Skip to content

Дівочі Посиденьки

Історії для натхнення

  • Головна
  • Історії Жінок
  • Для тебе
  • Життєві Історії
  • Про кохання
  • Політика конфідеційності
Ольга Вікторівна прибирала посуд зі столу. Сьогодні до них у гості приїжджав син з невісткою. – Петро, йди сюди! – гукнула жінка до чоловіка. – Що вже? – у кімнату зайшов Петро Семенович. – Що ж ти невістку так ображаєш? – запитала Ольга. – Хіба так можна? – Нікого я не ображаю! – відмахнувся чоловік. – Я ж бачила, як ти ставишся до Марини! Що вона тобі зробила?! Я – свекруха, і то цього собі не дозволяю, – Ольга Вікторівна уважно подивилася на Петра Семеновича. Але жінка навіть уявити не могла, яку таємницю приховує її чоловік
Історії Жінок

Ольга Вікторівна прибирала посуд зі столу. Сьогодні до них у гості приїжджав син з невісткою. – Петро, йди сюди! – гукнула жінка до чоловіка. – Що вже? – у кімнату зайшов Петро Семенович. – Що ж ти невістку так ображаєш? – запитала Ольга. – Хіба так можна? – Нікого я не ображаю! – відмахнувся чоловік. – Я ж бачила, як ти ставишся до Марини! Що вона тобі зробила?! Я – свекруха, і то цього собі не дозволяю, – Ольга Вікторівна уважно подивилася на Петра Семеновича. Але жінка навіть уявити не могла, яку таємницю приховує її чоловік

– Що ж ти дівчину ображаєш? – запитала в свого чоловіка Ольга Вікторівна після відходу сина з невісткою. – Хіба так можна? Я – свекруха, і цього собі не […]

Григорій зайшов у кімнату до дружини. – А ти куди це збираєшся? – запитав він, як тільки побачив, що Світлана одягає нову сукню. – У кафе збираюся, пропоную відзначити покупку квартири! – радісно сказала дружина. – Ти теж збирайся! – Ні, я не піду, – відмовився чоловік. – Як хочеш, тоді я піду сама, – посміхнулася дівчина і відчинила шафу. – Ти теж нікуди не підеш! – чоловік схопився з місця і зачинив дверцята. – У нас у хаті біда, а ти зібралася святкувати якусь нісенітницю!  – Яка ще біда? Ти про що? – Світлана здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Григорій зайшов у кімнату до дружини. – А ти куди це збираєшся? – запитав він, як тільки побачив, що Світлана одягає нову сукню. – У кафе збираюся, пропоную відзначити покупку квартири! – радісно сказала дружина. – Ти теж збирайся! – Ні, я не піду, – відмовився чоловік. – Як хочеш, тоді я піду сама, – посміхнулася дівчина і відчинила шафу. – Ти теж нікуди не підеш! – чоловік схопився з місця і зачинив дверцята. – У нас у хаті біда, а ти зібралася святкувати якусь нісенітницю!  – Яка ще біда? Ти про що? – Світлана здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Світлана повірити не могла у своє щастя: нарешті вони з чоловіком з’їжджають від свекрухи, яка не давала їй спокою цілих два роки. За цей час молода дружина встигла багато […]

Поліна була вдома сама. Її чоловік Федір був у рейсі. Раптом пролунав дзвінок телефона. Номер був незнайомий. Поліна взяла слухавку і спочатку подумала, що це якийсь розіграш… – Здрастуйте, Поліно, – сказав у телефоні таємничий жіночий голос. – Чоловіка чекаєте? А він затримується… – Що з ним?! – нетерпляче запитала Поліна. Вона одразу подумала про якийсь випадок на дорозі. Мало що могло статися? Вантаж дорогий, відповідальність… – Сталося. У коханки він, – спокійно сказав голос. – Хто це?! – вигукнула Поліна. – А ти, чекай, чекай… – у слухавці почувся жіночий сміх. Поліна аж присіла від почутого
Історії Жінок

Поліна була вдома сама. Її чоловік Федір був у рейсі. Раптом пролунав дзвінок телефона. Номер був незнайомий. Поліна взяла слухавку і спочатку подумала, що це якийсь розіграш… – Здрастуйте, Поліно, – сказав у телефоні таємничий жіночий голос. – Чоловіка чекаєте? А він затримується… – Що з ним?! – нетерпляче запитала Поліна. Вона одразу подумала про якийсь випадок на дорозі. Мало що могло статися? Вантаж дорогий, відповідальність… – Сталося. У коханки він, – спокійно сказав голос. – Хто це?! – вигукнула Поліна. – А ти, чекай, чекай… – у слухавці почувся жіночий сміх. Поліна аж присіла від почутого

Роса ще не зійшла з трави, туман повільно відступав до протилежного берега річки, а сонце вже котилося з-за лісу. Федір стояв на ґанку, милуючись красою раннього ранку і глибоко […]

Ольга прийшла на роботу у гарному настрої, сьогодні останній день перед відпусткою. – А комусь вчора гарні квіти подарували, – загадково промовила її колега Аліна. – Тобі подарували? Чудово! – усміхнулася Ольга. – Мені?! Та ні, тобі… Бачила твого чоловіка, йшов із букетом…, – пояснила Аліна. – Ні, ти помилилася. Не дарував він вчора квіти, — здивувалася Ольга. – Дивно. Це Микола був точно. У синій сорочці та джинсах, – згадала подруга. Ольга замислилась. Вчора чоловік був одягнений саме так. Дивно… Може мамі квіти купив… Але Оля навіть уявити собі не могла, для кого купив квіти її чоловік
Історії Жінок

Ольга прийшла на роботу у гарному настрої, сьогодні останній день перед відпусткою. – А комусь вчора гарні квіти подарували, – загадково промовила її колега Аліна. – Тобі подарували? Чудово! – усміхнулася Ольга. – Мені?! Та ні, тобі… Бачила твого чоловіка, йшов із букетом…, – пояснила Аліна. – Ні, ти помилилася. Не дарував він вчора квіти, — здивувалася Ольга. – Дивно. Це Микола був точно. У синій сорочці та джинсах, – згадала подруга. Ольга замислилась. Вчора чоловік був одягнений саме так. Дивно… Може мамі квіти купив… Але Оля навіть уявити собі не могла, для кого купив квіти її чоловік

Ольга прийшла на роботу у гарному настрої, сьогодні останній день перед відпусткою. – А комусь вчора гарні квіти подарували, – загадково промовила колега Аліна. – Тобі подарували? Чудово! – […]

Світлана помітила, що свекруха почала погано ставитися до неї, то солі в її суп підсипле, то перцю сипне. Жінка спекла пиріг, а потім покликала Марину Михайлівну пити чай, щоб розставити всі крапки над «і». – Марино Михайлівно, скажіть, я вам зовсім не подобаюся? – запитала дівчина. – А чому ти маєш мені подобатися? – запитала свекруха. – Я дружина вашого сина, матір ваших майбутніх онуків, – навела аргументи Світлана. – Після того, що ти зробила, я знати тебе не хочу! – несподівано сказала Марина Михайлівна. – А що я зробила? – Світлана здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

Світлана помітила, що свекруха почала погано ставитися до неї, то солі в її суп підсипле, то перцю сипне. Жінка спекла пиріг, а потім покликала Марину Михайлівну пити чай, щоб розставити всі крапки над «і». – Марино Михайлівно, скажіть, я вам зовсім не подобаюся? – запитала дівчина. – А чому ти маєш мені подобатися? – запитала свекруха. – Я дружина вашого сина, матір ваших майбутніх онуків, – навела аргументи Світлана. – Після того, що ти зробила, я знати тебе не хочу! – несподівано сказала Марина Михайлівна. – А що я зробила? – Світлана здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

– Вибирай – або я або вона! І так, перш ніж ти зробиш вибір, я хочу, щоб ти згадав, що я та, хто народив і виростив тебе, а вона […]

Оля щось шила в кімнаті, коли додому повернувся чоловік. – Оля! Оля! У мене для тебе сюрприз! – чоловік розпливався в посмішці, намагався зняти її з обличчя, але не міг. – Говори вже, – дружина навіть голку відклала. – Не можу. Їхати треба, – наполіг Іван. – Куди тобі треба їхати? – не зрозуміла дружина. – Не мені, а нам. Збирайся. Ти маєш це побачити, – підозріло додав Іван. Ольга дістала з шафи свій парадно-вихідний костюм, швидко одягнулася і за декілька хвилин вони з Іваном вирушили в дорогу. Але жінка навіть уявити собі не могла, який «сюрприз» підготував їй чоловік
Історії Жінок

Оля щось шила в кімнаті, коли додому повернувся чоловік. – Оля! Оля! У мене для тебе сюрприз! – чоловік розпливався в посмішці, намагався зняти її з обличчя, але не міг. – Говори вже, – дружина навіть голку відклала. – Не можу. Їхати треба, – наполіг Іван. – Куди тобі треба їхати? – не зрозуміла дружина. – Не мені, а нам. Збирайся. Ти маєш це побачити, – підозріло додав Іван. Ольга дістала з шафи свій парадно-вихідний костюм, швидко одягнулася і за декілька хвилин вони з Іваном вирушили в дорогу. Але жінка навіть уявити собі не могла, який «сюрприз» підготував їй чоловік

– Ой, Оля, у мене для тебе сюрприз! – чоловік розпливався в посмішці, намагався її зняти з обличчя, але не міг. Він потирав руки, ходив туди-сюди по кімнаті майже […]

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курочка з картоплею. – Ще хвилин десять! – оцінювально промовила жінка і втягла ніздрями аромат. Поставивши таймер на духовці, Лариса побігла у ванну кімнату. Вона була впевнена, що встигне за десять хвилин почистити ванну. У цей момент гримули вхідні двері, а через декілька хвилин з кухні пролунав якийсь дивний шум. Лариса в рукавичках вискочила з ванної кімнати, забігла на кухню і застигла на місці. Ось чого-чого, а такого Лариса аж ніяк не очікувала побачити
Історії Жінок

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курочка з картоплею. – Ще хвилин десять! – оцінювально промовила жінка і втягла ніздрями аромат. Поставивши таймер на духовці, Лариса побігла у ванну кімнату. Вона була впевнена, що встигне за десять хвилин почистити ванну. У цей момент гримули вхідні двері, а через декілька хвилин з кухні пролунав якийсь дивний шум. Лариса в рукавичках вискочила з ванної кімнати, забігла на кухню і застигла на місці. Ось чого-чого, а такого Лариса аж ніяк не очікувала побачити

Закінчивши прибирання, Лариса забігла на кухню, щоб заглянути в духовку, де запікалася курочка з картоплею. – Ще хвилин десять! – оцінювально промовила жінка і втягла ніздрями запах, від якого […]

Христина була ще на роботі, коли їй зателефонувала зовиця. – Привіт, не чекала я від тебе такого, – напівпошепки сказала Жанна. – І тобі привіт! – відповіла Христина. – Ти про що взагалі? – Як про шо? Про твою небачену щедрість! – уїдливо додала Жанна. – Та поясни ти нормально! – наполягла жінка. – Зараз сама все побачиш. Приймай повідомлення, – сказала зовиця і за секунду на телефон Христини прийшло смс. Жінка відкрила повідомлення, глнула на фото і аж ахнула від побаченого 
Історії Жінок

Христина була ще на роботі, коли їй зателефонувала зовиця. – Привіт, не чекала я від тебе такого, – напівпошепки сказала Жанна. – І тобі привіт! – відповіла Христина. – Ти про що взагалі? – Як про шо? Про твою небачену щедрість! – уїдливо додала Жанна. – Та поясни ти нормально! – наполягла жінка. – Зараз сама все побачиш. Приймай повідомлення, – сказала зовиця і за секунду на телефон Христини прийшло смс. Жінка відкрила повідомлення, глнула на фото і аж ахнула від побаченого 

– Викликай таксі, – похмурим голосом промовив чоловік, зайшовши до квартири. – Наша машина не заводиться. – Як це? – запереживала Христина і невдоволено глянула на наручний годинник. – […]

‐ Марино! Нам треба серйозно поговорити, – сказав якось за вечерею Стас. – Про що? – байдуже відповіла дружина. – Зараз дізнаєшся. Діти де? – запитав чоловік. – У кімнаті вони вже поїли. Ти ж сам їх бачив, – Марина уважно подивилася на Стаса. -Так? Я щось і не помітив, – усміхнувся Стас. – Та ти їх ніколи не помічаєш, – єхидно сказала Марина.  – Значіть так, – почав чоловік. – Ти сьогодні повинна зібрати свої речі, забрати дітей, і поїхати до своєї мами! – Цікаво чому я повинна це робити? – здивувалася дружина. Але Марина навіть уявити не могла, що задумав її чоловік
Історії Жінок

‐ Марино! Нам треба серйозно поговорити, – сказав якось за вечерею Стас. – Про що? – байдуже відповіла дружина. – Зараз дізнаєшся. Діти де? – запитав чоловік. – У кімнаті вони вже поїли. Ти ж сам їх бачив, – Марина уважно подивилася на Стаса. -Так? Я щось і не помітив, – усміхнувся Стас. – Та ти їх ніколи не помічаєш, – єхидно сказала Марина.  – Значіть так, – почав чоловік. – Ти сьогодні повинна зібрати свої речі, забрати дітей, і поїхати до своєї мами! – Цікаво чому я повинна це робити? – здивувалася дружина. Але Марина навіть уявити не могла, що задумав її чоловік

‐ Марино! Нам треба поговорити серйозно, – якось сказав за вечерею Стас. – Про що? – Зараз дізнаєшся. Діти де? – У кімнаті вони вже поїли. Ти ж сам […]

– Іринко, я навіть не знаю, як тобі це розповісти, – сказала подрузі Віра. – Але й промовчати не можу… – Говори, як вже почала! – відповіла Ірина. – Справа в тому що… – продовжила подруга. – Віро, та не тягни! – поквапила її Ірина. – Пам’ятаєш, я казала, що родичі до мене в гості приїхали? – запитала Віра. – Ну і захотілося їм в кафе сходити. Я теж пішла з ними. Сіли ми, зробили замовлення. І тут, дивлюся… Він… Твій Вадим! І він був не один, а з жінкою і двома дітьми… Ірина остовпіла від почутого, не розуміючи, що відбувається
Історії Жінок

– Іринко, я навіть не знаю, як тобі це розповісти, – сказала подрузі Віра. – Але й промовчати не можу… – Говори, як вже почала! – відповіла Ірина. – Справа в тому що… – продовжила подруга. – Віро, та не тягни! – поквапила її Ірина. – Пам’ятаєш, я казала, що родичі до мене в гості приїхали? – запитала Віра. – Ну і захотілося їм в кафе сходити. Я теж пішла з ними. Сіли ми, зробили замовлення. І тут, дивлюся… Він… Твій Вадим! І він був не один, а з жінкою і двома дітьми… Ірина остовпіла від почутого, не розуміючи, що відбувається

– Іринко, навіть не знаю, як тобі сказати, – ніяково сказала подрузі Віра. – Але й промовчати я якось не можу… – Говори, як вже почала! – Ірина була […]

Пагінація записів

Previous page Page 1 … Page 42 Page 43 Page 44 … Page 63 Next page

Вам також буде цікаво

  • Олена збиралася на день народження своєї подруги Каті. Напередодні вона подзвонила до свого брата Романа. Олена сказала, що в суботу її не буде вдома, тому, якщо вони хочуть привести до неї племінника Миколку, то на неї нехай не розраховують. – Добре, сестричко, я тебе зрозумів! – відповів Роман. – Ми з Каринкою в суботу теж у гості йдемо, а Миколку відвеземо до батьків Карини… У суботу в двері Олени хтось подзвонив. Вона нікого не чекала. Олена збиралася на день народження і чепурилася перед дзеркалом. Жінка глянула у вічко, й остовпіла від побаченого
  • Марійка працювала хатньою робітницею у літньої пари. Якось вона вийшла за хвіртку, щоб зустріти доставлення продуктів. Разом із нею вийшов і господар Володимир Олександрович, тримаючи на руках дочку Марійки Ганнусю. Але за воротами був зовсім не курʼєр… Там стояли батьки Марійки! – Та-а-к, – сказала мати Алла Леонідівна. – На щось подібне я й очікувала… – Доброго дня, мамо і тату теж, – сказала Марійка. – Ви як тут? – Та ось, добрі люди розповіли, як моя дочка нас ганьбить! – заявила мати. – Мамо, де ж тут ганьба? – здивувалася Марійка. – У нас із Ганнусею все добре. – Ти вважаєш нормальним бути на утриманні у старого?! – раптом вигукнула мати. Марійка аж очі вирячила від почутого
  • Антоніна поїхала в гості до дочки. Вона погостювала і ось настав час їхати додому. Вдома все було добре. Її кішка зустріла господиню. Сусідка Ліза віддала ключі від квартири, які вона їй лишала і пішла до себе. – Я твоя боржниця, Лізо… – тільки і сказала їй услід Антоніна Іванівна. Жінка помилася, перевдягнулась і запустивши пральну машинку, пішла до сусіда. – А, от і я! – зайшла Тоня у квартиру. – Нарешті, Тоню… – сказав старенький Олег Сергійович і поцілував їй руку. – Олеже, як ти тут? – запитала Антоніна Іванівна. – Я ж тобі їсти лишала. – Я ситий, – сказав той. Антоніна відкрила холодильник і обімліла від побаченого
  • – Як ви там, хазяї?! – подзвонив Сергію його найкращий друг Олег. – Ми будемо через п’ять хвилин. – Добре, чекаємо! – сказав Сергій. Він перевів погляд на свою дружину Лесю. Та пурхала на терасі із занепокоєним виглядом. – Не знаю, чи вистачить усім їжі, – скаржилася вона. – У твоїх друзів апетит ще той. – Прошу, тільки не починай, – махнув рукою Сергій. Вони з Лесею чекали друзів, які напросилися на шашлики. Раптом почувся скрип коліс. Машина різко загальмувала, піднявши цілу хмару пилу. А потім із машини почали виходити люди. Багато людей! А слідом їхала ще одна машина… – Хто це? – ахнула Леся. Вони не розуміли, що відбувається
  • Віка вирішила зробити ремонт. – Та ти що?! – здивувався її друг Микита. – Сама робитимеш? Не вигадуй! Вони сиділи компанією за столиком у кафе. – Ну… – почала Віка. – Я не маю грошей на супер-бригаду. Так… Друзі допоможуть трохи. – Друзі?! – ахнув Микита. – Ми – твої друзі! Завтра я надішлю до тебе майстра з моєї фірми. Все зробимо! – А що по грошах? – запитала Віка. – Для своїх – за хороший відгук! – заявив Микита. – Та ну? – Віка витріщила очі. – Ні, так не піде… – Ну, тоді заплатиш, скільки захочеш, – сказав він. Віка була здивована і рада. Вона скасувала домовленості з приятелями. А в призначений день сталося дивне
© 2025 Дівочі Посиденьки