертається до неї. Можливо, все не так погано, як здавалося спочатку?
Наступного дня дівчина взялася до розбору речей. Вона знайшла старий велосипед, який стояв у коморі, і вирішила його продати.
Також Надія обрала кілька меблів, які б могли зацікавити покупців.
Після роботи вона розмістила оголошення на різних онлайн-платформах і почала чекати дзвінків.
Вже через пару годин подзвонив перший покупець, зацікавлений у покупці старого столу.
Надія домовилася про зустріч, і незабаром його продала. Отримані гроші вона відклала у спеціальну скарбничку, призначену для ремонту.
За тиждень дівчині вдалося продати ще кілька речей, включаючи велосипед.
Сума заощаджень повільно, але впевнено зростала. Надія відчула себе впевненіше й почала планувати перші кроки з ремонту.
Насамперед вона вирішила замінити сантехніку. Старий кран на кухні, дійсно, потребував заміни, а труби у ванній давно заіржавіли і могли протекти.
В інтернеті Надія знайшла недорогого майстра, який міг виконати ці роботи.
Однак економія обернулася для неї великою неприємністю. Нездалий майстер залив квартиру сусідів знизу, які виставили дівчині рахунок.
Занервувавши, і не знаючи, що робити, Надія подзвонила матері з проханням допомогти грошима.
– Звідки в мене гроші?! Ні, жодної копійки не можу дати! – роздратовано сказала Марія Іванівна. – Більше навіть не звертайся до мене з такими запитаннями! – додала вона і кинула слухавку.
Надія в заціпенінні стояла кілька хвилин із телефоном у руках. Вона не знала, кому дзвонити і в кого просити про допомогу.
Довелося набрати номер дядька Сергія, який з радістю вирішив допомогти племінниці.
Він позичив їй тридцять тисяч і пообіцяв приїхати, щоб подивитися труби, які майстер перекрив і підступно втік.
Родич приїхав ближче до вечора, оглянув масштаб роботи, а наступного дня замінив труби, і Надія нарешті змогла користуватися кухнею.
Своєю радістю вона вирішила поділитись із Марією Іванівною. Але тільки та взяла в руки телефон, як голосно видала:
– Грошей на ремонт я не маю!
– Я дзвоню з іншого приводу, – розгублено відповіла Надія. – Дядько Сергій мені допоміг…
– А, ну тоді гаразд, – голос матері знову став добрим і люб’язним.
Через три місяці Надя спромоглася віддати дядькові Сергію борг, а також вирішила зайнятися косметичним ремонтом у спальні.
Купивши недорогі шпалери та фарбу, вона сама переклеїла їх та пофарбувала стелю.
Робота зайняла у неї усі вихідні, але результат коштував своїх зусиль. Спальня змінилася, ставши світлою й затишною.
Згодом її квартира перетворилася на затишне та комфортне місце, де Надії було приємно проводити час.
Вона пишалася тим, що змогла впоратися із цим завданням самостійно, незважаючи на всі труднощі.
Єдине, що засмучувало її, так це те, що мати повелася не дуже красиво.
І не тому, що вона відмовила їй у грошовій допомозі, а тому, що отак відреагувала на дзвінок доньки.
Вона вирішила, що дочка може дзвонити тільки з цієї причини…
Отакі бувають важкі характери в людей. Може поради й були хороші від рідної матері, але ж і про підтримку теж не треба забувати. Бо ж всі ми не вічні і хто зна, чи потім знайдеться той, хто принесе склянку води на старості…