Не стало Мирона Андрійовича. Поховали чоловіка на сільському цвинтарі, поблизу сусіднього села, в якому він народився й виріс. Цвинтар був один на два села. Хоч і знали рідні, що […]
Микола помився, поїв і приліг поспати. Його дружина Оксана пішла на кухню, готувати вечерю. Раптом пролунав дзвінок у двері. Витерши руки рушником, господиня поспішила в коридор. Оксана відкрила двері й здивовано стала на порозі. То були сусіди з сусіднього під’їзду – чоловік і дружина. – Оксано, а ми до вас у гості! – сказала сусідка Вікторія. – Заходьте… – здивовано сказала Оксана. – Віко, а що сталося? – А хіба твій Микола нічого не сказав?! – запитала сусідка. – Ні, нічого, – Оксана дивилася на сусідів, і не розуміла, що відбувається
– Миколо, сідай! Треба терміново поговорити! – жінка сіла за стіл, на її обличчі було видно рішучість. Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусткою очі: – Я не знаю, що […]
-Ти кашу зварила? – Настя, роздратовано запитала у матері. – Не зварила. Забула сьогодні, – тихо відгукнулася Ніна. -Та тобі взагалі немає діла до онучки і до мене теж! Я в гості приїжджаю, щоб відпочити. А ти нічим мені не допомагаєш! – не заспокоювалася донька. – Але, Настя, я не можу завжди сидіти з твоєю дитиною, – спробувала виправдатися Ніна. – Та ти взагалі мама ніяка, і бабуся ніяка! – невдоволено вигукнула Настя. – Знаєш, що про тебе вже люди говорять? – Що? – поцікавилася Ніна. І донька все їй розповіла. Ніна вислухала доньку і застигла від почутого
-Ти кашу зварила? Ні? І що, важко було дитині кашу зварити? Своїй внучці, не мені ж! – дочка, роздратовано гримаючи каструлею, повернулася до матері. -Настя, не зварила. Забула сьогодні […]
Роман з Катериною поверталися додому. Раптом, біля свого будинку вони побачили якусь машину. – Це ж Сашко? – придивившись до автомобіля сказав Роман. – Так. Машина наче твого брата, – підтвердила Катя. Подружжя підійшло ближче до будинку, і їхнє припущення підтвердилося – машина була брата Романа. – Цікаво, чому ж не подзвонив? – сказав до дружини Роман. – Зараз сам у нього запитаєш, – усміхнулася Катерина. Вони швидко зайшли на подвір’я, відкрили будинок, зайшли в коридор і застигли від побаченого. Ось чого-чого, а такого вони аж ніяк не очікували побачити
Ранок. Тиша. Роман та Катерина ще ввечері приїхали на дачу, щоби відпочити в тиші. Відпочити від великого міста, від родичів, які могли завалитися в гості з ранку до вечора. […]
Андрій з Настею одружилися. Жити вони вирішили в іншому місті. Молодята зібрали речі й поїхали. У новому місті вони винайняли квартиру. Настя влаштувалася на роботу вчителькою у школу неподалік від дому. Андрій перевівся по роботі у місцеве відділення… Одного дня, рано-вранці, пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Хто це може так наполегливо надзвонювати?! – здивувалася Настя. – Не знаю, я нікого не чекаю, – сказав Андрій, встав з ліжка й подався до дверей. – Привіт… Ти як тут опинилася?! – почула здивований вигук чоловіка Настя. Дівчина встала з ліжка й прислухалася, не розуміючи, що відбувається
– Андрію, я така рада, що ми можемо провести час разом! Останні дні були настільки напруженими: диплом, підготовка до весілля, – сказала Настя, зустрівши свого нареченого у парку. – […]
Ольга вийшла заміж за Сашка. Весілля зіграли скромне, але застілля було душевним і теплим. З гостей були найближчі і найрідніші люди… Спочатку молоді вирішили жити у хаті в матері Ольги – Марії Федорівни. Сашко працював, допомагав дружині прибирати в будинку, ходив з нею по магазинах. Молоді часто обіймалися й сміялися – їм було дуже добре разом… Марії Федорівні треба було б радіти за дочку, але вона з кожним днем ставала все похмурішою. Дочка явно віддалилася від неї, вважаючи за краще залишатися наодинці зі своїм чоловіком. А невдовзі Ольга зробила несподівану заяву
Марія Федорівна була вдовою. Вона працювала та виховувала двох доньок, як могла. – Ви в мене наречені не гірше за інших. І одягнені, і взуті, і самі подивіться – […]
Сашко одружився з Ольгою. Все село знало про їхнє кохання, бо дружили вони зі школи. Все було добре в молодій сім’ї – і порядок, і достаток, і мир, і злагода. Ось тільки прожили вони разом вже шість років, а дітей все не було… Ольга дуже переживала. – Не переживай, – казав Сашко. – Які твої роки? Все ще у нас буде. Я тебе люблю, Олечко! Сашко обійняв дружину… Наступного дня він вийшов на поле. Чоловік розмічав ділянку для оранки під картоплю. Сашко вже поставив усі кілки, озирнувся і раптом застиг від несподіванки
Сашко одружився одразу після служби. Ольга чекала на нього. Все село знало про їхнє кохання вже давно, бо дружили вони ще зі школи, ходили завжди поруч. – Он молоді […]
Андрій закипʼятив чайник і зробив собі канапку з ковбасою. На душі в хлопця було неспокійно. Він все згадував матір. Як вона там сама в селі? Рідко Андрій її навідував останнім часом… Чоловік набрав телефон матері, але вона не відповідала. Поки Андрій пив чай, то ще разів п’ять набрав номер матері. Не відповідає! Андрій подзвонив сусідці бабі Зіні. – Бабо Зіно, це Андрій, – сказав він. – Який, який? Ваш сусід, бабо Зіно, забули, чи що? Мамі ніяк не додзвонюся. Що бабо Зіно? Як це – «все»?! Андрій застиг з телефоном в руках
Андрій крізь сон почув якийсь шурхіт. Він вчора був з друзями допізна і, ну ніяк не міг прокинутися! Гульбанили вчора на дачі у друзів добряче. Андрій ледь пам’ятав, як […]
Андрій був на роботі, коли задзвонив його телефон. Номер був незнайомий. – Андрію, це сусідка Ганни Петрівни. Приїжджай, мами не стало, – тихо промовила жінка. Наступні декілька днів пройшли, як у тумані. Андрій провів маму в останній путь, все організував. А через декілька днів після прощання, у двері квартири Андрія постукали. На порозі з’явився якийсь чоловік, як виявилося нотаріус Ганни Петрівни. – Ганна Петрівна залишила заповіт, я прийшов його оголосити, – сказав він. Андрій вислухав нотаріуса і застиг від почутого
Сину Ганни Петрівни Андрію не вдалося пожити у першому шлюбі. Чесно кажучи, Ганна Петрівна не здивувалася їхньому розлученню. Невістка їй не подобалася. Аж надто різні вони люди. Андрій господарський, […]
Віра поверталася додому з роботи. Дівчина вже підійшла до свого під’їзду, як раптом до неї підбіг якийсь хлопчина і перегородив дорогу. – Зачекайте, – сказав він. – Мене до вас відправила моя мама. Вона просила, щоб я привів до неї вас! – Хлопче, відійди, я поспішаю, – спробувала обійти хлопця Віра. – Мама злягла і вона дуже хоче побачити вас! – не відступав хлопчина. – Мені ніколи, – відмахнулася Віра. – Але як ви не розумієте. Це ж і ваша мама також! – несподівано сказав хлопець. – Як моя? Ти про що? – Віра здивовано дивилася на хлопця, не розуміючи, що відбувається
– Ось, забирайте! – Ніна підвела однорічну дочку до здивованої від такого нахабства жінки. Поруч з дитиною встала валіза з найнеобхіднішими речами. – Якщо ваш син так і не […]