Марія та Олексій вважалися ідеальною парою. Друзі відкрито заздрили молодим, так вдало вони знайшли один одного.
Весілля мало стати гідним початком нового етапу життя закоханих. Проте, все пішло зовсім не за тим сценарієм…
Молоді випадково познайомилися на вулиці. Була злива і Олексій запропонував місце під своєю парасолькою симпатичній дівчині, яка стояла поряд в очікуванні трамвая.
Так, притулившись один до одного, вони познайомилися і більше й не розлучалися.
Марія була вчителем іноземної мови, а Олексій юристом у невеликій компанії.
– Таню, я маю таке відчуття, ніби я знаю Олексія все життя, – зізнавалася Марія подрузі. – Ось познайомилися місяць тому, а вже й дня без нього не можу.
– Ох, дивись, подруго, – нарікала Тетяна. – Ти ж знаєш, не можна так поринати у стосунки з чоловіками, вони цього не цінують.
– Олексій зовсім інша річ, – відповіла закохана дівчина. – Він зовсім не схожий на інших.
А головне, що він не схожий на мого тата.
Марія раптом засмутилася.
– Це точно, – підтримала Таня подругу. – Дядько Сашко ще той екземпляр був.
У пам’яті Марії спалахнули спогади з дитинства, які дуже хотілося б забути.
Батько дівчинки був сварливим чоловіком. Він примудрявся влаштовувати в домі просто нестерпну атмосферу.
Батько тільки й робив, що дорікав і вказував, що робити.
За його словами, всі в сімʼї мали займатися одним – створенняя комфортного життя для нього самого.
Все дитинство Марія чула лише вказівки від батька. Все в домі мало підкорятися волі однієї людини.
Мама багато років терпіла, але щойно діти підросли, усвідомила, що діти їй дорожчі.
Вона взяла дітей і поїхала до самотньої двоюрідної тітки у місто.
Марії тоді було тринадцять років. Вона була мовчазною дитиною, брат же ж був молодшим і швидко забув витівки батька.
Дівчинка довго не могла знайти своє місце в суспільстві.
Саме через батька, Марійка насторожено ставилася до хлопців і за будь-яких ознак владності з боку чоловіка, відразу ж йшла з цих стосунків.
До зустрічі з Олексієм вона думала, що таких чудових хлопців не існує.
Він змусив повірити, що у стосунках головне це кохання та взаєморозуміння.
Молоді зустрічалися рік, після чого Олексій зробив дівчині пропозицію. Марійка погодилася.
Приготування до весілля було одним із найщасливіших періодів. Батьки Олексію та мама Марійки домовилися влаштувати для пари справжнє свято.
Урочистість вийшла дуже романтичною, затишною і по-справжньому сімейною.
На ранок після весілля молоді вирішили влаштувати спільний з батьками сніданок. Марія продумала меню й замовила в ресторані доставку.
– Олексій, допоможи мені накрити на стіл, – звернулася молода дружина до чоловіка. – Батьки вже незабаром приїдуть, а я не встигаю.
– Ну, Марійка, це ж ніби не чоловіча справа, – невдоволено відповів Олексій. – Я оплатив доставку, а решта – це справа, яка потребує жіночих рук.
Марія обернулася і здивовано подивилася на чоловіка:
– Якщо це був жарт, то вкрай невдалий.
– Зрозумів-зрозумів, уже йду допомагати, – розплився в посмішці Олексій.
Настрій дівчини був трохи зіпсований, але батьки були вже на підході, тому засмучуватися часу не було.
Сніданок у тісному сімейному колі проходив у теплій атмосфері. Молодих ще раз привітали з одруженням та побажали щасливого сімейного життя.
– Любі наші діти, – сказав свекор. – Головне слухайте та прислухайтесь один до одного.
Олексій ти тепер глава сім’ї і на тобі вся відповідальність.
А ти Марійка слухайся чоловіка. Це ж так важливо, так люба?
Мати Олексія кивнула.
– Так, ми тут якраз з самого ранку з’ясували, хто чим має займатися, – Олексій засміявся. – Правда, Марійко?
Марійка недобре подивилася на чоловіка. Але Олексій не вгавав:
– Я вважаю, що великі істини, вироблені поколіннями, міняти не варто.
Дружина повинна беззаперечно слухатися чоловіка й виконувати його розпорядження. А чоловік має їх уміло роздавати.
Олексій розреготався вголос. Марія відчула, як усередині здіймається злість.
У дитинстві вона чула подібні фрази від батька.
Дівчина подивилася на маму, яка теж побіліла.
– Жаль, що ти не висловлював своїх побажань до весілля, – тремтячим голосом сказала Марійка. – Адже тоді я все зрозуміла б раніше, і весілля просто не було б.
В очах дівчини блиснули сльози.
– Вибачте, я краще піду прогуляюся, – сказала Марія. – Дякую всім за компанію.
Марійка схопила рюкзак і вилетіла з помешкання.
Олексій дзвонив щодесять хвилин, але розмовляти з ним не було жодного бажання. Вона блукала парком до самого вечора.
Щойно вона повернулася в їх з Олексієм орендовану квартиру, як новоспечений чоловік почав:
– То що це було? Мені було соромно за тебе перед батьками. Розвернулася й пішла, поставивши мене в погане становище.
– Я вибачилася перед Світланою Ігорівною та Борисом Володимировичем, – відповіла Марійка. – Якби ти стежив за своїм язиком, то й не довелося б нікуди йти.
– А що я сказав? Ну, якщо так давно повелося.
– Ти це зараз серйозно говориш? – витріщивши очі, спитала Марійка.
Олексій посміхнувся.
– Ну, може, трохи прикрашаю, але загалом суть така і є, – посміхаючись, сказав він. – Ти що не розумієш жартів?
– Я вийшла за тебе заміж, бо думала ти інший, не такий, як усі, – тремтячим голосом сказала дівчина. – Це була моя помилка.
– Марійко, ти просто не жила у повній родині і не знаєш, як будуються стосунки у парі, – сказав чоловік. – Ти ж сама казала, що мама виховувала вас сама.
Може тобі й сподобається віддатися у повне розпорядження чоловіка.
Олексій продовжував говорити з легкою усмішкою.
– Я тобі не все розповіла про своє дитинство, – тихо сказала Марійка. – Моя мама пішла і відвезла нас від нашого батька.
Він нами керував щодня.
Дівчина замовкла.
– Саме тому я нікому не дозволю такого ставлення. Дуже шкода, що я помилилася…
Марійка пішла у ванну, залишивши Олексія в розгубленому стані.
Наступного ранку подружжя спробувало ще раз поговорити про те, що сталося.
Здавалося, що емоції за ніч вщухли, але конструктивної розмови не вийшло.
– Марійко, я не знаю, як нам пощастило зробити таку помилку? – сумно сказав Олексій. – Я навіть не думав, що ти здатна чіплятись до слів.
У мене відчуття, що почуття гумору тебе покинуло перед входом у ЗАГС. Може, ми даремно одружилися?
Дівчина сиділа мовчки, дивлячись в одну точку. По щоках текли сльози.
– Дай мені один день, – нарешті сказала вона. – Я зберу речі і повернуся до мами. На розлучення подам сама.
Олексій похитав головою і більше нічого не сказав.
Марія дуже важко переживала розлучення з коханою людиною. Багато разів дівчина прокручувала той злощасний день у своїй пам’яті.
Чим більше вона думала, тим більше здавалося, що жартома в Олексія було таємне бажання побудувати саме такі стосунки у власній родині.
– Дочко, мені здається ти даремно так з Олексієм, – почала мама. – Він ніби хороший хлопець. Може він просто невдало пожартував?
– Мамо, мені дивно чути це саме від тебе, – зауважила Марійка. – Тільки не кажи мені, що тебе такий жарт теж не насторожив.
У кожному жарті є лише частка жарту, а решта правда, чи не так?
Мама невпевнено знизала плечима.
– Ви були такі закохані і щасливі… А зараз я так переживаю, дивлячись на тебе.
– А ти хіба не була щасливою, коли виходила заміж за мого батька? – запитала дівчина. – Чи багато тобі потім цей жартівник щастя в житті приніс?
Ні мамо, я на твої граблі не наступлю. Краще бути одній, аніж терпіти таке день у день.
– Ну, ти навіть не захотіла вислухати Олексія, коли він приходив миритися.
– Мамо, будь ласка, досить. Розлучилися, значить, так треба було. Давай більше не повертатиметься до цієї теми.
З моменту розлучення минуло пів року. Марійка дуже сумувала за Олексієм і часто згадувала щасливі моменти, які були між ними.
Від його кращого друга дівчина дізналася, що Олексій відчуває ті самі почуття. Він до кінця так і не зрозумів, що зробив не так, і на що образилася Марійка.
– Марійко, ви такою парою були класною. Ну що ти влаштувала? – спитала одного разу подруга Таня. – Треба було все йому розповісти про свого тата.
Олексій хороший хлопець, він би зрозумів.
Марійка тільки тяжко зітхнула.
Подруги побалакали ще трохи, і Таня поїхала додому.
Марійка зовсім засумувала, адже через три дні новий рік і вони збиралися зустріти його з Олексієм.
У голові в дівчини промайнула думка про те, що може вона даремно буквально сприйняла слова чоловіка? Але як це виправити, Марія не знала.
Вранці у двері подзвонили. На порозі стояв Олексій із букетом ромашок.
– Тільки не починай сваритися, – одразу заявив молодик. – Мені треба сказати тобі дещо важливе.
Марійка мимоволі посміхнулася. Вона була дуже рада побачити коханого чоловіка.
– Твоя мама мені все розповіла, – продовжив Олексій. – Мені шкода, що твій батько був таким.
Я перепрошую, мені зовсім не хотілося тебе образити. Це був недолугий жарт.
Мені дуже недобре без тебе.
– Мені теж, – підійшовши до Олексія, відповіла Марійка. – Ти теж пробач мені, не знаю, що на мене тоді найшло.
Олексій простягнув дівчині букет і дістав з кишені їхні обручки.
– Може, спробуємо ще раз? – ніжно промовив він. – Другий шлюб точно буде довгим та щасливим.
Він одягнув обручку Марії на палець і міцно обійняв свою кохану…