– Катю, у тебе коли зарплата? – Сергій зазирнув на кухню, де його дівчина готувала вечерю.
– Як завжди, аванс п’ятого та виплата двадцятого числа. А що?
– Інна Вікторівна дзвонила. Просила, щоб ми до свят заплатили за квартиру.
– Ну, ти поки що заплати, а я тобі потім віддам свою частину.
– Ні, так не піде. Минулого разу так вже було. Зрештою ти мені нічого не повернула.
– Як це не повернула? – Катя розкрила рота з подиву. – Я потім нам продукти на ці гроші купувала.
– Саме так! – обурився хлопець. – Продукти ти купувала нам, а гроші за квартиру були лише мої. Ми ж домовлялися, що оренду завжди ділимо порівну. Давай, не порушуватимемо цю традицію?
– Я й не порушую. Просто в мене зарплата за тиждень. Як я внесу свою частину до свят, якщо я не маю грошей?
– Не знаю. Позич у батьків чи у друзів, – пирхнув Сергій і вийшов із кухні.
Сергій та Катя стали зустрічатися рік тому. Через п’ять місяців спільних прогулянок вони вирішили з’їхатися. До цього моменту кожен із них жив із батьками.
Переглянувши безліч оголошень про здачу житла, закохані знайшли потрібну квартиру і заселилися туди. При цьому вони відразу домовилися, що оренду вони платитимуть порівну. Особливо цю ідею підтримав Сергій. Хоч його зарплата була вищою, але він не хотів оплачувати всі рахунки зі своєї кишені.
Спочатку закохана пара дотримувалася цієї стратегії, і всі були щасливі. Але рано чи пізно Катя стала помічати, що Сергій почав ділити і всі інші їх витрати. Наприклад, він ніколи не купував побутової хімії, яку купувала дівчина. Хлопець сам купував все необхідне і прибирав покупки в окрему скриньку.
Спершу Катерина не звертала на це уваги. Сама вона ніколи не користувалася чоловічим шампунем чи гелем для душу, але й своє не ховала. Їй було не шкода, якщо раптом Сергію захотілося б помазати її обличчя кремом.
Однак потім цей поділ став якоюсь нав’язливою ідеєю хлопця. Коли молоді люди йшли до супермаркету, Сергій наполягав на тому, щоб Катя брала окремий кошик і складала туди всі свої товари.
– Ну що? Ідемо на касу?
– Ти йди, а мені ще в один відділ треба заглянути.
Такий діалог виникав між хлопцем та дівчиною щоразу, коли вони знаходилися в магазині. У результаті Катя завжди розплачувалася за свої товари сама, а потім стояла і чекала на Сергія. Трохи пізніше він теж підходив до каси та розраховувався за покупки. Вже потім дівчина зрозуміла, в чому був задум хлопця. Він хотів розділити всі їх витрати порівну. Їм потрібно було ділити рахунок не лише за оренду квартири, а й навіть за продукти.
– Як це з мене дві двісті? – Катя здивовано подивилася на хлопця, коли той повернувся додому з магазину і поставив на стіл пакунок, повний продуктів.
– Ну як? Я купив продукти. Рахунок ділимо порівну. А що тут незрозумілого?
– Але коли я купую продукти, я ж не прошу у тебе гроші, – дівчині стало прикро через слова хлопця.
– Наступного разу проси. Я не проти.
– Якось це неправильно, – насупилась Катя.
– Чому неправильно? На мою думку, дуже правильно. Ми з тобою не одружені. Значить, і спільного бюджету ми не маємо. Буде справедливо, якщо ми все ділитимемо порівну.
– Ну, як знаєш, – ображено простягла дівчина, а потім дістала декілька купюр з гаманця і віддала їх Сергію.
Нові правила зовсім не подобалися Катерині. Її напружило, що кожен день вона чи Сергій мали дивитися на чеки, а потім пред’являти один одному суми. Незабаром дівчині це набридло, і вона вирішила трохи змінити порядок.
– Слухай, Сергію. Це нікуди не годиться. Давай, хоч би графік встановимо, чи що? Один місяць ти купуєш продукти, а другий – я. Так, нам хоча б не доведеться щодня переказувати один одному гроші.
– Давай, – зітхнув Сергій. – Але так у нас ще більше проблем буде. Доведеться зберігати всі чеки, а потім рахувати, скільки було витрачено за місяць.
– Навіщо це? – Не зрозуміла Катя.
– Як це навіщо? А раптом я витрачу цього місяця більше, ніж ти наступного? Треба стежити за цим…
Таке дрібязковість із боку Сергія сильно обурила Катю. Їй навіть стало неприємно перебувати поряд з ним, і вона всерйоз замислилася: а чи потрібні їй такі стосунки? Але повертатись до батьків дівчина категорично не хотіла. Їй хоч і не подобалася подібна імітація сімейного життя, але вона вирішила з нею змиритися.
У таких відносинах Сергій та Катерина прожили разом кілька місяців. Але одного разу трапилася одна неприємна ситуація, внаслідок якої дівчина нарешті усвідомила всю абсурдність поведінки її хлопця.
Якось Каті зателефонувала мама і сказала, що її бабусі потрібні гроші на дорогі ортопедичні товари.
– Ти не позичиш нам невелику суму ненадовго? Я тобі потім все поверну. Просто зараз треба замовити дещо, що виписав спеціаліст, – голос Віри Петрівни був схвильований, і Катерина зрозуміла, що справа серйозна.
– Звісно, зараз переведу. У мене саме зарплата прийшла.
– Дякую, дочко. Що б ми без тебе робили.
Катя перевела матері майже всі гроші, залишивши собі лише невелику суму. За квартиру вони з Сергієм вже заплатили, тож дівчина не переживала з цього приводу. Але про те, що через пару днів наставав її «місяць продуктів», Катерина зовсім забула. Вона згадала про це лише тоді, коли Сергій повернувся з роботи і здивувався, що в хаті не було ні молока, ні хліба.
– Ти що, не ходила до магазину? – Відкривши холодильник, запитав хлопець.
– До магазину? Ах, так. Тепер же моя черга… – сказала Катя. – Слухай, Сергію, чи не міг би ти цього місяця знову взяти на себе витрати? Натомість наступні два місяці я ходитиму за продуктами.
– Чому це? – обурився хлопець.
– У моєї бабусі проблеми зі здоров’ям. Мама попросила гроші у борг. Ось я й дала.
– Дала?! А навіщо дала? Ти ж знала, що наступний місяць твій. Тепер ти маєш купувати продукти, а не я.
– Та я знаю, знаю, – стала виправдовуватися Катя. – Просто забула. Та й узагалі, як я могла відмовити мамі?
– Не знаю як. Потрібно було відмовити, і все!
– Сергію, так не робиться. Вони – мої родичі. Мама все поверне наступного місяця, і я купуватиму продукти два періоди поспіль.
– Так не піде! Я вже звик до такого порядку і не хочу нічого змінювати!
– Та що ти вперся! – вигукнула Катя. – Яка тобі різниця: зараз чи потім?! Я ж не відмовляюсь від своїх обов’язків!
– Це ти зараз так кажеш, а потім звикнеш і не злізеш з моєї шиї! Дзвони матері та проси гроші назад!
– Нічого я не проситиму у мами! Ти що, смієшся?!
– Це ти смієшся! Все було так добре, а ти вирішила зіпсувати наше життя! – вигукнув Сергій. Він спішно одягнувся і вийшов із дому.
За півгодини чоловік повернувся. В руках у нього було два повні пакети з продуктами та побутовою хімією. Хлопець мовчки прибрав все на свої місця, а потім підійшов до Каті і багатозначно глянув на неї. Дівчина думала, що хлопець хотів вибачитися, але не тут-то було. Він простяг їй пакет і сказав:
– Це тобі, але половину вартості потім повернеш!
Нічого не розуміючи, Катерина відкрила пакет і побачила там два десятки локшини швидкого приготування.
– Це що? – сиплим голосом спитала Катя.
– Це твоя їжа. Не будеш ти цілий місяць сидіти голодною?
– Тобто ти купив собі нормальні продукти, а мені – локшину швидкого приготування?
– Ну, так. То ж ти віддала всі свої гроші, а не я. Потрібно було думати раніше!
– Знаєш що, Сергію?! – Катя встала з дивана, а потім почала по черзі діставати пачки з пакета та злісно кидати їх у чоловіка. – Забирай собі всі свої покупки! Мені від тебе нічого не треба! Я йду і страшенно шкодую, що не зробила цього раніше!
– Ти чого? – почав махати хлопець. – Не кидайся їжею! Припини, говорю! Невдячна!
– Це я невдячна? Та це ти скнара! Скупердяй! Як ти взагалі здогадався купити мені вермішель? Хоча чому я дивуюсь, якщо ти навіть мило від мене ховаєш!
Катя та Сергій ще довго сварилися і сперечалися. У результаті дівчина зібрала свої речі та втекла від хлопця. Коли вона розповіла матері про те, що сталося, та була в шоці.
– Чому ти раніше мені про це не говорила?
– Було соромно, – відповіла Катя і опустила очі.
– Мені твій Сергій ніколи не подобався. Я просто не говорила про це, щоб тебе не засмучувати. Добре, що ти пішла від нього. Якщо він так поводився до шлюбу, то уявляєш, який був би після?
– Навіть уявляти не хочу.
З того часу Катя більше ніколи не бачила Сергія. Правда, одного разу до неї дійшли чутки, що після їхнього розставання хлопець все-таки не став жити в тій орендованій квартирі. Він не захотів платити за повну оренду та повернувся до будинку батьків. Там йому взагалі нізащо платити не доводилося. Тато та мама Сергія самі платили за всіма рахунками сина. А може, вони теж питали в нього одну третину за продукти та комуналку? Хтозна.