– Ти зовсім вже?! – не стримався Олег. – Як ти тільки таке придумала?
– А чого ти так зі мною розмовляєш? – обурено зупинила сина Ірина Романівна. – Вже розказала! Ну хто б сумнівався? Валечка, мабуть, подзвонила?
– Мамо, ну яка різниця, звідки я про це дізнався?! – сказав у відповідь чоловік. – Мене вражає те, що ти могла запросити на свій ювілей Ніну! Навіщо? Вона моя колишня дружина, з якою я розлучився три роки тому! Зараз зі мною зовсім інша жінка!
– І що? Мені взагалі байдуже, з ким ти там сходишся і розходишся, – пирхнула в слухавку Ірина Романівна. – Я хочу бачити Ніну на своєму ювілеї. Тут головне “своєму”!
– Ти взагалі вже? Ти ж спала і бачила, щоб ми розлучилися. Тепер ми розлучені, але ти раптом вирішила з нею дружити. Серйозно?
– Не твоя справа. Я не повинна взагалі перед тобою звітувати! – обурилася розгнівана мати.
– Так? Впевнена? А ти не забула, що це ми з Мариною 70% витрат твого бенкету взяли на себе? Чи забула? – наважився нагадати Олег.
– І що? Тепер ти цим мене дорікатимеш? – гордовито поцікавилася Ірина Романівна.
– Ні, я просто нагадую тобі, кому ти маєш бути вдячна! – сказав на емоціях син.
Ірина Романівна вирішила відсвяткувати свій шестидесятирічний ювілей у затишному сімейному кафе спонтанно.
Кілька місяців до цього вона навіть чути не хотіла про нього та свій вік, а тут раптом передумала, про що й сказала Олегу й Марині.
На цій важливій події мала зібратися усі близькі люди Ірини Романівни.
– Я хотіла б запросити всіх наших друзів та родичів! – сказала вона синові Олегу й невістці Марині. – Ви, звісно, розумієте, що витрати будуть чималі… – з натяком додала вона.
Олег з Мариною перезирнулися. Вони самі знали про те, що такі заходи вимагають значних вкладень, особливо якщо йдеться про запрошення великої кількості гостей.
– Мамо, як подарунок ми можемо взяти на себе більшу частину витрат, – запропонував чоловік.
– Скільки? – насупилась Ірина Романівна. – Хотілося б достеменно дізнатися? А то, можливо, це всього пʼять тисяч.
– Сімдесят відсотків видатків. Решту додаси сама, – рішуче сказав Олег.
Ірина Романівна посміхнулася і, ахнувши від щастя, подякувала дітям за допомогу.
Вона була дуже рада тому, що Олег та Марина вирішили підтримати її у такий важливий день.
Підготовка до ювілею тривала повним ходом. Були заброньовані столики, складене меню та запрошені гості.
Все йшло гладко, поки одного вечора не пролунав несподіваний дзвінок від Ольги.
Жінка була молодшою сестрою Олега й постійно була в курсі всіх сімейних справ.
– Олеже, мама запросила твою колишню дружину на ювілей. Ти знав про це? – запитала Ольга, ледве стримуючи хвилювання.
Олег застиг. Ця новина стала для нього справжньою несподіванкою. Його стосунки з колишньою дружиною Ніною закінчилися кілька років тому, і він не хотів бачити її на сімейному святі.
Тим більше, що жінка була запрошена без попереднього погодження з ним.
– Ти впевнена? – перепитав він сестру.
– Так, – ще раз підтвердила його найгірші побоювання Ольга.
Розгублений Олег одразу сказав про все дружині, яка була вражена не менше за нього.
– Як вона могла? Я взагалі не розумію, навіщо мама так робить? Раніше вона взагалі Ніну не любила…
– Мене, до речі, теж не любить, – посміхнулася Марина. – Звісно, я не піду на цей бенкет. Не хочу сидіти за одним столом з твоєю колишньою дружиною.
Олег і сам не дуже хотів бачити Ніну. Він був обурений поведінкою матері, але не знав, як правильно вчинити.
– Я подзвоню мамі і все з’ясую! – рішуче сказав чоловік і набрав номер Ірини Романівни.
Як тільки вона відповіла, Олег не став з нею церемонитися і на пряму спитав:
– Мамо, ти й справді запросила Ніну на свій ювілей?
– Так, Олеже, – відповіла Ірина Романівна. – Щось не так? Це мій ювілей, і тільки я вирішую, хто на ньому буде!
– Але ти навіть мене не спитала! – з обуренням заперечив Олег. – Я не хочу бачити колишню дружину на ювілеї.
– Яка тобі різниця, хто там буде? – сплеснула руками Ірина Романівна. – Просто приходьте й насолоджуйтесь святом.
– Якщо Ніна прийде, то нас із Мариною не буде на твоєму бенкеті, – твердо заявив чоловік і поклав слухавку.
Ірина Романівна зрозуміла, що ситуація вийшла з-під контролю. Вона ніяк не очікувала такої різкої відмови сина. Увечері напередодні ювілею вона знову подзвонила до Олега.
– Синку, будь ласка, подумай ще раз, – благала мати. – Без тебе це свято не буде таким радісним.
– Мамо, ти сама винна, – відповів Олег. – Ти не порадилася зі мною, і тепер задовольняйся тим, що є!
Ірина Романівна відчула себе розгубленою. Вона не знала як виправити ситуацію.
Радість від майбутнього свята змінилася тривогою та занепокоєнням.
Нарешті настав день ювілею.
Кафе було прикрашене квітами та повітряними кульками. Гості почали прибувати, але серед них не було Олега й Марини.
Ірина Романівна нервувала. Вона постійно дивилася на двері, сподіваючись побачити сина й невістку.
Ніна також не прийшла. Вона зрозуміла, що її присутність може викликати невдоволення, та й їй було що згадати про свою колишню свекруху.
Однак це не полегшило становище Ірини Романівни. Вона все одно відчувала себе винною перед сином.
Під час бенкету жінка кілька разів намагалася додзвонитися до Олега, але той не брав слухавки.
Нарешті, після кількох спроб, Ірина Романівна залишила йому голосове повідомлення:
– Олеже, я розумію, що вчинила неправильно. Ніна все одно не прийшла. Будь ласка, приїжджай. Твій батько і сестра теж чекають на тебе…
Але Олег залишився непохитним. Він не відповідав ні на дзвінки, ні на повідомлення матері.
Ювілей пройшов в атмосфері напруження та розчарування. Ірина Романівна намагалася посміхатися та дякувати гостям, але радості від цього вона не відчувала.
Вирішивши насолити невістці й запросити колишню дружину сина, вона сама собі зіпсувала ювілей…
Проте, трохи подумавши, Ірина Романівна дійшла несподіваного висновку, що нема їй чого переживати.
Жінка виставила у соціальних мережах фотографії зі свого ювілею і написала, що цього дня з нею були тільки найближчі люди, які, справді, її люблять і цінують!
А тих, мовляв, хто не прийшов, вона більше не хоче бачити поряд із собою…
Олег з Мариною прочитали допис матері й спочатку оторопіли. А потім перезирнулися і засміялися.
Отак – вже вони й не найближчі виявляється.
Є ж такі свекрухи. Яка б не була невістка, а все одно ніколи не догодиш…