Нічні телефонні дзвінки не обіцяють нічого хорошого, тому, коли зять подзвонив близько третьої ночі, Надія Сергіївна захвилювалася. А від слів Михайла їй стало не по собі, як ніколи у житті.
– Оля у вас? – спитав зять. – Вона вдень пішла до вас у гості. Ми з сином рано лягли, я зараз прокинувся, а дружини нема, її телефон вимкнено.
– Оля до мене не приходила, ми не домовлялися про зустріч, – здивувалася Надія Сергіївна. – Давай обдзвонимо її подруг?
Удвох вони обдзвонили всіх подруг Ольги, поки нарешті одна не підтвердила, що та справді гостює в неї. Щоправда, покликати її до телефону подруга відмовилася, сказавши, що Ольга спить. А вранці та з’явилася сама і висловила матері, що приїхала:
– Не варто було піднімати всіх на вуха! Я що, не можу погуляти з подругами хоч раз у житті?
– Якщо поїхала до подруги, то навіщо сказала, що будеш у мене? – здивувалася Надія Сергіївна.
– Я хотіла поїхати до тебе, але дорогою зателефонувала Наталка, її покинув хлопець, я поїхала її втішати. Ми трохи перебрали, я вирішила, що безпечніше залишитися у неї.
– А чому не подзвонила? – Не заспокоїлася мати.
– Я втомилася, перебрала, то заснула, – відповіла Ольга.
Надії Сергіївні не сподобалося, що дочка відвела очі і трохи почервоніла. З таким же виразом обличчя Ольга обманювала, що йде на день народження до подружки, щоби погуляти з хлопчиком, або вона перед контрольною занедужала.
«Але Оля доросла жінка, я не можу допитуватися чи викривати її на обмані», – подумала Надія Сергіївна.
Вона вважала за краще зробити вигляд, що повірила дочці, тільки попросила:
– Будь ласка, наступного разу попередь, що затримаєшся, ми з Михайлом хвилюємося.
***
Хоча інцидент був вичерпаний, Надію Сергіївну не залишала тривога, думками вона постійно поверталася до обману Ольги. Вона мимоволі почала придивлятися до дочки, але чим далі, тим більші дива виявляла.
Ольга почала сміятися з чоловіка. Вона називала Михайла м’яко характерним, неохайним, занудою через пристрасть до чистоти. Якось той згадав у розмові, що нарівні з дружиною няньчився з дитиною, коли та була немовлям, і навіть міняв підгузник. Ольга практично вигукнула:
– Замовкни, знайшов чим пишатися! Справжній чоловік не хвалиться, що копається у дитячих несподіванках.
Надії Сергіївні було важко дивитися, як після цих слів змарнів Михайло. Вона вибрала момент і запитала доньку:
– Чому ти сваришся на чоловіка? Тобі ж подобалося, що він добрий батько.
– Мамо, не лізь у нашу сім’ю, ми самі розберемося, – веліла Ольга.
Надії Сергіївні не було чим крити, довелося відступити. Однак незабаром вона почула, як дочка сварить чоловіка за те, що той мало отримує.
– Олю, я просто не можу отримувати більше, бо досягнув стелі у своїй професії, – виправдовувався Михайло.
– Тоді їдь на заробітки, привезеш добрі гроші.
– Я не хочу їхати надовго, сумуватиму за тобою та сином.
– Якби ти справді хотів для нас кращого, поїхав би одразу. Завдання батька – забезпечувати грошима, з вихованням я сама якось впораюся.
“Треба терміново поговорити з Олею, а то, чого доброго, дійде до розлучення”, – вирішила Надія Сергіївна.
Хвилюючись, що дочка знову відмовиться обговорювати свій шлюб, вона вирішила діяти несподівано, дочекалася, коли Михайло буде на роботі, онук – у садочку, а Ольга залишиться вдома сама, і прийшла в гості. Щоб не хвилювати доньку, Надія Сергіївна навіть двері відчинила своїми ключами.
І просто остовпіла на порозі. Перед нею, схвильовано дивлячись на двері, стояли Ольга в ажурному халатику і незнайомий чоловік. Руки незнайомця лежали на талії дочки, та, у свою чергу, обіймала його за шию.
Зрозумівши, що в квартиру вторглася лише мати, Ольга почервоніла від невдоволення і вигукнула:
– Не можна приходити без попередження, ми тобі ключі не давали!
Незнайомець, почувши сварку, відразу ретирувався.
– Олю, ти зраджуєш чоловіка?! – ахнула Надія Сергіївна. – Коли ти сказала, що їдеш до мене, ти справді була з цим чоловіком?
– Так, і ти могла б мене прикрити! Добре хоч Наталка зрозуміла що сказати.
– Це ж підло!
– Говорила раніше і повторю зараз! Не лізь у наші стосунки, мамо, – викарбувала Ольга.
Однак Надія Сергіївна не змогла заспокоїтись, зрада дочки зачепила її до глибини душі.
«Я ростила Олю доброю та чесною, вчила, що сімейні узи святі. Чому тоді вона вчинила так? Потрібно пояснити, як це погано, може, не пізно все виправити», – подумала мати.
– Михайло прекрасний чоловік і батько, він не заслуговує на таке ставлення, – м’яко почала Надія Сергіївна.
Дочка зупинила її:
– Михайло нудний! Тільки й думає про дитину та побут, для нього це вершина романтики – почистити мені туфлі чи принести чашку чаю. Я втомилася від рутини, хочу справжньої пристрасті і Володя мені її дає.
– Не розумна ти, чай і чисті туфлі – це і є справжнє, згодом ти зрозумієш, наскільки важлива така турбота. Жодна інтрижка не заслуговує на те, щоб це втратити. Так що припиняй роман із цим Володею прямо зараз, і ми про все забудемо. Інакше я все розповім Михайлу, він подасть на розлучення, і ти нічого не отримаєш, адже майно у нього дошлюбне.
Ольга спохмурніла, Надія Сергіївна бачила, як у душі дочки йде боротьба. З одного боку, тій явно хотілося продовжити заборонений і солодкий роман, з іншого, вона хотіла жити в ситості та достатку. Ольга давно кинула роботу і називала себе домогосподаркою, хоча прибиранням займалася клінінгова служба, до сина часто приходила няня, а вона сама витрачала час на інтернет та салони краси.
Жадібність перемогла, але Ольга все одно спробувала заперечити:
– Ти не можеш мене шантажувати, мати має бажати доньці щастя.
– Я й бажаю. Забезпечу тобі щастя за всяку ціну, навіть якщо мені доведеться бути жорстокою, – відповіла Надія Сергіївна.
***
Ольга зрештою пообіцяла розлучитися з коханим. Надія Сергіївна нишком стежила за дочкою і жодних слідів роману не помічала, хіба що та стала ще злішою по відношенню до чоловіка. Ця агресивність перейшла навіть на дитину. Коли син вередував, чи порвав штани, Ольга заявила:
– Ти незграбний, весь у татку.
– Олю, не можна говорити таке п’ятирічній дитині, – заступилася за онука Надія Сергіївна. – І тим більше не варто при ньому сварити батька, батьки мають поважати один одного.
– Що ти до мене причепилася? Я й так вчинила, як ти хотіла, розлучилася з Володею. Можеш хоч би тепер мене не пиляти?
«І справді, Ольга хоч би припинила свою інтрижку, більше не розвалить родину», – втішила себе Надія Сергіївна.
Однак через кілька днів до неї раптом нагрянув зять, він хотів нібито пошукати машинку сина, забуту минулого разу. Надія Сергіївна одразу зрозуміла, що це вигадана причина, бо особисто поклала цю машинку у пакет. Михайло вдав, що шукає іграшку, потім пом’явся і нарешті запитав:
– Ви правда подарували Олі каблучку?
У Надії Сергіївни округлилися очі, вона одразу зрозуміла, хто подарував дочці такий презент.
«Ось негідниця, мені обіцяла порвати зі своїм чоловіком, а сама подарунки в будинок тягає і чоловіка дражнить», – подумала вона. – «Розберуся з нею пізніше, а поки що треба вирішити ситуацію, щоб Михайло не надумав розлучитися. Сама Оля дитину не потягне».
– Так, це зробила я. А чому ти питаєш, не сподобалося? – запитала Надія Сергіївна з удаваною тривогою.
– Сподобалося, але вона дорога, звідки у вас такі гроші?
– Давно збирала. Хотіла доньці порадувати на тридцятиліття, але не втерпіла та подарувала раніше.
Обличчя Михайла розгладилося, на ньому проступило полегшення.
– Яке щастя, бо я такого навидумував! Ви сміятиметеся, але я вирішив, що в Олі роман.
– З чого раптом? – ніби ненароком запитала Надія Сергіївна.
– Вона стала нервовою, весь час свариться. Але нещодавно я знайшов нові чоловічі плавки, Оля сказала, що приготувала мені подарунок, а це таки особиста річ. Не даруватимеш таке чоловікові, який тебе дістав. Виходить, я їй таки дорогий?
Надії Сергіївні стало відчайдушно шкода зятя, адже вона знала, що Михайло завжди любив Ольгу більше, ніж та його.
– Звичайно, ти їй дорогий, – м’яко сказала вона. – У вас чудовий шлюб, і все у вас буде добре.
“А якщо ні, я знайду цього любителя чужих дружин і таке йому влаштую”, – вирішила вона.
***
Після цієї розмови Михайло поїхав назад на роботу, а Надія Сергіївна помчала до дочки, щоб повторити своє минуле вторгнення. Тільки цього разу вона не збиралася відступати перед дочкиним «це не твоя справа», вирішивши: «Тепер не відстану від Олі, поки вона не схаменеться.
Якщо треба, до психолога відправлю. Чи до когось там ходять при сімейних проблемах. Не можна їй руйнувати шлюб і зраджувати такого доброго чоловіка».
Плани зникли з голови, коли Надія Сергіївна увійшла у двір. На дитячому майданчику вона побачила самотню фігурку на гойдалках, де відразу впізнала онука.
«Він же начебто занедужав і повинен сидіти вдома», – ахнула Надія Сергіївна подумки.
Побачивши бабусю, хлопчик радісно помчав назустріч і міцно обхопив її рученятами. Надія Сергіївна торкнулася його щічки і зрозуміла, що дитині холодно. І це було не дивно, адже градусник показував нижче за нуль.
– Чому ти тут, а не вдома? – стривожилася вона.
– Мама вдома з дядьком, сказала мені погуляти, – пояснив хлопчик. – Бабуся, я їсти хочу.
– А що ти їв?
– Кашу та печиво.
Таку їжу Ольга зазвичай давала синові на сніданок. Надія Сергіївна глянула на годинник: «Пів першої! Виходить, дитина не їла досить давно. Ну, Олю, це вже за межею нормального! Виставити з дому власну дитину, щоб зустрічатися з чоловіком».
Онук голосно чхнув. Простягнувши йому хустку, Надія Сергіївна заспокійливо посміхнулася:
– Зараз підемо до вас додому, я тебе погодую, виженемо дядька…
«А мамі влаштуємо прочуханку, від якої вона довго в себе приходитиме», – зловтішно подумала Надія Сергіївна. – «Оля заслужила гарний урок, вона повинна зрозуміти, якою поганою дружиною і матір’ю стала… Але чи засвоє вона цей урок, якщо я вкотре прийду і вирішу всі проблеми?»
Думки Надії Сергіївни набули зовсім іншого обороту. Вона зрозуміла, що не зможе вічно покривати дочку та вирішувати її сімейні проблеми. Якщо Ольга не послухала її вперше, не послухає і вдруге, знову повернеться до свого Володі. Правда рано чи пізно спливе, а поки це не станеться, син та Михайло переживатимуть. І хто знає, до чого приведе погоня їхньої дружини та матері за задоволеннями?
«У цій історії час ставити крапку, поки не стало гірше», – усвідомила Надія Сергіївна.
– Знаєш, малюче, давай краще підемо до твого улюблене кафе, а потім поїдемо до тата, – запропонувала вона.
Онук з радістю погодився і побіг поруч підстрибом, ухопившись за бабусину руку. Відводячи хлопчика з двору, Надія Сергіївна кинула погляд на вікна дочкиної квартири. Штори виявилися закритими наче Ольга відгородилася від усього світу, бо для неї мав значення лише роман із прекрасним Володимиром.
Надія Сергіївна не стала дзвонити дочці і попереджати, що забрала онука, вирішивши, що дочка заслужила гарний струс.
***
Надія Сергіївна зателефонувала зятю, попросивши нічого не говорити Ользі. До того моменту, коли вона привезла нагодованого онука до нього на роботу, Михайло весь звівся, не підозрюючи, що головне випробування чекає на нього попереду.
– Хай хлопчик посидить у іншому кабінеті, наша розмова не для дитячих вух, – веліла Надія Сергіївна.
Коли вони залишилися одні, вона розповіла історію роману дочки від початку, закінчивши так:
– Я винна перед тобою за обман. Я обманула, бо сподівалася, що дочка одумається, хотіла зберегти ваш шлюб, адже кращого чоловіка та батька не знайти. Але Оля переступила навіть через свою дитину, отже, вона точно не виправиться. Тепер все залежить від тебе.
Після довгого мовчання Михайло сказав:
– Я розлучуся з вашою дочкою і заберу сина собі. У мене квартира, прибуткова робота, а в Олі нічого немає, тож шанси хороші. Сподіваюся, ви не станете мені заважати.
– Я тебе підтримаю, адже з тобою онукові буде краще, ніж з мамою, що гуляє. Тільки дозволь мені бачитися з ним, – попросила Надія Сергіївна.
– Добре, але тільки без обману, – відповів Михайло. – До речі, а чому ви просили не говорити Олі, що везете сина до мене?
– Вирішила, щоб вона трохи попереживала. Донька вигнала дитину надвір, то нехай шукає.
Михайло посміхнувся вперше за час їхньої розмови:
– Мені подобається ваш план. Вважайте, за обман я вам пробачив.
***
Ольга згадала про сина лише за кілька годин. Спочатку вона шукала дитину сама, потім подзвонила чоловікові і сказала, що той втік, сам відчинивши двері. Михайло посварив дружину і почекав ще годину, перш ніж зізнався, що син із ним.
– Як ти міг зробити мені таке випробування! – обурилася Ольга.
– Ти ж змогла привести в нашу спальню дядька Володю і вигнати сина, щоб розважитися з чоловіком.
Ольга втратила дар мови.
Розвели їх швидко. Як Михайло і пророкував, він відсудив усе майно, а суд залишив сина з ним. Чималу роль у цьому відіграла розповідь Надії Сергіївни про те, що сталося.
Ольга, яку Володимир покинув, дізнавшись про її розлучення, підстерегла матір і накинулася на неї:
– Як ти могла мене зрадити! Мати має бути на боці своєї дитини.
Надія Сергіївна твердо усунула від себе дочку:
– Якби ти сама дотримувалася цього правила, не опинилася б у розбитого корита без дитини, роботи та доброго чоловіка. А я про зроблене не шкодую. Нехай мені довелося зрадити тебе, зате совість моя залишилася чистою.