– Слухай, на скільки твій чоловік старший за тебе? Років на 20, так? Дуже вже старенький! – з усмішкою, сказав Андрій, дивлячись на подругу дружини. – Тобі, мабуть, з ним нудно, так?
– Що за питання взагалі? По-перше, на п’ятнадцять років, – з легким обуренням відповіла Анжела. – По-друге, а ти з якою метою цікавишся?
– Та просто цікаво. Ти така гарна дівчина, – Андрій окинув гостю досить відвертим поглядом. – А вийшла заміж за старого. Невже він настільки багатий? Бо я не маю інших припущень.
– Я його люблю взагалі! – ось тут вже Анжела образилася. Невже її вважають настільки меркантильною? – Ми дуже добре один одному підходимо. Ми маємо спільні інтереси, нам весело проводити час разом! І ніякого особливого багатства у Віті немає! А взагалі, мені вкрай неприємно чути подібні натяки, зрозуміло?
– Любиш… – явно сміючись, простяг чоловік. – Нізащо не повірю! Така дівчина, як ти, не може полюбити старого. Тепер йому скільки сорок п’ять? А що буде за десять років? Невже ти мрієш все своє життя доглядати за нездужим, немічний старим? Я впевнений, що тут замішане щось матеріальне.
– Ти можеш думати все, що завгодно, це твоє право. Доводити тобі я нічого не буду. Але знаєш, – дівчина посміхнулася. – Вітя у свої сорок п’ять виглядає набагато краще, ніж ти у свої тридцять. Він займається спортом, веде активний спосіб життя, правильно харчується. А ти вже по лікарях почав мандрувати. То одне хвилює, то інше, то третє. Ти знаєш, мені навіть іноді буває шкода Люду! Що вона, бідолашна, з тобою через десять років робитиме?
– О, як заговорила! – крізь зуби процідив Андрій. Він дуже не любив, коли хтось вказував на його недоліки. Його дружина про це чудово знала, тому намагалася говорити лише добре. А тут якесь дівчисько сміє тикати чоловіка носом у його проблеми! – Знаєш, я на всі сто відсотків впевнений, що у твого дорого Віктора вже великі роги. А він наївний чоловік, тебе мало не обожнює. Я правий, так?
– І знову ж запитаю, а з якою метою ти цікавишся? Невже ти хочеш порівняти обсяг ваших рогів, га?
Анжела розлютилася. Потім вона, звичайно, сварила себе за таку недоречну фразу, але… Слово не горобець. Тим більше, про свою подругу вона дійсно знала дуже багато, і все те, в чому зараз її звинувачував Андрій, швидше відноситься до Людмили.
Саме подружка вийшла заміж за, як вона думала, грошовий мішок. Під час залицянь Андрій був чарівно мило і вкрай щедрим щодо подарунків, квітів та ресторанів. Ось тільки потім Люда дізналася, що її на той момент чоловік просто безцільно промотав спадок від дідуся. Зараз у нього грошей особливо немає, як і нерухомості, крім невеликої квартирки на околиці міста. Та й робота у чоловіка залишає бажати кращого.
Людмила сердилась, Людмила обурювалася, але на розлучення так і не подала. Поки що. Вона терпляче чекала, поки Андрій отримає спадщину вже від бабусі. Бідолашна старенька серйозно нездужала і буквально доживала свої останні дні, а в цей час меркантильна парочка вже все ділила її заощадження. Подружжя вирішило продати квартиру, в якій вони зараз живуть, квартиру, яку дістанеться їм від бабусі і купити великий будинок. Ось він і стане тим самим спільним майном при розлученні, яке можна буде поділити. Людмила не збиралася йти від чоловіка з порожніми руками!
А щодо рогів… Людмилі подобалося красиво жити і якщо чоловік не може забезпечити їй гідне існування, то завжди можна знайти іншого чоловіка, готового це робити.
Анжела рішення подруги, м’якого висловлюючись, не підтримувала. Для неї була неможлива сама думка заводити стосунки з іншими чоловіками, поки ти в шлюбі. І вона неодноразово намагалася донести це до Людмили. Та та тільки відмахувалася.
– Ось дізнається твій чоловік і вижене тебе зі своєї квартири. Що ти робитимеш? Повернешся до батьків у село? Чи зніматимеш квартиру і витрачати на це більшу частину своєї зарплати?
– Не дізнається! – легковажно відповіла подружка. – Андрій бачить лише те, що хоче бачити. Він не зауважує, що в мене з’являються дорогі речі. Уявляєш, мій чоловік серйозно думає, що я все це купую зі своєї зарплати. Це так смішно!
– Так вже він ні про що не підозрює. Нізащо не повірю. Занадто багато непрямих доказів.
– У тому й прикол, що навіть не підозрює. Андрій вважає себе найкращим чоловіком у світі! Він просто навіть уявити не може, що я можу віддати перевагу комусь іншому!
– Дограєшся, подружко! Як би потім плакати не довелося, – Анжела залишила спроби донести до дівчини думку про непорядність її поведінки. – І скажи своєму чоловікові, щоб він не чіплявся до мене! Мені дуже набридло вислуховувати від нього, що мій чоловік мені не підходить. Якщо він і надалі до мене лізтиме з цим питанням, я ж можу і ляпнути щось! Просто тому, що він виведе мене з себе.
– Просто не зважай на його слова. Андрій не може зрозуміти, як ти така гарна, молода, популярна дівчина обрала людину на п’ятнадцять років старше. Я, до речі, також не можу тебе зрозуміти. Був би він якимсь крутим бізнесменом.
– Ви зі своїм чоловіком змовилися, чи що? – обурилася дівчина. – Мене Вітя повністю влаштовує таким, яким він є. І так, він у сто разів кращий за твого чоловіка!
І ось зараз Анжела дійсно себе докоряла. А раптом Андрій сприйме слова про роги буквально і почне підозрювати свою дружину? Раптом він дізнається про те, про що йому знати не слід? Залишалося сподіватися, що він просто пропустить слова розлюченої дівчини повз вуха.
Не пропустив.
На жаль, Андрій справді вчепився за цю фразу. Але пред’являти будь-які претензії дружині він не став, він пішов набагато простіше. Поки Людмила була в душі, чоловік узяв її телефон, який чомусь не був заблокований, і прочитав її листування. А там були й плани відтяпати в нього половину майна, яке ще навіть йому не належало. А скільки там було образливих слів на адресу чоловіка.
Людмила багатьом скаржилася, що, на жаль, помилилася у виборі чоловіка. Мовляв, він жебрак, ні на що не здатний, самозакоханий зануда. Що він не бачить того, що діється у нього під носом. Дівчина висміювала свою другу половинку не лише перед подругами, а й перед своїми кавалерами. У результаті вона серйозно за це поплатилася.
Мало того, що вона вилетіла з квартири, що належала Андрію, прямо як була в халаті, так ще й сварку чув весь під’їзд. Скільки цікавих сусідів визирнуло, щоб подивитися на сором дівчини! Очі жінок просто світилися зловтіхою, вони не соромилися підбадьорювати Андрія, кажучи, що він робить абсолютно правильно. Треба, вчити знахабнілих дружин, та так, щоби не повадно було.
Поки Людмила безуспішно тарабанила у квартиру, чоловік збирав усі її речі. Він хотів позбутися всього, щоб нагадувала йому про невірну дружину! У звичайну дорожню сумку летіли сукні, джинси, спідня білизна, косметика … Все як потрапило під руку і впереміш, Андрій не особливо дбав про збереження речей дружини.
Нарешті двері квартира відчинилися, але пробратися всередину Людмилі не вдалося. Чоловік із невдоволеною гримасою викинув їй кілька сумок і попросив ніколи її більше не бачити. Мовляв, він на розлучення подає, і нехай вона навіть не сподівається, що їй щось перепаде.
Сусідка з першого поверху пустила нещасну дівчину до себе, щоб вона змогла переодягнутися. Не піде ж вона в халаті! Хоча куди їй йти, Люда не дуже розуміла. Родичів у неї в цьому місті немає, а йти до подруг так собі ідейка. Усі вони одружені і всі засуджували її за таку поведінку. Жалості від них вона не дочекається, швидше за все дівчатка скажуть, що вона сама у всьому винна.
У результаті Людмила поїхала до одного зі своїх залицяльників. Той прямо, скажімо, був не радий її появі, адже жодних серйозних стосунків із нею заводити не збиралася. Чоловік швиденько винайняв їй квартиру і зник з усіх радарів, ніби його й не було.
Анжела не раз і не два намагалася вибачитися перед подругою за слова, що вирвалися. Але та її не слухала, тільки у всіх гріхах звинувачувала. Спілкуватись вони перестали, але це не завадило Людмилі скаржитися всім знайомим на непорядність подруги…