Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Василь зайшов у під’їзд п’ятиповерхівки. В нього було якесь дивне відчуття… Йому здавалося, що він згадав цей будинок і цей під’їзд. А ще він згадав, що колись у дитинстві він уже підіймався по цих сходах. І саме на третій поверх! – Але хто ж там раніше жив? – думав Василь. Зупинившись перед потрібними дверима, чоловік натиснув кнопку дзвінка. В квартири почулися кроки. Двері відкрилися, і радість з обличчя Василя миттю зникла. – Господи… – пробурмотів він. – Цього не може бути… Василь дивився, хто відкрив двері, й не вірив своїм очам
Про кохання

Василь зайшов у під’їзд п’ятиповерхівки. В нього було якесь дивне відчуття… Йому здавалося, що він згадав цей будинок і цей під’їзд. А ще він згадав, що колись у дитинстві він уже підіймався по цих сходах. І саме на третій поверх! – Але хто ж там раніше жив? – думав Василь. Зупинившись перед потрібними дверима, чоловік натиснув кнопку дзвінка. В квартири почулися кроки. Двері відкрилися, і радість з обличчя Василя миттю зникла. – Господи… – пробурмотів він. – Цього не може бути… Василь дивився, хто відкрив двері, й не вірив своїм очам

Василь заходив у під’їзд п’ятиповерхівки з якимось дивним, забутим уже відчуттям… Йому здалося, що він згадав цей будинок і цей під’їзд. І ще він згадав, що колись у дитинстві […]

Олена повернулася додому дуже пізно. Вона зайшла в коридор, втомлено сіла на пуфик і почала роззуватися. Почувши шурхіт, у коридор одразу ж прийшли її батьки. Вони зустріли Олену стривоженими очима. – Господи, Оленко, де ти була цілий день?! – здивовано запитала мати. А батько одразу ж поставив головне питання: – Доню, що це за брудний костюм лежить у ванній?! Чий він? Що тут сталося?! Ти кого приводила сьогодні додому? – Ох, краще не питайте… – загадково посміхнулася до батьків Олена. – Я маю сказати вам дещо важливе… Батьки дивилися на неї, не розуміючи, що відбувається
Про кохання

Олена повернулася додому дуже пізно. Вона зайшла в коридор, втомлено сіла на пуфик і почала роззуватися. Почувши шурхіт, у коридор одразу ж прийшли її батьки. Вони зустріли Олену стривоженими очима. – Господи, Оленко, де ти була цілий день?! – здивовано запитала мати. А батько одразу ж поставив головне питання: – Доню, що це за брудний костюм лежить у ванній?! Чий він? Що тут сталося?! Ти кого приводила сьогодні додому? – Ох, краще не питайте… – загадково посміхнулася до батьків Олена. – Я маю сказати вам дещо важливе… Батьки дивилися на неї, не розуміючи, що відбувається

Калюжа була глибока… Олена зрозуміла це, тільки коли, не зменшуючи швидкості, промчала по ній на своєму авто, і добряче обхляпала якогось чоловіка. Той якраз стояв сам на зупинці з […]

Наталки збиралася їхати в гості до батьків. Вони вже її зачекалися. Як тільки Наталя складе останній іспит, так одразу й поїде додому! За осінь жодного разу до батьків так і не вибралася… Наталя ходила з кошиком по супермаркету. Все навкруги сяяло гірляндами. Наталя шукала подарунки для мами з татом і для найкращої подруги Надії. Вона хотіла купити щось недороге, але симпатичне. Стипендію видали раніше, ось вона й вирішила витратитися… Наталя стояла і розглядала якусь мʼяку іграшку, як раптом хтось торкнувся її за рукав. Дівчина обернулася й застигла від несподіванки
Про кохання

Наталки збиралася їхати в гості до батьків. Вони вже її зачекалися. Як тільки Наталя складе останній іспит, так одразу й поїде додому! За осінь жодного разу до батьків так і не вибралася… Наталя ходила з кошиком по супермаркету. Все навкруги сяяло гірляндами. Наталя шукала подарунки для мами з татом і для найкращої подруги Надії. Вона хотіла купити щось недороге, але симпатичне. Стипендію видали раніше, ось вона й вирішила витратитися… Наталя стояла і розглядала якусь мʼяку іграшку, як раптом хтось торкнувся її за рукав. Дівчина обернулася й застигла від несподіванки

Нелегко було Наталці вступити на навчання. А коли їй все вдалося, то її радості не було меж! Вдома, в маленькому містечку, куди вона повернулася до початку занять, батьки влаштували […]

Іван повернувся зі служби у рідне село. Він змужнів, став серйознішим і ще красивішим. Марина була щаслива, бачачи свого коханого хлопця таким. Вона писала йому листи, але дуже переживала, чи все ще не кохає Іван її подругу Риту… Якось хлопець випадково зустрів Риту в клубі на танцях. Він відзначив про себе, що дівчина майже не змінилася. Така ж сама красуня. Марина була поряд з Іваном. Вони танцювали разом. Раптом вона помітила, що Іван якось дивно дивиться на Риту. – Що, подобається вона тобі досі? – запитала Марина. Іван застиг від несподіванки
Про кохання

Іван повернувся зі служби у рідне село. Він змужнів, став серйознішим і ще красивішим. Марина була щаслива, бачачи свого коханого хлопця таким. Вона писала йому листи, але дуже переживала, чи все ще не кохає Іван її подругу Риту… Якось хлопець випадково зустрів Риту в клубі на танцях. Він відзначив про себе, що дівчина майже не змінилася. Така ж сама красуня. Марина була поряд з Іваном. Вони танцювали разом. Раптом вона помітила, що Іван якось дивно дивиться на Риту. – Що, подобається вона тобі досі? – запитала Марина. Іван застиг від несподіванки

Марина й Рита хоч і були однокласницями, але не дружили. Маринка вважала Риту зарозумілою, гордовитою і не наважувалася напрошуватися їй у подружки. Батьки дуже балували Риту, бо дівчинка була […]

Юля святкувала свій день народження. Наступного дня після свята до неї хтось подзвонив у двері. Юля відкрила їх, і не одразу розгледіла гостя через величезний букет троянд. То був її давній знайомий Микола. Юля взяла квіти, й чоловік зайшов у квартиру. – Не став тебе турбувати вчора, тільки повідомлення надіслав, – сказав він. – Я розумів, що тут у тебе свої. Хотів віч-на-віч привітати. – Дякую тобі, Миколо, – сказала жінка. – Але так багато троянд… Це не занадто? Микола дістав із кишені якусь річ. Юля придивилася, що то таке, й аж присіла від несподіванки
Про кохання

Юля святкувала свій день народження. Наступного дня після свята до неї хтось подзвонив у двері. Юля відкрила їх, і не одразу розгледіла гостя через величезний букет троянд. То був її давній знайомий Микола. Юля взяла квіти, й чоловік зайшов у квартиру. – Не став тебе турбувати вчора, тільки повідомлення надіслав, – сказав він. – Я розумів, що тут у тебе свої. Хотів віч-на-віч привітати. – Дякую тобі, Миколо, – сказала жінка. – Але так багато троянд… Це не занадто? Микола дістав із кишені якусь річ. Юля придивилася, що то таке, й аж присіла від несподіванки

Олег та Микола були друзями. Всюди разом – на навчанні, у спортзалі, в кіно та на танцях. Немов два брати, вони підтримували один одного в навчанні, ділили гроші, що […]

– Наталко, я піду кущі обрізати, – сказав Наталії Петрівні її чоловік Микола Іванович. – Телефон я не братиму – він мені заважатиме. Чоловік одягнув куртку, в’язану шапку, поклав телефон на стіл і пішов… Наталія Іванівна було задумалася, як раптом задзвенів телефон чоловіка. Номер був незнайомий. Не встигла вона відповісти, як тут же почула жіночий голос. – Ти чому вчора не приїхав і грошей не надіслав?! – галасувала в слухавку незнайомка. – Знову на дачу зі своєю поїхав? А твій син, що повинен у старих штанях до школи ходити?! Наталія Петрівна просто оторопіла від почутого
Про кохання

– Наталко, я піду кущі обрізати, – сказав Наталії Петрівні її чоловік Микола Іванович. – Телефон я не братиму – він мені заважатиме. Чоловік одягнув куртку, в’язану шапку, поклав телефон на стіл і пішов… Наталія Іванівна було задумалася, як раптом задзвенів телефон чоловіка. Номер був незнайомий. Не встигла вона відповісти, як тут же почула жіночий голос. – Ти чому вчора не приїхав і грошей не надіслав?! – галасувала в слухавку незнайомка. – Знову на дачу зі своєю поїхав? А твій син, що повинен у старих штанях до школи ходити?! Наталія Петрівна просто оторопіла від почутого

– Наталко, я на вулицю піду кущі й дерева обрізати, – сказав Наталі Петрівні її чоловік Микола Іванович. – Телефон я не братиму – він мені в кишені заважає. […]

Лукʼян зустрів свою кохану біля офісу. – Знаєш, – сказав він. – Наша зустріч – це знак згори, доля. Ти маєш вийти за мене заміж. Вийдеш? – Не знаю, – сказала дівчина. – Ми з тобою знайомі мало. Треба подумати… – П’ять хвилин подумати вистачить? – запитав хлопець. – Я поки таксі викличу, а то не встигнемо. – Куди не встигнемо? – ахнула та. – У ЗАГС! – відповів Лукʼян. Дівчина здивовано дивилася на нього: – Ти що серйозно?! – Які жарти? – здивувався Лукʼян. Вони поїхали в ЗАГС. Ледве встигли. Коли молоді почали заповнювати заяви, то засміялися не тільки вони, а й усі навкруги
Про кохання

Лукʼян зустрів свою кохану біля офісу. – Знаєш, – сказав він. – Наша зустріч – це знак згори, доля. Ти маєш вийти за мене заміж. Вийдеш? – Не знаю, – сказала дівчина. – Ми з тобою знайомі мало. Треба подумати… – П’ять хвилин подумати вистачить? – запитав хлопець. – Я поки таксі викличу, а то не встигнемо. – Куди не встигнемо? – ахнула та. – У ЗАГС! – відповів Лукʼян. Дівчина здивовано дивилася на нього: – Ти що серйозно?! – Які жарти? – здивувався Лукʼян. Вони поїхали в ЗАГС. Ледве встигли. Коли молоді почали заповнювати заяви, то засміялися не тільки вони, а й усі навкруги

Дід Микола в Лукії був садівником-любителем. І прізвище у нього було підходяще – Жолудь. І, мабуть, щоб переконати весь світ у серйозності своїх ботанічних захоплень, він назвав свою доньку […]

Ольга Іванівна приготувала вечерю, і чекала чоловіка з роботи. Рипнули вхідні двері, на кухні з’явився Борис Сергійович. – Привіт, кохана! – привітався він і сів за стіл. – Щось сталося? – захвилювалася дружина, помітивши, що чоловік дуже засмучений. – Все добре, – спробував посміхнутися Борис. – Слухай, а ти можеш завтра мені на роботу своїх фірмових пиріжків спекти? – Пиріжків? – здивувалася жінка. – А з чого це ти раптом захотів моїх пиріжків? – Та сталося у мене дещо на роботі, – почав чоловік і все розповів дружині. Ольга Іванівна вислухала його і застигла від почутого
Про кохання

Ольга Іванівна приготувала вечерю, і чекала чоловіка з роботи. Рипнули вхідні двері, на кухні з’явився Борис Сергійович. – Привіт, кохана! – привітався він і сів за стіл. – Щось сталося? – захвилювалася дружина, помітивши, що чоловік дуже засмучений. – Все добре, – спробував посміхнутися Борис. – Слухай, а ти можеш завтра мені на роботу своїх фірмових пиріжків спекти? – Пиріжків? – здивувалася жінка. – А з чого це ти раптом захотів моїх пиріжків? – Та сталося у мене дещо на роботі, – почав чоловік і все розповів дружині. Ольга Іванівна вислухала його і застигла від почутого

Ольга Іванівна, дивлячись у дзеркало, поправила на шиї нову бірюзову хусточку, поправила рукою каштанові з сивиною кучері, взула туфлі на невеликому каблучці і, посміхнувшись своєму відображенню, вийшла за двері. […]

Дмитро вперше пішов у гості до своєї подруги Лізи. Хлопець підійшов до потрібного будинку. Двері в підʼїзд були не закриті. Він зайшов всередину і дуже здивувався. Підʼїзд був недоглянутим. Якось це в нього не асоціювалося з багатою красунею Лізою… Знайшовши потрібну квартиру, Дмитро подзвонив у двері. Йому відкрили швидко. На порозі стояла миловидна жінка десь років під сорок. – Доброго вечора, – сказав Дмитро. – Мені потрібна Ліза, я її однокурсник… – Заходьте, Ліза зараз вийде, – відповіла йому жінка. Дмитро зайшов у квартиру. Він озирнувся навкруги й застиг від несподіванки
Про кохання

Дмитро вперше пішов у гості до своєї подруги Лізи. Хлопець підійшов до потрібного будинку. Двері в підʼїзд були не закриті. Він зайшов всередину і дуже здивувався. Підʼїзд був недоглянутим. Якось це в нього не асоціювалося з багатою красунею Лізою… Знайшовши потрібну квартиру, Дмитро подзвонив у двері. Йому відкрили швидко. На порозі стояла миловидна жінка десь років під сорок. – Доброго вечора, – сказав Дмитро. – Мені потрібна Ліза, я її однокурсник… – Заходьте, Ліза зараз вийде, – відповіла йому жінка. Дмитро зайшов у квартиру. Він озирнувся навкруги й застиг від несподіванки

З часу весілля Дмитра минуло вже близько двадцяти років, але він у душі залишився таким самим романтиком, як у ті далекі молоді роки. Вже й дочка доросла, вчиться на […]

Олена святкувала день народження. Її батьки вирішили влаштувати бенкет. Олена запросила кілька друзів і колег з роботи. Був накритий гарний стіл. Вперше за багато років Олена раптом відчула себе щасливою! А чому, вона й сама не могла пояснити. У неї було якесь дивне передчуття в душі, очікування чогось незвичайного… Усі гості майже зібралися, і тут прийшли ще друзі Олени, а з ними якийсь непроханий гість. Олену відкликали вбік і запитали, чи можна ще один чоловік буде на її святі. Олена глянула на того чоловіка і аж присіла від несподіванки
Про кохання

Олена святкувала день народження. Її батьки вирішили влаштувати бенкет. Олена запросила кілька друзів і колег з роботи. Був накритий гарний стіл. Вперше за багато років Олена раптом відчула себе щасливою! А чому, вона й сама не могла пояснити. У неї було якесь дивне передчуття в душі, очікування чогось незвичайного… Усі гості майже зібралися, і тут прийшли ще друзі Олени, а з ними якийсь непроханий гість. Олену відкликали вбік і запитали, чи можна ще один чоловік буде на її святі. Олена глянула на того чоловіка і аж присіла від несподіванки

Бабуся навчила Олену пекти печиво, легке, пухке… І лише масло, борошно, яйце й цукор. Викласти у вигляді трояндок і випекти, а потім гарячі ще посипати цукровою пудрою. Виходило дивовижно! […]

Пагінація записів

Previous page Page 1 … Page 3 Page 4 Page 5 Next page

Вам також буде цікаво

  • Оля стояла за зупинкою і нишком поглядала на батьківську хату. Через плече у неї була невелика сумка. Залишалося пʼять хвилин до автобуса. З хати так ніхто й не вибіг, не шукав її. Це було не дивно – всі були зайняті гулянням. Оля ж встигла втекти… З власного весілля! Підійшов автобус. Оля ще раз подивилася на свій будинок і сіла на заднє сидіння. Коли автобус рушив, Оля зрозуміла, що їде назавжди. Жаль було тільки її бабусю, яка залишилася сама… Родичку бабусі, Марину Оля знайшла в гуртожитку. Та глянула на неї й руками сплеснула від побаченого
  • – Карино, – якимось дуже дивним голосом звернувся Руслан до своєї дівчини. – Дай мені відповідь на одне питання. А де зараз твій батько? Карина оторопіла. Вона миттю напружилася. Від веселого, піднесеного настрою не залишилося й сліду. Що вона зараз має сказати? Правду? Але ця правда нехороша! Та збрехати теж не вийде. Судячи з усього, деяка інформація все ж таки спливла назовні. – Він далеко… – спробувала уникнути відповіді дівчина. – Я вже багато років про нього не згадувала. – Та ну? – сказав Руслан. – А ось твоя подруга Тетяна про нього згадувала зовсім недавно! Тетяна аж побіліла від почутого
  • Ольга з чоловіком їли кашу і пили каву з булочками з власної пекарні. Раптом у двері постукали. – Діти? Ще зовсім рано… – здивувалася Ольга. Вдень мали приїхати дочки Ольги з онуками і син Геннадія. Вихідний же ж. Геннадій уже встиг замаринувати м’ясце, а більше нічого й не треба. Все в них є… – Діти до нас не стукають, а просто радісно забігають у будинок, – сказав Геннадій Ользі, а потім гукнув: – Відкрито! У будинок зайшов якийсь чоловік із хлопчиком. Ольга придивилася хто то й ахнула від несподіванки
  • Євген завжди був красенем та ще й розумним. Однокласниці, всі без винятку, мріяли з ним дружити! Після школи Євген пішов на службу, а потім вступив на навчання. Там він знову опинився в центрі жіночої уваги… Якось хлопець пішов був у кіно. Додому Євген повернувся аж наступного дня, і не один, а з дівчиною! – Мамо, тату, я одружуюся! – з порога заявив він батькам. – З ким саме?! – хором вигукнули ті, боязко поглядаючи на його непоказну супутницю. Та й сама була дуже здивована. Мати з батьком не розуміли, що це таке взагалі робиться
  • Віра вийшла заміж за місцевого хлопця. Жили окремо, але не склалося в них. Прожили всього близько трьох років, правда дітей не було, і розійшлася Віра з чоловіком. Поки Віра жила з чоловіком, посватався до її матері Фаїни Захар. Дочка із зятем порадили їй вийти за нього. Захар був непоганим чоловіком. Прожили вони сім років. Якось лягла Фаїна у лікарню. – Мамо, не хвилюйся, я тут подивлюся за господарством, – пообіцяла Віра. І подивилася. Фаїна приїхала додому, а в хаті все змінилося. Захар невдоволено зустрів її: – Чого так рано виписали? Віра теж скоса поглядала на матір. А потім Фаїна все зрозуміла
© 2025 Дівочі Посиденьки