– Кохання живе три роки, – говорив колега Андрія, вкотре розповідаючи про свої пригоди «з дамами», як він це називав.
Інші троє чоловіків охоче слухали його байки, не знаючи навіть, вірити чи сумніватися в кожному слові.
Андрій ось теж не знав. Але відчайдушно заздрив тому, що хтось має доступні можливості, які повністю закриті для нього самого.
І… Що там говорили про три роки? Адже вони з Еммою нещодавно третю річницю відзначили.
Схоже, мали рацію ті, хто говорив про три роки. Адже вже стільки вони разом живуть і якось охололи один до одного.
І Емма вже не така гарна, як була в день весілля, і навколо купа цікавих дівчат, які подобалися Андрію часом настільки, що шкодував він про те, що поспішив з обручкою на пальчик однієї-єдиної.
– Любий, що в тебе сталося? Як у воду опущений який день ходиш.
– Ой, залиш вже ці свої сільські приказки, – огризнувся Андрій, варто було дружині почати розмову з ним після повернення чоловіка додому. – Краще б прибрала зайвий раз або приготувала щось нормальніше.
– Щось понормальніше можеш сам собі готувати після розлучення, – відразу ж сказала Емма.
На відміну від багатьох інших жінок, хамства до себе вона не терпіла.
– Заодно можеш згадати, що зараз твоя черга виносити сміття і прихопити по дорозі пакет, коли йтимеш.
Так, жили вони у дошлюбній квартирі дружини.
Двокімнатну Андрія здавали, а самим їм вистачало однокімнатної квартири, купленої Еммою за два роки до одруження.
Бо ж не в останню чергу через цю квартиру Андрій її й вибрав.
Це все мама під’юджувала. Мовляв, бери Емму, у неї хоч квартира є, не те що Ліза й Марійка – обидві так і дивляться, на чию б шию присісти.
А Емма розумна, господиня хороша, та й красуня, цього в неї не відібрати.
– Ну ось чого ти одразу про розлучення починаєш! – обурився Андрій.
Розлучатися з Еммою він не хотів зі зрозумілих причин. Бо ж це потрібно переїжджати, виселяти зі своєї квартири квартирантів, а значить – втрачати в доходах.
І можна було промовчати, що квартира Емми була ближче до транспортної розв’язки.
Та й половину домашньої роботи виконує дружина, а якщо доведеться самому…
Зручно йому з Еммою, коротше кажучи.
І їй з ним, зважаючи на все, теж, інакше б не огризалася, а вже пішла і на розлучення документи подала.
– Я ось думаю про те, як би в норму все привести, зберегти сім’ю і нікого не образити, а ти відразу про розлучення.
– Надумав хоч що? – хмикнула Емма. – Стосунків другий місяць немає, спілкуватися з тобою нема про що, що не запропоную зі спільного дозвілля – ти відмовляєшся.
І що з цього ти збираєшся виправляти?
– Та ти сама й винна, що нічого немає! – обурився Андрій. – Кому ж сподобається ось це… – він показав на фігуру дружини.
І змушений був обірвати фразу, бо причепитися не було до чого.
Все в ній було таким самим, як при одруженні, але при цьому якимось іншим. Непотрібним. Небажаним.
І що хочеш роби, як цей шлюб урятувати не намагайся – а все приречено на невдачу. – І пропонуєш ти завжди незрозуміло, що.
– А ти не пропонуєш нічого, – сказала Емма.
Злі один на одного, вони розійшлося по кімнатах.
У спальню до Емми Андрій не пішов, натомість влаштувавшись на кухонному куточку.
І заходився дивитися на різні поради «фахівців», яких у мережі розвелося безліч.
Одна з порад припала йому особливо до смаку.
Йшлося про відкриті стосунки. Це коли подружжя або хлопець з дівчиною разом, але при цьому – дозволяють собі легкі інтрижки на стороні.
І не обов’язково навіть доводячи справу до логічного кінця – самі побачення, флірт з кимось ще й відчуття, які виникають у перші місяці знайомства з новою людиною, здатні сколихнути будь-яке болото, що застоялося.
Саме це все Андрій озвучив Еммі за сніданком.
Дружина, яка мовчки жувала розігріті чоловіком млинці, спитала.
– Тобто я правильно розумію, що ти хочеш залишити все як є, але при цьому вільно ходити на ліво?
Або, точніше сказати, легально шукати «кращий варіант», поки я тобі забезпечую життя, спрощую твій побут і даю купу інших переваг.
– Заради справедливості, ти отримуєш від мене ті ж самі переваги.
Якби не я, тобі самій щодня доводилося б вставати на годину раніше, щоб щось приготувати, а так половину днів це роблю я.
– Заради справедливості, на сніданок витрачається не година, а хвилин п’ятнадцять, але з твоїм аргументом я згодна.
Гаразд, хай так, – Емма знизала плечима. – Дітей у нас все одно немає, батькам про це знати необов’язково, а раз пройшло кохання, але зручно жити, як сусідам – чому б і не залишити все як є на перший час?
Фразу про перший час Андрій ось взагалі не зрозумів. Та й яка різниця, якщо головне, що згода дружини на законний похід на ліво була отримана.
У радісному передчутті Андрій протягом дня створював собі анкету на сайті знайомств, а ще – перебирав незаміжніх колег, складаючи список з тих, кого варто було б покликати на побачення першими.
І ось тут поступово він починав розуміти, що, швидше за все, хвастощі колеги про буквально щоденні пригоди після роботи щоразу з новою панянкою, було винятково хвастощами.
Тому що на сайті за чотири години не з’явилося жодного лайка під його анкетою.
Гаразд, гаразд, насправді – не з’явилося жодного лайка від жінок, на знайомство з якими він розраховував.
Писали йому або матері-одиначки, які навіть на аватарку ставили фото з немовлям, або жінки дуже далекі від не те що стандарту краси, а й від розуміння симпатичної зовнішності в цілому.
Ті ж, чиї анкети Андрій оцінив і комусь написав сам, або відповідали мовчанням, або «зливались» після кількох питань.
Та й питання були якісь дивні.
То запроси її в конкретний ресторан. То «підкинь» на манікюрчик (на якій це підставі цікаво?)
Поскаржившись тому самому колезі на обставини, що склалися, і заодно уточнивши, що з ним не так, Андрій отримав вичерпну відповідь.
– Ну, а що ти хотів? Ну, знаєш, у ресторан на таксі там треба, на пару тисяч замовити всяке…
– Як на пару тисяч? – у розумінні Андрія це була якась несусвітня трата на вечерю.
– Ну, можна і на три-чотири, якщо дівчина прямо гарна і видно, що все у вас вийде.
У сам ресторан, знову ж таки, приходити краще з букетом, теж грошей коштуватиме.
Якщо там ще погуляти вирішили і в бар який зайти – там можна ще грошей залишити за коктейлі.
Або в кіно прийти на останній сеанс, ну там сам розумієш квитки, попкорн, попити.
Таксі до неї чи до тебе залежить від ситуації.
– Це що ж… Це виходить, одне побачення в десятку може обійтися? – не повірив своїм вухам Андрій.
– Слухай, ну, а ти що хотів? Ми ж не дев’ятнадцятирічні красені вже, до яких дівки так і липнуть.
Так що – плати.
– І часто ти платиш? – уточнив Андрій сумним голосом.
– Та постійно, – знизав плечима колега. – Я ж розповідав про все, ти що не слухав?
І тут Андрій згадав, що так, були в оповіданнях колеги і згадки ресторанів, і таксі, і квіти-цукерки і багато іншого.
Начебто в нього навіть три чи чотири постійні пасії було, яких він у свій час на графік якийсь розписував.
Ось тільки Андрію ідея витрачати хоча б раз на тиждень такі гроші на сторонню жінку не подобалася від слова «зовсім».
«Та він просто шукати не вміє і спілкуватися нормально, – підказав чоловікові внутрішній голос. – Компенсує грішми нестачу харизми, але вже я…»
Та й взагалі – сайти знайомств це той ще варіант, порядні люди там не сидітимуть.
Ось краще Оленку з бухгалтерії запрошу після роботи у парку погуляти і про життя поспілкуватися».
– Ви ж одружені, – закліпала очима Оленка, варто було їй почути запрошення Андрія.
– У нас відкритий шлюб, – гордо відповів чоловік.
Ось зараз вона зрозуміє, який він молодець, дружину виховав як треба, і одразу…
– Андрію Павловичу, мені такі стосунки нецікаві. Я дівчина серйозна і третьою зайвою бути не збираюся, – вмить сказала Оленка.
І пішла далі по коридору, цокаючи каблучками.
Андрій же ж залишився стояти, спиною відчуваючи жахливі шепіт колег.
Ну нічого, він їм усім ще покаже, він же ж…
Наступні три тижні Андрій був настільки зайнятий своїми переживаннями, що повністю ігнорував присутність Емми вдома.
І не відразу зрозумів, що після роботи дружина приходить набагато пізніше за нього. Що іноді вона трохи весела.
А зайшовши у соціальні мережі, чоловік побачив фотографії дружини в якомусь ресторані, біля кінотеатру, біля парку, на атракціонах – скрізь, куди вона його кликала в минулому.
Найгірше, що це не були селфі, і що тінь на одному зі знімків (Андрій спеціально його збільшив і розглянув у всіх подробицях) явно належала чоловікові.
– Що це таке? – запитав він Емму, коли вона в черговий раз прийшла ближче до десятої вечора.
– Ти про що? – з нерозумінням у голосі озвалася жінка, розглядаючи екран телефону.
– Знімок. Ти була там з іншим чоловіком? Як ти могла, ми ж сім’я, а ти ось так…
– Стоп–стоп–стоп, постривай. Ти сам сказав, що в нас тепер відкритий шлюб.
А Вадиму я давно подобалася, але тільки він не підходив, знаючи, що я одружена.
Але ти сам запропонував відкритий шлюб, тож я вирішила, що можу дати хлопцеві шанс.
Чого ж ти зараз так нервуєш?
– Ось так от взяла – і проміняла мене на якогось там Вадима?! – розлютився Андрій. – Три роки шлюбу – і ти на ліво пішла?
– Строго кажучи, на ліво я ще не пішла, до цієї стадії наші стосунки з Вадимом ще не дійшли.
Але я маю нагадати, що ідея «на ліво» належить тобі. Чи в тебе не зрослося і тому тепер на мені відіграєшся?
– Все в мене зрослося, – буркнув Андрій.
І просто зі злості пішов наступного дня на побачення з якоюсь дівчиною, яка працювала касиркою на вокзалі і мала п’ятирічну дитину.
Те, що вона на побачення ще дитину взяла, зробило вечір незабутнім.
Добре, що після нього хоч дитину відвезли до бабусі і поїхали вже до дівчини.
Подвійно незабутнім було те, що після цього фестивалю вона почала виписувати Андрію, не перестаючи.
Зізнавалася у коханні, говорила, як він сподобався синові і так чи інакше підводила чоловіка до думки, що стосунки мають бути серйозними, а якщо вони так один одному підходять…
А ще через два тижні Емма, як би, між іншим сказала Андрію, що подала на розлучення.
І попросила упродовж місяця звільнити свою квартиру.
– Тобто як це – розлучення? Тобто, ти все це від початку спланувала?! – обурився Андрій, як тільки зрозумів, що його буквально обійшли по всіх напрямках.
– Та нічого я не планувала. Просто знаєш, чоловічку… Коли ти до мене сварився – я ще могла промовчати.
Коли тобі все було не так – я теж могла стерпіти.
Але коли ти ясно дав мені зрозуміти, що я для тебе тепер другий номер – довелося шукати чоловіка, для якого я завжди буду на першому місці.
– Ах, ось ти як? Ну і йди ти!
Пішов насправді Андрій. Збирати речі. Стосунки з касиркою він підтримувати не став – не рівня вона йому.
Три роки після розлучення намагався зав’язати нові стосунки, але щось, мабуть, не подобалося в ньому жінкам, якщо вони не звертали на нього уваги.
Емма ж через рік вийшла заміж за Вадима, який і після п’яти років шлюбу не ліз до дружини з незрозумілими звинуваченнями, був у захваті від її їжі, та й до «іншого» мав інтерес.
А ось на стосунки з відкритим шлюбом дивився якось косо, як і на чоловіків, які цю ідею підтримували.
– А навіщо тобі цей «відкритий шлюб»? – запитав він одного разу свого колегу. – Так всі плюс-мінус однакові, треба просто свою людину знайти і жити з нею.
Емма за такий монолог нагородила Вадима ласкавим поцілунком у маківку і пошепки пообіцяла спекти його улюблені шоколадні кексики.
Чоловік вдячно посміхнувся і, у свою чергу, на вухо прошепотів, що найкращий кексик для нього – сама Емма.
Обіймаючи жінку, яка зашарілася від компліменту, чоловік подумки подякував її колишньому за те, що забрав себе з життя Емми і дав дорогу їхньому щасливому майбутньому…