Після заробітків Михайло нарешті повернувся додому. На вокзалі його зустріла дружина Катерина, радісна й схвильована.
Вони міцно обійнялися, і Михайло відчув, як приємно повернутися до своєї родини після кількох місяців розлуки.
– Як добре знову бути вдома! – сказав чоловік, обіймаючи Катю. – сподіваюся, все було нормально, доки мене не було?
– Все гаразд, ми тільки дуже сумували без тебе. Діти теж раді, що тато повернувся, – Катя посміхнулася і кивнула.
Дорогою додому Михайло розмірковував про те, як змінилося його життя за останні роки.
Робота давала стабільний дохід, але забирала сім’ї на довгі місяці.
Однак це був єдиний спосіб забезпечити сім’ю і створити комфортне життя для дружини й дітей.
Вдома їх вже чекали діти — п’ятирічний Сашко і трирічна Марійка. Вони кинулися назустріч батькові, обіймаючи його за ноги і сміючись від радості.
Михайло підняв їх обох на руки і весело закружляв по кімнаті. Але тільки-но чоловік встиг розслабитися і прийняти душ, як пролунав дзвінок у двері.
Катя відкрила двері і Михайло спохмурнів.
То була Наталя Іванівна.
Мати рідко відвідувала сім’ю Михайла, особливо коли він був на заробітках, але зараз вирішила скористатися моментом і прийти в гості.
– Доброго дня, мамо, – холодно привітався Михайло і впустив жінку в квартиру.
Наталя зайшла в хату, озираючись навкруги, наче шукала щось конкретне. Після цього її погляд зупинився на Михайлі.
– Ну що, синку, скільки грошей привіз? – запитала вона, не витрачаючи час на вітання.
Михайло тільки посміхнувся у відповідь, але нічого не відповів. Чоловік давно звик до подібного ставлення матері, яку завжди більше цікавив його заробіток.
Катя, яка стояла поряд із чоловіком, помітила напругу і вирішила втрутитися.
– Наталю Іванівно, проходьте, чай будемо пити. Діти хочуть показати вам свої нові іграшки, які привіз Михайло…
Наталя промовчала, але продовжували розгялядати Михайла. Вона знала, що він заробляв непогано і розраховувала на свою частку.
Однак син давно прийняв рішення: допомагати матері тільки тоді, коли вона справді потребуватиме чогось, а не кожного разу, коли їй хотілося оновити гардероб або зробити ремонт.
Після короткого візиту Наталя Іванівна пішла, залишивши за собою легке відчуття дискомфорту.
Михайло зітхнув з полегшенням і обернувся до Каті:
– Не люблю такі зустрічі. Здається, вона цікавиться тільки грішми.
Залишок вечора вони провели разом, насолоджуючись розмовами один з одним і з дітьми.
Михайло намагався забути про зустріч із матір’ю та насолодитися довгоочікуваним відпочинком.
Через місяць Михайло знову вирушив на заробітки. Знову довгі місяці він провів далеко від дому.
Щодня чоловік думав про свою родину, мріючи скоріше повернутися і провести час із близькими.
Зрештою, Михайло повернувся додому. Цього разу він привіз чималу суму грошей, яку планував витратити на покращення життя своєї родини. Разом із Катею вони обговорили плани на майбутнє.
– Мені здається, нам варто подумати про покупку другої машини, – запропонувала Катя. – З однією буває складно. Та й тобі, коли ти приїжджаєш, доводиться брати мою, а так кожен матиме свій автомобіль.
Михайло замислився. Ідея здавалася розумною.
Купівля нової машини могла б значно полегшити життя Каті, особливо коли треба було возити дітей до школи чи лікарні.
– Добре, давай купимо, – погодився Михайло.
Вони почали шукати варіанти, розглядаючи різні моделі і спираючись на свій бюджет.
Нарешті вони зупинилися на компактному, але місткому автомобілі, який ідеально підходив для міських поїздок та сімейних потреб.
За тиждень нова машина вже стояла на подвірʼї їхнього будинку. Катя була щаслива, тепер вона могла вільно пересуватися містом, не залежно від розкладу чоловіка.
Проте радість тривала недовго. Незабаром Наталя Іванівна дізналася про покупку нової машини.
Вона була розлючена. Для неї це був черговий доказ того, що син і невістка живуть розкішно, забуваючи про її потреби.
Одного ранку, коли Михайло ще спав, а Катя готувала сніданок, пролунав наполегливий стукіт у двері.
– Навіщо вам друга машина?! – ледве переступивши поріг, вигукнула Наталя Іванівна. – Мишко і так вдома не буває! Однієї вам цілком достатньо! Краще допоможіть мені!
– Ми купили машину для зручності. Дітей треба возити то до школи, то в лікарню.
Проте Наталя не слухала невістку. Її увага вся була на Михайла, який вийшов зі спальні, почувши галас.
– Синку, продайте цю машину! – сказала вона. – Мені потрібні гроші на зуби. Вставити хочу! Всі з зубами ходять, а я ні!
Михайло насупився. Він знав, що мати часто перебільшує свої проблеми, але все одно відчував себе винним.
– Ні, ми купували машину для нашої родини, і ніхто не має наміру її продавати! – сказала Катерина.
– Все через тебе! – вигукнула свекруха, показуючи пальцем на Катю. – Ти йому понашіптувала чогось! Раніше він завжди допомагав мені, а тепер…
Вона не закінчила фразу, розвернулася й вийшла, голосно гримнувши дверима. В хаті запала важка тиша.
Минуло два місяці. Наталія Іванівна не дзвонила, не писала і не приходила. Здавалося, вона остаточно образилася на сина й невістку.
Михайло спробував подзвонити їй кілька разів, але вона не взяла слухавку. Настало 8 березня.
Михайло вирішив спробувати налагодити стосунки та привітав матір зі святом.
Він надіслав їй повідомлення і навіть зателефонував, але відповіді все одно не було.
Телефон мовчав, а повідомлення залишалися непрочитаними. Михайло відчув себе ніяково.
Він розумів, що мати ображена, але не хотів іти на поступки, продаючи машину заради її забаганки.
Однак думка про те, що вона продовжує ігнорувати його спроби налагодити контакт, турбувала його.
Увечері Михайло розповів Каті про свої спроби помиритися з Наталією Іванівною.
– Може, варто сходити до неї? – Запропонував він. – Спробую поговорити особисто і все пояснити.
– Якщо вважаєш за потрібне, йди. Але пам’ятай, що ми зробили правильний вибір. Машина потрібна нам, а не їй, – задумливо відповіла Катя.
Михайло взяв себе в руки і подався до матері. Двері йому ніхто не відчинив, зате визирнула сусідка і сказала, що Наталя Іванівна поїхала до подруги на кілька днів.
Через тиждень чоловік знову вирішив зв’язатися з матір’ю, проте вона продовжила, як і раніше, його ігнорувати.
Жінка вирішила, що будь-що потрібно дотиснути Михайла і змусити його зробити так, як вона хотіла.
Але до жалю Наталії Іванівни, син вирішив більше не нав’язуватися матері і перестав її турбувати.
А вона все не могла перебороти свою гордість і образу, щоб помиритися з сином.
Є ж такі люди на світі, які й рідному сину позаздрять…