Катерина сиділа на кухні, тримаючи в руках чашку чаю. На душі в неї було сумно… Чоловік Катерини, Василь, повернувся додому пізно. Він був чогось втомлений і роздратований. – Катю, нам треба з тобою серйозно поговорити! – сказав він, заходячи на кухню. Жінка кивнула. Вона вже здогадувалася, про що йтиметься… – Я розумію, що ти зараз переживаєш через свою матір, – почав Василь, сідаючи навпроти дружини. – Але ж ти бачиш, як важко мені самому справлятися з фінансовими питаннями. Їжа, рахунки… Все це лягає на мої плечі! Катерина мовчки дивилася на чоловіка. – Може, варто, щоб мама пішла? – обережно запропонував Василь. Катерина аж стрепенулася від почутого

Катерина сиділа на кухні, тримаючи в руках чашку чаю. На душі в неї було сумно…

Чоловік Катерини, Василь, повернувся додому пізно ввечері.

Він був чогось втомлений і роздратований.

– Катю, нам треба з тобою серйозно поговорити! – сказав він, заходячи на кухню.

Жінка кивнула. Вона вже здогадувалася, про що йтиметься.

– Я розумію, що ти зараз переживаєш через свою матір, – почав Василь, сідаючи навпроти дружини. – Але ж ти бачиш, як важко мені самому справлятися з фінансовими питаннями. Їжа, рахунки… Все це лягає на мої плечі!

Катерина мовчки дивилася на нього, чекаючи продовження.

– Може, варто подумати, щоб мама пішла в притулок? – обережно запропонував Василь. – Там її добре доглядатимуть.

Катерина аж стрепенулася. Думка про те, що її мати опиниться в такому місці, викликала смуток.

– Ні! – твердо відповіла вона. – Мама має бути вдома. Поруч із нами…

Василь зітхнув:

– Тоді, може, ти знайдеш якийсь підробіток? Чи повернешся на роботу? Шість місяців це достатній термін, щоб побути з мамою.

Катерина спохмурніла:

– Підробіток? Ти серйозно? У мене й так часу ні на що не вистачає! А ти пропонуєш мені ще працювати?!

– Ну, я не знаю, що запропонувати. Гроші закінчуються, а кредит треба виплачувати, – Василь знизав плечима.

– А що, як продати машину? – запитала вона. – Кредит на неї з’їдає половину нашого бюджету.

Василь різко скочив зі стільця:

– У жодному разі! Машина мені потрібна для роботи. Без неї я нікуди не доберуся!

– Знаєш, Васильку, – тихо сказала Світлана, підводячи погляд. – Мені здається, що ти не розумієш, що відбувається. Мама для мене це все. Якщо тобі важко без мого заробітку, можемо оформити розлучення. Але маму я не кину.

Василь застиг. В його очах промайнуло здивування:

– Що ти маєш на увазі? Ти хочеш жити на мамину пенсію? Збідуєшся ж!
– Я ж до цього жила, у тебе грошей не просила. І далі проживу.

Того ж вечора Василь зібрав речі і пішов жити до своєї мами.

Катерина схилила голову:

– Значить, так доля розпорядилася…

Її думки повернулися до розмови з матір’ю. Та завжди говорила, що залишає їй спадок – квартиру, в якій вони зараз живуть, і кілька приміщень, які вони здаються в оренду.

Але вона нікому про це не розповідала, окрім доньки.

Навіть Василеві не було відомо, наскільки багата жінка жила з ним…