– Знаєш, чесно кажучи, я здивований, що ти зробив Карині пропозицію! – сказав другу Павло.
У клубі було дуже шумно, тож він майже кричав.
– Я б на твоєму місці втік від неї якнайдалі!
– З чого б це? – здивовано поцікавився Руслан і відразу скривився, закриваючи вуха.
Здається, вони були надто близько до колонок! Це ж неможливо просто!
– Давай вийдемо!
Знайшовши своїх дівчат і попередивши, щоб їх не загубили, друзі вийшли на вулицю. Руслан одразу полегшено видихнув.
Щоб він ще раз дозволив себе вмовити на таку “розвагу”! Ні за що! Краще йти в перевірені місця, а не слухати рекомендації від знайомих.
Хлопцеві не терпілося дізнатися, чому його друг раптом став так негативно ставитися до Карини.
Ще буквально тиждень тому Павло нахвалював його за відмінний вибір нареченої, заявляв, що дівчина просто приголомшлива і проґавити її – значить бути нерозумним.
– То що ти хотів у мене спитати? Бо я половину слів не розібрав.
– Я про Карину питав. Як ти зважився взяти її за дружину? Невже тебе не лякає її рідня?
– Ти зараз про що? – Руслан не вдавав, він і справді не розумів, що саме має на увазі його друг.
Яка ще рідня? Хлопець був знайомий з матір’ю Карини і ця жінка йому дуже сподобалася.
– Як про що? Я про батька твоєї любої нареченої! – Павло уважно розглядав здивоване обличчя друга і раптом зрозумів, що той і справді нічого не знає. – О, як усе! Карина тобі не розповіла? Хоча… Думаю, її можна зрозуміти, про таке особливо й не поговориш…
– Ти зовсім вже? – хлопець розізлився.
– Нічого я не зовсім. Зараз розкажу!
– Ну? – сказав Руслан.
– Я думав, ти знаєш, – сказав Павло. – Мені Тетяна розповіла, кілька днів тому, що батько твоєї Карини… Ну він має термін. Має давно. Вийти найближчим часом йому теж не світить. Він зробив щось дуже серйозне.
– А чому Тетяна мені нічого не розповіла? – запитав Руслан.
– Ти це в неї спитай! І взагалі, краще з Кариною поговори! А раптом це все просто чутки, і насправді її батько просто залишив сім’ю і поїхав подалі.
– А це ми зараз і дізнаємось! – посміхнувся Руслан, пильно вдивляючись у двері клубу.
Саме тоді їхні дівчата, весело сміючись, вийшли шукати своїх кавалерів.
Клуб їм теж не сподобався, і справа була не тільки в гучній музиці. Обстановка там була якась не дуже.
– Карино, дай мені відповідь на одне запитання, – дуже дивним голосом сказав Руслан. – Де зараз твій батько?
Дівчина оторопіла. Вона миттю напружилася. Від веселого, піднесеного настрою не залишилося навіть і сліду.
Що вона зараз має сказати? Правду? Але ця правда погана і навіть згадувати про неї не хочеться! Але й збрехати не вийде, судячи з винуватого погляду Павла, деяка інформація все ж таки спливла назовні.
– Він далеко… Я вже багато років про нього не згадувала, – спробувала уникнути відповіді дівчина.
– Та ну? А ось Тетяна про нього згадувала зовсім недавно, хоч до цього чоловіка не має жодного стосунку!
Тетяна аж побіліла від почутого.
– Тетяна? – обурено прошепотіла Карина, грізно поглядаючи на подругу.
Та опустила очі і відвернулася.
– Добре, якщо ти вже знаєш… Мій батько зараз має термін. Я з ним не спілкуюсь і спілкуватися не збираюся. Ще є питання?
– Є, – хлопець зробив крок уперед, підходячи до своєї нареченої.
Піднявши її підборіддя, так, щоб їхні погляди зустрілися, він сказав:
– І скільки ще ти збиралася приховувати від мене цю інформацію? Чи ти думаєш, що це зовсім не важливо? Чому подібне я маю дізнаватися від інших? Га? Ну чого ти мовчиш?
– І що я маю сказати? – Карина забрала руку хлопця. – Що мій батько поганий? Що він отак віддячив колишньому другові, який підставив тата на дуже великі гроші?
Що він не відчував жодних докорів совісті? Що я мала сказати?
– Все це! Ти мала розповісти все це мені відразу! Як тільки ми почали зустрічатись! Я б не став витрачати на тебе час, чуєш? Я не збираюся пов’язувати своє життя з людиною, чий родич пройдисвіт!
Сварка набирала обертів.
Друзі скромно відійшли вбік і тихо перемовлялися, покладаючи провину один на одного.
Тетяна звинувачувала свого хлопця, що він не вміє тримати свій рот на замку. Павло ж напирав на те, що подібне приховувати ніяк не можна.
– …яблучко від яблуньки, знаєш, недалеко падає! – почув Павло єхидні слова друга.
Сам хлопець уже й не радий був, що взагалі завів цю розмову.
– Те, що мій батько щось так зробив, не означає, що і я можу щось наробити! Про що ти взагалі говориш?!
– Здається, весілля все ж таки не буде, – ніяково сказала Тетяна. – Даремно Карина таємниці розводила…
А Карина тим часом з гордо піднятою головою віддалялася в бік зупинки.
Руслан стояв весь почервонілий. Він тримався за щоку.
Так, весілля точно не буде…