– На що ти там дивився? – пролунав позаду жіночий голос.
Сергій кинув ще один погляд на красиву фігурку сусідки. Вона вигулювала собачку, а чоловік спостерігав за нею, стоячи біля вікна. Але тепер Сергію довелося обернутися до дружини, яка запитливо на нього дивилася.
– Олено, ти чого тут вигукуєш?
– Нічого! Просто я з тобою вже кілька хвилин говорю, а ти не реагуєш.
– Я задумався! Я маю право задуматися?
– Ага, – хмикнула жінка і підійшла до чоловіка, визирнувши у вікно, – Про що думав?
Внутрішньо Сергій потішився, що сусідка Марина вже пішла за будинок. Йому не хотілося зайвих суперечок і сварок із дружиною. Вони й так останнім часом погано ладнали. Дружина Сергія – Олена вже давно дратувала його.
– Про роботу думаю, – з легким зітханням відповів Сергій. – У нас там один хлопець є, нічого не вміє, все доводиться за нього переробляти, а начальству байдуже…
Сергій заговорив про роботу, уникаючи делікатної теми. Олена слухала його і не вірила, що чоловік думав саме про це. Вона бачила за його мрійливим виразом обличчя, що він думає про щось інше. Що завгодно, тільки не про роботу.
Олена добре знала чоловіка, його звички та бажання. “Дарма він думає, що мене можна обманути, я не якась там наївна дівчинка” – подумала жінка. Але потім їй стало прикро. “Він що? мене проміняти на іншу хоче? Хоче зрадити мені?” Саме це вона прочитала у його очах.
У цей час Сергій поставив питання, відволікаючи дружину від її похмурих думок. Вона не почула, зайнята сумними роздумами і чоловік взяв її за руку.
– Чого тобі? – роздратовано відгукнулася Олена.
– А ти куди відлетіла? Про що мрієш? Я запитав «що на вечерю сьогодні готуватимеш»?
– Не знаю, – пробурмотіла жінка. – Я сьогодні на роботі затримаюсь. У нас нарада буде. Може, ти щось приготуєш?
Сергій обурено глянув на дружину, але він знав, що якщо він відмовиться, то Олена образиться на нього. Та й голодним ходити не хотілося.
– Я макарони з сосисками приготую. Гаразд? І швидко, і смачно.
Олені не дуже подобалася ця страва, але довелося кивнути.
Цього вечора Сергія рано відпустили з роботи. У них у будівлі відключили світло, і працівників розпустили. Прийшовши додому, він трохи полежав на дивані, подивився телевізор, потім йому стало нудно, і він наблизився до вікна. Там знову гуляла Марина з маленьким песиком.
Недовго думаючи, Сергій зібрався і вийшов надвір. Він не збирався робити щось погане, просто хотів познайомитись ближче. Чоловік знав, що Марина незаміжня і живе одна на поверх вище, ніж вони. Жінка переїхала нещодавно до їхнього будинку, і до цього все спілкування обмежувалося тим, що вони кивали один одному під час зустрічей.
– Доброго дня, – Сергій підійшов до жінки.
– Здрастуйте, – усміхнулася Марина.
– Погода сьогодні хороша, так?
Вони трохи побалакали, потім Марина запитала:
– А де твоя дружина? Ви ж зазвичай разом гуляєте.
– Вона на роботі ще, – відмахнувся чоловік, потім наважився і спитав. – Ти не хочеш кави?
Марина на кілька секунд зам’ялася. Зазвичай вона мала правило «не зустрічатися з одруженими». Але Сергій виглядав таким чарівним, і їй подобалося розмовляти з ним.
– Ну, давай вип’ємо каву, – погодилася жінка.
– Підемо в кафе? Чи посидимо в тебе? – Сергій промацував кордони.
– Давай спершу посидимо в кафе, – Марина не хотіла ризикувати надто сильно.
Вона завела собачку додому і спустилася до чоловіка. Сергій чекав на жінку біля під’їзду і посміхнувся, побачивши її.
– А я тебе вже зачекався, – засяяв він, – Думав, що не прийдеш.
– Ну, я сказала, що піду. І не в моїх правилах відмовлятись від своїх слів.
Вони пішли до найближчого кафе, неквапливо розмовляючи. Обидва подобалися один одному і через півгодини вирішили, що їм варто вирушити додому до Марини і зайнятися справою…
…Цього вечора Сергій відчував сильну провину перед дружиною. Даремно він переконував себе в тому, що Олена сама винна. Вона стала більш примхливою та дріб’язковою, ніж раніше. А ще вона сильно натискала на нього і тому він почав шукати щастя на стороні.
Але в глибині душі чоловік розумів, що йому просто набридла звичайна рутина, і він шукав нових вражень. І він їх отримав, хоч і не дуже гарним способом.
Зайшовши у свою квартиру, Сергій задоволено усміхався, але потім його погляд впав на весільну фотографію. Вона висіла у залі, привертаючи увагу гостей. На фото Сергій та Олена виглядали такими щасливими та закоханими, що здавалося, ніби вони світяться.
“Обіцяю, що завжди любитиму тебе”, – прозвучали в голові Сергія його слова, які він говорив своїй дружині того дня. – “Я ніколи не зраджу тебе і не кину. Ти моє кохання назавжди. Назавжди…”
І ось тепер він порушив ту обіцянку…
Сергій хитнув головою, і постарався забути про те, що робив півгодини тому. Він зосередився на домашніх справах – трохи прибрався та приготував запіканку, яку любила його дружина.
– Ой, як смачно пахне! – Олена зайшла додому втомлена, але цілком задоволена. На нараді їм обіцяли підняти зарплатню і, звісно, це тішило.
– Привіт, Олено, – Сергій вийшов у коридор, – Втомилася?
– Так, дуже, – жінка роззулася і пройшла на кухню. – Сергію, ти такий молодець! Я так зголодніла!
Вона про щось говорила, розповідаючи про нараду та роботу, а у вухах чоловіка звучали слова «ти такий молодець». “Якби вона знала, що я накоїв, то не говорила б так, а одягла б мені цю запіканку на голову”, збентежено думав чоловік.
Він важко переключився на розмову з дружиною і якраз вчасно. Вона стурбовано дивилася на нього і питала:
– Сергію, у тебе все добре? Ти якийсь дивний!
– Просто голова сьогодні весь день важка, – видавив із себе чоловік.
– Лягай сьогодні рано спати, добре?
Сергій кивнув і поцілував дружину, в його голові відразу виник образ, як він цілує Марину. Він постарався прогнати ці думки і награно посміхнувся.
– Ти маєш рацію, мені треба відпочити. Піду в душ, потім ляжу.
…За кілька днів у Сергія був вихідний. Весь цей час він уникав Марини і навіть не стояв біля вікна, спостерігаючи за нею. Але цього дня, коли Олена пішла на роботу, а Сергій залишився вдома, він не знав, чим зайнятися. Трохи потинявшись по квартирі, чоловік підійшов до вікна.
Він відчував провину перед дружиною, але після того вечора його нестримно тягнуло до Марини. Сергій не знав, що йому робити і кого з них обрати. Він і не хотів вибирати, йому потрібні були одразу обидві.
Швидко переодягнувшись, Сергій спустився вниз і підійшов до жінки.
– Ой, Сергію, а ти куди зник? – усміхнулася Марина.
– Та роботи було багато, – махнув рукою чоловік.
Вони не стали довго розмовляти, і майже одразу пішли у квартиру до жінки. Почуття провини, як і раніше, не давало Сергію спокою, але воно затихало перед чарівністю Марини. Цілуючи її обличчя та тіло, чоловік уже не думав про свою дружину.
Марина та Сергій зустрічалися вже кілька разів і Олена запідозрила недобре. Чоловік явно щось ховав від неї. Він став більш дбайливим, але водночас більш потайливим. Сергій більше не намагався до неї чіплятися вечорами, навпаки, казав, що хоче спати і відвертався до стіни. Натомість він став купувати їй квіти та готував смачні вечері.
Олена відчувала, що Сергій почувається винним, але спочатку не розуміла, чому. А потім вона звернула увагу на те, як Сергій дивиться у вікно, шукаючи когось поглядом, подивилася з іншого вікна надвір і побачила сусідку Марину.
“Невже мій Сергійко здатний на таке?” – Жінка відсахнулася від вікна.
Вона кинулася на кухню, не в силах приховувати свої почуття. Сергій здивовано глянув на неї.
– Олено, що сталося?
Важко дихаючи, Олена ткнула пальцем у вікно і вимогливо запитала:
– Ти зраджуєш мені із нею?
Сергій залився фарбою, потім зблід і став безглуздо відмовлятися, але Олена вже все зрозуміла. Вона у розпачі подивилася на чоловіка і кинула:
– Негайно забирайся з моєї квартири!
– Що? Олено, ні! Я люблю тебе!
– Іди! Іди до цієї… Тим паче переїжджати недалеко. Добре влаштувався…!
Олена висловила все що думала і чоловік скривився.
– Слухай, не сварися, гаразд?
– А що? Мені вас обох похвалити після такого? Пішов геть! Негідник!
Сергій розумів, що дружина ображена та налаштована серйозно. Він пішов у спальню, зібрав якісь речі і в нерішучості застиг на порозі.
– І чого ти чекаєш? Іди!
– Куди?
– Та куди хочеш! Адрес вказати? – вигукувала Олена. – Бачити тебе не хочу! Зрадник! Зрадник! Я вірила тобі, а ти… Ти все зруйнував… Все!
– Пробач… – Сергій кинув прощальний погляд і вийшов із квартири.
За хвилину Олена почула його голос на поверсі вище.
– Марино, пустиш мене? Вона все дізналася… І мене виставила.
Мабуть, Марина не чекала такого, бо якийсь час стояла тиша. На поверсі вище думали над ситуацією, що склалася. Але потім пролунало клацання зачинених дверей – жінка пустила Сергія в квартиру.
А по щоках Олени потекли сльози, вона не думала, що Сергій так швидко здасться і піде до своєї коханки. Без боротьби.
Але повертати чоловіка вона не збиралася. “Нехай краще я житиму сама, ніж з такою людиною”, – думала жінка. Вона ще не думала, що робитиме далі, але усвідомлювала, що тепер зміниться її життя.
Але перше що вона зробить – це заведе кота чи собаку. Адже ці тваринки відданіші за багатьох людей..