На залитому сонцем пляжі готелю в Греції Ганна лежала під великою парасолькою, насолоджуючись теплом та морським бризом.
Вона приїхала сюди сама, щоб провести відпустку далеко від метушні міського життя.
Чоловік був зайнятий роботою, а діти вже були дорослі і роз’їхалися, хто куди. Це був її час для відпочинку та розслаблення.
Ганна легенько заплющила очі, слухаючи шум хвиль, коли раптом почула знайомий голос:
– Привіт, Ганнусю!
Жінка різко відкрила очі і побачила перед собою Марину – сестру свого чоловіка!
Ганна сіла прямо, намагаючись зрозуміти, як зовиця опинилася в Греції.
В останні роки вони практично не спілкувалися між собою. Марина завжди викликала у невістки легке роздратування своїм способом життя – вона була без роботи, але жила на широку ногу.
Зовиця посміхнулася, наче нічого дивного не відбувалося, і сіла поруч на шезлонг.
– Як добре тут! – сказала вона, озираючись навколо. – Я просто обожнюю Грецію. Ти також?
Ганна тільки кивнула, все ще не вірячи своїм очам. Вона знала, що Марина часто їздила відпочивати, але ніколи не думала, що зустріне її саме тут.
– Брат мій також тут? – поцікавилася жінка, зсунувши на ніс сонячні окуляри.
– Ні, я одна, Дмитру не дали відпустку, – розгублено відповіла Ганна.
– Як у вас загалом справи? – спитала зовиця, нахиляючись ближче. – Як сім’я, діти?
Невістка неохоче почала відповідати родичці, знаючи, що та від неї не відчепиться. Після кількох хвилин бесіди, Марина зробила те, чого Ганна чекала найменше.
– Знаєш, у мене тут виникли невеликі проблеми… – почала вона, вдаючи, ніби це дрібниця. – Гроші скінчилися, а до кінця відпустки ще кілька днів. Може, позичиш трохи? Я потім поверну…
Ганна насупилась. Звичайно ж, вона чула про те, що Марина частенько позичала гроші у родичів та знайомих, обіцяючи повернути, але так цього і не робила.
Проте відмовити було якось незручно, особливо зараз, коли вони випадково зустрілися за кордоном.
– Добре, – зітхнувши, відповіла Ганна і дістала гаманець. – Скільки тобі потрібно?
– У тебе долари? – Марина насторожено почала крутити головою на всі боки.
– Долари…
– Давай двісті доларів, – озвучила суму жінка.
– Можу тільки сто, – розвела руками Ганна.
Марині нічого не залишалося, як погодитись. Вона взяла гроші, подякувала й пішла, залишивши Ганну одну міркувати над цією ситуацією.
Протягом усього відпочинку родичка ще кілька разів просила в борг у невістки.
Ганна змогла полегшено видихнути тільки після того, як нарешті поїхала додому.
Марина продовжувала скаржитися на відсутність грошей і стирчати в готелі на пляжі в Греції.
Минуло кілька тижнів, а потім Ганна отримала повідомлення від Марини:
«Привіт, Ганнусю! Сподіваюся, у тебе все добре? Пам’ятаєш, я мала повернути тобі гроші? Так от, у мене зараз трохи складна ситуація… Можу я позичити в тебе ще трохи?»
Ганна зітхнула – нахабство зовиці почало її дратувати. Сестра чоловіка і без того була їй винна близько двадцяти тисяч гривень.
Зібравшись із силами, жінка прийняла рішення: покласти край цим позикам:
«Вибач, Марино, але більше я не можу давати тобі гроші. Мені самій доводиться економити, та й борги твої вже занадто великі».
Відповідь прийшла за кілька хвилин. Марина вирішила не здаватися і тиснути до останнього:
«Ганно, ну, будь ласка! У мене, справді, складні часи. Поверну обов’язково, тільки дай мені шанс!»
Однак, незважаючи на всі благання, Ганна залишалася непохитною. Жінка зрозуміла, що, продовжуючи допомагати Марині, тільки підтримує її безвідповідальну поведінку.
«Ні, вибач, нічим не можу допомогти, шукай собі інший банк», – рішуче написала невістка.
На це повідомлення Ганна ніяк не відповіла, і Марина вирішила, що вона почула її.
Проте трохи згодом, ближче до вечора, вона отримала від неї досить зухвалий текст:
«Не позичиш, не побачиш більше своїх грошей. Рахуй, що ти мені їх подарувала!»
«Я і так уже так рахую», – холодно відповіла Ганна, розуміючи, що не побачить жодної копійки.
Через деякий час жінка дізналася, що Марина знову вирушила в подорож, незважаючи на всі свої фінансові труднощі.
– Маринка моя поїхала в Туреччину, – повідомила невістку свекруха. – Вона в мене молодець – їздить скрізь!
– На які гроші цікаво, вона подорожує? – обурюючись, запитала Ганна.
– Значить, є, якщо їздить! – з подивом відповіла Тамара Василівна. – Ти що заздриш Марині?
– Звісно, заздрю! Вона винна мені двадцять тисяч і ні копійки не повернула! Ось я слухаю вас і не можу повірити в те, що людина, яка позичила в мене стільки грошей, може дозволити собі такі поїздки, – Ганна видала свекрусі всю правду.
Через те, як різко замовкла Тамара Василівна, жінка зрозуміла, що вона нічого про це не знала.
– А навіщо ти їй позичала? Адже знала, що вона не працює ніде. З чого віддаватиме? – свекруха несподівано вирішила перекласти всю відповідальність із дочки на невістку.
– Ось я у вас і питаю: на що вона мандрує? – невдоволено відповіла Ганна.
– Ой, не знаю, – відповіла свекруха і, пославшись на домашні справи, поклала слухавку.
Після розмови з Тамарою Василівною Ганна відчула себе ще більш пригніченою.
Здавалося, ніхто в сім’ї не сприймає серйозно ситуацію з боргами Марини. Однак усередині неї зростало почуття справедливості, яке потребувало рішучих дій.
Минув місяць, і одного вечора, коли чоловік повернувся з роботи, Ганна розповіла йому про все, що сталося.
Дмитро спочатку здивувався, потім засмутився, а потім почав злитися на дружину та сестру.
– Гаразд, ми розберемося, – твердо відповів він. – Не хвилюйся, я поговорю з нею.
Дмитро зателефонував сестрі, але розмова виявилася непростою. Марина, як завжди, виправдовувалася, казала, що скоро знайде роботу і поверне всі борги.
Однак брат знав її досить добре і розумів, що всі обіцянки сестри залишаються пустими словами.
Наступним кроком подружжя стало звернення до суду. Незважаючи на опір матері, яка вважала, що не можна “виносити сміття з будинку”, Дмитро наполіг на своєму.
Ганна подала позов проти сестри, вимагаючи повернення боргу. Процес затягнувся, але за пів року суд виніс рішення на її користь.
Гроші стягнули з Марини примусово. Щоправда, процес розтягнувся надовго, бо прибутків у зовиці фактично не було.
Виявилося, що Марина майже нічого не має, крім старої машини та пари речей.
Жінці довелося переїхати жити до матері, бо сплачувати оренду за квартиру вона вже не могла.
Якоїсь миті Марині довелося навіть продати машину, щоб погасити частину боргів.
Ганна з Дмитром продовжували жити своїм життям, намагаючись забути про неприємний випадок.
Вони вирішили більше не підтримувати жодних стосунків із Мариною, хоча мати періодично нагадувала їм про необхідність пробачення.
Іноді Ганна згадувала той день на грецькому пляжі, де зустрілася із зовицею, який привів їх обох у суд.
Тепер жінка знала, що іноді краще одразу сказати “ні” одразу, ніж потім роками розплутувати клубок проблем.
А Марина? Її життя змінилося кардинально. Вона остаточно втратила довіру близьких людей, втратила можливість вільно подорожувати і вести колишній легковажний спосіб життя.
Виявилося, що гроші можна витратити легко, а ось повернути їх набагато складніше…