Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Віра повернулася додому з важкими пакетами у руках. Жінка зайшла в коридор, роззуляся і попрямувала на кухню, щоб викласти продукти в холодильник. – Ти чому в темряві сидиш, – здивувалася Віра, коли ввімкнула на кухні світло і побачила свого чоловіка Сергія. – Думаю, – тихо промовив Сергій. – Про що? – запитала Віра. – Думаю, що нам робити! – відповів він. – З чим? – запитала дружина. – А з ось цим! – Сергій підвівся, дістав з кишені якусь білу хустинку і простягнув її Вірі. – Це що таке!? – Віра здивовано дивилася то на чоловіка то на хустинку, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Віра повернулася додому з важкими пакетами у руках. Жінка зайшла в коридор, роззуляся і попрямувала на кухню, щоб викласти продукти в холодильник. – Ти чому в темряві сидиш, – здивувалася Віра, коли ввімкнула на кухні світло і побачила свого чоловіка Сергія. – Думаю, – тихо промовив Сергій. – Про що? – запитала Віра. – Думаю, що нам робити! – відповів він. – З чим? – запитала дружина. – А з ось цим! – Сергій підвівся, дістав з кишені якусь білу хустинку і простягнув її Вірі. – Це що таке!? – Віра здивовано дивилася то на чоловіка то на хустинку, не розуміючи, що відбувається

Порядок Віра не переносила ще зі школи. Їй подобалося, коли довкола життя кипіло і іскрилося. Зовнішність її теж була як на свято – блондинка з карими очима, милим носиком […]

Ніна Ігорівна прокинулася пізно. – Треба йти годувати моє хазяйство, – посміхнулася жінка. Старенька вийшла на подвірʼя. Її сусідка Ольга Петрівна вже працювала у саду. – Привіт, Ніно, щось тебе не видно! – гукнула вона. – Ти не заслабла там, не дай Боже?! – Та не слаба я, от тільки сумую за внучкою Маринкою… – поскаржилася Ніна Ігорівна. – Всю відпустка була тут, а тепер я одна… Ольга Петрівна підійшла до парканчика. – Зараз я прийду до тебе, чаю поп’ємо. Я булочок напекла… Жінки сиділи на кухні. Раптом Ольга Петрівна глянула на підвіконня й застигла від несподіванки
Історії Жінок

Ніна Ігорівна прокинулася пізно. – Треба йти годувати моє хазяйство, – посміхнулася жінка. Старенька вийшла на подвірʼя. Її сусідка Ольга Петрівна вже працювала у саду. – Привіт, Ніно, щось тебе не видно! – гукнула вона. – Ти не заслабла там, не дай Боже?! – Та не слаба я, от тільки сумую за внучкою Маринкою… – поскаржилася Ніна Ігорівна. – Всю відпустка була тут, а тепер я одна… Ольга Петрівна підійшла до парканчика. – Зараз я прийду до тебе, чаю поп’ємо. Я булочок напекла… Жінки сиділи на кухні. Раптом Ольга Петрівна глянула на підвіконня й застигла від несподіванки

Ніна Ігорівна прокинулася пізно, майже о дев’ятій ранку. Прокинулася старенька від шуму дощу… Зазвичай вона вставала о восьмій, але цю ніч жінка спала поганенько. Чи то від осінньої негоди, […]

Поліна йшла додому у піднесеному настрої, з легкістю забігла на третій поверх. Раптом жінка помітила, що біля дверей її квартири стоїть колишня свекруха. Від несподіванки Поліна встала, як вкопана. – Доброго дня! – привіталася вона. – Як ти посміла? – несподівано вигукнула колишня свекруха. – Ви про що? – не зрозуміла Поліна. – Не прикидайся такою наївною! Ти прекрасно розумієш про що я говорю, – єхидно сказала свекруха. – Негідниця ти! Як ти посміла, чужу сім’ю зруйнувати?! – Яку сімʼю? Ви про що взагалі?! – Поліна здивовано дивилася на колишню свекруху, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Поліна йшла додому у піднесеному настрої, з легкістю забігла на третій поверх. Раптом жінка помітила, що біля дверей її квартири стоїть колишня свекруха. Від несподіванки Поліна встала, як вкопана. – Доброго дня! – привіталася вона. – Як ти посміла? – несподівано вигукнула колишня свекруха. – Ви про що? – не зрозуміла Поліна. – Не прикидайся такою наївною! Ти прекрасно розумієш про що я говорю, – єхидно сказала свекруха. – Негідниця ти! Як ти посміла, чужу сім’ю зруйнувати?! – Яку сімʼю? Ви про що взагалі?! – Поліна здивовано дивилася на колишню свекруху, не розуміючи, що відбувається

Поліна йшла додому у піднесеному настрої – коханий чоловік зробив пропозицію. Чесно кажучи, вона вже і не сподівалася ще раз вийти заміж. Була готова все життя доглядати кота і […]

Людмила вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Почала вона зі своєї кімнати. Досі ще траплялися речі її покійного чоловіка Олексія. Але Людмила майже все викидала. Залишала тільки найцінніше й найпамʼятніше. Весь одяг із шаф вона виклала на диван і крісла. Почалося сортування. Людмила перебирала речі і згадувала своє життя… Раптом її роздуми зупинив дзвінок у двері. – Дивно, – подумала Людмила. – Дочка в іншому місті живе. Та й попередила б мене… Але дзвонили наполегливо, а потім почали стукати. – Хто там?! – вийшла у коридор Людмила. Вона відкрила двері й застигла від несподіванки
Історії Жінок

Людмила вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Почала вона зі своєї кімнати. Досі ще траплялися речі її покійного чоловіка Олексія. Але Людмила майже все викидала. Залишала тільки найцінніше й найпамʼятніше. Весь одяг із шаф вона виклала на диван і крісла. Почалося сортування. Людмила перебирала речі і згадувала своє життя… Раптом її роздуми зупинив дзвінок у двері. – Дивно, – подумала Людмила. – Дочка в іншому місті живе. Та й попередила б мене… Але дзвонили наполегливо, а потім почали стукати. – Хто там?! – вийшла у коридор Людмила. Вона відкрила двері й застигла від несподіванки

Людмила присіла на лавку у парку. Від нових черевичків втомилися ноги, і вона вирішила трохи посидіти. Повз проходили люди, одні неквапливо, інші поспішали. Дві дівчини у спортивних костюмах, весело […]

Віра повернулася додому з роботи, заглянула в спальню. Чоловік швидко збирав речі у валізу. – Що сталося? – здивувалася Віра. – Що сталося? Що сталося, питає вона! А сама не знаєш? – Віктор знімав з плічок сорочки. – Ти можеш толком пояснити? – округлила очі дружина. – Ні, це ти мені поясни, як ти могла так зробити? – Віктор без сил опустився на диван. – Я тебе не розумію! Ти про що? – Віра сіла поряд біля чоловіка. – Моя мама випадково проговорилася про ваш секрет, – несподівано сказав чоловік. – Про наш секрет?! Як вона могла! – тільки й сказала Віра
Історії Жінок

Віра повернулася додому з роботи, заглянула в спальню. Чоловік швидко збирав речі у валізу. – Що сталося? – здивувалася Віра. – Що сталося? Що сталося, питає вона! А сама не знаєш? – Віктор знімав з плічок сорочки. – Ти можеш толком пояснити? – округлила очі дружина. – Ні, це ти мені поясни, як ти могла так зробити? – Віктор без сил опустився на диван. – Я тебе не розумію! Ти про що? – Віра сіла поряд біля чоловіка. – Моя мама випадково проговорилася про ваш секрет, – несподівано сказав чоловік. – Про наш секрет?! Як вона могла! – тільки й сказала Віра

Сталося це тиждень тому. Віра прийшла з роботи, а чоловік швидко збирав речі. – Що сталося? – здивувалася Віра. – Що сталося? Що сталося, питає вона! А сама не […]

Людмила щойно прокинулася, як раптом почула якийсь шум за вікном. За дверима лунали тихі голоси. Потім усе затихло… Людмила подумала, що їй здалося. Однак, через деякий час, шум повторився, а потім двері відкрилися й у хату зайшла її сусідка Марія. Вона була чимось дуже схвильована. – Доброго дня, Людо, от прийшла провідати тебе, – сказала сусідка. – Ти тільки не хвилюйся, але я не одна. Гості в тебе… Марія замовкла. – Хто?! – здивувалася Людмила. – Зараз дізнаєшся, – сказала Марія. – Тільки обіцяй, що не хвилюватимешся… Тут двері прочинилися ще більше, й Людмила застигла від несподіванки
Історії Жінок

Людмила щойно прокинулася, як раптом почула якийсь шум за вікном. За дверима лунали тихі голоси. Потім усе затихло… Людмила подумала, що їй здалося. Однак, через деякий час, шум повторився, а потім двері відкрилися й у хату зайшла її сусідка Марія. Вона була чимось дуже схвильована. – Доброго дня, Людо, от прийшла провідати тебе, – сказала сусідка. – Ти тільки не хвилюйся, але я не одна. Гості в тебе… Марія замовкла. – Хто?! – здивувалася Людмила. – Зараз дізнаєшся, – сказала Марія. – Тільки обіцяй, що не хвилюватимешся… Тут двері прочинилися ще більше, й Людмила застигла від несподіванки

Людмила Миколаївна дивилася в далечінь. Перед нею було поле, яке давно не засіювали. За полем ліс, у який вона раніше часто ходила по гриби. Тільки зараз здоров’я вже не […]

Надія знехотя поверталася додому з важкими сумками у руках. Жінка певний час жила в доньки, допомагала з внучкою. Поки вона жила в доньки в її квартирі оселився син із сім’єю. – Мамо, ти в гості чи назовсім? – одразу запитав Михайло, як тільки відкрив двері. – Назовсім. Вірочка вже у школу пішла, з нею сидіти не треба, – пояснила мати. Першого ж вечора, сидячи на дивані у вітальні, Надія Степанівна почула розмову сина та невістки за стіною. Жінка прислухалася до розмови і застигла від почутого
Історії Жінок

Надія знехотя поверталася додому з важкими сумками у руках. Жінка певний час жила в доньки, допомагала з внучкою. Поки вона жила в доньки в її квартирі оселився син із сім’єю. – Мамо, ти в гості чи назовсім? – одразу запитав Михайло, як тільки відкрив двері. – Назовсім. Вірочка вже у школу пішла, з нею сидіти не треба, – пояснила мати. Першого ж вечора, сидячи на дивані у вітальні, Надія Степанівна почула розмову сина та невістки за стіною. Жінка прислухалася до розмови і застигла від почутого

Надія Степанівна знехотя поверталася додому з двома важкими сумками у руках. Вона навіть не знала, чи знайдеться для неї місце в квартирі. Поки вона жила з дочкою та займалася […]

Ніна прийшла з роботи і задрімала на дивані. Щойно вона прокинулася, як у двері подзвонили. – Олексій же має ключ, – здивовано подумала Ніна про свого чоловіка. Дзвінок повторився. Він був якийсь нерішучий… Ніна подивилася в коридорі у дзеркало, поправила зачіску, й відкрила двері. На порозі стояв Микола, друг Олексія. – Привіт, Ніно, – сказав він. – Привіт, Миколо, – здивовано відповіла жінка. – А Олексія нема, він ще не прийшов з роботи. – Я знаю, – сказав Микола. – Я прийшов до тебе з поганими новинами. – Та що ж там сталося?! – Ніна не могла зрозуміти, що це робиться
Історії Жінок

Ніна прийшла з роботи і задрімала на дивані. Щойно вона прокинулася, як у двері подзвонили. – Олексій же має ключ, – здивовано подумала Ніна про свого чоловіка. Дзвінок повторився. Він був якийсь нерішучий… Ніна подивилася в коридорі у дзеркало, поправила зачіску, й відкрила двері. На порозі стояв Микола, друг Олексія. – Привіт, Ніно, – сказав він. – Привіт, Миколо, – здивовано відповіла жінка. – А Олексія нема, він ще не прийшов з роботи. – Я знаю, – сказав Микола. – Я прийшов до тебе з поганими новинами. – Та що ж там сталося?! – Ніна не могла зрозуміти, що це робиться

Ніна прийшла з роботи, переодягнулась і попила чаю. Вечерю готувати ще зарано, встигне. Олексій прийде години через дві. Ніна взяла книжку, лягла на диван і блаженно випростала ноги. Вона […]

Аліна забігла в гості до мами. – Ну, як там підготовка до весілля просувається? – запитала мама, ставлячи на плиту чайник. – Добре. Вже майже все готово, – усміхнулася Аліна і раптом сумно подивилася на маму. – Що сталося? – захвилювалася жінка. – Я перед тим, як до тебе приїхати, забігла до батька на роботу, – почала пояснювати Аліна. – Він сказав, що не прийде на моє весілля! – Як не прийде? Чому? – здивувалася мати. І Аліна передала слова батька матері. Мама вислухала доньку і застигла від почутого
Історії Жінок

Аліна забігла в гості до мами. – Ну, як там підготовка до весілля просувається? – запитала мама, ставлячи на плиту чайник. – Добре. Вже майже все готово, – усміхнулася Аліна і раптом сумно подивилася на маму. – Що сталося? – захвилювалася жінка. – Я перед тим, як до тебе приїхати, забігла до батька на роботу, – почала пояснювати Аліна. – Він сказав, що не прийде на моє весілля! – Як не прийде? Чому? – здивувалася мати. І Аліна передала слова батька матері. Мама вислухала доньку і застигла від почутого

– Якщо ти її запросиш на весілля, я не прийду, – висунув ультиматум батько. – Тоді приходь без своєї мадам, – відповіла тим же Аліна. – Вона не мадам, […]

Юля сиділа з своєю сестрою Катею на кухні та про щось розмовляли. Пролунав дзвінок телефона. Юля підняла слухавку. – Я тут вирішив, що синові краще жити зі мною, – “втішив” Юлю колишній чоловік. – Я багато можу йому дати, на відміну від тебе! – Я навіть обговорювати цього не хочу! – вигукнула жінка і закінчила виклик. Катя, що сиділа поряд і чула цю розмову, округлила очі. – Юля, у тебе що є син? – здивувалася вона. – Це довга історія, – єхидно посміхнулася сестра. – Розповідай! – наполягла Катя. І Юля все їй розповіла. Катя вислухала сестру і застигла від почутого
Історії Жінок

Юля сиділа з своєю сестрою Катею на кухні та про щось розмовляли. Пролунав дзвінок телефона. Юля підняла слухавку. – Я тут вирішив, що синові краще жити зі мною, – “втішив” Юлю колишній чоловік. – Я багато можу йому дати, на відміну від тебе! – Я навіть обговорювати цього не хочу! – вигукнула жінка і закінчила виклик. Катя, що сиділа поряд і чула цю розмову, округлила очі. – Юля, у тебе що є син? – здивувалася вона. – Це довга історія, – єхидно посміхнулася сестра. – Розповідай! – наполягла Катя. І Юля все їй розповіла. Катя вислухала сестру і застигла від почутого

– Я тут вирішив, що синові краще жити зі мною, – “втішив” Юлю чоловік. – Я багато можу йому дати, на відміну від тебе. – Та хто тобі його […]

Пагінація записів

Previous page Page 1 … Page 57 Page 58 Page 59 … Page 63 Next page

Вам також буде цікаво

  • Оля стояла за зупинкою і нишком поглядала на батьківську хату. Через плече у неї була невелика сумка. Залишалося пʼять хвилин до автобуса. З хати так ніхто й не вибіг, не шукав її. Це було не дивно – всі були зайняті гулянням. Оля ж встигла втекти… З власного весілля! Підійшов автобус. Оля ще раз подивилася на свій будинок і сіла на заднє сидіння. Коли автобус рушив, Оля зрозуміла, що їде назавжди. Жаль було тільки її бабусю, яка залишилася сама… Родичку бабусі, Марину Оля знайшла в гуртожитку. Та глянула на неї й руками сплеснула від побаченого
  • – Карино, – якимось дуже дивним голосом звернувся Руслан до своєї дівчини. – Дай мені відповідь на одне питання. А де зараз твій батько? Карина оторопіла. Вона миттю напружилася. Від веселого, піднесеного настрою не залишилося й сліду. Що вона зараз має сказати? Правду? Але ця правда нехороша! Та збрехати теж не вийде. Судячи з усього, деяка інформація все ж таки спливла назовні. – Він далеко… – спробувала уникнути відповіді дівчина. – Я вже багато років про нього не згадувала. – Та ну? – сказав Руслан. – А ось твоя подруга Тетяна про нього згадувала зовсім недавно! Тетяна аж побіліла від почутого
  • Ольга з чоловіком їли кашу і пили каву з булочками з власної пекарні. Раптом у двері постукали. – Діти? Ще зовсім рано… – здивувалася Ольга. Вдень мали приїхати дочки Ольги з онуками і син Геннадія. Вихідний же ж. Геннадій уже встиг замаринувати м’ясце, а більше нічого й не треба. Все в них є… – Діти до нас не стукають, а просто радісно забігають у будинок, – сказав Геннадій Ользі, а потім гукнув: – Відкрито! У будинок зайшов якийсь чоловік із хлопчиком. Ольга придивилася хто то й ахнула від несподіванки
  • Євген завжди був красенем та ще й розумним. Однокласниці, всі без винятку, мріяли з ним дружити! Після школи Євген пішов на службу, а потім вступив на навчання. Там він знову опинився в центрі жіночої уваги… Якось хлопець пішов був у кіно. Додому Євген повернувся аж наступного дня, і не один, а з дівчиною! – Мамо, тату, я одружуюся! – з порога заявив він батькам. – З ким саме?! – хором вигукнули ті, боязко поглядаючи на його непоказну супутницю. Та й сама була дуже здивована. Мати з батьком не розуміли, що це таке взагалі робиться
  • Віра вийшла заміж за місцевого хлопця. Жили окремо, але не склалося в них. Прожили всього близько трьох років, правда дітей не було, і розійшлася Віра з чоловіком. Поки Віра жила з чоловіком, посватався до її матері Фаїни Захар. Дочка із зятем порадили їй вийти за нього. Захар був непоганим чоловіком. Прожили вони сім років. Якось лягла Фаїна у лікарню. – Мамо, не хвилюйся, я тут подивлюся за господарством, – пообіцяла Віра. І подивилася. Фаїна приїхала додому, а в хаті все змінилося. Захар невдоволено зустрів її: – Чого так рано виписали? Віра теж скоса поглядала на матір. А потім Фаїна все зрозуміла
© 2025 Дівочі Посиденьки