– Як ви там, хазяї? Ми за п’ять хвилин будемо, – з телефону долинув бадьорий баритон Олега – найкращого друга Сергія. – Добре, чекаємо! Сергій перевів погляд на дружину […]
Життєві Історії
Життєві Історії
Віка вирішила зробити ремонт. – Та ти що?! – здивувався її друг Микита. – Сама робитимеш? Не вигадуй! Вони сиділи компанією за столиком у кафе. – Ну… – почала Віка. – Я не маю грошей на супер-бригаду. Так… Друзі допоможуть трохи. – Друзі?! – ахнув Микита. – Ми – твої друзі! Завтра я надішлю до тебе майстра з моєї фірми. Все зробимо! – А що по грошах? – запитала Віка. – Для своїх – за хороший відгук! – заявив Микита. – Та ну? – Віка витріщила очі. – Ні, так не піде… – Ну, тоді заплатиш, скільки захочеш, – сказав він. Віка була здивована і рада. Вона скасувала домовленості з приятелями. А в призначений день сталося дивне
Рита й Микита були з тих пар, на яких хочеться рівнятися. Усміхнені, легкі на підйом, з тисячею захоплень і нескінченним колом спілкування – вони здавалися центром теплого, святкового всесвіту. […]
Життєві Історії
Рита спеціально крутилася перед Василем. Хлопець був дуже нічого, у ньому було щось привабливе. – Ось, флешка, – Рита повернула річ, яку позичила у Василя. – Сподіваюся, знадобилася? – Василь швидко прибрав її у кишеню і зазбирався йти. – Це тобі. Як подяка, – Рита простягла запрошення на свій день народження. Батьки орендували для неї залу у модному закладі. – Закрита вечірка. Будуть тільки обрані. – Дякую, але я не можу туди піти, раптом сказав Василь. – Та не хвилюйся, – запевнила Рита. – Ти – мій гість. Тебе пустять. Василь подивився на Риту дуже здивовано. – У мене на цей день інші плани, – сказав він. Рита оторопіла
Рита та Василь навчалися на одному курсі. Знайомство відбулося спонтанно: Рита не знала, у кого попросити лекції перед заліком – багато друзів прогулювали, та й сама дівчина нечасто відвідувала […]
Життєві Історії
Ірина Григорівна сиділа з правнуком Матвієм. У двері постукали. Ірина Григорівна мимоволі насторожилася, дружина її онука рідко заходила до неї в кімнату, коли всі були на роботі. – Можна? – несміливо запитала Олена, прочиняючи двері. Ірина Григорівна здивовано кивнула, не зводячи з неї погляду. Олена зайшла, невпевнено переступаючи з ноги на ногу, в руках вона тримала невелику коробку. – Ірино Григорівно, я… Я хотіла вам дещо віддати, – тихо сказала Олена, уникаючи дивитися їй у вічі. Вона простягла коробку. Ірина Григорівна взяла її і застигла від здивування
Раніше її звали Ірина, Іра, Ірочка, Іруська. Це раніше… А тепер вона стара зовсім, її так уже ніхто не називає, вона прабабця і їй немає сенсу жити далі, та […]
Життєві Історії
Софія виходила заміж. Вона разом з подругою Христиною прийшла вибирати весільну сукню. В салоні працювала подруга Христини Поліна. – До речі, – сказала Христина до Поліни. – А Софійка виходить заміж за твого однокласника! – За кого?! – здивувалася Поліна. – Звати Сашко, а прізвище я не пам’ятаю… – сказала та. – Софійко, а як прізвище у твого Сашка? – Клименко! – відповіла Софія. – Клименко?! – очі в Поліни раптом округлилися, а брови поповзли вгору. – А чого ти так дивуєшся? – Христина не розуміла, що відбувається
Перша година дня. Зранку в салоні весільних суконь побувало вже понад два десятки покупців. Хтось знайшов «ту саму» сукню і пішов щасливий, комусь вибрати відповідне вбрання не вдалося. Але […]
Життєві Історії
Настав час, і пішла Віра Семенівна в інший світ. Пішла тихо, аж на дев’яносто восьмому дні народження. Добре і довге життя прожила жінка. Пішла, якраз незадовго до вісімнадцятиріччя свого онука Микити. Перед тим вона, до речі, подарувала йому пристойну суму грошей… На поминках матері Ірина не плакала, а тільки напружено дивилася сумним поглядом. Поруч стояли її чоловік Роман і син Микита. Так завершився земний шлях Віри Семенівни… А після поминок Микита обійняв батьків і раптом запитав: – А ви мене зовсім не любите? Ірина з Романом оторопіли від почутого
Ірина народила дитину пізно, майже в сорок років. До речі, і її мати народила теж пізно. І якби не Віра Семенівна, мати Ірини, яка дуже просила онуків, вона доньку […]
Життєві Історії
Оксана готувала вечерю до приходу з роботи чоловіка. Раптом подзвонила її сестра Іра. – Привіт, Іро, – сказала Оксана. – Що погані новини? Матері гірше? – Так, – Іра трохи помовчала. – Лікарі кажуть, що не довго залишилося. У слухавці почулися схлипи. Іра плакала. – Іро, не плач, краще скажи, що треба зробити? – сказала Оксана. – Може ще грошей надіслати? – Та які гроші?! – сказала Іра. – Що в таких випадках зробиш, якщо навіть медицина безсила? – І все-таки, що я можу зробити? – запитала сестра. – Оксано, я хочу тебе попросити, щоб ти… Приїхала, – раптом сказала Іра. – Що-о-о?! – Оксана аж ахнула від почутого
– Привіт, Оксано, – радісно сказав чоловік, роздягаючись у коридорі і зайшовши на кухню, зупинився, побачив дружину в сльозах, підійшов і обійняв, – ти що плакала, з дітьми щось?! […]
Життєві Історії
– Дмитре! – гукнула Марія свого чоловіка. – Ти де? Ану, ходи сюди швиденько! Не ховайся, все одно я тебе знайду! – Мамо, ну чого ти з самого ранку галасуєш? – вийшла зі своєї кімнати заспана донька Оксана. – Та як же ж мені не галасувати? – запитала Марія. – Ти знаєш, що твій батько накоїв? Дмитре, іди сюди! Виходь тобі кажу! – Ну, тут я, тут… – Дмитро нарешті з’явився перед дружиною. – Ти навіщо з моєї картки всі гроші зняв, га? – запитала Марія. – Я ж їх збирала на свій ювілей. Де гроші, кажи?! – Я їх матері віддав, – раптом сказав Дмитро. – Що-о-о? – Марія не вірила своїм вухам
– Дмитре! Ти де? – розкотистим голосом галасувала на весь будинок Марія. – Ану, йди сюди швидко! Не ховайся, все одно я тебе знайду, і тоді буде гірше! – […]
Життєві Історії
Надя приїхала жити в село. Її сусідкою була старенька самотня бабуся – Марія Петрівня. Хата сусідки давно не бачила ремонту. Все було стареньким, як і господиня. – А для кого тут ремонти робити?! – питала Марія Петрівна. – Мене скоро не стане, а мені і так живеться добре. Та й нема кого в нас просити… Город у Марії Петрівни того року залишився не засадженим. І вона переживала. Надія й бабусині три грядки перекопала, і посадила розсаду буряків і капусти. – Ну, ось, – посміхнулася Надя. – Тепер і ваш город став веселіше виглядати… Але все ж одна річ у сусідки Надії не сподобалася
Надя вже була на пенсії два роки. Остання зима була з відлигами, вітрами, сіра та дуже незатишна. Напевно, тому жінка сильніше звичайного скучила за весною, сонечком, зеленою травою і […]
Життєві Історії
Наталя вирішила збудувати новий паркан. Для цього вона найняла майстра – Степана. Його їй порадив сусід. Пройшов день. Степан попрацював на славу і поїхав додому. Наталя вийшла в сад. У неї було так приємно на душі! Скільки років вона не отримувала жодної допомоги по господарству. Все сама, сама… Раптом Наталя побачила на лавці сорочку Степана. Вона була запорошеною і спітнілою. – Треба попрати, – тихо пробурмотіла жінка. – На вітерці провітриться за ніч, буде свіженька. Вона налила в тазик води і, перш ніж покласти туди сорочку, намацала в нагрудній кишені якийсь папірець. Наталя витягла його і ахнула від прочитаного
Наталя Сергіївна, викладачка історії, була жінкою середнього віку, симпатичною та самотньою. Ні з чоловіком, ні з дітьми не вийшло: спочатку не змогла виносити малюка, а потім розлучення. І вона […]