Інна повернулася з роботи пізно. – Вечеряти будеш? – запитала мама, коли донька зайшла на кухню. – Ні, я на роботі повечеряла, – відповіла вона. – Сьогодні зарплату отримала, то вирішила себе трохи побалувати. – Ну, то хоч чаю випий, – запропонувала мама. – Від чаю не відмовлюся, – усміхнулася Інна. – Тільки гроші віднесу у свою шкатулку. Інна пішла у свою кімнату, щоб покласти зарплату до своєї «скарбнички». Дівчина дістала з шухляди шкатулку, відкрила її, заглянула в середину і… застигла від побаченого

Вітчим відмовився дзвонити своєму синові, сказав:

– Ви уявляєте, як я йому це скажу?

– Не можеш ти сказати, дай мені номер телефону, я з ним поговорю, – наполягала Інна.

Після суперечок вітчим таки продиктував номер, і Інна домовилася зустрітися із сином вітчима Максимом.

Мама вийшла заміж за вітчима, коли Інні було сім років. З вітчимом швидко порозумілися, особливо теплих стосунків не було, але й претензій один до одного не було. Сполучною ланкою була мама, вона любила дочку та чоловіка.

Інна знала, що у вітчима є син Максим на п’ять років старший за Інну, їх навіть намагалися подружити. Але дружби не вийшло. Максим був ображений на батька, винною у розлученні вважав матір Інни. В результаті це був єдиний випадок, коли Інна з Максимом зустрілися.

Вітчим зустрічався із сином на нейтральній території, всіх все влаштовувало.

Коли Інна перейшла до дев’ятого класу, на канікулах знайшла роботу офіціанткою. Не те, щоб грошей не вистачало в сім’ї, а хотілося фінансової незалежності. Першу зарплату Інна витратила на всякі дрібнички. Ось тоді мама і запропонувала Інні:

– Давай подумаємо про твоє майбутнє. Тобі вступати до інституту через три роки. Сама розумієш, якщо не вступиш на бюджет, то отак одразу таку суму ми не зможемо знайти. Ну хіба що в кредити залазити. Так ось, я пропоную складати твої гроші, аліменти батька і я трохи додаватиму. Для безпеки зберігатимемо гроші в іноземній валюті. Згодна?

– Згодна, – знизала плечима Інна. – А якщо на бюджет вступлю?

– Тоді це будуть гроші на початковий внесок на іпотеку на твою квартиру.

Так далеко Інна не планувала, але й сперечатися з мамою було марно. А коли почали збиратися гроші, Інну ніби зачарувало це почуття – у мене є велика сума. Інна навчалася та намагалася підробляти. Хапалася за будь-яку роботу. І що більше ставала сума, то більше хотілося заробити.

Минуло три роки. Перед випускними іспитами Інні було не до роботи. А коли мама вирішила вкотре покласти гроші, виявилося, що гроші з шкатулки зникли – вітчим не став відпиратися, він віддав гроші своєму синові.

Син залишився без роботи, батько і дав йому гроші, аби купив машину. На ній таксуватиме.

– Що такого? – дивувався вітчим. – Син у важкому становищі, я повинен йому допомогти.

Такої сварки у сімʼї ще не було жодного разу, Інна сварилася, мама плакала, а вітчим виправдовувався.

Інна зателефонувала до Максима, вони зустрілися. Після розповіді Інни Максим сказав:

– Не знав, звідки батько взяв гроші. Знав би, нізащо не взяв. Ось все життя так, батько хоче бути добрим за чужий рахунок. Машину я не встиг купити.

Максим віддав гроші, а вітчим довго ображався на Інну та дружину:

– Як мені зараз дивитися в очі синові та його родичам. Адже я обіцяв допомогти. У сина сім’я, а ти могла і в коледж якийсь вступити. Мені соромно за вас, за вашу жадібність, за вашу бездушність.