Ірина наводила порядок у квартирі. Втомилася. Вирішила випити чай із ромашкою. Дзвінок у двері. Цікаво, хто там завітав? Син у відрядженні, і нікого вона не чекала у гості. Відчинила […]
Олена повернулась додому після нічної зміни. Увійшла в квартиру, скинула одяг прямо на підлогу і попрямувала до спальні. – Боже! Як я втомилася! – важко зітхнула жінка. Вуличний ліхтар, що проникав крізь фіранки у спальні, давав достатньо світла. Олена побачила, що чоловік вже в ліжку і пірнула до нього під ковдру. Олена притулилася до теплої спини чоловіка і вловила запах дешевого одеколону. – Дивно, Вітя таким одеколоном ніколи не користувався, – здивувалася вона. Олена ввімкнула нічник, глянула на іншу сторону ліжка і заціпеніла на місці – у ліжку поряд із нею лежав невідомий їй чоловік
Щоб швидше виплатити іпотеку за квартиру, Олена влаштувалася оператором на АЗС у нічну зміну. Її чоловік Віктор теж вирішив підробити, взявши додаткові зміни у автосервісі. Він часто залишався працювати […]
Ігор з дружиною Оленою і донькою Василиною любили їздити в село по гриби. Вони часто гостювали в своїх знайомих – Ніни Сергіївни і її дорослого сина Євгена. Олена з чоловіком гуляли по лісу, а потім відпочивали. В цей час Василина з бабою Ніною готували вечерю. – Та у вас тут краще аніж на курорті! – захоплювався Ігор. – Тому що на природі, – говорила Олена. Ніна Сергіївна тихо раділа похвалі… А потім Ігор з Оленою стали не так часто приїжджати в село. Ніна Сергіївна вирішила не набридати, і не дзвонила їм… Через кілька років, Ігор з Оленою несподівано приїхали село і ахнули від побаченого
Ігор з Оленою дуже любили природу. Обоє любили збирати гриби, різні ексурсії. Вони й познайомилися в поході, коли були ще студентами. Тепер у них уже був за плечима десятирічний […]
Віра прокинулася вночі від якогось поштовху. Іллі поруч не було, але його смартфон, з яким він їздив у місто, лежав на столику. Жінці захотілося пити. Спускаючись на кухню, вона раптом почула звуки, що доносилися з кухні. Її чоловік розмовляв з кимось. – А це ще що? – здивувалася вона. Віра навшпиньки пройшла ближче до дверей кухні, тихенько причаїлася і почала слухати розмову Іллі. Раптом Віра почула таке, через що волосся у неї стало дибки. Ось чого-чого, а такого жінка аж ніяк не очікувала почути
— Я ще один такий день не витримаю, — зітхнув Ілля. — Це просто якийсь бедлам. — Та годі тобі, — Віра грайливо скуйовдила густі кучері чоловіка. — Вони […]
– Миколо, давай на вихідні поїдемо за місто? – запропонувала Катя чоловікові. – Чудова ідея! – погодився той. – Тоді я замовлю нам номер в готелі, – сказала дружина. – Пам’ятаєш, той, де ми були після весілля? – Як скажеш, кохана! – зрадів Микола. Він відкрив свій ноутбук. Микола хотів був знайти назву того готелю, як раптом відчув неприємний холодок. Холодні блакитні очі дивилися з монітора прямо в його душу! – Але… Як таке можливо?! – не розумів чоловік, застигнувши від побаченого в ноутбуці. В кімнату зайшла Катя. – От і мені цікаво – хто це така на цьому фото?! – запитала дружина. Микола не розумів, що це робиться
– Миколо, давай на вихідні поїдемо за місто? – запропонувала Катя чоловікові. – За місто? Чудова ідея! – погодився той. – Тоді я замовлю нам номер у готелі, – […]
Лідія Василівна проплакала всю ніч. Вона взяла свою валізку, яку ще не встигла розібрати, зачинила двері в квартирі невдячної дочки і поїхала на вокзал. Треба було повертатись додому… Вона ніколи не думала, що так вийде. Що її дочка Алла не захоче її прихистити. Лідія Василівна задумалася, не помітила машину і випадково оступилася з тротуару на дорогу. Пролунав звук гальм – Жінко, з вами все гаразд?! – перед нею стояла якась приваблива жінка. – Лідія Василівна? Це ви?! – раптом вигукнула незнайомка. – У вас щось трапилося? – Я… А ми що знайомі? – Лідія Василівна не розуміла, що відбувається
Лідія Василівна вже дві години сиділа на лавці біля будинку. Потемніло, похолоднішало, а вона все сиділа і чекала на дочку. Минула ще година, а потім ще. Чого вона тут […]
Поліна поверталася з відрядження у якому мала пробути два тижні, але вийшло так, що вона звільнилася набагато раніше. Жінка переступила через поріг свого будинку, і одразу відчула недобре. У її коридорі валялися якісь речі. – Невже Сергій взагалі не прибирав?! – обурилася Поліна. Раптом вона почула, як зі спальні долинали знайомі голоси та сміх. Поліна тихо зняла взуття, підійшла до дверей кімнати, різко відчинила їх, і остовпіла від побаченої картини. Ось чого-чого, а такого жінка, аж ніяк не очікувала побачити
— Привіт, Поліно, — голос Василини по телефону був бадьорим і радісним. Поліну це здивувало. Найчастіше її сестричка перебувала у поганому настрої, але сьогодні все було інакше. – Чим […]
Тетяна Михайлівна смажила на кухні курячі котлетки, як раптом почула з коридора якийсь звук. Вона застигла біля плити й уважно прислухалася. З коридору почувся чийсь голос. – Та це ж… – не повірила жінка. – Та невже це мій Микола?! Тетяна Михайлівна швидко витерла руки об фартух і кинулася в коридор. Серце аж стрепенулося від хвилювання. – Синку, це ти?! – вигукнула вона і одразу замовкла. На порозі стояв її син Микола – високий, змужнілий такий, у гарному модному пальто. А поруч із ним… Тетяна Михайлівна так і стала від побаченого
Тетяна Михайлівна смажила на кухні курячі котлетки, як раптом почула з коридора якийсь звук. Вона застигла біля плити і прислухалася. З коридору почувся чийсь голос. – Та це ж… […]
У Федора Петровича не стало дружини. Не стало його Софійки… Чоловік дуже сумував. Останні три роки Федору Петровичу було тяжко навіть спілкуватися з кимось… Того цього літа він порався в саду на дачі. Працював чоловік один, поринувши в невеселі думки. – Здрастуйте! – раптом почув Федір Петрович чийсь голос. Він здивовано обернувся. Біля хвіртки стояла якось невиразно знайома йому жінка… Вона була молода, років тридцять п’ять, повненька, світловолоса, симпатична. – І вам, доброго дня, – обізвався Федір Петрович, напружуючи пам’ять. Ні, не згадає він цю жінку… Бачив її десь, але де?! І тут його раптом осяяло
– Тату, ти що на день народження хочеш у подарунок? – Та які подарунки, Ігорчику! Це для молодих свято, а для старих – сумний день. Не треба нічого… Я […]
Ярослав дуже закохався в Іру. Вона була на десять років молодша, ефектна, доглянута жінка. Її краса і впевненість у собі підкорили чоловіка з першого погляду! Ярослав поводився, як закоханий юнак. Він чи не щодня надсилав коханій квіти і подарунки. Його навіть не бентежило, що в Іри була доросла дочка. Чоловік взяв на себе забезпечення всіх капризів коханої, не рахуючи витрат… – Любий, а можна я твою картку собі заберу, щоб тебе щоразу не турбувати? – якось запитала Іра. – Звичайно! – погодився Ярослав. – Бери і купуй все що треба. А через пів року сталося таке, що Ярослав би в житті не повірив
Ярославу кілька місяців тому виповнилося шістдесят років. Відмінний вік для того, щоб користуватися земними радощами і благами. Свого часу чоловік твердо вирішив не пов’язувати себе шлюбом і не ставати […]