– Лілю, ти ж знаєш, я тебе люблю… – почав Микола, але Ліля не дала йому договорити. – І все життя любив би. І на руках носив. І порошинки […]
Максим сидів за святковим столом. У його тестя був ювілей. – Набридло! – раптом вигукнула його дружигна Аліна. – Десять років я тебе забезпечую, а ти тільки обіцяєш знайти роботу! Жінка різко відсунула тарілку. – Все, годі, – сказала вона. – Я більше не робитиму цього. – Доню, заспокойся, – її мати Віра Миколаївна спробувала розрядити обстановку. – Не при гостях… – А коли?! – ахнула Аліна. – Коли про це говорити? Вона обвела поглядом усіх, хто сидів за святковим столом. – От тато правильно сказав – хороший чоловік у тридцять сім років не може сидіти на шиї в дружини, – заявила вона. Максим повільно відклав вилку. Він аж побілів від почутого
Максим сидів за святковим столом. У його тестя був ювілей. – Набридло! Десять років я тебе забезпечую, а ти тільки обіцяєш знайти роботу, – Аліна різко відсунула тарілку. – […]
– Лідо, я тобі скільки разів казав, щоб грошей у мене не просила! – Петро роздратовано дивився на дружину. – Тільки дай тобі й дай! – А що вдієш, якщо витрат багато? – пояснювала жінка. – Я ж не для себе прошу, а для доньок… – Набридла ти мені, Лідо! – сказав Петро. – Сил моїх немає. Кожна твоя розмова – про дітей і гроші. Навіщо ти мені потрібна?! – Ти зовсім вже?! – ахнула Ліда. – Якби ти допомагав мені з доньками, то я була б кращою! Може б іще щось, крім дітей, помічати стала. – Ні, ти глянь на неї! – продовжував Петро. – Може розлучимося? Ліда подивилася уважно на чоловіка і видала несподіване
– Лідо, я тобі скільки разів казав, щоб грошей у мене не просила! – Петро роздратовано дивився на дружину. Худа, з відрослим волоссям, в якому проглядалася рідкісна сивина. І […]
Антоніна встала так рано, що ще було темно! Вона дістала з антресолей старий зошит з рецептами. Жінка замісила тісто на пиріжки – як раніше, з яблуками й корицею, як її чоловік Аркадій любив. Руки пам’ятали, серце пам’ятало… До дев’ятої години вона була біля будинку сусідки Тетяни. Ще здалеку Антоніна побачила знайому постать – її Аркадій уже розвантажував дошки для ремонту. Такий рідний, тільки змарнів трохи, і сорочку цю вона йому ще купувала… – Аркадію! – гукнула вона ледь чутно, але той одразу обернувся, наче чекав. – Тоня? Ти чого тут?! – ахнув він, не розуміючи, що відбувається
– Куме, біда у нас! – заскочила в магазин Зінаїда Олегівна, навіть не привітавшись. – Аркадій від Тоні пішов! Від дочки моєї пішов! – Та що ти таке кажеш? […]
Світлана зустрічалася з Артемом більше року. Всі їхні зустрічі були настільки рідкісними, що їх можна було відзначати на календарі, як свята! Він жив у іншому місті. До Світлани приїжджав тільки у справах. Вони мали великі плани на майбутнє. Цього Нового року Світлана з Артемом мали вирішити остаточно – хто до кого переїжджає жити… Раптом задзвонив телефон. Світлана аж стрепенулася від несподіванки. Дзвонив Артем! – Привіт, любий, – якомога ніжніше, сказала дівчина. Але в слухавці раптом заговорив… Жіночий голос! – Ну, привіт, розлучниця! – сказала якась жінка. Світлана оторопіла від несподіванки
Все у Світлани в цей передноворічний день йшло шкереберть. Насамперед зателефонували з офісу і зажадали з’явитися для підписання контракту з іноземною компанією постачальників. І їх не хвилюють проблеми молодої […]
– Іванку, у тебе скоро день народження, – раптом сказала Олена, і хитро подивилася на чоловіка. – Та що ти не кажеш?! – з іронією відповів той. – Ось несподіванка яка… Але до нього майже половина місяця. – Ну то й що? – знизала плечима жінка. – І будь ласка, не іронізуй. Краще допоможи мені. – У чому тобі допомогти? – здивувався Іван. – Підкажи, який подарунок тобі подарувати? – Щось лячно мені стає, Олено, – сказав Іван, чомусь насторожившись. – Ти ж мені таке саме питання ставила шість років тому. Пам’ятаєш? – Не пам’ятаю, – сказала Олена. – Ой, тільки не прикидайся! – раптом сказав чоловік. Олена не розуміла до чого він веде
– Іванку, у тебе ж скоро день народження… – раптом сказала Олена, і хитро подивилася на чоловіка. – Та що ти не кажеш? – з іронією відповів той. – […]
– Збирай речі і йди, – заявив дружині Сергій. – До мами чи, куди хочеш. Мені байдуже. – Ти серйозно? – ахнула Віка. – Звісно! – сказав той. – Я від вас втомився. І від тебе, і від малого. Від вас тільки галас. Віка мовчки зібрала документи й цінності, пару костюмів Мишку і замовила таксі до своєї мами… А через місяць їй подзвонила свекруха. – Привіт, Вікусю! – весело сказала вона. – Пробач, що довго не дзвонила. Як ти? – Дивне питання… – відповіла Віка. – Зараз пару вихідних візьму і з онуком посиджу, – сказала свекруха. – А ти поки поїдь оглянь свій сюрприз. – Який ще сюрприз?! – Віка не розуміла, що відбувається
– Мені набридло це все! Знаєш, я зрозумів, що не готовий до сім’ї, – заявив чоловік. – Сергію… – прошепотіла Віка, колихаючи однорічного сина Мишка. – І що ти […]
Тетяна Петрівна поверталася додому з важкими пакетами у руках. Біля підʼїзду її зустріла сусідка Галина Вікторівна. – Привіт, Тетяно! – привіталася з нею Галина. – Маєш хвилинку? – Привіт, Галю. Хвилинку знайду, – усміхнулася Тетяна. – Таню, довго ти ще будеш так поводитися? – несподівано запитала Галина Вікторівна. – Мені твій син Іван, все розповів! Ти давай, припиняй все це! – Ти про що? – здивувалася Тетяна Петрівна. – Я про твій обман! Про те як ти обманюєш всіх довкола! – несподівано додала Галина Вікторівна. – Обман? Який ще обман? – Тетяна Петрівна здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається
Усі довкола знали, яка Тетяна Петрівна молодець. А знали тому, що вона не втрачала нагоди про це розповісти. – Ось як усе сталося, – говорила вона, виявляючи нову людину, […]
Юрко йшов додому, втомлений після роботи. Раптом у його кишені задзвенів телефон. Чоловік дістав мобільний і глянув на екран. Дзвонив його давній друг Артем. Вони дружили ще з часів навчання в інституті, а потім вже почали дружити сім’ями. Після стандартних привітань і запитань: – Як справи? Артем видав несподіване. – Слухай, Юрко, – почав він. – Я ж чого до тебе дзвоню. Я тут таку новину дізнався, що не знаю, як і сказати. Ти мабуть не повіриш. Твоя дружина, вона начебто знову вагітна… Юрко застиг на місці від почутого. Він не вірив своїм вухам. – Як?! Це як так?! – тільки й вигукнув він
Майже рік після розлучення Юрко бігав за колишньою дружиною з неприкаяним і сумним виглядом. Це вона наполягла на розлученні, це вона відібрала в Юрка сім’ю, побут і дітей. Без […]
Олені подзвонила мати. Дівчина була здивована, бо спілкувалися вони рідко. – Оленко, як справи? – якось награно запитала та. Олену аж затрусило від її слів. Вона зрозуміла – мати дзвонить не просто так! – Все гаразд, – сухо відповіла дівчина. – Оленко, ти ж працюєш зараз, так? – запитала мати. – Працюю, – відповіла дівчина. – Тут така справа… – продовжила мати. – Василя мого на роботі скоротили. Може, вам потрібен працівник? – У нас немає вакансій, – сказала Олена. – Жаль… – пробурмотіла мати. – Оленко, а ти ж перекладачкою працюєш, так? – Ти все знаєш, навіщо питаєш? – запитала Олена. – Бо ти нічого не розповідаєш! – раптом вигукнула жінка. – Зовсім забула про матір! І тут Олена засміялася. Мати застигла від здивування
Той день Олена не забуде ніколи. Мама з батьком дуже посварилися, і він сказав, що більше не має наміру терпіти її витівки. Того вечора тато зайшов у кімнату своєї […]