– Мамо! Мене покликали заміж! – вигукнула Тетяна, показуючи акуратну обручку на пальчику. – Вітаю! – обійняла її мама. – Коли весілля? – Дай подивлюся, – промовила Оля, сестра Тані. – Якось камінчик замалий. – Ми влітку хочемо одружитися. Напевно, у липні, – оголосила Тетяна. – У саму спеку? – сказала сестра. – Можливо, краще осені дочекатися?! – Літо – найкрасивіша пора року, – додала Таня. – Ну, ну. Потім ще пожалієш, що не послухала мене, – єхидно кинула Оля. – Олю, та тебе взагалі на моєму весіллі не буде! – несподівано додала Тетяна. – В сенсі не буде? Чому це? – Оля здивовано дивилася на сестру, не розуміючи, що відбувається

– Мені зробили пропозицію! – Таня витягла руку, показуючи акуратну обручку на пальчику.

– Вітаю! – обійняла її мама. – Коли весілля?

– Дай подивлюся, – промовила Оля, сестра Тані. – Якось камінчик замалий.

Таня вихопила свою руку і скривилася. Вона вже звикла, що сестра завжди шукає, до чого б причепитися.

– Ми влітку хочемо одружитися. Напевно, у липні.

– У саму спеку? – знову сказала сестра.

– Найкрасивіша пора року, – додала Таня.

– Це добре. І час є, щоби підготуватися. Вже щось вибрала? Ресторан, сукню? – запитала мама, ігноруючи випади своєї молодшої дочки.

– Поки що ні. Але незабаром почну все обирати.

– Я можу допомогти, – промовила Оля. – У мене гарний смак.

– Твій добрий смак відрізняється від мого. Отже, я й сама впораюся.

Сестра лише пирхнула. Сама Оля була у розлученні незважаючи на те, що вона була молодшою. Рано вискочила заміж у двадцять років. Народила дитину, а за два роки чоловік пішов.

Хоча Таня навіть не звинувачувала чоловіка Олі. Вона чудово розуміла, що з її сестрою мало хто може ужитися. А ось сама Оля у всьому звинувачувала його. Навіть з дитиною якийсь час не дозволяла бачитися. А на всі аргументи Тані, що це неправильно, що у дитини має бути тато, вона лише говорила, що це не її справа. Щоправда, потім передумала, коли зрозуміла, що одній виховувати сина досить важко.

Взагалі Тані часто здавалося, що Оля їй заздрить. Наче їй подобається, коли сестрі погано. А от коли їй добре, погано стає Олі.

Але вона вже звикла до поведінки сестри, і не звертала на це жодної уваги. Та й не близько вони спілкувалися, лише іноді списувалися, та племінника їй Оля періодично підкидала.

Таня почала готуватися до весілля. Виявилося, що це непростий процес, навіть коли є гроші. Майбутній чоловік Тані заробляв непогано, та й сама Таня не скаржилася. Поки її сестра вискакувала заміж, Таня вчилася, а згодом будувала кар’єру. Хоча, звісно, ​​від сестри вона вислухала чимало. Мовляв, залишиться вона в дівках, якщо така розбірлива, що кар’єристок ніхто не любить. А вже годинник, то цокає, і говорити не варто.

Але все йшло своєю чергою. І ось, до тридцяти років Таня знайшла своє кохання і вже досить осмислено готувалася до створення сім’ї. А ось Оля, начебто, навпаки, була обурена, що у Тані все так гладко виходить. Сама вона в розлученні, освіти належної немає, працює простим продавцем у продуктовому магазині.

Таня хотіла, щоб весілля було таким, про яке вона мріяла. Щоб був хороший ведучий без тупих конкурсів, щоби була певна кольорова гама, щоб урочистість проходила у гарному місці.

Тому вона все ретельно підбирала. А Оля постійно намагалася втрутитися у процес. У неї самої весілля проходило в якійсь їдальні, вів його дивний тамада (зате дешевий), та й усе було якось просто. Адже грошей молоді зовсім не мали, а це все, що змогли влаштувати батьки з двох сторін.

Ось Оля й намагалася нав’язати свої погляди сестрі, мабуть, реалізуючи мрії.

– Що за дивний колір, оливковий? – фиркнула вона, коли Таня повідомила, в якій кольоровій гамі все буде.

– Чому дивний? Він спокійний, красивий, а в поєднанні із зеленим, якого буде дуже багато в липні, все виглядатиме дуже органічно.

– І всі твої гості зіллються з цією зеленню, – засміялася Оля.

– Не хвилюйся, не зіллються.

– Слухай, ну немає в мене такої сукні. І грошей на неї нема. Не образишся ти, якщо я прийду в іншому?

Таня лише зітхнула.

– У мене є така сукня, я тобі дам.

Оля й хотіла б обуритись, та приводу не знайшла.

Потім їй не сподобалося розсадження гостей.

– Чому я маю сидіти з родичами? Про що я з ними говоритиму?

– Оля, яка різниця? Подруг ти моїх не знаєш, тобі з ними буде нудно.

– Можна мене з неодруженими чоловіками посадити.

– Таких немає.

У результаті Оля наполягла на своєму, і Таня пересадила її до друзів. Хоч і розуміла, що це не найкращий варіант.

Коли Таня поїхала вибирати плаття, сестра напросилася з нею. Знаючи любов Олі до критики, Таня відбрикувалася як могла. Але Оля так наполягала, що наречена зрозуміла, що простіше її взяти, ніж пояснювати, чому вона не хоче.

– Що це за фасон? Тобі не личить.

– Та чудово сидить сукня, – заперечувала подруга Тані.

– Таня, у твоєму віці вже щось скромніше треба обирати.

Чи варто говорити, що пошук сукні зі свята перетворився на випробування. Тані дуже хотілося вигнати сестру, послати її кудись подалі. Але вона вирішила, що сварка все лише посилить. Тому похід магазинами Таня швидко звернула, а наступного разу пішла з подругою, нічого не сказавши сестрі.

І як Оля обурювалася, коли Таня сказала, що дітей не буде на святі.

– Твій племінник пропустить весілля тітки! Це неправильно.

– Оля, йому шість років. Ми будемо там, де немає іграшок та розваг. Та й тобі буде простіше, не треба стежити за ним. Нехай із татом побуде.

Тані навіть здалося, що Оля і сама рада такій умові. Не надто вона любила проводити час зі своїм сином. Але вона знайшла причину для обурення, і не збиралася її упускати.

Майже все було готове. Залишилося вибрати меню для бенкету.

І знову Оля напросилася із сестрою. Таня вже їй не розповідала про свої етапи підготовки, щоб Оля нічого не псувала. Але маму вона забула попередити про те, що не потрібно все доповідати. Ось Оля і випитала все через маму.

Таня знала, що буде непросто. Навіть сказала Олі, що, якщо вона їй заважатиме, а не допомагатиме, вона її вижене. Але Оля запевнила, що робить все, щоб весілля сестри пройшло добре. А якщо вона щось і критикує, то не зі зла. Просто хоче, щоб все було ідеальним.

Звичайно, Таня дуже сумнівалася в її словах, але все ж таки постаралася повірити. А дарма.

Оля почала критикувати все одразу.

– Це що за салати? А де щось стандартне? Олів’є, крабовий? Та я навіть таких слів не знаю! Думаєш, наші родичі це стануть їсти?

– Все це смачно, не обов’язково завжди їсти одне й те саме, – відрізала Таня.

– То я не зрозуміла, а що, бутербродів ніяких не буде? Знаєш, як вони йдуть на закуску? Ти хочеш, щоб гості не закусували, і швидко дійшли до кондиції?

– Все буде добре. Міцні напої будуть дорогими, так що все буде гаразд.

– І так, моє улюблене ігристе замов.

– Ігристе буде те, що написано у меню.

– Але ж я таке не люблю.

Таня була вже на межі.

– Якщо тобі треба буде, сходи в бар і докупи собі. Через одну тебе я не буду ще один вид додавати, – сказала вона.

– Тоді, сплати мені його в барі! Я ж йду до вас на весілля, чому я ще маю платити?

– Слухай! – гаркнула Таня. – На твоєму весіллі взагалі було не зрозумій, що! Я сама купувала собі те, що мені було потрібно. І не діставала тебе! Тож і ти зараз помовчи краще!

– Якщо я тобі так заважаю, можеш і не кликати мене на весілля! – заявила сестра.

І тут Таня подумала, що справді не хоче бачити її на своєму весіллі. Вона кличе її тільки з ввічливості, бо Оля – її сестра. Але вона не є тією людиною, з якою Таня хотіла б розділити свій найщасливіший день.

А ще Таня переживала, що Оля щось викине на самому весіллі. Скаже якийсь поганий жарт, почне щось критикувати, стане всіх підбивати на безглузді конкурси. Вона й твереза ​​не найвідповідальніша людина, а вже коли підніме декілька келихів, зовсім втрачає над собою контроль.

Таня повернулася до Олі і навіть із якимось задоволення сказала їй:

– А ти знаєш, я й справді не хочу кликати тебе на весілля.

– Що? Ти серйозно?

– Цілком. Звичайно, якщо ти прийдеш, то я тебе не вижену. Але так і знай, що бачити тебе не хочу. Всі ці півроку ти тріпала мені нерви, псувала таку зворушливу подію, як підготовка до весілля, і зараз, після твоїх слів і твоїх претензій, я раптом справді усвідомила, що я не хочу тебе бачити.

Ох, як розлютилася Оля. Сварилася на весь ресторан. А потім, пішла.

Вже за годину Тані зателефонувала мама і сказала, що так не можна.

– Вона ж твоя сестра. Не можна її просто взяти та не покликати на весілля.

– А мене весь цей час діставати можна? Ти не уявляєш, скільки всього я вислухала від неї. Мамо, я її бачити не хочу. Якщо вона прийде, я сцен не влаштовуватиму. Але якщо вона щось викине, я її вижену. Так що краще нехай одразу не приходить.

Звісно, ​​мама намагалася відговорити Таню, але вона стояла на своєму. А ось майбутній чоловік її підтримав, йому Оля також не подобалося.

На весілля Оля не прийшла, чому Таня була лише рада. А після весілля сестра занесла номер телефону Тані до чорного списку та видалила з друзів у соцмережах. Але Тані вже було байдуже. Незважаючи на те, що вони сестра, вона не повинна закривати очі на тебе хамське ставлення до себе. І весілля – свято молодих, і не варто кликати тих, хто може це свято зіпсувати.