Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Микола їхав за зимовими шинами на свою машину. Чоловік зупинився біля старенького будинку, взяв свій телефон і набрав номер продавця. Відповіді не було. – Невже сплять? – подумав він. Микола вийшов з машини, озирнувся. Дзвінка на хвіртці не було, вікна в будинку світилися. Микола прочинив хвіртку, яка не була закрита на засув. – Господарі! – гукнув він. Але і тут відповіді не було. Чоловік зайшов у двір, дійшов до дверей і постукав. – Іду! – почулося за дверима, і Микола напружився. Чомусь голос здався дуже знайомим. За секунду вхідні двері відкрилися і Микола остовпів від побаченого
Життєві Історії

Микола їхав за зимовими шинами на свою машину. Чоловік зупинився біля старенького будинку, взяв свій телефон і набрав номер продавця. Відповіді не було. – Невже сплять? – подумав він. Микола вийшов з машини, озирнувся. Дзвінка на хвіртці не було, вікна в будинку світилися. Микола прочинив хвіртку, яка не була закрита на засув. – Господарі! – гукнув він. Але і тут відповіді не було. Чоловік зайшов у двір, дійшов до дверей і постукав. – Іду! – почулося за дверима, і Микола напружився. Чомусь голос здався дуже знайомим. За секунду вхідні двері відкрилися і Микола остовпів від побаченого

Перший сніг випав так недоречно, хоча температура поки що трималася не дуже низька. Сніг на дорогах відразу змішувався з брудом, але на узбіччях і тротуарах вже не танув. А […]

Ірина прибирала у квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла симпатична жінка. – Здрастуйте. Ви мама Андрія Мельника? – одразу запитала гостя. – Так, це я, – кивнула Ірина. – Я хотіла б поговорити про Андрія, – сказала незнайомка. – Проходьте. Пальто ось сюди можете почепити, – Ірина запросила гостю на кухню. – Що саме ви хотіли обговорити? – Мене звуть Катерина, я працюю з Андрієм. І я думаю, що ви повинні дещо дізнатися про вашого сина, – нарешті сказала гостя. – Ви про що? – не зрозуміла Ірина. Катерина важко зітхнула і все виклала Ірині. Ірина вислухала «гостю» і заціпеніла від почутого 
Життєві Історії

Ірина прибирала у квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла симпатична жінка. – Здрастуйте. Ви мама Андрія Мельника? – одразу запитала гостя. – Так, це я, – кивнула Ірина. – Я хотіла б поговорити про Андрія, – сказала незнайомка. – Проходьте. Пальто ось сюди можете почепити, – Ірина запросила гостю на кухню. – Що саме ви хотіли обговорити? – Мене звуть Катерина, я працюю з Андрієм. І я думаю, що ви повинні дещо дізнатися про вашого сина, – нарешті сказала гостя. – Ви про що? – не зрозуміла Ірина. Катерина важко зітхнула і все виклала Ірині. Ірина вислухала «гостю» і заціпеніла від почутого 

Ірина наводила порядок у квартирі. Втомилася. Вирішила випити чай із ромашкою. Дзвінок у двері. Цікаво, хто там завітав? Син у відрядженні, і нікого вона не чекала у гості. Відчинила […]

Олена повернулась додому після нічної зміни. Увійшла в квартиру, скинула одяг прямо на підлогу і попрямувала до спальні. – Боже! Як я втомилася! – важко зітхнула жінка. Вуличний ліхтар, що проникав крізь фіранки у спальні, давав достатньо світла. Олена побачила, що чоловік вже в ліжку і пірнула до нього під ковдру. Олена притулилася до теплої спини чоловіка і вловила запах дешевого одеколону. – Дивно, Вітя таким одеколоном ніколи не користувався, – здивувалася вона. Олена ввімкнула нічник, глянула на іншу сторону ліжка і заціпеніла на місці – у ліжку поряд із нею лежав невідомий їй чоловік
Життєві Історії

Олена повернулась додому після нічної зміни. Увійшла в квартиру, скинула одяг прямо на підлогу і попрямувала до спальні. – Боже! Як я втомилася! – важко зітхнула жінка. Вуличний ліхтар, що проникав крізь фіранки у спальні, давав достатньо світла. Олена побачила, що чоловік вже в ліжку і пірнула до нього під ковдру. Олена притулилася до теплої спини чоловіка і вловила запах дешевого одеколону. – Дивно, Вітя таким одеколоном ніколи не користувався, – здивувалася вона. Олена ввімкнула нічник, глянула на іншу сторону ліжка і заціпеніла на місці – у ліжку поряд із нею лежав невідомий їй чоловік

Щоб швидше виплатити іпотеку за квартиру, Олена влаштувалася оператором на АЗС у нічну зміну. Її чоловік Віктор теж вирішив підробити, взявши додаткові зміни у автосервісі. Він часто залишався працювати […]

Ігор з дружиною Оленою і донькою Василиною любили їздити в село по гриби. Вони часто гостювали в своїх знайомих – Ніни Сергіївни і її дорослого сина Євгена. Олена з чоловіком гуляли по лісу, а потім відпочивали. В цей час Василина з бабою Ніною готували вечерю. – Та у вас тут краще аніж на курорті! – захоплювався Ігор. – Тому що на природі, – говорила Олена. Ніна Сергіївна тихо раділа похвалі… А потім Ігор з Оленою стали не так часто приїжджати в село. Ніна Сергіївна вирішила не набридати, і не дзвонила їм… Через кілька років, Ігор з Оленою несподівано приїхали село і ахнули від побаченого
Життєві Історії

Ігор з дружиною Оленою і донькою Василиною любили їздити в село по гриби. Вони часто гостювали в своїх знайомих – Ніни Сергіївни і її дорослого сина Євгена. Олена з чоловіком гуляли по лісу, а потім відпочивали. В цей час Василина з бабою Ніною готували вечерю. – Та у вас тут краще аніж на курорті! – захоплювався Ігор. – Тому що на природі, – говорила Олена. Ніна Сергіївна тихо раділа похвалі… А потім Ігор з Оленою стали не так часто приїжджати в село. Ніна Сергіївна вирішила не набридати, і не дзвонила їм… Через кілька років, Ігор з Оленою несподівано приїхали село і ахнули від побаченого

Ігор з Оленою дуже любили природу. Обоє любили збирати гриби, різні ексурсії. Вони й познайомилися в поході, коли були ще студентами. Тепер у них уже був за плечима десятирічний […]

Віра прокинулася вночі від якогось поштовху. Іллі поруч не було, але його смартфон, з яким він їздив у місто, лежав на столику. Жінці захотілося пити. Спускаючись на кухню, вона раптом почула звуки, що доносилися з кухні. Її чоловік розмовляв з кимось. – А це ще що? – здивувалася вона. Віра навшпиньки пройшла ближче до дверей кухні, тихенько причаїлася і почала слухати розмову Іллі. Раптом Віра почула таке, через що волосся у неї стало дибки. Ось чого-чого, а такого жінка аж ніяк не очікувала почути
Життєві Історії

Віра прокинулася вночі від якогось поштовху. Іллі поруч не було, але його смартфон, з яким він їздив у місто, лежав на столику. Жінці захотілося пити. Спускаючись на кухню, вона раптом почула звуки, що доносилися з кухні. Її чоловік розмовляв з кимось. – А це ще що? – здивувалася вона. Віра навшпиньки пройшла ближче до дверей кухні, тихенько причаїлася і почала слухати розмову Іллі. Раптом Віра почула таке, через що волосся у неї стало дибки. Ось чого-чого, а такого жінка аж ніяк не очікувала почути

— Я ще один такий день не витримаю, — зітхнув Ілля. — Це просто якийсь бедлам. — Та годі тобі, — Віра грайливо скуйовдила густі кучері чоловіка. — Вони […]

– Миколо, давай на вихідні поїдемо за місто? – запропонувала Катя чоловікові. – Чудова ідея! – погодився той. – Тоді я замовлю нам номер в готелі, – сказала дружина. – Пам’ятаєш, той, де ми були після весілля? – Як скажеш, кохана! – зрадів Микола. Він відкрив свій ноутбук. Микола хотів був знайти назву того готелю, як раптом відчув неприємний холодок. Холодні блакитні очі дивилися з монітора прямо в його душу! – Але… Як таке можливо?! – не розумів чоловік, застигнувши від побаченого в ноутбуці. В кімнату зайшла Катя. – От і мені цікаво – хто це така на цьому фото?! – запитала дружина. Микола не розумів, що це робиться
Життєві Історії

– Миколо, давай на вихідні поїдемо за місто? – запропонувала Катя чоловікові. – Чудова ідея! – погодився той. – Тоді я замовлю нам номер в готелі, – сказала дружина. – Пам’ятаєш, той, де ми були після весілля? – Як скажеш, кохана! – зрадів Микола. Він відкрив свій ноутбук. Микола хотів був знайти назву того готелю, як раптом відчув неприємний холодок. Холодні блакитні очі дивилися з монітора прямо в його душу! – Але… Як таке можливо?! – не розумів чоловік, застигнувши від побаченого в ноутбуці. В кімнату зайшла Катя. – От і мені цікаво – хто це така на цьому фото?! – запитала дружина. Микола не розумів, що це робиться

– Миколо, давай на вихідні поїдемо за місто? – запропонувала Катя чоловікові. – За місто? Чудова ідея! – погодився той. – Тоді я замовлю нам номер у готелі, – […]

Лідія Василівна проплакала всю ніч. Вона взяла свою валізку, яку ще не встигла розібрати, зачинила двері в квартирі невдячної дочки і поїхала на вокзал. Треба було повертатись додому… Вона ніколи не думала, що так вийде. Що її дочка Алла не захоче її прихистити. Лідія Василівна задумалася, не помітила машину і випадково оступилася з тротуару на дорогу. Пролунав звук гальм – Жінко, з вами все гаразд?! – перед нею стояла якась приваблива жінка. – Лідія Василівна? Це ви?! – раптом вигукнула незнайомка. – У вас щось трапилося? – Я… А ми що знайомі? – Лідія Василівна не розуміла, що відбувається
Життєві Історії

Лідія Василівна проплакала всю ніч. Вона взяла свою валізку, яку ще не встигла розібрати, зачинила двері в квартирі невдячної дочки і поїхала на вокзал. Треба було повертатись додому… Вона ніколи не думала, що так вийде. Що її дочка Алла не захоче її прихистити. Лідія Василівна задумалася, не помітила машину і випадково оступилася з тротуару на дорогу. Пролунав звук гальм – Жінко, з вами все гаразд?! – перед нею стояла якась приваблива жінка. – Лідія Василівна? Це ви?! – раптом вигукнула незнайомка. – У вас щось трапилося? – Я… А ми що знайомі? – Лідія Василівна не розуміла, що відбувається

Лідія Василівна вже дві години сиділа на лавці біля будинку. Потемніло, похолоднішало, а вона все сиділа і чекала на дочку. Минула ще година, а потім ще. Чого вона тут […]

Поліна поверталася з відрядження у якому мала пробути два тижні, але вийшло так, що вона звільнилася набагато раніше. Жінка переступила через поріг свого будинку, і одразу відчула недобре. У її коридорі валялися якісь речі. – Невже Сергій взагалі не прибирав?! – обурилася Поліна. Раптом вона почула, як зі спальні долинали знайомі голоси та сміх. Поліна тихо зняла взуття, підійшла до дверей кімнати, різко відчинила їх, і остовпіла від побаченої картини. Ось чого-чого, а такого жінка, аж ніяк не очікувала побачити
Життєві Історії

Поліна поверталася з відрядження у якому мала пробути два тижні, але вийшло так, що вона звільнилася набагато раніше. Жінка переступила через поріг свого будинку, і одразу відчула недобре. У її коридорі валялися якісь речі. – Невже Сергій взагалі не прибирав?! – обурилася Поліна. Раптом вона почула, як зі спальні долинали знайомі голоси та сміх. Поліна тихо зняла взуття, підійшла до дверей кімнати, різко відчинила їх, і остовпіла від побаченої картини. Ось чого-чого, а такого жінка, аж ніяк не очікувала побачити

— Привіт, Поліно, — голос Василини по телефону був бадьорим і радісним. Поліну це здивувало. Найчастіше її сестричка перебувала у поганому настрої, але сьогодні все було інакше. – Чим […]

Тетяна Михайлівна смажила на кухні курячі котлетки, як раптом почула з коридора якийсь звук. Вона застигла біля плити й уважно прислухалася. З коридору почувся чийсь голос. – Та це ж… – не повірила жінка. – Та невже це мій Микола?! Тетяна Михайлівна швидко витерла руки об фартух і кинулася в коридор. Серце аж стрепенулося від хвилювання. – Синку, це ти?! – вигукнула вона і одразу замовкла. На порозі стояв її син Микола – високий, змужнілий такий, у гарному модному пальто. А поруч із ним… Тетяна Михайлівна так і стала від побаченого
Життєві Історії

Тетяна Михайлівна смажила на кухні курячі котлетки, як раптом почула з коридора якийсь звук. Вона застигла біля плити й уважно прислухалася. З коридору почувся чийсь голос. – Та це ж… – не повірила жінка. – Та невже це мій Микола?! Тетяна Михайлівна швидко витерла руки об фартух і кинулася в коридор. Серце аж стрепенулося від хвилювання. – Синку, це ти?! – вигукнула вона і одразу замовкла. На порозі стояв її син Микола – високий, змужнілий такий, у гарному модному пальто. А поруч із ним… Тетяна Михайлівна так і стала від побаченого

Тетяна Михайлівна смажила на кухні курячі котлетки, як раптом почула з коридора якийсь звук. Вона застигла біля плити і прислухалася. З коридору почувся чийсь голос. – Та це ж… […]

У Федора Петровича не стало дружини. Не стало його Софійки… Чоловік дуже сумував. Останні три роки Федору Петровичу було тяжко навіть спілкуватися з кимось… Того цього літа він порався в саду на дачі. Працював чоловік один, поринувши в невеселі думки. – Здрастуйте! – раптом почув Федір Петрович чийсь голос. Він здивовано обернувся. Біля хвіртки стояла якось невиразно знайома йому жінка… Вона була молода, років тридцять п’ять, повненька, світловолоса, симпатична. – І вам, доброго дня, – обізвався Федір Петрович, напружуючи пам’ять. Ні, не згадає він цю жінку… Бачив її десь, але де?! І тут його раптом осяяло
Життєві Історії

У Федора Петровича не стало дружини. Не стало його Софійки… Чоловік дуже сумував. Останні три роки Федору Петровичу було тяжко навіть спілкуватися з кимось… Того цього літа він порався в саду на дачі. Працював чоловік один, поринувши в невеселі думки. – Здрастуйте! – раптом почув Федір Петрович чийсь голос. Він здивовано обернувся. Біля хвіртки стояла якось невиразно знайома йому жінка… Вона була молода, років тридцять п’ять, повненька, світловолоса, симпатична. – І вам, доброго дня, – обізвався Федір Петрович, напружуючи пам’ять. Ні, не згадає він цю жінку… Бачив її десь, але де?! І тут його раптом осяяло

– Тату, ти що на день народження хочеш у подарунок? – Та які подарунки, Ігорчику! Це для молодих свято, а для старих – сумний день. Не треба нічого… Я […]

Пагінація записів

Previous page Page 1 … Page 27 Page 28 Page 29 … Page 57 Next page

Вам також буде цікаво

  • Оля стояла за зупинкою і нишком поглядала на батьківську хату. Через плече у неї була невелика сумка. Залишалося пʼять хвилин до автобуса. З хати так ніхто й не вибіг, не шукав її. Це було не дивно – всі були зайняті гулянням. Оля ж встигла втекти… З власного весілля! Підійшов автобус. Оля ще раз подивилася на свій будинок і сіла на заднє сидіння. Коли автобус рушив, Оля зрозуміла, що їде назавжди. Жаль було тільки її бабусю, яка залишилася сама… Родичку бабусі, Марину Оля знайшла в гуртожитку. Та глянула на неї й руками сплеснула від побаченого
  • – Карино, – якимось дуже дивним голосом звернувся Руслан до своєї дівчини. – Дай мені відповідь на одне питання. А де зараз твій батько? Карина оторопіла. Вона миттю напружилася. Від веселого, піднесеного настрою не залишилося й сліду. Що вона зараз має сказати? Правду? Але ця правда нехороша! Та збрехати теж не вийде. Судячи з усього, деяка інформація все ж таки спливла назовні. – Він далеко… – спробувала уникнути відповіді дівчина. – Я вже багато років про нього не згадувала. – Та ну? – сказав Руслан. – А ось твоя подруга Тетяна про нього згадувала зовсім недавно! Тетяна аж побіліла від почутого
  • Ольга з чоловіком їли кашу і пили каву з булочками з власної пекарні. Раптом у двері постукали. – Діти? Ще зовсім рано… – здивувалася Ольга. Вдень мали приїхати дочки Ольги з онуками і син Геннадія. Вихідний же ж. Геннадій уже встиг замаринувати м’ясце, а більше нічого й не треба. Все в них є… – Діти до нас не стукають, а просто радісно забігають у будинок, – сказав Геннадій Ользі, а потім гукнув: – Відкрито! У будинок зайшов якийсь чоловік із хлопчиком. Ольга придивилася хто то й ахнула від несподіванки
  • Євген завжди був красенем та ще й розумним. Однокласниці, всі без винятку, мріяли з ним дружити! Після школи Євген пішов на службу, а потім вступив на навчання. Там він знову опинився в центрі жіночої уваги… Якось хлопець пішов був у кіно. Додому Євген повернувся аж наступного дня, і не один, а з дівчиною! – Мамо, тату, я одружуюся! – з порога заявив він батькам. – З ким саме?! – хором вигукнули ті, боязко поглядаючи на його непоказну супутницю. Та й сама була дуже здивована. Мати з батьком не розуміли, що це таке взагалі робиться
  • Віра вийшла заміж за місцевого хлопця. Жили окремо, але не склалося в них. Прожили всього близько трьох років, правда дітей не було, і розійшлася Віра з чоловіком. Поки Віра жила з чоловіком, посватався до її матері Фаїни Захар. Дочка із зятем порадили їй вийти за нього. Захар був непоганим чоловіком. Прожили вони сім років. Якось лягла Фаїна у лікарню. – Мамо, не хвилюйся, я тут подивлюся за господарством, – пообіцяла Віра. І подивилася. Фаїна приїхала додому, а в хаті все змінилося. Захар невдоволено зустрів її: – Чого так рано виписали? Віра теж скоса поглядала на матір. А потім Фаїна все зрозуміла
© 2025 Дівочі Посиденьки