Мельники та Бондаренки дружили дуже давно. Мельник Андрій та Бондаренко Олексій навчалися разом ще в інституті. Потім зустріли своїх майбутніх дружин: Яну та Надю. І, що дивно, дівчата теж порозумілися.
Першими одружилися Андрій та Яна, а потім, буквально через два місяці грали весілля Олексій та Надя. І після цього вони стали дружити сім’ями.
Спочатку всі мали однакове фінансове становище. Один за одним обидві пари взяли квартири в іпотеку, купили машину в кредит. У вихідні їздили один до одного в гості або зрідка вибиралися до кафе, коли у всіх вистачало на це грошей.
Потім Яна завагітніла, а через півроку з’ясувалося, що і Надя чекає на малюка. В один рік вони народили дівчаток, розуміючи, що, швидше за все, і вони продовжать їхню дружбу.
Вже після трьох років різниці у півроку між дітьми вже й не було особливо видно. Дівчата дружили, разом пішли в один і той же дитячий садок. Батьки теж продовжували спілкуватися, але до того моменту, як доньки збиралися йти до першого класу, фінансове становище сімей стало кардинально різним.
Якоїсь миті Олексій вирішив відкрити свій бізнес. Навіть Андрія кликав, але той не ризикнув. Він мав стабільну роботу, гарну зарплату. Дружина тільки недавно з декрету вийшла, постійно на лікарняних із донькою сиділа. Було якось страшно зважитись на такі зміни.
А Олексій наважився. І спочатку, звичайно, бізнес особливого прибутку не приносив. Бувало навіть таке, що Бондаренки позичали гроші у своїх друзів, бо дуже не вистачало на життя. І Андрій із Яною завжди намагалися їм допомогти. Ні разу Андрій не сказав фразу “Я ж говорив!”. Навпаки, він сподівався, що в друга все налагодиться, що вони виберуться з цієї боргової ями.
Власне, так і сталося. Якоїсь миті пішов прибуток, бізнес став розвиватися. І коли їхня донька Таня пішла до першого класу, Олексій привіз її до школи новою машиною, яку купив у салоні.
– Круто, – простяг Андрій, милуючись автомобілем. – Я радий, що справи пішли вгору.
– Я теж. І дякую, друже, що підтримував.
– Ми ж друзі!
З того моменту Бондаренки могли називати себе багатими людьми. Вони виплатили іпотеку, продали свою невелику квартирку та купили шикарну трикімнатну у новому будинку. І у Олексія, і у Наді з’явилося по хорошому автомобілю. Вони стали два, а то й три рази на рік їздити відпочивати за кордон. Надя пішла зі своєї роботи, почала займатися сім’єю та собою. Постійно ходила до салонів краси, до СПА, стала виглядати краще.
А ось у Мельників усе лишилося на тому ж рівні. Звичайно, Андрій став отримувати більше, ніж було на початку їхнього шлюбу. Яна відучилася на майстра з нарощування вій, напрацювала свою базу клієнтів і теж мала непоганий дохід. Але їхній заробіток був несумісний з тим, який був у їхніх друзів.
Вони все ще виплачували іпотеку, машина в сім’ї була одна, за яку нещодавно виплатили кредит. Якщо їм вдавалося вибратися до моря хоча б раз на рік, то це вже було щастям.
Спочатку різниця в достатку була не помітно. Все ж таки вони всі дружили давно, було про що поговорити. Вони намагалися хоча б раз на місяць зустрічатися, спілкуватися та й дівчата ходили один до одного в гості.
Але через деякий час Бондаренки почали віддалятися. У них з’явилися нові, забезпечені друзі, з’явилися захоплення, які були недоступні для Мельників. Та й Яна з Андрієм все частіше помічали, що їхні друзі начебто почали зазнаватися. Начебто і виявлялося це в якихось дрібницях, але було все одно неприємно.
Наприклад, Яна похвалилася новим пилососом, який вони з чоловіком купили. Не найдешевший, двадцять тисяч коштував. І Яна була дуже задоволена, хотіла поділитись своєю радістю.
– Ой, а я вже й забула, що таке пилосос, – відразу засміялася Надя. – Ми зараз клінінг замовляємо, дуже зручно, я прям раджу. Якщо треба, то я дам контакти.
– Це дорого, – засмучено промовила Яна. Їй хотілося, щоб друзі за них пораділи, але вони зіпсували все.
– Ну, можна хоча б раз на місяць, щоб вони робили генеральне прибирання, а ти б просто підтримувала чистоту, – не заспокоювалася Надя.
– Не треба, я й сама.
– Ну, як знаєш.
Або Яна похвалила манікюром Наді, і та одразу порадила салон, у якому вона робить. І коли Яна зайшла на сайт та побачила ціни, у неї очі на лоба полізли. І Надя чудово розуміла, що для Яни це буде дорого, навіщо тоді радити?
Втім, Олексій не відставав від своєї дружини.
– Машину тобі треба міняти, сиплеться вже, – казав він другові.
– Та знаю, але зараз так все дорого.
– Бери, як у мене! Прям раджу. І краще із салону, вони три роки обслуговуватимуть безкоштовно.
– Ну ти сказав, – хмикнув Андрій. – Звідки ж у мене такі гроші?
– Ну… Не знаю, може, в кредит?
Андрій тоді промовчав. Адже півгодини тому він розповідав, наскільки радий, що кредит на машину вони вже виплатили. Ці десять тисяч на місяць їм зовсім не зайві. А тут друг пропонує знову лізти в кредити, чудово розуміючи, що щомісячний платіж буде таким, що Андрій з Яною просто не потягнуть.
На цьому ґрунті зустрічі друзів ставали все рідше. Та й Олексій з Надею постійно говорили, що зайняті вони. То вони їдуть відпочивати, то йдуть на день народження до якоїсь людини з їхнього оточення, то вирішили всі вихідні в СПА провести.
Одного разу Андрій навіть прямо сказав, що це їм не по кишені.
– Так? Не думав, що для вас це великі гроші, – знизав плечима Олексій.
Але доньки їх продовжували дружити. Та й навчалися вони в одному класі. І коли у Віри, доньки Яни та Андрія, був день народження, звичайно, і доньку друзів було запрошено.
Таню супроводжувала мати. І коли Яна побачила, який подарували подарунок, навіть дар мови втратила.
Золоті сережки з камінням, явно дуже дорогі.
– Навіщо? – тихо спитала Яна. – Це дуже дорого.
– Облиш, нам приємно.
День народження відзначали вдома. Але Надя досить швидко забрала Таню, сказала, ще мають плани.
А ввечері Яна по фото знайшла ці сережки в інтернет-магазині, і, побачивши ціну, ледь втрималася на стільці. Вони ж дорожчі за її пилосос…
Власне після дня народження Віри друзі не бачилися довгий час. А зустрілися знову вже на дні народження Тані.
Для цього було знято цілий будинок. Було запрошено аніматори, фокусники. Була паперова дискотека, майстер-клас. Загалом усе за вищим розрядом.
Віра подарувала своїй подрузі модну сумку на плече, де лежала ще різна канцелярія. Власне, все те, що люблять дівчата у їхньому віці. Таня зраділа, показала подарунок мамі.
Звичайно, з такого дня народження Віру було не забрати. І вони були там досить довго.
Свято проходило переважно на вулиці, благо, літо. Якоїсь миті Яні захотілося в туалет, і вона вирушила до будинку. На кухні була Надя з якоюсь жінкою, мамою одного з дітей. І, як зрозуміла Яна, теж дуже багата.
– Ти уявляєш, – почула Яна. – Ми їхній дочці на день народження сережки подарували, а вони сумку з ринку!
– Кошмар якийсь, – відповіла та жінка.
– І день народження дитини вони вдома відзначали! Як це можна? Це ж свято, воно має запам’ятатися! Не дев’яності зараз…
Яна стояла за дверима і не могла поворухнутися. Так, їхній подарунок набагато дешевший, але вони старалися, обирали. Та й іменинниці сподобався. Ну, немає у них грошей на такі сережки. Не в кредит же брати.
І Віра сама захотіла відзначити вдома, хотіла, щоби до неї в гості подружки прийшли. І Яна не бачила в цьому нічого поганого.
– Та взагалі, я з ними і бачитися вже не хочу, – продовжувала Надя. – Живуть у старому ремонті, ні до чого не прагнуть. Яна виглядає, не зрозумій як. Я скільки разів намагалася її до салону затягнути, а в неї все грошей немає! Я вважаю, жінка завжди має знаходити на себе гроші!
А Яна згадувала, як по молодості, вони з Надею підрівнювали один одному кінчики та фарбували волосся. Тому що й у неї на салони не було грошей.
Стало так прикро. Яна посоромилася зайти на кухню і все висловити. Вона навіть у туалет перехотіла. Натомість вона повернулася до дітей і сказала Вірі, що пора додому.
Вдома вона розповіла все Андрію. Той поривався зателефонувати до Олексія, все висловити, але Яна сказала, що не треба. Вони просто перестануть спілкуватися з ними.
Так і сталося. Та й Олексій з Надею не прагнули бачитися з друзями. Єдине, що дівчатка продовжували товаришувати, але Яна вважала, що діти ні в чому не винні.
І ось же, доля-жартівниця! Якоїсь миті бізнес Олексія прогорів. Звісно, вони мали якісь накопичення, але й боргів з’явилося чимало. Довелося їм і машини продати, і обмежитись у всьому. Вони навіть намагалися налагодити спілкування з Яною та Андрієм, мабуть, всі їхні забезпечені друзі різко перестали спілкуватися з ними. Але Яна з Андрієм чемно відмовилися відновлювати дружбу.
Насправді фраза «і в горі, і в радості, в багатстві, і в бідності» підходить не тільки для чоловіка та дружини. Вона й для друзів підходить. І дехто проходить перевірку, дехто ні. І ось з останніми краще припинити будь-яке спілкування, бо не знаєш, коли тебе покинуть наступного разу.