Ігор повертався додому. Несподівано у п’ятницю скасували усі пари, і він вирішив приїхати сюрпризом. Батьки чекають на нього тільки в суботу, але явно зрадіють, коли він приїде на день раніше.
Тато мав бути на роботі, а мати вдома. Вона вже давно не працювала, тільки-но Ігор народився. Тато його тоді став добре заробляти, пізніше став керувати фірмою, тому він сам запропонував мамі виховувати дитину та займатися будинком. А вона й не проти була. До того ж, на відміну від батька, мати працювала до декрету на низькооплачуваній посаді, і її гроші особливої ролі не зіграли б.
Ігор же пішов у батька. Амбіційний, цілеспрямований. Навчався у хорошому університеті та згодом хотів піти працювати до батька на фірму. Продовжити його справу, так би мовити.
Батьків Ігор любив. На відміну від своїх однокурсників, які їздили додому, щоб набрати смачної їжі та взяти чистий одяг, Ігор їздив, щоб справді провести час із батьками.
Вони розуміли, з самого раннього дитинства Ігоря прислухалися до нього. Тому у дорослому віці він умів приймати рішення та брати на себе відповідальність за вчинки. За що був дуже вдячний мамі та татові.
Підходячи до дверей квартири, Єгор з усмішкою думав, як зрадіє мама. Як почне одразу метушитися, намагаючись його нагодувати.
Він постукав у двері, але одразу йому ніхто не відчинив. Тоді він, було, вирішив, що мами немає вдома, і зібрався вже відчинити двері своїми ключами, як раптом вона відчинилася.
– Ігоре, – мама здивовано дивилася на нього, сильніше зав’язуючи халат. — А чого ти сьогодні приїхав?
– Сюрприз, – усміхнувся хлопець, проходячи до квартири. Він вирішив, що мама захотіла подрімати вдень, тому зараз нічого не розуміє. – Я тебе розбудив? Вибач.
– Ні-ні, я тут була зайнята …
Із кухні вийшов чоловік. Ігор його раніше не бачив, це точно. Це не був родич, сусід чи друг сім’ї.
Волосся у чоловіка було розпатлане, а ще Ігор помітив, що один з ґудзиків його сорочки застебнутий неправильно. Навряд чи людина півдня так проходила і не помітила.
Ігор повернувся до мами. Вона облизнула губи, і на якусь мить хлопець помітив хвилювання у її очах.
– Ігоре, це Віталій Сергійович. Він приходив полагодити кран на кухні. Уявляєш, потік сьогодні!
– Віталій Сергійович, а ви до всіх клієнтів ходите в сорочці та штанах? – сухо спитав Ігор. – І де ваші інструменти?
– Я, мабуть, піду, – пробурмотів він, явно бажаючи якнайшвидше втекти.
Хоч Ігореві і було дев’ятнадцять років, він був набагато вищий за цього Віталія Сергійовича. А ще Ігор займався спортом і, оцінивши свої шанси, якщо хлопець не стримається, чоловік вирішив відкланятися.
Коли за ним зачинилися двері, Ігор повернувся до мами.
– Що це означає?
Мама опустила погляд у підлогу. Звичайно, якби Ігореві було років сім, він повірив би в казку про сантехніка. Адже він завжди вважав свою маму святою, найкращою матір’ю та дружиною.
І зараз Ігору хотілося також думати, але, на жаль, він розумів, що тут відбувалося.
– Ігоре, я тобі зараз все поясню. Ходімо, чаю поп’ємо, я зараз швидко зроблю твій улюблений пиріг.
– Я не хочу чаю! – вигукнув син. – Це хто?! Мамо, ти зраджуєш батькові?!
– Ігоре, все не так просто…
– Та що ти кажеш?! А мені здається, що все набагато простіше! Та як ти могла?
– Не забувай, ти розмовляєш із матір’ю! – огризнулася вона. – Зменшуй тон!
– Цікаво, а татові ти те саме говоритимеш, коли я йому все розповім?
Мама змінилася на обличчі. Потім стомлено опустилася на банкетку у коридорі.
– Ігоре, не роби цього… Ти зруйнуєш нашу родину.
– Я зруйную? А може, це ти робиш? Та як ти взагалі могла? Тато тебе дуже любить, все життя тебе на руках носить, а ти…
– А де твій тато? – Починаючи плакати, запитала мама. – Ти думаєш, він о сьомій вечора буде вдома? Він же завжди працює! Зачинив мене тут, у чотирьох стінах, я світу білого не бачу!
– Не треба все перекладати на батька! Ти могла б піти працювати, якби хотіла. Могла б піти на фітнес, танці, малювання… Та що завгодно!
– Ти не розумієш… Я вже давно не почуваюся коханою та бажаною. Твій тато приходить додому і дивиться у телевізор. Ми, як чужі люди.
– Так розлучайся! Чи страшно залишитися без засобів для існування? Звикла жити на шиї батька!
– Не смій! – схопилася мама. – Я працювала не менше за нього! Я тебе виховувала, возила на всі гуртки, допомагала у всьому! Я його завжди підтримувала! У вас завжди було чисто та готова смачна їжа! Я в ці відносини вкладалася більше, ніж він! І я його кохаю! Це просто слабкість.
Ігор похитав головою і попрямував до виходу.
– Ти куди? – схвильовано запитала мама.
– Не хочу з тобою поряд перебувати, – заявив Ігор.
– Будь ласка… Не кажи нічого татові. Не треба все руйнувати. Я все закінчу, сьогодні.
Ігор нічого не відповів. Він кілька годин блукав містом, періодично заходячи в різні кафе. Він навіть не хотів зустрітися з друзями, бо розумів, що не може розповісти, що трапилося, а сидіти з кислим обличчям теж не варто.
А ще він не знав, що робити. Коли він вискочив з дому, то був упевнений, що все розповість батькові. Але теперсумнівався.
У результаті Ігор ухвалив рішення. Він повернувся додому за півгодини до приходу батька. Подзвонив йому, сказав, що приїхав раніше. Треба було дізнатись, коли він повертається.
– Отже, – з порога сказав він мамі. – Я нічого не скажу. Але це буде один раз, коли я промовчу. Якщо ти ще хоч раз зустрінешся з цим сантехніком, я повідомлю все татові. Зрозуміло?
– Звісно. Дякую.
Усі вихідні Ігор хотів поїхати. Батькові було соромно дивитися в очі, а до матері він відчував щось таке, що схоже на ненависть.
Після цього випадку він став рідше з’являтися вдома. Не міг бачити маму. І ніяк не міг її пробачити. Особливо його злила позиція матері. Батько поганий, і тому вона закрутила роман. Але розлучатися з ним вона не стане, адже все її спокійне і сите життя рухне в одну мить.
Одного дня, коли Ігор повернувся від батьків, він зрозумів, що забув свою спортивну форму. Він взагалі був розсіяний у батьківській хаті, ця таємниця заважала йому там перебувати спокійно.
Робити не було чого, довелося в понеділок після пар знову їхати. Варіантів було небагато: або купувати нову або забирати свою з дому. До одягу Ігор ставився трепетно і купував переважно хороші, дорогі речі. Тому він вирішив, що буде вигідніше все ж таки забрати свій спортивний костюм.
Він під’їхав до будинку, відчуваючи тягар на душі. Але він сподівався, що мама сказала йому правду, і з романом усе закінчено. Навіть хотів подзвонити, попередити її, але потім передумав. Тато якраз поїхав у відрядження, тож він сам усе перевірить.
Ігор підійшов до будинку і одразу побачив, як із під’їзду виходить Віталій Сергійович. Всі надії одразу впали.
Він піднявся додому, зайшов, ігноруючи питання мами, забрав свій костюм і лише потім повернувся до неї.
– Я його бачив.
– Ігоре, нічого не було! Він тільки зайшов, щоб поговорити.
– Мені не важливо. Минуло три місяці з того моменту. Якби ти тоді все закінчила, то сьогодні його тут не було б.
– Ігоре, ти не розумієш …
– Я все розумію.
Ігор поїхав. А за кілька днів, все обміркувавши, поїхав до батька на фірму.
– Ігоре, нічого собі! Ти якими долями? Ще й серед тижня! – зрадів, побачивши сина Олег Петрович.
– Треба поговорити, тату.
– Щось сталося? Тільки не кажи, що тебе відраховують! Я буду дуже засмучений, – захвилювався Олег Петрович.
– Думаю, я тебе розчарую більше … Тату, – Ігор зібрався з духом, – Мені важко це говорити, але й мовчати я не можу. Мама зраджує тобі.
– Що? Що за нісенітниці? – округлив очі Олег Петрович.
Тато змінився на обличчі, а Ігор стиснув кулаки, бо самому було важко.
– Я двічі її застав на гарячому. Вперше вона поклялася, що такого більше не повториться. Пробач, треба було одразу тобі все сказати.
– Ти його бачив? – сухо спитав батько.
– Так, якийсь Віталій Сергійович, якщо вона не вигадала це ім’я.
– Ясно.
Батько підійшов до вікна і відчинив його. Ігор навіть напружився. Але тато просто стояв біля вікна, вдихаючи морозне повітря.
– Що ти робитимеш? – запитав Ігор.
– А я маю варіанти? – хмикнув Олег Петрович.
Того ж вечора батько поїхав з дому. Ігор зголосився допомогти йому зібрати речі.
Мама плакала, просила її пробачити. Та батько навіть уваги на неї не звертав.
Батько винайняв квартиру і почав сильно гульбанити. Ігор намагався його витягти, але, здавалося, що лише час допоможе його батьку.
Мати була одна. Нічого не хотіла робити, просто вставала вранці, пила каву, а потім лягала назад у ліжко. За кілька тижнів вона сильно змарніла.
Вся їхня добра і щаслива родина зруйнувалася в одну мить. Переживали абсолютно всі. І хоч Ігор і був упевнений, що вчинив правильно, часом йому здавалося, що не варто було лізти. Погано жити в обмані, погано, коли тебе водять за ніс. Але якщо це єдиний спосіб бути щасливим, може тоді й не варто було все руйнувати.
І ця думка явно хвилювала Ігоря ще довгі роки.