Вечір п’ятниці йшов точно за планом: легка вечеря у кафе, а вдома – пінна ванна, потім м’який халат та крісло.
На столику – келих крижаного ігристого та морозиво.
Ліда вже увімкнула свій улюблений серіал і потяглася за келихом, коли у двері подзвонили.
Майже половина десятої. У такий момент будь-яка людина подумає: «Кого це принесло»? Ось і Ліда так подумала, але все ж таки пішла відкривати.
За дверима стояв її колишній чоловік – Віктор.
-Вітя! Ти що? Заблукав? – посміхнулася Ліда.
– Ні. Я до тебе! Ти знаєш, що сталося? Жах якийсь! Я не знаю, що робити! Ти розумієш?
– Поки що я нічого не розумію. Заходь, як прийшов. Мені холодно тут стояти – я після ванної, – сказала Ліда і відійшла від дверей, пропускаючи Віктора до квартири.
Поки він роздягався, вона дістала з бару ще один келих і наповнила його.
– Сідай, розповідай, що за жах у тебе трапився і чому ти прибіг до мене – нудної та нецікавої жінки, схожої на прочитану книгу. Так, здається, ти говорив, коли просив, щоб я покинула квартиру, що належить тобі?
– Не розумний я був! Не роздивився! – відповів Віктор, роблячи ковток із келиха і дивлячись у вічі Лідії.
– Що трапилося? Давай швидше – я хочу сьогодні подивитися нову серію.
– Мама. Злягла! Ще гірше, ніж минулого разу. Вона не може говорити, – сказав Віктор.
– Співчуваю. Але спеціалісти ще того разу попереджали тебе, що їй потрібен спокій, ніяких стресів і нервів. А до мене ти навіщо прийшов? – Запитала Ліда.
– Ти маєш повернутися до мене. Мама дуже переживає, – заявив Віктор.
– Стривай. А де твоя Барбі? Така ніжна та розуміюча? А головне – така молода? – здивувалася Ліда.
– Яна пішла. Позавчора. Сказала, що вона ніколи не планувала доглядати мою матір.
– І ти вирішив запропонувати мені це?
– Так. Минулого разу ти зуміла виходити її, і зараз у тебе теж все вийде. Тим більше, що мама любить тебе. Вона дуже засмутилася, коли ти пішла. І взагалі вона останнім часом часто згадувала тебе і постійно порівнювала Яну з тобою. І знову засмучувалася. Отже, частина провини за її нинішній стан лежить і на тобі. Ти ж відвідаєш її? Ти за нею доглядатимеш?
– Послухай, Вітя! Я ніколи не була високої думки про твою кмітливість. Я цінувала тебе за доброту, чесність, безкорисливість, порядність. Як показало життя – я помилялася. Але сьогодні ти не просто здивував мене, ти мене приголомшив, шокував. Ти пропонуєш доглядати за твоєю матір’ю колишній дружині, яку півроку тому випер зі своєї квартири, привівши туди коханку. Клас! Ось що я тобі скажу: ти йди додому. І сюди більше не приходь.
-Лідо, але ти не можеш бути такою байдужою, ти ніколи не була такою, адже ти не зможеш кинути в біді мою маму!
– Все, Вітя, йди.
Ліда мало не силою виштовхала колишнього чоловіка в коридор, зняла з вішалки і засунула йому в руки куртку і виставила чоловіка за двері.
Залишившись сама, Ліда спробувала повернутися до серіалу, але вже за кілька хвилин зрозуміла, що не може встежити за тим, що відбувається на екрані.
З Віктором вони одружилися, коли їй було двадцять п’ять. У неї своєї квартири не було, і вони стали жити у квартирі чоловіка. Зі свекрухою, яка жила окремо, у Ліди були нормальні стосунки. Ольга Яківна в їхнє життя не лізла, поради давала лише тоді, коли в неї щось питали, на свята запрошувала молодих у гості, але не ображалася, якщо мали свої плани. Вони про матір теж не забували.
Через три роки після того, як Віктор та Ліда одружилися, Ольга Яківна злягла. Не на рівному місці, а після неприємностей на роботі. Вона не погодилася з новим начальством, сперечалася, і їй пригрозили звільненням. Вранці наступного дня жінка не змогла підвестися з ліжка.
Добре, що одна рука працювала, і вона змогла зателефонувати синові і сяк-так повідомити про нещастя.
Майже місяць Ольга Яківна провела в палаті, а потім Віктор привіз матір до них у двокімнатну квартиру. Ліді довелося звільнитися з роботи, щоб доглядати свекруху. Півроку вона займалася лише здоров’ям жінки похилого віку: годувала, мила, перевдягала, робила масаж і допомагала робити вправи, які мали відновити функції організму.
Через півроку Ольга Яківна вже могла сидіти, потроху поверталася рухливість другої руки.
У цей час Ліда повернулася на роботу – лише віддалено та на півставки.
Ще півроку, і свекруха почала пересуватися по квартирі спочатку за допомогою ходунків, потім із паличкою. Ліда повернулася на роботу до офісу.
А ще за кілька місяців, коли Ольга Яківна вже знову жила у своїй квартирі, Віктор повідомив Ліді, що покохав іншу жінку.
Виявилося, що його «роман» з якоюсь Яною тривав уже понад півроку. І в той час, коли Ліда доглядала Ольгу Яківну, Віктор зустрічався з Яною в квартирі матері.
Яні було всього двадцять, тобто вона була молодша за Ліду майже на десять років. Крім того, за словами Віктора, вона була веселою, жінка, захоплювалася всім, що робив і говорив Віктор, і головне – була всім задоволена і нічого не вимагала від чоловіка.
– Що б я їй не подарував, вона всьому рада — чи то обручка з діамантом, чи простенький браслетик зі штучних перлів, — казав Віктор Ліді.
– Я теж була б рада, – сказала дружина, – але ти мені не дарував ні того, ні іншого.
– Та в мене просто не виникало жодного бажання щось тобі дарувати. Ти нудна, мені з тобою нецікаво, тобі головне – це побут. Я пам’ятаю, як на 8 березня я хотів подарувати тобі сережки, а ти сказала, що віддала б перевагу пральній машині. Жодної романтики! – обурювався Віктор.
– Зате, як романтично було цілий місяць після того, як зламалася стара машинка, прати руками! – виразила тоді Ліда, – а сережки я не ношу – у мене навіть вуха не проколоті.
Загалом, Ліда зібрала свої речі та переїхала до квартири, яку винайняла напередодні. А невдовзі вони розлучилися.
Яна зайняла її місце. Але ненадовго – лише на півроку. Яна щосили готувалася до весілля, вибирала по каталогах сукню, шукала найшикарніший ресторан, складала з подругами меню весільного банкету, вивчала на сайтах пропозиції туроператорів.
Але тут у Ольги Яківни трапилася біда.
Зрозумівши, що після палати Віктор привезе матір у квартиру, де вони живуть, і що жодної весільної подорожі не передбачається, Яна поставила нареченому пряме запитання:
– Коханий, а хто доглядатиме за твоєю мамою?
– Я думав, що це робитимеш ти – адже ми одружимося, ти станеш моєю дружиною. Крім того, ти все одно не працюєш, – відповів Віктор.
Коли наступного дня він повернувся з роботи, речей Яни у квартирі вже не було. Жодних. Навіть тих обручок з діамантами та простеньких браслетів зі штучних перлів.
І якраз цього дня Віктору зателефонували з лікарні із пропозицією забрати Ольгу Яківну додому і далі займатися реабілітацією вже в домашніх умовах.
– Минулого разу це дуже добре вийшло. Звісно, зараз такого результату чекати не варто, але треба сподіватися на краще та працювати, – сказав спеціаліст.
Віктор почав шукати доглядальницю, але зрозумів, що не потягне оплату навіть за денний догляд, не те що цілодобовий.
І тут він кинувся до Ліди. А та виставила його з дому.
Довелося Віктору брати відпустку, щоб доглядати маму. Але це лише два тижні. Що робити далі, він не знав.
Врятувала його старша сестра матері – Олена Яківна.
Вона погодилася доглядати молодшу сестру, але на певних умовах: вона житиме разом із сестрою у двокімнатній квартирі Віктора, яку він згодом має подарувати їй.
– У мене син одружився – твій двоюрідний брат. Вони з дружиною зараз на дитину чекають. Що я у них під ногами плутатимуся? А так і Славко із сім’єю у нашій двокімнатній квартирі житиме, і я тут тобі з Ольгою допоможу.
Вони навіть якусь угоду підписали.
Віктор переїхав до однокімнатної квартири матері, але раз на тиждень обов’язково відвідував її і тітку.
А ось з особистим життям у Віктора не склалося: всі претендентки на руку і серце чоловіка, дізнавшись про його сімейну ситуацію, різко кудись зникали.
Протягом року він ще кілька разів намагався відновити стосунки із колишньою дружиною, але безрезультатно. А востаннє Ліда йому сказала, що збирається заміж і просить її більше не турбувати.