Світлана Павлівна вже давно була на пенсії, вела спокійне розмірене життя і намагалася радіти кожному поганому дню. Їй нещодавно виповнилося сімдесят п’ять років, вона жила одна у своїй однокімнатній […]
Життєві Історії
Життєві Історії
Марина, Лариса й Оля зібралися на дівочі посиденьки. – Ну що ти мовчиш, Ларисо? – сказали подруги. – Ми, он, душу виливаємо, і ти скажи, як вдало вийшла заміж. – Я вважаю, що вдало, – сказала Лариса. – Мій Андрійко і готує, і в магазин ходить, і доньку в садок водить. І ще й працює. – Ну, просто герой твій Андрійко! – сказали подруги. – А нічого, що ти гаруєш день і ніч? А в Єгипет ви за чиї гроші їздите – за твої! Дуже вдало вийшла, нічого не скажеш! І гуляє він від тебе, що вже тут приховувати! Бачили його з молодою красунею нещодавно… Лариса побіліла від почутого
– Алло, Марино, привіт! Зустріла Ларису, вирішили зустрітися, побалакати, як у старі добрі часи. Ти як, зможеш прийти в кафе? – Привіт, Олю. Звичайно, зможу, з радістю побачилася б […]
Життєві Історії
Ольга сиділа й в’язала візерунок. Раптом задзвонив її телефон. На ньому з’явився напис: «Тітка Рая». Ольга вирішила відповісти, бо знала, що її тітонька – наполеглива пані і якщо їй щось спало на думку, то вона свого все одно доб’ється. – Здрастуйте, тітко Раю, – сказала Ольга. – Ну, нарешті! – заявила Раїса. – До тебе ще додзвонися візьми. – Що сталося, тітко Раю? – запитала Ольга. – Нічого не сталося, – сказала та. – Я дзвоню попередити тебе, що до тебе сьогодні приїдуть Микола і Настя. З ними ще будуть діти – Віка й Микита. – Не зрозуміла, а чого вони до мене приїдуть? – Ольга аж оторопіла від почутого
– Як добре, що сьогодні вихідний і не треба нікуди йти, – подумала Ольга. Вдома було тепло й затишно, а на вулиці йшов дощ. Дівчина зручно вмостилася у кріслі […]
Життєві Історії
Маргарита Іванівна нарешті зібралася вийти на пенсію. За день до звільнення її несподівано покликали до відділу кадрів. Вона здивувалася – начебто всі питання вже були обговорені. Але мало що? Раптом щось приємне скажуть, бо ж їй останнім часом багато говорили про її великий внесок у роботу. – Заходьте, заходьте, Маргарито Іванівно! – бадьорим голосом запросила кадровичка її Любов Василівна. – Хочу дещо уточнити… А у вас же ж була грамота свого часу й відзнака за хорошу роботу? – Так, Любов Василівно, було таке, – якось зніяковіла Маргарита Іванівна. Вона не розуміла, що відбувається
Маргарита Іванівна нарешті зібралася вийти на пенсію, навіть трохи переробила, бо її просили допомогти та підготувати на своє місце молодого працівника. Це був напрочуд хороший хлопець, звали його Денис. […]
Життєві Історії
Люба поїхала в село на дачу. Вона прибрала в будинку після зими, приготувала вечерю. Завтра під вечір за нею мав заїхати її чоловік Олег, а до цього Люба ще мала встигнути прибрати в саду. У хаті було тепло, тихо й спокійно, як за покійної бабусі Люби. Її портрет так і був на стіні. Люба хотіла набрати номер чоловіка, але подумала, що він зайнятий, тож вирішила не відволікати. Вона знайшла стару книжку і почала її гортати. Раптом на подвір’ї почувся якийсь шум. Люба визирнула у вікно і руками сплеснула від побаченого
– Олеже, треба на вихідні на дачу поїхати, – сказала Люба чоловікові. – Любочко, ще холодно, що там робити? – здивувався той. – Ну як, що робити?! Подивитися, порядок […]
Життєві Історії
– Хоробра ти є людина, Іване Петровичу, – усміхнувся Денис. – Відпустив дружину на курорт! А хоч не загуляє вона? – Денисе, треба мати хоч якесь розуміння про довіру! – з докором сказав йому Іван. – Іване, я маю всі уявлення, а ти, як мені здається, надто піддався її впливу! – сказав Денис. – Що ти маєш на увазі? – насупився Іван. Він не розумів до чого той веде
– Хоробра ти людина, Іване Петровичу, – усміхнувся Денис. – Відпустив дружину на курорт! А хоч не загуляє? – Денисе, треба мати хоч якесь розуміння про довіру! – з […]
Життєві Історії
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе на подвірʼї. Вона витерла піт з чола і вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. – Тоню, привіт! – сказала гостя. – Розмова є. – Привіт, – відповіла Тоня. – Ну, заходь, коли прийшла… Тоня запросила незнайому жінку до хати, поставила грітися чайник. – Цікаво, що їй потрібно? – подумала вона. – Мене Ніна звуть, – сказала незнайомка. – Ми з тобою особисто не знайомі, але люди розповіли, що й до чого… Не ходитиму колами… У твого чоловіка покійного син є. Тоня застигла від здивування
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе на подвірʼї. Вона витерла піт з чола і вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. – Тоню, привіт! Розмова є. […]
Життєві Історії
Василь приїхав у рідне місто всього на день. Приїхав він з єдиною метою – сходити на могилку своїх батьків. Йому хотілося відвідати ще й могилку своєї першої дружини Марії. Але де вона похована, Василь не знав… Одразу після цвинтаря Василь мав намір їхати на вокзал. О дев’ятій вечора поїзд мав відвезти його назад, у місто, де на нього чекали кохана дружина і діти. Василь уже виходив із цвинтаря, коли ззаду його раптом гукнув знайомий жіночий голос: – Василю, це ти, чи що?! Василь оторопів, не вірячи своїм вухам
Василь спеціально приїхав до рідного міста всього на день, з єдиною метою – сходити на могилку своїх покійних батьків. Йому, звичайно, хотілося відвідати ще й могилку своєї першої дружини, […]
Життєві Історії
Ігор уже спав, коли несподівано пролунав пізній дзвінок матері. – Мамо, ти мені дзвонила три години тому, а зараз ти мене розбудила, – сказав Ігор. – Мені рано вставати, я й так не висипаюся. Невже не можна було зачекати ранку?! Ви заслабли, ти чи тато? Щось сталося?! – Ігор, – сказала мати. – Мені тільки… Нам щойно… Ігор вирішив не перебивати матір, вона й так хвилювалася. – Дзвонила твоя сестра, – продовжувала жінка. – Вона цей… Ох, там таке… – Та що таке?! – тут Ігор вже аж рознервувався, нічого не розуміючи
Несподівано пролунав пізній дзвінок матері. – Мамо, ти мені дзвонила три години тому, а зараз ти мене розбудила. Мені рано вставати, я й так не висипаюся. Невже не можна […]
Життєві Історії
Олена збиралася на день народження своєї подруги Каті. Напередодні вона подзвонила до свого брата Романа. Олена сказала, що в суботу її не буде вдома, тому, якщо вони хочуть привести до неї племінника Миколку, то на неї нехай не розраховують. – Добре, сестричко, я тебе зрозумів! – відповів Роман. – Ми з Каринкою в суботу теж у гості йдемо, а Миколку відвеземо до батьків Карини… У суботу в двері Олени хтось подзвонив. Вона нікого не чекала. Олена збиралася на день народження і чепурилася перед дзеркалом. Жінка глянула у вічко, й остовпіла від побаченого
– Оленко, привіт, ти вдома? – запитала в Олени дружина її брата Карина. – Поки що вдома, але через годину поїду. – А куди це ти зібралася? – До […]