— Віро, ти зрозумій! Ти заслуговуєш на краще! А твій Ігор, адже він ні на що не придатний! Ну як можна жити з людиною, яка тобі зовсім не допомагає? Він же просто дармоїд якийсь! Приходить додому і на диван лягає! А ти все маєш на собі тягнути. Навіщо тобі це? Вистав його геть. Це ж твоя квартира! — останнім часом подібні розмови подруга заводила із Вірою практично щодня. І з кожним разом молодій мамі все складніше було не погоджуватися з приводами.
— Але ж я його люблю! І він мене, я певна. Просто у нас проблеми. Але це тимчасово. Син підросте, я зможу виспатися, знайду роботу і все стане як раніше. — Віра не хотіла вірити в те, що їхня сім’я не пройшла найголовніше випробування: поява первістка, на якого вони так чекали.
З чоловіком Віра була знайома зі школи. Ігор був першим красенем, мрією всіх дівчат. Але вибрав він Віру, хоча багато хто міг зайняти її місце. Потім було навчання в університеті, весілля та початок нового, сімейного життя. Віра думала, що у їхній сім’ї все буде ідеально й надалі.
Перші складнощі у відносинах з’явилися, коли Віра не змогла завагітніти одразу, як тільки вони з чоловіком зважилися на дитину.
– Ти якась не така! У всіх діти, а ми з тобою все ніяк! — чоловік бурчав, що нормальні жінки одразу вагітніють, а якщо вона не змогла — значить, з нею щось не так.
На щастя, через півроку вагітність все ж таки настала, але у відносинах подружжя намітилася деяка холодність. Чоловік став чіплятися до дрібниць:
– Віро! Що це таке? Знову макарони? А на сніданок завжди яйця! Я скоро перетворюся на жовток! Невже не можна приготувати щось інше? Ти ж жінка, зрештою!
— Але ж я не можу! Мені зле, я кожних пʼять хвилин бігаю в туалет. Ти міг би сам щось приготувати!
— А я навіщо одружився? Щоб біля плити стояти? Міг би і неодруженим тоді залишитися чи знайти собі більш господарську дружину!
Після сварок із чоловіком Віра дзвонила подрузі, щоб виговоритися. Вони з Марією дружили багато років. Та була свідком усіх подій, що відбувалися у парі. Останнім часом Віра помітила, що Марія почала натякати на те, що Ігор — не найкращий чоловік.
– Віро, ну це не діло! Ти ж носиш його дитину. А він як поводиться? Хіба ж так можна! Поки ще не пізно, подумай про себе. Може, не варто зараз народжувати? Щось у вас все ненадійно!
– Ти що? Ми так чекали на цю дитину! Ігор йому радий, просто він теж стомлюється. Іноді на роботі доводиться затримуватись. Але він намагається для сім’ї.
— Вже на роботі затримується. Ну ну! А потім від нього парфумами пахне. Або помаду знайдеш на комірі.
– Марія, перестань. І так важко. Він не такий!
– Всі вони “не такі”, поки не зустрінуть довгоногу красуню.
Щоб не засмучувати себе, Віра вирішила скоротити спілкування із подругою. Але та продовжувала наполегливо лізти з порадами.
Незабаром у сім’ї народився син, але радість від його появи швидко померкла від постійних сварок. Чоловік хотів уваги, потребував чистоти в будинку та гарячої вечері до його приходу. А Віра з ніг валилася від утоми. Стежити за собою вона не мала вже ні сил, ні часу.
Одного не найпрекраснішого вечора чоловік повернувся додому пізніше звичайного. Віра відразу помітила, що він якось дивно поводиться. Було помітно, що він десь «посидів» з друзями і був напружений. Від його одягу Віра відчула ледь помітний аромат жіночих парфумів. А прибираючи у прання його сорочку, молода жінка помітила й злощасні сліди від помади на комірі.
– Все так, як казала Марія! Боже, що мені робити! Я ж не зможу сама, не зможу без нього! — Вірі не хотілося вірити, що вона побачила, але заперечувати очевидне було складно.
Вранці вона зателефонувала подрузі та попросила приїхати.
– Ну ось! Я ж тобі казала! Кидай його! Кидай, поки не пізно! Не потрібний тобі такий чоловік! З дитиною не допомагає, нерви мотає та ще й загуляв. Весь комплект зібрав.
— Але ж я не знаю, що мені робити! Я не хочу ось так, приймати рішення згаряча!
— А скільки ж тобі треба часу, щоби зрозуміти? Як можна сумніватися? Ти йому не потрібна. Та й син також! Усе! Він вас, вважай, покинув, раз у нього вже стосунки на боці.
– Я не вірю в це! – у сльозах вигукнула Віра.
— Та що ж ти така вперта! Які тобі ще потрібні докази! Застати його в ліжку з іншого хочеш? Він тобі зраджує! Невже тобі все одно! Якщо хочеш далі з ним жити, хоч би поквитайся, — здавалося, Марія надто емоційно реагувала на сімейні проблеми подруги, але Вір була надто засмучена, щоб помітити це.
– Як це?
– Як? Зрадь йому теж! Я запевняю, тобі одразу стане легше! І нехай він дізнається. Нехай йому стане так само важко, як і тобі. Адже він тебе образив! А якщо й це не допоможе — у вас один шлях, розлучення. І я думаю, тобі варто самій все влаштувати. А то він у тебе спробує відсудити щось.
– Ах ось ти що задумала? А я-то зрозуміти не міг, чого ти мене обходжуєш щодня! Співчуваюча стала, уважна! Ігоре, ти якийсь втомлений! Тебе що, дружина не годує? А ти, виявляється, просто хотіла в мою сім’ю влізти та все зруйнувати! — чоловік влетів у кімнату так неоочікувано, що Віра не відразу зрозуміла, що він говорить.
– І що? Хіба я не права? Ти глянь, як ти з нею живеш? У хаті безлад, сам недоглянутий, а вже про ваше «яскраве» подружнє життя я чула! – Марія кинулася до чоловіка, але він відсторонив її.
Поки чоловік і подруга сварилися, з’ясовуючи стосунки, Віра змогла прийти в себе.
– Що тут взагалі відбувається? – видавила вона.
– А ти сама не помітила? У нас із Ігорем стосунки! Так, уяви, він окрім тебе на інших нормальних дівчат дивиться! І цілком усім задоволений! — Марія моментально змінила манеру мови, ставши уїдливою та холодною.
– Віро, не слухай її! Вона мені проходу не дає, з моменту твоєї вагітності. Накручувала, проти тебе. Всяке говорила. А коли син народився, взагалі мені не давала проходу. Навіть до мене на роботу влаштувалася, щоби щодня зустрічатися. А вчора буквально накинулася на мене, але я її відшив. Пішов у бар, щоб заспокоїтись. А сьогодні раптом зрозумів, що поводився погано. Я не хочу тебе втрачати.
З роботи відпросився, щоб поговорити з тобою, із сином допомогти. Адже я не ліз у всі справи з ним, бо вона казала, що чоловіки не повинні цього робити. Я й вірив, як не розумний. Хотів усе виправити, додому біг… І що я знайшов удома? Виявляється, вона на два фронти працювала, щоб нас розлучити!
— Забирайся геть! Ми більше не подруги! – Віра витерла сльози і подивилася на закляту подругу.
Марія спробувала щось сказати, але чоловік виставив її за двері. Ігор із дружиною вперше за довгий час нормально поговорили, обговоривши всі проблеми та ухваливши рішення надалі не відмовчуватися і не слухати нікого, адже їхня родина — це лише їхня справа.
На щастя, їм вдалося зберегти шлюб і знову стати такими ж щасливими, якими вони були до вагітності Віри.