Життєві Історії

Ліда йшла через парк з важкими сумками продуктів у руках. Вона поверталася з базару. Пенсіонерка звикла після базару відпочивати на своїй улюбленій лавці. Підходячи до неї, Ліда ще здалеку помітила, що на ній сидить якась жінка, і теж із сумками. – Напевно, як і я йде з базару, – подумала Ліда. Вона кивнула жінці, коли сідала, мовляв, не заважатиму? І, поставивши сумку поруч, сперлася на спинку лавки. Через хвилину Лідія раптом побачила, що жінка, яка сидить поруч, якось дивно дивиться на неї… – Лідочко, це ж ти?! – несподівано вигукнула незнайомка. – Я… – розгублено сказала Ліда. Вона не розуміла, що відбувається

Ліда йшла алеєю парку з важкими сумками. Вона поверталася з базару. До квартири було вже недалеко, і пенсіонерка звикла завжди після покупок відпочивати тут трохи на своїй улюбленій лавці. […]

Життєві Історії

Валентина відпочивала в санаторії. Вона познайомилася з чоловіком із сусіднього номера. Вони часто гуляли з Євгеном. Якось він несподівано запитав на прогулянці: – Валентино, а як ви ставитеся до танців? – Навіть не знаю, – сказала жінка. – Колись ставилася дуже добре. .– Тоді може ходімо, га? – запропонував він. – Ну, на фоні моїх старших подруг з їдальні, ми ще можемо здатися й молодими! – засміялася Валя. Тоді Валентина, дивуючись сама собі, отримала величезне задоволення і від танців, і від партнера, і від вечора загалом… Зустрічі з Євгеном продовжувалися щодня. А за кілька днів Валентина почула дивний шум у сусідньому номері… Вона прислухалася і запідозрила найгірше

– Допоможіть! Хтось! – галасувала молода дівчина в халаті, яка вибігла зі свого номера і мало не наскочила на Валентину Петрівну. – Будь ласка, покличте лікаря, тут чоловікові недобре! […]

Життєві Історії

Поліна була на випускному. Після урочистого вечора, влаштували концерт. Потім батьки розійшлися, а Поліна і її хлопець Антон залишилися. Грала музика, було весело, багато хто танцював… Коли вони зазбиралися йти, Поліна перша вийшла на вулицю. Вечір був теплий і якийсь особливий. Дівчина домовилася з мамою і вітчимом, що повернеться не пізно і що Антон, як завжди, проведе її додому. Але Антон говорив про щось із хлопцями, тож затримався і ніяк не виходив на вулицю. Раптом до Поліни підійшов незнайомий чоловік. У руках він тримав квіти. Чоловік простягнув їй букет і несподівано взяв Поліну за руку. Та аж розгубилася, нічого не розуміючи

– Тобі мама про батька погане говорила, так? Ти не вір Полінко, це вона бреше, вона сама його покинула, а тебе спеціально налаштовує, зрозуміла? – нашіптувала бабуся Надія Поліні […]