– Куди у відпустку збираєшся? – між справою запитала Дарина у колеги. – Може, разом поїдемо?
– А чоловік відпустить? – не підводячи голови від паперів, відповіла Віра.
– Чоловік! А нема вже ніякого чоловіка, – нервово засміялася Дарина.
– В сенсі?
– Ми розлучаємося.
– Вже?! – Здивувалася Віра. – Ви ж зовсім недавно одружилися! Року не минуло!
– І що? – Дарина знизала плечима, – я його одразу не розгледіла…
***
Олег покликав Дарину заміж десь за півроку після знайомства.
Дівчина відповіла згодою.
Подали заяву, заговорили про весілля.
– Я хочу, щоб весілля було пишним, – мрійливо оголосила наречена. – Щоб машини, ляльки на капоті, море квітів! Багато гостей! І обов’язково в ресторані, а не в якомусь кафе!
– Це все? – неуважно посміхнувся наречений.
– Сукня! – вигукнула Дарина. – Найкрасивіша! Найдорожча!
Олег продовжував усміхатися.
– Коротше, – Дарина різко змінила тон, зрозумівши, що Олег її до пуття не слухає, – Я напишу список всього, чого хочу. Ти готовий?
Олег мовчки кивнув.
Наступного дня, прочитавши те, що написала майбутня дружина, Олег, нарешті, отямився. Нахмурився. Насилу підбираючи слова, запитав:
– Дарино, слухай, а ось це все – обов’язково? Може, скромніше весілля зробимо, а потім у весільну подорож поїдемо?
– Ти що? – ображено вигукнула Дарина, – весілля раз у житті буває!
– Тоді, може, якісь пункти приберемо? – зніяковіло запитав Олег, – інакше дуже дорого вийде.
– Нічого прибирати не будемо! – зі сльозами на очах заявила Дарина. – Чи ти хочеш, щоб я виглядала на весіллі як не зрозумій хто?
Олег зітхнув, притяг наречену до себе, щоб заспокоїти і ласкаво прошепотів:
– Ти в мене найкрасивіша…
Погодився, коротше.
Тепер чекала розмова з батьками.
Прочитавши опус дочки, мати сказала, посміхнувшись:
– У нас грошей вистачить лише на оформлення ресторану.
– Я теж думаю, що в цьому списку багато зайвого, – підтримала майбутня свекруха, – Навіщо такі марні витрати? Краще б заощадили і ремонт у квартирі Дарини зробили (у Дарини була однокімнатна квартира, яку їй подарувала бабуся).
Батьки нареченого та нареченої до обговорення не вступали. Тільки періодично зітхали та знизували плечима.
Словом, ідеї нареченої не викликали у батьків захоплення.
Дарина безпорадно намагалася їх відстоювати і нарешті розплакалася.
Олег не витримав:
– Є лише один вихід – взяти кредит…
Дарина підвелася духом. Вдома попередила:
– Олег, кредит тобі доведеться брати на себе. У мене зарплата маленька та кредитна історія не дуже.
У результаті весілля, про яке мріяла наречена, відбулося. Дарина була щаслива!
Гостей було багато, грошей подарували пристойно.
Олег хотів виплатити частину кредиту, але Дарина його вмовила таки поїхати у весільну подорож.
– Це ж раз у житті! – захоплено казала вона.
Проти такого аргументу Олег не мав жодних шансів…
Свята закінчились.
Почалися будні.
І в цих буднях їх було троє: чоловік, дружина та… кредит…
Олег говорив про нього постійно. Став рахувати кожну копійку.
Дарина не впізнавала Олега та не розуміла його.
А він просто хотів закрити кредит!
Вперше вони сильно посварилися через… піцу.
Дарина не встигла приготувати вечерю і знайшла вихід зі становища: замовила піцу.
Олег не став її їсти!
Він цілу годину вичитував дружину за марнотратство. Говорив, що можна було обійтися яєчнею, а не викидати гроші на всяку нісенітницю.
– Ти забула, що ми платимо кредит?
– Пам’ятаю! – гаркнула у відповідь Дарина.
Після цього молодята не розмовляли майже два тижні та спали окремо!
Друга сварка відбулася, коли Дарина купила абонемент у спортзал.
– Ти смієшся? – обурився Олег, – з чого раптом тобі закортіло махати ногами за гроші?
– Я маю стежити за фігурою. Ти проти?
– Я не проти! – Олег навіть не намагався стримуватись і сварився на всю квартиру, – Стеж! Бігай вранці! Менше підходь до холодильника! Ходи на роботу пішки! Це все – безкоштовно! Навіщо платити гроші? У нас…
– Кредит! – вигукнула Дарина, закінчуючи улюблену фразу чоловіка, – Я знаю! То що мені тепер? Не жити?
– Е-ко-но-ми-ти! Тільки й всього!
– І на собі?
– І на собі! Адже це ти хотіла шикарне весілля!
– Мабуть, даремно хотіла, – тихо промовила Дарина.
– Дійшло, нарешті?
– Даремно я взагалі за тебе заміж вийшла! – випалила Дарина, – Ти так дістав за ці півроку, що я тебе бачити не можу!
– Я тебе теж!
– Так давай розлучимося! – сказала Дарина в серцях.
– Давай, – коротко відповів Олег і… пішов.
Дарина думала, що він охолоне і повернеться, але Олег прийшов тільки наступного дня надвечір. За речами.
Ідучи, обернувся:
– На розлучення подам сам. І ще… Сподіваюся, ти розумієш, що маєш повернути мені половину кредиту.
– З якого дива? – Здивувалася Дарина від такого нахабства, – навіть не подумаю.
– Тоді я домагатимуся цього через суд…
Вхідні двері гримнули. Дарина, сімейне життя якої впала за лічені години, розплакалася.
***
– А він, Віро, – продовжила Дарина, – Спочатку нормальним був… Добрим… Щедрим… А потім виявився жмотом і занудою. Я такого натерпілася! І зараз із хвилюванням чекаю, що суд вирішить. Невже попросять гроші повертати?
– Це навряд, – Віра знову уткнулася в папери, даючи зрозуміти, що час вже попрацювати.
Насправді їй просто не хотілося продовжувати розмову. Потрібно було б обурюватися поведінкою Олега, а вона вважала, що він має рацію…
***
Суд Олега не підтримав. Кредит брав він, він і виплачує…