Катя та Григорій жили разом вже півтора роки, до того, як зійтись, встигли зустрітися кілька місяців.
Каті взагалі така метушливість була невластива, дівчина завжди відрізнялася розсудливістю і ніколи не робила необдуманих вчинків.
А з Григорієм все вийшло якось швидко, він запропонував жити разом і Катя відразу погодилася. І нехай у них не було штампу в паспорті, але почуття між ними були справжніми, сильними та міцними.
Григорій ніколи не протестував проти зустрічей Каті з її подругами. На відміну від інших чоловіків, Григорій довіряв своїй обраниці.
Катя під час чергових посиденьок поділилася своїми роздумами з найкращою подругою:
– І все-таки мені пощастило, Марино. Живу як у казці, Григорій за весь час жодного разу мені сварок не влаштовував! Він такий розуміючий, спокійний! Мабуть, він – моя доля!
Марина посміхнулася і потрясла порожнім келихом – до них одразу підбіг офіціант, щоб оновити напої.
– Скажеш також, – посміхнулася Марина. – Катю, ну що ти така наївна! Дивись, ви живете разом півтора роки, так?
Катерина кивнула.
– Зустрічаємося майже вісімнадцять місяців, і…
Але Марина її зупинила:
– Не має значення, я не про те. Він добре заробляє. Тоді чому за цей час він не вирішив допомогти тобі, якщо так сильно любить?
Гаразд, опустимо іпотеку, ти сплачуєш кредит за свою квартиру. Але Григорій і за комуналку не платить, хоч витрачає світло, газ, воду, інтернет.
Він ніколи не купує продукти додому.
Катю, мені іноді здається, що ти дала притулок дитині, а не дорослому чоловікові.
Марина відкинулася на стільці і пильно подивилася на подругу. За останні місяці та втратила кілька кілограм, вона стала втомлена – Катерина була схожа лише на тінь колишньої себе.
– Ти перебільшуєш, – невдоволено посміхнулася Катя.
Марина зробила ковток.
– Ти впевнена? У тебе ніколи в голові не виникала думка, що ти тягнеш Григорія на собі? Що руйнуєш своє життя через нього?
Дорогою додому Катя не могла зупинити потік думок у своїй голові. Вона все прокручувала слова Марини.
Катя неохоче зізналася сама собі, що Григорій часом справді нагадував велику дитину.
Він зовсім не допомагав зі справами по дому. Його було неможливо попросити вимити посуд, пропилососити килими чи винести сміття. Григорій відмовлявся і вигадував десятки виправдань.
Іноді, коли настрій і так був нижчим за плінтус, Катя ображалася і починала сварку. Але надовго її не вистачало, Катя не вміла довго ображатись.
Ще два тижні пройшли тихо та спокійно. Катя гнала від себе думки про те, що її стосунки з Григорієм ведуть у нікуди.
***
Катерина відчинила двері до квартири та застигла: у неї сьогодні був короткий день, тому вона повернулася раніше. Григорій ж щоп’ятниці зазвичай затримувався.
У квартирі має бути тихо, але зараз у хаті чомусь голосно грала музика.
Катерина обережно пройшла всередину і попрямувала до вітальні. Там веселився Григорій: він танцював під ритмічну мелодію і нічого не помічав навколо.
– Григорій? – Катерина намагалася перекричати музику.
Григорій розплющив очі і здивовано дивився на Катю.
– О, ти вже вдома! Йди сюди!
Він підтяг до себе Катю і закружляв її у танці. Кілька хвилин Катерина насолоджувалася близькістю коханої людини. Але потім мелодія зупинилася.
– Що на вечерю? – звично спитав Грицько.
– Вареники відварю. Мені ліньки готувати, – зізналася Катя.
– Приймається!
Катерина перевдягнулась і поставила воду на плиту.
– А ти чого вдома так рано? – Запитала вона у Григорія.
– Я з сьогоднішнього дня на лікарняному, – оголосив він.
Катя різко розвернулася до коханого.
– Що? Ти в порядку? Що сталося? Чому ти не зателефонував?
Григорій засміявся.
– Тихіше, Катю. Все в порядку. Майже. Ось, він підняв футболку на спині і показав на бинт. – Невелика проблема.
– Я так запереживала, – зізналася Катя.
– Не хвилюйся, я міцний горішок!
Минуло два тижні, як Григорій був вдома. Як виявилося, там справді не було нічого серйозного, але Григорій хотів відпочити, тож попросив знайомого спеціаліста виписати йому довідку на два місяці.
– Позапланова відпустка! – як називав це Григорій.
Катя думала, що відпочинок позитивно позначиться на їхніх стосунках, проте Григорій вдома цілими днями не бував, а вечорами, як завжди, просив їжі та розваг.
Через місяць Григорій повідомив ще одну «приголомшливу» новину:
– Мені потрібні гроші!
– Навіщо? – здивовано спитала Катерина.
– Гроші! Катю, ти забула, що я зараз вдома, мені копійки цього місяця нарахували. Тому я дуже розраховую на твою допомогу. Ми ж живемо разом, маємо допомагати один одному!
– Але ж у нас окремі рахунки, – тихо промовила Катя, ніби виправдовуючись.
Григорій пирхнув.
– І? Ти дивишся, як мені важко? Катю, я – дорослий чоловік. Щоб бути щасливим, мені потрібні гроші!
Катя кивнула, хоч і не розуміла чому. Перед тим, як вийти з кімнати, Григорій кинув:
– Завтра вранці мені потрібно пʼять тисяч. На бензин та особисті потреби!
Вона залишилася наодинці з інформацією, що обрушилася на неї.
– Де мені взяти такі гроші? – думала Катя, – зарплати ще чекати і чекати, аванс не дадуть… У Марини просити?
Вона дасть, звичайно, але потім дорікати при кожній нагоді буде. Невже в заначку лізти доведеться?
Засмучувати кохану людину їй не хотілося, тому Катя витрусила всі свої «накопичення», але виділила Григорію потрібну суму.
Весь наступний місяць Григорій потихеньку тягнув гроші з Каті, принагідно обурюючись, що їжа стала надто простою та несмачною.
– М’яса знову не буде? Катю, мені зараз потрібно добре харчуватися! Ти чудово знаєш, що чоловіка треба годувати м’ясом!
Де яловичина? Індичка? Курячі шлуночки вже їсти неможу, навіщо ти взагалі їх купуєш? Фрукти де?
Катя рахувала дні до закінчення лікарняного. Їй треба було, щоб Григорій швидше вийшов на роботу, інакше вся її праця піде нанівець.
Борги збиралися, наближався платіж по іпотеці, а Григорій просив все більше.
Катя крутила свій «бюджет» у руках і напружено думала.
Нічого не сходиться! У них із Григорієм залишалося майже вісім тисяч до зарплати. А ще треба було сплатити за комуналку.
– Що ж робити? – пробурмотіла Катя та оновила додаток банку.
Рахунок за іпотеку не зменшився, а пропускати платіж Катя нізащо не стала б. Без їжі вона якось проживе, а ось без даху над головою – ні.
Катя відклала телефон і глибоко зітхнула. Скільки не відтягуй, але від неприємної розмови не втекти.
Вона піднялася зі свого місця на кухні і попрямувала до вітальні – треба натякнути Григорію, що настав час повертатися на роботу, інакше вони довго не протягнуть.
Катя збиралася з думками, але з роздумів її вивів голос Григорія.
– Скільки тобі потрібно, Поліна?
– Хто така Поліна? – подумала Карина.
У сучасних телефонів дуже хороші динаміки, тому Катя акуратно підкралася до кімнати та прислухалася:
– Машина знову зламалася, Григорію. Мені потрібно тисяч тридцять на ремонт.
Григорій засміявся.
– Добре кохана. Зараз пришлю.
“Кохана?!” – подумки обурилася Катя.
Вона відчинила до кінця двері саме в той момент, коли Григорій завершив дзвінок. Він хитнув головою в її бік і здивувався.
– Ти що там робила?
– Слухала одна цікава розмова. Як там Поліна поживає? – Катя присіла на диван.
Григорій навіть не почервонів. Він усміхнувся і різко відповів:
– Приголомшливо, сьогодні у нас побачення. А що такого?
Катя застигла.
– Побачення?
– Так, побачення. Я не розумію, що тебе не влаштовує? – нахабно спитав Григорій.
– А я що, радіти маю? Григорію, ми ж разом! Чому ти так спокійно говориш про зраду? Ще й гроші пересилаєш цій Поліні, коли я намагаюся тут на всьому заощаджувати!
Григорій відкинувся на дивані і поважно повідомив:
– Я тут для того, щоби тобі було легше. Вам, жінкам, подобається, коли в будинку є чоловік. Ось він я!
А все інше, включаючи вірність та любов – лише після весілля. Поки в паспорті немає штампу, я вільна людина!
Радій, що я взагалі погодився жити з тобою під одним дахом! Жодних обіцянок я не давав.
Катя заплющила очі і зробила кілька глибоких вдихів.
– Пішов геть! Негайно збирай свої речі та вимітайся звідси! Даю тобі півгодини, бо я за себе не ручаюся.
– Катю, ти впевнена у своїх словах? Ну, піду я, а далі? Я вже завтра знайду собі нову партнерку!
Вас, самотніх та бажаючих уваги, багато! А що робитимеш ти? Подивися на себе, Катю!
Ти ледве тягнеш іпотеку, працюєш і світу білого не бачиш! Та хто подивиться на тебе, крім мене!
– Та хто завгодно, аби не ти! – вигукнула Катя у відповідь. – Якби я знала, якою ти людиною всередині виявишся, нізащо навіть зустрічатися з тобою не стала.
Все, Григорій, збирай свої дрібнички і йди до Полини. Бачити тебе у своєму домі я більше не хочу!
Григорій повільно збирав валізи. Катя мовчки спостерігала, щоб співмешканець не прихопив чужого, від зрадника тепер все можна було чекати.
– Ти впевнена? Я останній шанс тобі даю, щоби все виправити! – спитав Григорій, уже стоячи біля дверей.
Катя зраднику нічого не відповіла, лише виштовхнула його зі своєї квартири, голосно зачинивши за ним двері.
Катя замкнулася і зателефонувала майстру – треба було терміново міняти замки.
Два тижні Катя приходила в себе, вона здригалася щоразу, коли дзвонив домофон. Жінці здавалося, що у її життя вирішив повернутися Григорій.
Довелося згадати часи студентства. Майже три тижні Катя жила на макаронах та сухарях. Отримавши зарплату, Катя відразу розібралася з кредитом, виплатила борги і нарешті зітхнула вільно.
Зі стосунків із Григорієм Катя винесла цінний урок. Жінка сама собі дала обіцянку більше ніколи не зв’язуватися з такими несерйозними чоловіками, як Григорій.
Про колишнього співмешканця Катерина нічого не знала, він миттєво зник з її радарів.